ІСТОРИЧНЕ ПРИРОДООХОРОННЕ РІШЕННЯ

Коментар Олексія Бурковського, голови Донецької ОО ВЕЛ щодо затвердженого переліку інвазійних видів дерев із значною здатністю до неконтрольованого поширення, заборонених до використання у процесі відтворення лісів.

Штучно насаджені в місцеву природну екосистему дикі рослини з іншого континенту займають місце аборигенних видів (це не стосується культурних рослин, які потребують догляду і не здатні вижити в природі). Більшість місцевих видів, що залежать від аборигенної рослини, існувати в такому оселищі не можуть, бо не взаємодіють з чужаком (не харчуються ним, не формують мікоризу і т.п.). Наприклад, на нашому дубі черешчатому зустрічається близько 850 видів комах. Від них, у свою чергу, залежать інші місцеві види. Насадження чужорідних видів, таким чином, означає обвал біорізноманіття в геометричній прогресії.

Коли чужаку підходять місцеві ґрунтові та кліматичні умови, і у нього обмаль місцевих хвороб та споживачів («шкідників»), то він швидко поширюється і витісняє місцеві види тобто стає інвазійним. Тому не важливо наскільки цінною є деревина чужорідного виду, його здатність поглинати викиди, медоносність і т.п., якщо вид загрожує найважливішому елементу екосистеми – біорізноманіттю.
Не буду довго зупинятися на цьому питанні. Детальніше з ним можна ознайомитися тут:

Відео: https://www.facebook.com/olexiyburkovskyy/videos/141779946723252
Публікація: https://www.facebook.com/olexiyburkovskyy/posts/709972176213314

Наказом Міндовкілля від 03.04.2023 № 184 (зареєстрований Мінюстом 19.04.2023 р. за N 641/39697) «Про затвердження переліку інвазійних видів дерев із значною здатністю до неконтрольованого поширення, заборонених до використання у процесі відтворення лісів» в цей перелік потрапили: айлант найвищий, аралія маньчжурська, в’яз низький, гледичія колюча, горіх чорний, дуб червоний, каркас західний, клен ясенелистий, маслинка вузьколиста, павловнія (види та гібриди), робінія звичайна, черемха пізня, ясен пенсільванський.

Важливо вказати, що мова йде, по-перше, лише про перелік видів, які не можна буде насаджувати при лісовідтворенні, а не про їх вирубку; по-друге, наказ стосується створення лісів та полезахисних лісосмуг. Тобто, ці види дозволені для плантацій енергетичних культур або озеленення населених пунктів. Бо агробізнесові ресурси вже масово поширюють дезінформацію про «заборону павловнії в Україні», не вказуючи, що заборона стосується виключно лісовідтворення.

Це рішення дійсно історичне адже ряд видів з переліку культивуються в лісовому господарстві з початку ХІХ ст. В ті часи, звісно, не існувало екологічної політки, тим більше, що людина вважалася себе «царем природи» і дозволяла собі робити з нею, що завгодно.

В Лісовому кодексі України в ст.85 прописано «недопущення генетичного забруднення генофондів аборигенних порід та інвазій інтродукованих видів у природні екосистеми». Проте, нормативна база не визначала, які саме види маються на увазі. Тому десятки років лісгоспи насаджували чужорідні види через їхню зручність (швидке поширення, відсутність природних ворогів і т.п.) і наносили цим величезної шкоди біорізноманіттю.

Вперше на цю проблему в 2009 р. ми звернули увагу в рамках громадської кампанії «Збережемо українські степи!». Проте, всі наші пропозиції на той час були приречені — на обрії вже майорила Держпрограма «Ліси України 2010-2015 р.» — щедре джерело освоєння бюджетних коштів Держлісагенством (нагадую, що тодішній голова Держлісагентства і виконавець «програми» Віктор Сівець отримав 10 років ув’язнення три місяці тому, щоправда, заочно).

Після Революції Гідності, в 2016 р., ми підготували відповідний законопроект, його намагався проштовхнути один з депутатів Комітету ВР з еко-політики, розглядалась можливість включення його в інший, більший за обсягом законопроект, але справа до цього так і не дійшла. Після чергових виборів до парламенту ми доопрацювали законопроект і запропонували його знову. Окремо він не був розглянутий, але певні його імперативи потрапили до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20 червня 2022 року № 2321-IX.
Вкрай важливим, на мою думку, було виведення Держлісагентства з підпорядкування Мінагрополітики і передача його в структуру Міндовкілля декілька років тому. Це зайвий раз вказує на те, наскільки ефективність реформ залежить від побудови правильної системи управління.
В решті решт, Міндовкілля в кінці 2022 р. підійшло до питання створення переліку видів, заборонених у лісовідтворенні. Міністерством була створена робоча група з цього питання, до складу якої увійшли працівники Міндовкілля, Держлісагентства, лісогосподарських науково-дослідних установи, науковці-біологи, представники природоохоронних організацій.
Найгостріша дискусія між лісівниками з одного боку та біологами і природоохоронцями з іншого розгорілася навколо двох видів: робінії звичайної та дуба червного (обидва з Північної Америки). Щодо їхньої інвазійності у науковців-біологів було вдосталь наукових робіт і доказів. Прихильники їх подальшого насадження висували наступні аргументи.

1.Практична цінність. Контраргумент: закон чітко говорить про заборону інвазійних видів, тому аргументи щодо господарської корисності інвазійних видів не могли бути враховані де-юре.
2. Запропоновані види не внесені в перелік інвазійних видів ЄС. Контраргумент: це дійсно так, але по-перше, деякі з них поширюються в Степовій зоні України, якої в ЄС немає (хіба що фрагментарно в Угорщині); по-друге, нормативна база ЄС щодо інвазійних видів складається з двох рівнів: загальноєвропейського та національного. Робінія псевдоакація внесена в національні переліки 9 країн Євросоюзу, тому і Україна має всі підстави внести її в свій перелік.

До речі, в «Новій лісовій стратегії ЄС до 2030 р.» робінія наведена в якості виду, який неможна насаджувати в Європі. Одним з головних аргументів цього є… велика медоносність робінії !!! Чому? Тому що в період цвітіння запилювачі масово летять на її квіти, ігноруючи місцеві види рослин, що не мають такого потужного запаху, через що рівень запилення місцевих видів значно падає.
Взагалі, тиск на Міндовкілля та інші установи, причетні до прийняття остаточного рішення, був шалений. Ви ж розумієте, що лісогосподарське лоббі в Україні доволі потужне. Але Міндовкілля підійшло до питання з холодною головою і знайшла аргументи науковців-біологів та природоохоронців більш переконливими. Громадські природоохоронні організації часто критикують дії влади, але цього разу абсолютна більшість з них підтримала рішення Міндовкілля. Зі свого боку, від імені Донецького обласного осередку Всеукраїнської екологічної ліги висловлюю подяку керівництву та співробітникам Міністерства захисту довкілля за твердість і рішучість у відстоюванні природоохоронних принципів та активну співпрацю з громадськістю. Окремо хочу подякувати керівництву Держлісагентства за розуміння сучасних підходів у лісовідтворенні та потреби йти у ногу з часом.

Зрозуміло, що перед науково-дослідними лісогосподарськими установами відтепер буде стояти складне завдання, а саме, робота в першу чергу з аборигенними видами дерев, бо цього вимагає законодавство. З іншого боку, це завдання створює нові стимули, можливості та перспективи для розвитку лісознавчої науки, пошуку та виведення стійких місцевих генотипів дерев.

Російською агресією в Україні знищено або пошкоджено мільйони гектарів лісів та лісосмуг, це не враховуючі шкоди нанесеної лісонасадженням самими українцями. Попереду — багато роботи з їх відтворення. Однак, вкрай важливо, щоб ми відновлювали саме наше біорізноманіття, а не біорізноманіття Північної Америки чи Азії. Кожна країна і кожна нація відповідальна перед усім світом за ту природну спадщину, яка їй дісталася в силу історичних причин. В решті решт, варто враховувати самоцінність природи і її право визначати місцезростання рослин на планеті як мінімум в межах природних ландшафтів.