29/05/2023
0Обстеження, розмінування та відновлення – як Україна може відновити свої землі та чим допоможе ЄС.
Доки у країнах Європи намагаються запобігти деградації ґрунтів, Україні доводиться долати ще один виклик – очищення від вибухонебезпечних предметів. Попри те, що в ЄС досі немає єдиного закону про охорону та захист ґрунтів (діють лише директиви, стратегії тощо), кожна країна однаково впроваджує низку заходів, аби зупинити ерозію, засолення та ущільнення ґрунтів. Оскільки ці проблеми існували в Україні і до війни, а нині ще більше загострилися, учасники проєкту «Німецько-український агрополітичний діалог» (APD) вважають, що європейський законотворчий досвід захисту ґрунтів може бути помічним у післявоєнному відновленні українських земель. Докладніше про це поспілкувалися німецькі експерти та українські чиновники й науковці під час онлайн-зустрічі «Законодавство і стратегії ЄС із захисту ґрунтів», яку організував APD.
Досвід Європи – без закону, але з жорстким контролем
Європейський Союз уперше спробував створити спільний закон про охорону ґрунтів у 2001 році у межах 6-ї Програми заходів із захисту довкілля. Тоді ж мала з’явитися Рамкова директива з охорони ґрунтів на 2002–2010 роки. Утім, ухвалення директиви не відбулося через її блокування меншістю, яка складалася з п’яти держав-членів ЄС. Не підтримало появу директиви й аграрне лобі, тож через спротив та відсутність єдності між країнами ЄС Європейська Комісія відкликала пропозицію ухвалити «ґрунтову» директиву в 2014 році. Відтоді кожна країна Євросоюзу керується своїм національним законодавствам щодо захисту ґрунтів, а також кількома європейськими директивами, стратегіями та спільними політиками. Водночас, деградація ґрунтів обходиться Європейському Союзу кожного року в десятки мільярдів євро.
– Навіть якщо немає уніфікованого європейського регулювання з охорони ґрунтів, та існують документи, які впливають на поводження з ґрунтами, – пояснювала українським учасникам зустрічі Андреа Бесте, керівниця Офісу з охорони ґрунтів і екологічної аграрної структури. – Наприклад, діє Спільна аграрна політика (САП), яка вважається найсильнішим напрямком спільної політики ЄС. Відповідно до неї посівні площі будуть отримувати державні дотації тільки за умови збереження належного сільськогосподарського і екологічного стану. При цьому йдеться про обмеження ерозії, збереження та примноження органічної субстанції і уникнення ущільнень. Або ж Директива з питань нітратів, яка визначає граничний показник нітратів у ґрунтових водах – максимум 50 мг на літр. Це обмеження слугує не тільки для захисту ґрунтових вод і питної води, але й захищає ґрунти від надто інтенсивного внесення азотних добрив.
Андреа Бесте додала, що важливу роль у законодавчому регулюванні відіграє Європейська Комісія, яка готує законодавчі пропозиції та в разі схвалення Радою і Парламентом ЄС формулює текст закону. Саме до Європейської Комісії радила звертатися українському уряду Андреа Бесте, зокрема, нашому Мінагрополітики. Вона вважає, що Європейська Комісія готова допомагати з відновленням наших ґрунтів, тільки треба розпочати відповідний діалог та пояснити, чого саме очікує Україна та на яку підтримку в очищенні ґрунтів розраховує.
Українське «ґрунтове» питання – на низькому старті
Тобто перш ніж іти на розмову до Європейської Комісії, треба мати конкретні цифри, розрахунки та результати обстежень ґрунтів. Однак зібрати такі дані Україна не може з кількох причин – війна досі триває, а значна частина територій просто недоступна для здійснення необхідних обстежень, а тим паче відновних робіт. До того ж наші профільні інституції обмежені у фінансових та кадрових ресурсах.
Юрій Зайцев, генеральний директор Інституту охорони ґрунтів України, зазначив, що його установа зараз працює не на повну силу. Три з 23 філій, на жаль, пошкоджені через війну. За останні 13 років значно скоротилася площа земель, за якими може стежити інститут. У 2010 році площа таких земель становила 5,5 млн гектарів, зараз ідеться лише про 800 тисяч гектарів. Через війну науковці інституту можуть проводити обстеження лише у безпечних районах, які вже пройшли етап розмінування. Як додав Зайцев, на таких землях можна проводити обстеження та готувати рекомендації для встановлення забруднювачів та варіанти очищення ґрунтів.
Якщо в європейських країнах є внутрішнє законодавство щодо охорони та захисту ґрунтів, то в нас таке комплексне законодавство ще тільки готується. Так, у 2021 році Міністерством аграрної політики було прийнято наказ про затвердження правил щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування окремих агрохімікатів. Нині міністерство працює над розробкою плану заходів, який передбачає поетапне зменшення рівня забруднення поверхневих та підземних вод нітратами з сільськогосподарської сфери. До кінця року міністерство планує підготувати проєкт відповідного нормативно-правового акта, який врахує регламенти Європейського Союзу щодо захисту ґрунтів.
Йосип Дорош, директор Інституту землекористування НААН України, додав, що його інститут долучився до розробки затвердженої у січні 2022 року концепції загальнодержавної цільової програми використання та охорони земель. Основна мета програми – «створення екологічно безпечних умов проживання населення і провадження господарської діяльності, захисту земель від виснаження, деградації та забруднення, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, збереження функцій ґрунтового покриву, збереження ландшафтного і біологічного різноманіття в умовах ринкового середовища та з урахуванням глобальної зміни клімату».
Як бачимо, нові виклики, пов’язані із забрудненням земель вибухонебезпечними предметами, у концепції не враховані, бо створювалася вона до повномасштабного вторгнення. За словами Андрія Кравченка, заступника директора департаменту аграрного розвитку Мінагрополітики, обстеженнями ґрунтів через воєнне забруднення опікується окрема міжвідомча робоча група. Вона планує, де саме, передусім, треба провести розмінування території. За рішенням робочої групи, першочергове очищення земель від вибухонебезпечних предметів має проводитися там, де можливе вирощування баштанних та овочевих культур і багаторічних насаджень. Нині робоча група визначила території площею понад 470 тисяч гектарів, які треба розмінувати першочергово, аби вирощувати ті культури, які потрібні для споживання населення.
– Ще одна міжвідомча робоча група займається питаннями відновлення земель. До складу групи входять профільні наукові структури, центральні органі виконавчої влади, які займаються екологічними питаннями, а також низка громадських організацій, які спільно мають напрацювати план заходів для відновлення ґрунтів, – додав Андрій Кравченко. – Наступним блоком роботи міністерства є повноцінна адаптація нашого законодавства до нормативної бази Європейського Союзу. Так, Верховна Рада України в жовтні минулого року ухвалила закон, спрямований на покращення нормативних актів у сфері охорони ґрунтів. Європейська інтеграція України і пов’язана з цим необхідність гармонізації українського законодавства з правом ЄС також обумовлюють підвищення уваги до теми охорони ґрунтів.
Тож Україні, аби захистити та вберегти свої ґрунти від деградації, треба вирішувати одразу кілька проблем – адаптувати своє законодавство до європейського, оскільки поступово рухаємося до ЄС, а також розв’язувати проблему обстеження, розмінування та відновлення територій, у чому теж сподіваємося на підтримку європейських партнерів. А вони так чи так будуть наполягати на наближенні нашого законодавство до їхнього, із чим ми теж ще на пів дорозі.
