ФІЛІЇ ПОДІЛЬСЬКОГО ЛІСОВОГО ОФІСУ (ДИРЕКТОР ВАСИЛЬ ГОНЧАР) ЗАЙМАЮТЬСЯ РЕЙДЕСЬКИМ ЗАХОПЛЕННЯМ ЗЕМЕЛЬ

ФІЛІЇ ПОДІЛЬСЬКОГО ЛІСОВОГО ОФІСУ (ДИРЕКТОР ВАСИЛЬ ГОНЧАР) ЗАЙМАЮТЬСЯ РЕЙДЕСЬКИМ ЗАХОПЛЕННЯМ ЗЕМЕЛЬ,намагаючись незаконно набути для столичного ДП «Ліси України» (гендиректор Юрій Болоховець) право постійного користування землями громад, до яких новостворений лісовий монополіст не має жодного відношення.

Депутати Чернівецької міської ради (голова Роман Клічук) днями на черговій сесії підтримали ініціативу заступника голови постійної комісії з питань земельних відносин, голови політичної партії «Пропозиція» Степана Руденка і проголосували за протокольне рішення з’ясувати важливі для міста земельні питання (див. документ). Департаменту урбаністики та архітектури (директор Андрій Тимофійчук) та юридичному управлінню (начальник Сергій Венгринюк) доручено перевірити, чи сформовані у відповідності до вимог закону земельні ділянки лісогосподарського призначення, розташовані на території Чернівецької громади (Чернівці з прилеглими селами), чи господарювало на них ДП «Чернівецьке лісове господарство» до його реформування. А саме – чи є на ці землі кадастрові номери, технічна документація землеустрою з визначенням меж в натурі і на якій правовій підставі їх мають передати новоствореному галузевому підприємству «Ліси України», якщо на них не було оформлено право державної власності. А головне – визначити можливість оформлення права власності на зазначені лісові масиви за Чернівецькою територіальною громадою, що дозволяє Земельний кодекс України (п. 24 Прикінцевих положень).

Івано-Франківськ міська рада (голова Руслан Марцінків) також зараз з’ясовує, які саме землі досі не сформовані як об’єкт речового права з 2,938 тис. гектарів, що були в постійному користуванні ліквідованого ДП «Івано-Франківське лісове господарство». Адже тоді під питанням їх передача ДП «Ліси України» на умовах правонаступництва. У відповідності до ч.1 ст. 104 Цивільного Кодексу України, лісовому монополісту можуть перейти тільки ті права, які раніше виникли у ліквідованих лісгоспів. Іншого не дано. Якщо, звичайно, юристи – не послідовники усяких правових князєв, готових за доляри продати честь, закон і маму рідну.

Будь-який юрист знає, що речове право на нерухоме майно не виникає зі слів і навіть не з урядових постанов, а тільки з моменту його документального посвідчення. Для земельних ділянок усіх форм власності таким документом є запис в Державному реєстр речових прав на нерухоме майно або державний акт на основі землевпорядної документації з кадастровим номером земельної ділянки, визначенням її меж і усіх геодезичних точок на місцевості.

Проте є окремий вид правників і земельників (навіть в органах місцевого самоврядування, навіть у Чернівецькій міськраді), які вболівають не за закон та інтереси своїх громад, а забезпечують хотєлкі посадових осіб лісової галузі. Вони запевняють, що для ДП «Ліси України» не діють норми Земельного Кодексу та інші нормативно-правові акти, а діє тільки пункт 5 Прикінцевих положень Лісового Кодексу, який дозволяє лісгоспам до здійснення державної реєстрації права постійного землекористування ПІДТВЕРДЖУВАТИ (не ПОСВІДЧУВАТИ!) таке право матеріалами лісовпорядкування (такі собі планшети з кресленнями лісових земельних ділянок без визначення їх меж в натурі і в Державному земельному кадастрі). А отже, мовляв, ДП «Ліси України» може взяти лісові карти ліквідованих лісгоспів, оскільки немає іншої документації, і оголосити себе постійним користувачем державних лісових земель, там намальованих. (Законність чи незаконність такого кроку якраз і намагаються з’ясувати Чернівецька та Івано-Франківська міські ради).

Усіх інших юристів така ситуація вводить в ступор. Вони не можуть повірити, що таке можливе в правовій цивілізованій державі. Тому зараз в багатьох областях тривають юридичні баталії з питання: чи може ДП «Ліси України» набути статус постійного користувача на лісові землі, не сформовані як об’єкт речового права, тільки на підставі планшетів лісовпорядкування.

Питання для місцевого самоврядування дуже важливе. Громади отримують законну можливість перевести лісові землі у комунальну власність і мати значний ресурс для свого розвитку, просторового і соціально-економічного.

Проте лісівники зовсім не збираються вирішувати проблему набуття права постійного землекористування в правовому полі і займаються справжнім рейдерством.

*******Сокирянська філія ДП «Ліси України» (Подільський лісовий офіс) грубо наїхала на одну із буковинських громад, що в Дністровському районі Чернівецької області. Керівництво сільради просить поки не світити їхню громаду. Їй не легко. Голова з перших днів війни пішов воювати з рашистами. Він на фронті. Його заступник також на війні. А жінкам, що залишилися в сільраді, теж доводиться воювати за свою землю і відбивати атаки директора цієї Сокирянської філії Олександра Чебана, який разом з Подільським лісовим офісом і своїм другом Василем Гончаром в рейдерський спосіб вирішив забрати у громади 30 ділянок (майже 200 га) в межах її населених пунктів. Олександр Чебан погрожує сільраді судом (є документ), якщо депутати знову відмовляться надати його філії дозвіл розробити на ці несформовані ділянки технічну документацію із землеустрою. Олександр Чебан переконаний, що сільрада порушує закони і права ДП «Ліси України», куди тепер на рабських правах філії (з відрахуванням 35% прибутку) входить колись самостійне і поважне Сокирянське лісове господарство.

НАСПРАВДІ ПОРУШУЄ ЗАКОНИ ЯКРАЗ КОМАНДА ЧЕБАНА-ГОНЧАРА-БОЛОХОВЦЯ. Оті 200 га лісових земель, які Гончар з Чебаном намагаються забрати у громади, з 2003 року (див. документ) перебували в постійному користуванні Хотинського держспецлісництва АПК.

У 2019 році Державне агентство лісових ресурсів (ДАЛРУ) припинило діяльність держспецлісництва, і його 2, 7 тисяч гектарів перейшли Хотинському лісгоспу за матеріалами лісовпорядкування. У 2021 році ДАЛРУ припиняє діяльність ДП «Хотинське ЛГ» – його землі, також за планшетами, перешли ДП «Сокирянське ЛГ». Через рік за такою самою схемою зник Сокирянській лісгосп – і ДП «Ліси України», яке незабаром має стати приватним акціонерним товариством, оголосило себе постійним користувачем усіх його лісових масивів, навіть тих, які не сформовані як об’єкт речового права. Це все називається лісовою реформою.

Річ у тім, що ліквідоване чотири роки тому Хотинське спецлісництво АПК не могло нікому передати право постійного землекористування, оскільки таке право у нього не виникло. У спецлісництва на момент його ліквідації не було ні державного акту, ні будь-якої земельної документації на лісові землі. Такої документації немає досі.Олександр Чебан розмахує перед депутатами згаданої сільради планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування отого давно ліквідованого спецлісництва, а також п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу, який дозволяє лісгоспам, як йшлося вище, підтверджувати (не посвідчувати!) галузевими планшетами право постійного користування лісовими ділянками.

АЛЕ ТІЛЬКИ ТИМ ЛІСГОСПАМ, ЯКІ ОТРИМАЛИ ЛІСИ ДО 1 СІЧНЯ 2002 РОКУ. Олександр Чебан, не червоніючи, зумисне вводить усіх в оману і замовчує той факт, що Хотинське спецлісництво АПК отримало ліси 11 червня 2003 року рішенням Чернівецької обласної ради № 94-9/03. І усі 16 років користувалося ними без правовстановлюючих документів. Тобто – незаконно. А значить не може бути ніякого правонаступництва на ці землі у ДП «Ліси України», які тричі незаконно переходили з рук в руки за правонаступництвом.

До того ж ці кілька сотень гектарів, за які справедливо бореться з лісівниками одна з громад Дністровського району, не сформовані у земельні ділянки. На них немає навіть кадастрових номерів.Немає, виходить, і постійного землекористувача на ці розкидані селами громади 30 земельних ділянок у 1,5 га і менше, які до 2000 року належали колгоспам та їхнім правонаступника. То лісом назвати важко. Навіщо, питається, взагалі ці ділянки лісівникам, якщо на них неможливо вести промислову лісоексплуатацію?

А тому згадана громада у відповідності до норм Земельного кодексу (п. 24 Прикінцевих положень ЗКУ) є законним власником цих земель і може на свій розсуд вирішувати, кому і на яких умовах надати їх в постійне користування з дозволом виготовлення технічної документації із землеустрою. Не питаючи про це ні у Олександра Чебана, ні у директора ДП «Ліси України» Юрія Болоховця, ані у кого іншого.Громада може змінити їх цільове призначення, а може передати землі в постійне користування тим же «Лісам України» або створити комунальний лісгосп.

Така сама ситуація, до речі, склалася стосовно лісових масивів Герцаївського, Заставнівського, Кельменецького, Новоселицького держспецлісництв АПК та Кіцманського лісгоспу, ліквідованих ще в першу хвилю лісової реформи. Ці галузеві підприємства також отримали ліси в господарську діяльність у 2003 році (див. рішення Чернівецької облради) і також в переважній більшості не спромоглися навіть сформувати земельні ділянки з кадастровими номерами. Без малого 12 тис лісових гектарів чекають законного власника і користувача. За умови, звичайно, що у цих громад голови на своєму місці.

Громадам Вижницького, Чернівецького, Дністровського району варто провести інвентаризацію свого земельного фонду, звернувши увагу на правовий стан лісових масивів.

А що стосується історії з Подільським лісовим офісом, то це якраз Олександр Чебан і Василь Гончар своїми рейдерськими наїздами активно наражаються на судовий позов від згаданої громади з Дністровського району, яка чи не єдина в області і одна з небагатьох в країні відправила лісових рейдерів лісом.

Історія показова і варта подальшого висвітлення.