Найкращі практики управління лісами

Як проводити лісозаготівлі з мінімальним втручанням у лісові водойми – американські лісівники поділилися досвідом з українськими колегами.

Усе в природі має існувати в гармонії, а будь-яке втручання людини може дати збій. Про це начебто знають усі, але не завжди виходить керуватися цією позицією на практиці. Приміром, лісозаготівлі можуть впливати на якість води. Зокрема будівництво доріг, волоків, лісових складів або дренажних систем може зменшити поглинальну здатність ґрунту, збільшити його ерозію або змінити напрямок водних потоків.

Щоб уникнути подібних негативних впливів на водні об’єкти, в Лісовій службі США користуються найкращими управлінськими практиками (НУП), про досвід використання яких нещодавно розповіли українським лісівникам та науковцям американські експерти – під час тренінгу «Найкращі управлінські практики, пов’язані з забезпеченням функціонування водозборів, веденням лісового господарства та збереженням якості водних ресурсів». Тренінг відбувся у рамках проєкту «Найкращі практики Лісової служби США щодо якості води – Україні», який ініціювала ГО «Форза». Він складався з шести вебінарів, під час яких американські експерти ділилися досвідом як дбають про збереження водойм у лісах та як стимулюють лісівників використовувати найкращі екологічні рішення для збереження якості води.

Начальник управління лісового господарства та відтворення лісів Держлісагентства Ігор Будзінський зазначив, що для повоєнної відбудови України та нинішньої реформи лісового господарства найкращий світовий досвід буде дуже помічним. Голова ГО «Форза» Леся Лойко додала, що під час кліматичних змін гідрологічна функція лісів набуває надзвичайно важливого значення. І від того, яким чином будемо господарювати в лісах, залежить кількість і якість доступної питної води для населення та громад, які проживають поблизу лісу.

– Якщо проаналізувати тенденції в Європі, то ці ризики вже враховують. До прикладу, Дунайська транснаціональна програма наступний 2024-й рік планує присвятити саме гідрологічним функціям лісу, важливості їхнього збереження і навіть примноження, – вела далі Леся Лойко. – На ці чинники впливає досить багато різноманітних заходів, зокрема, заходи лісівників, які вони впроваджуватимуть у лісі.

Як захистити уразливі водні ресурси

Лісова служба Сполучених Штатів Америки вже пройшла шлях до впровадження ефективних практичних рішень, що зберігають гідрологічні функції лісів. Тож їхній досвід надзвичайно цінний для України. Адже найкращі управлінські практики допомагають захистити природні функції лісів. Завдяки їхньому застосуванню можна зменшити ризик потрапляння осадів та інших забруднюючих речовин у водні об’єкти; підтримувати природний потік води в струмках і водно-болотних угіддях; перешкоджати завалам; сприяти збереженню природності водотоків, а також запобігати пошкодженню русла та берегів.

Полін Адамс, гідрологиня Лісової служби США, розповіла, як саме розробляються такі практики та як це працює під час лісозаготівлі. За її словами, передусім варто визначити, що таке уразливість водних об’єктів. Йдеться про властивість води швидко реагувати на незначні зміни або впливи.

– Коли ми говоримо про уразливість, маємо на увазі, що вода швидко реагує навіть на незначні зміни чи впливи. Уявіть собі склянку води, якщо ви крапнете трошки фарбника, одразу змінюється її колір. Тож лісозаготівельні операції впливають на все довкілля, зокрема, на якість води. Якщо ви працюєте в Карпатському регіоні, то впливаєте на багато різних водних об’єктів, приміром, на річку Дунай чи Прут. Щоби захистити уразливі водні ресурси, треба розробити план заготівлі на основі НУП. У ньому продумати, як зменшити втручання у ґрунтовий покрив, як забезпечити доступ до площ заготівлі з якомога меншою кількістю волоків, де найкращі місця для лісоскладів (рівновіддалені від площ заготівлі) і навіть де найкраще робити переходи через струмки, – пояснює Полін Адамс.

У США, перш ніж проводити операції з лісозаготівлі, розробляють стратегічні плани. У них прописуються кроки, які допомагають знизити вплив на ґрунти і мінімізувати втручання у водні об’єкти. Спочатку фахівці Лісової служби вивчають територію, де буде проводитися лісозаготівля, та готують топографічну карту, на якій позначають лісові та водні об’єкти. Далі виїжджають на місце, зустрічаються з лісівниками, екологами, біологами, захисниками природного середовища. І разом корегують складену карту, щоб отримати доступ до лісових ресурсів, мінімізувавши вплив на навколишнє середовище. Тобто спочатку таке картування відбувається в офісі документально, а потім здійснюється звірка на місці.

Полін Адамс додає, що створення плану заготівлі передбачає кілька етапів: картування вологих ділянок, визначення буферних зон потоків, створення переходів через потоки, обслуговування НУП та відновлення. Така робота базується на кількох принципах:

• треба уникати вологих ділянок: заболочень, потоків, струмків;• мінімізувати вплив на ґрунти;• закартувати вологі ділянки та врахувати пору року, обрану для заготівлі;• визначити мінімальні буферні відстані для постійних, тимчасових та пересихаючих джерел води (це можна зробити за допомогою фарби чи пластикових стрічок).

Як захищають струмки під час лісозаготівлі

Полін Адамс наголосила, що треба продумати, які дії можуть відбуватися в буферних зонах, а які неприпустимі. Наприклад, біля струмка, що пересихає, не може використовуватися важке обладнання та машини, а заготівля деревини має відбуватися за допомогою «повітряних» установок. У Лісовій службі США намагаються не прокладати дороги близько до водних об’єктів. Якщо фахівці бачать, що через це може відбуватися ущільнення ґрунту, тоді розширюють буферні зони, щоб утворити більші відстані від дороги до водойми.

Дуже ретельно у Лісовій службі підходять до вибору, який саме перехід встановити через лісові струмки, та вважають, що найкращим рішенням є тимчасовий міст. Він не руйнує русло потоку, а потрапляння осаду у воду – мінімальне. Хорошим варіантом ще вважають водопропускні труби, але їхній розмір треба підбирати відповідно до потреб пропуску води, а також час від часу розчищати від сміття (листя, мулу тощо). Також часто для переходів використовують природні матеріали – каміння, дерево тощо. За потреби можна користуватися гравієм.

– Коли ви організовуєте лісозаготівлю, можете облаштувати броди з колоди або жердин різного діаметра, – радить нашим лісівникам Полін Адамс. – У такий спосіб створите невеличкий місток, який захищатиме береги і русло.

Також американські фахівці наголошують на стабілізації стрімких схилів, канав та країв доріг насінням, мульчею або порубочними рештками. Це має сповільнити ерозію ґрунтів та зменшити перенесення осаду до водойм.

Крім цього, Лісова служба зосереджується також на таких питаннях, як вільні проходи для водної біоти. Тобто дбають про те, щоб лісозаготівля не стала перешкодою для пересування риби та інших водних організмів у лісових струмках.

Перш ніж іти в ліс на заготівлю, лісівники США перевіряють прогноз погоди – чи не варто відкласти ці плани до кращих часів, коли закінчаться зливи, а ґрунти трохи підсохнуть. А ще дотримуються стандартів та рекомендацій щодо захисту ландшафтів, зокрема, планують транспортування деревини так, щоб не закривати прекрасні краєвиди або не псувати гарну рекреаційну зону.

Та більшість згаданих рішень із містками, водостоками тощо – це тимчасові заходи, які варто виконувати впродовж певного періоду. Після завершення лісозаготівлі треба все прибрати та дати можливість берегам відновитися. Як зазначила Полін Адамс, під час лісозаготівлі відновлення та реабілітація земель має бути пріоритетом. Для цього не обов’язково повертатися до того ландшафту, який існував до лісозаготівлі. В деяких випадках можна залишити залишки лісозаготівлі на дорозі, але її не можна використовувати повторно, оскільки буде утворюватися осад. У деяких місцях є сенс відновлювати рослинний покрив, а щоб оцінити щільність посадки дерев для реабілітації території, лісівники виїжджають на місце та проводять необхідні розрахунки.

– Якщо йдеться про лісозаготівлі для держави, то дотримання НУП обов’язкове, якщо йдеться про лісозаготівлю на приватних ділянках, то тут дотримання практик більш добровільне, – пояснила Полін. – Важливо в такому випадку провести роз’яснювальну роботу щодо переваг дотримання таких практик і щодо невисокої вартості застосування певних заходів. Зрештою, ці заходи йдуть на користь, захищають водні ресурси і допомагають лісокористувачам. Адже всім нам потрібна чиста питна вода.

Як бережуть воду та заготовлюють деревину в Нью-Йорку

Так само ретельно та скрупульозно проводять лісозаготівлі на лісових насадженнях Нью-Йорка. Про цей досвід розповів учасникам тренінгу лісівник громадського об’єднання «Рада водозбору міста Нью-Йорк» Том Павлесіч. Для впровадження найкращих управлінських практик щодо лісоскладів, трелювальних волоків та шляхів Рада водозбору міста Нью-Йорка співпрацює з неурядовою неприбутковою організацією WAC. Її створили фермери, лісозаготівельники, власники лісопереробного бізнесу та землевласники з Радою водозбору у 1995 році.

Цьому передувала конфліктна історія. Так, у США з 1974 року діє закон про безпечну питну воду, який вимагає, щоб водопостачання для громадян було безпечним. Однак, у 1990 році Нью-Йорк запропонував ще жорсткіші нормативи і правила у водозборі, які суворо забороняли фермерську та лісогосподарську діяльність задля збереження ресурсу питної води. Ці пропозиції унеможливили роботу фермерських та лісових господарств. Щоб вирішити це питання, фермери та лісівники звернулися до суду. І в 1993 році отримали перемогу в суді над містом Нью-Йорк. Як додав Том Павлесіч, у такий спосіб змогли підтримати економічну спроможність громад у водозборі та захистити ресурс питної води шляхом добровільного використання найкращих управлінських практик. Нині WAC працює з фермерами, лісозаготівельниками, лісівниками та власниками лісів у напрямку заохочення і добровільного захисту ресурсу питної води від забруднення.

До речі, водозабір міста Нью-Йорка – це найбільше муніципальне постачання води в США. Загальна площа водозабору сягає 485 тисяч гектарів і забезпечує потреби в якісній питній воді для 9 мільйонів осіб. До того ж водозбір Нью-Йорка на 79% вкритий лісом. Місто Нью-Йорк володіє 8% цього лісового покриву, штату Нью-Йорк належить 24% лісу, а решта належить приватним особам – власникам лісів.

– У лісі переважно ростуть тверді породи і невелика кількість м’яких порід. Налічується 200 лісосік, щороку ліс заготовлюється на площі 2,8 тисячі гектарів, – додав Том. – Для заготівлі лісу переважно використовуються ручні методи, механізовані підходи менше поширені. Харвестери використовуються не часто і обережно, адже середня вага такого обладнання 18 тонн. Тракторні канатні трелювальні лебідки використовуються часто. Це великі трактори, які підтягують деревину, а середня вага такого обладнання до 10 тонн. Трелювальні грейфери – також поширений метод вивезення деревини з лісу, для цього використовують великі кліщеві захоплювачі, щоб видаляти деревину, вага такого обладнання приблизно 11 тонн. Я не просто так уточнюю, скільки важить це обладнання, яке використовується під час лісозаготівлі. Адже важке заготівельне обладнання стискає та ущільнює ґрунт, сприяючи поверхневому стоку води та зумовлюючи водну ерозію. Волоки також акумулюють та спрямовують стік води. Наше завдання полягає в тому, щоби такої важкої та шкідливої техніки використовувалося якомога менше. Ми намагаємося надавати лісівникам технічну допомогу, а також стимулюємо добровільне використання ними передової практики управління.

Так, власників лісів заохочують заздалегідь планувати шляхи транспортування деревини, щоб зменшити використання стрімких схилів, вологих ґрунтів, мінімізувати ерозію та утворення осаду. Також приватні власники лісів за добре виконану роботу і мінімальну шкоду лісу та ефективне використання найкращих рішень отримують премії. Так само отримують фінансову підтримку на впровадження НУП. У 2022 році на впровадження добровільних належних управлінських практик під час лісозаготівлі в водозборі міста Нью-Йорка заготівельники отримували в середньому по 5800 доларів, іноді ці суми можуть сягати 11 тисяч доларів.

Загалом, 25% заготівлі щороку здійснюється за технічної підтримки та фінансової допомоги від WAC на впровадження належної управлінської практики у водозаборі міста Нью-Йорка.

– Впровадження передової практики відбувається не безоплатно, хтось має платити, і завжди лісозаготівельник має абсорбувати ці витрати. Якщо хочемо успішно забезпечувати добровільне впровадження передової практики, ми маємо виявляти повагу до лісозаготівельників, до їхнього бізнесу і давати їм можливість заробляти. Наприклад, ми компенсуємо прокладання труб для стоку з канавою. Також платимо заготівельникам за вирівнювання поверхні бульдозером. Таким чином позбавляємося концентрації стічних вод і мінімізуємо ерозію. Ми платимо заготівельникам для того, щоб використовували текстильну тканину на вологих ділянках. Це так званий геотекстиль. Лісозаготівельники часто отримують стимуляційні виплати для того, щоб покривати транспортні витрати та витрати на влаштування мосту відповідно до рекомендацій, – додав Том Павлесіч.

За недобросовісне використання НУП лісозаготівельники можуть отримати штраф, але цього намагаються не допускати. Як пояснив Том Павлесіч, таким підприємцям пояснюють як поліпшити їхню діяльність, вчать їх працювати краще, аж поки не побачать реалізовані в дії позитивні практики.

– Для нас важливо змінити їхню поведінку з плином часу, – наголошував Том. – Тому ми заохочуємо добровільну реалізацію. Якщо ми бачимо проблему з заготівельниками, намагаємося спершу її вирішити, а не повідомляємо про це офіційних посадовців, які виписують штрафи.

Будь-які проблеми з приватними лісівниками в США намагаються вирішити через підтримку та довірливі стосунки. Адже розуміють, що так вдасться досягти бажаного результату і дбайливого користування лісовими та водними ресурсами.