Подарунок «Президентський стандарт» як доказ незламності корупції

Вы помните, что скандал с портретами Януковича кончился пшиком, но в итоге вылился в Майдан, “небесную сотню”, потерю Крыма и Донбаса и нынешнюю войну с десятками тысяч павших и покалеченных. Скандал с “Президентским стандартом” времен Зеленского тоже закончился пшиком, но мы ещё не знаем во что он в итоге выльется…М.П.

На «Лісоводі» 29.03.2023 року опублікована моя стаття Корупція від Держлісагентства чи спецоперація ФСБ? З метою належного реагування цю статтю у вигляді звернення направлено Президенту України та правоохоронній інфраструктурі. Офіс Президента не зацікавився подарунком  «Президентський стандарт» та перенаправив моє звернення Міндовкіллю. Але, як виявилось, Офіс Президента не за адресою перенаправив моє звернення, так як Міндовкілля листом від 11.04.2023 року № 25/7-34/5509-23, повідомило мені, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади повинні діяти в межах законодавства, а відповідно до Положення про Міндовкілля воно не має право розглядати викладені у статті  Корупція від Держлісагентства чи спецоперація ФСБ? проблеми.

В порушення до вимог статті 7 ЗУ «Про звернення громадян», якими забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, його було направлено на розгляд до Держлісагентства. 

Держлісагентство листом від 11.04.2023 року № 14-04/2192-23 повідомило, що: «згідно з річним планом закупівель, за бюджетні кошти, закупівель рекламної та подарункової продукції не проводило. Коштів на закупівлю рекламної та подарункової продукції кошторисом Держлісагентства не передбачено». 

Бюро економічної безпеки України листом від 13.04.2023 року № 842/0/12 дійшло висновку, що у статті Корупція від Держлісагентства чи спецоперація ФСБ? «не встановлено наявність складу кримінального правопорушення». 

Офіс Генерального прокурора листом від 29.03.2023 року № 27 2-24560 ВИХ-23 доручив розглянути статтю Національній поліції України, Службі безпеки України, Національному агентству з питань запобігання корупції. 

Служба безпеки України листом від 17.04.2023 року № 5/7/4/1/П-325/189 не погодилась з доручення Офісу Генерального прокурора вказавши що відповідно до статті 216 (підслідність) Кримінально-процесуального кодексу України факти, викладені у статті, не відносяться до підслідності СБУ.

Також НАБУ відмовилось по суті розглядати звернення щодо подарунку «Президентський стандарт», аналогічно мотивуючи це як СБУ – непідслідність відповідно до статті 216 (підслідність) Кримінально процесуального кодексу України (Лист НАБУ від 25.04.2023 року № 11-189/12601). Національне агентство з питань запобігання корупції листом від 18.04.2023 р. № 251-01/8190-23 повідомило, що відповідно до інструкцій та законів, які регламентують запобігання корупції, направлено лист Держлісагентству для проведення аналізу фактів опублікованих у статті  Корупція від Держлісагентства чи спецоперація ФСБ? при проведенні оцінювання корупційних ризиків. Але незрозуміло, які можуть бути корупційні ризики, коли  Держлісагентство взагалі не закупляло ні «Президентський стандарт», ні жодних інших подарунків, так як на це немає у кошторисі коштів?

Одним словом, багато переписок, а невідомо звідки взявся подарунок «Президентський стандарт». На моє переконання, Офіс президента України повинен би детальніше зацікавитись нетиповим подарунком «Президентський стандарт» невідомо від якого президента. А можливо Офісу Генерального прокурора доцільніше взяти на контроль розгляд статті «Корупція від Держлісагентства чи спецоперація ФСБ?», бо правоохоронні та антикорупційні органи, яким було направлено на розгляд звернення відмовляються її розглядати, посилаючись на непідслідність.

Сподіваюсь що в подальшому Прокуратура все ж таки знайде відповідний орган, який  відповідно до статті 216  Кримінально- процесуального кодексу України зможе розглянути подані мною факти можливої корупції посадових осіб центрального органу виконавчої влади. 

ДБР, якому я направив звернення листом від 14.04.2023 року № П-477/11-02-2963/23, повідомило що у статті недостатньо аргументовано подано докази можливих неправомірних дій посадових осіб Держлісагентства і тому розслідувати походження «Президентського стандарту» немає законодавчих підстав. Мені хочеться вірити, що це все ж таки подарунок від президента росії, так як на території України діють інші стандарти, ніж в росії. Тому Президент України, як гарант виконання вимог Конституції та законів, повинен вжити передбачених законом заходів, за якими стандартами роздаються подарунки, прикриваючись його іменем. І це в той час, коли стоїть питання заборони надавати товарам назви, які ототожнюють з державною символікою, Українською армією, християнськими цінностями тощо.

На жаль, в Україні реагують на безпекові виклики запізно. Яскравий приклад діяльність президента корпорації «Мотор Січ» В’ячеслава Богуслаєва, якого 22 жовтня 2022 року затримала СБУ. Його підозрюють у тому, що за його керівництва завод постачав у росію авіадвигуни та запчастини до них. Країна-агресор, у свою чергу, використовувала їх для виробництва та ремонту російських ударних вертольотів. Їх, за даними офіційного слідства, окупанти масово застосовували для повномасштабного вторгнення в Україну.Слід відзначити, що В’ячеслав Богуслаєв птах високого польоту: Герой України (з врученням ордена Держави) “за визначні заслуги перед українською державою у розвитку вітчизняного машинобудування”. Лауреат державної премії у галузі науки і техніки. 

Лише після того, як було збито російський воєнний гелікоптер, який вбивав українців з мотором від Богуслаєва, йому пред’явили підозру і заарештували. Менеджмент “Мотор Січі” навіть після арешту свого керівника залишається лояльним до нього. Про це свідчить “звернення трудового колективу” до Зеленського. Співробітники від імені голови ради директорів та профспілки називають справу проти Богуслаєва “обурливою”, а його – “талановитим керівником, відданим Україні“. Рабський менталітет – це пристосування до стану приниження. У нашому випадку гордість, кар’єризм, гроші мотивують працівників «Мотор Січі» підписувати такі звернення на захист директора, щоб самим   виробляти зброю, яка потім до тебе прилетить. А ймовірність, що прилетить є надзвичайно велика, так як підприємство знаходиться у неспокійному Запоріжжі, а не в далекому тилу. Треба пам’ятати, що на «Мотор-Січі» штатно сидів цілий відділ СБУ, окрім секретного. Який повинен був якраз попереджати експорт в росію в рамках контррозвідувальної діяльності. Богуслаєв не продавав ці двигуни росіянам в кіоску з-під прилавка, як дітям цигарки. В цьому процесі були задіяні сотні людей. Ціла міжнародна мережа. Ці контракти забезпечували працівники компаній-спецекспортерів. Керівники цих компаній не могли не знати, що це за двигуни, та куди вони йдуть. Бо вони експерти з ринку озброєнь, і мабуть, здогадувалися, що десятки двигунів для «Крокодилів» латвійцям не потрібні. Для довідки: латвійські військово-повітряні сили мають у своєму складі цілих 6 транспортних гелікоптерів! Служба експортного контролю брала участь? Так, згідно із даними судів, вона намагалася блокувати ці контракти, але її роль треба вивчити. Кабмін був в курсі? Не міг не бути.  Правильні меседжі надає секретар РНБО Данілов: «План росіян на сьогодні – дестабілізувати Україну зсередини».  Як показує практика, росіяни дестабілізують Україну зсередини руками українців – як Героїв України, так і трудовими колективами, які підтримують своїх «героїв». Хочу зауважити, що такі підривні дії призвели до того, що  37% українців мають родичів або близьких знайомих, які загинули або дістали поранення внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Понад 14,5 мільйона українців з початку повномасштабного вторгнення виїхало з України.  

Прекрасний спіч від новопризначеного керівника НАБУ Семена Кривоноса: «Саме суспільство має право судити про ефективність антикорупційних органів, адже воно є основним споживачем цієї реформи. Настрої українців – головний маркер її ефективності». Залишилось наповнити ці тези реальним змістом.

Журналістське розслідування Олександри Сербін у програмі “СтопКор” не дає правоохоронній інфраструктурі жодних аргументів для початку розслідування, покарання винних, відшкодування матеріальних активів за витрачені кошти та нематеріальних активів Президента України. У зв’язку з воєнними подіями на телеекранах відсутні гумористичні програми, але стаття Пів мільйона на “подарунки” керівництву: журналісти викрили корупційну схему в системі Держлісагентства замінить програми «Дизель шоу» чи «95 квартал». 

Влада та антикорупційна інфраструктура повинна відреагувати на статтю Юліії Самаєвої «Лісова корупція буквально нищить Україну», яка грунтується на матеріалах досліджень наших західних партнерів. Хочу зауважити, що назва статті некоректно сформульована, так власне «лісової корупції» немає. Власне галузь лісового господарства є складовою галуззю економіки, яка має владні відносини. Про те, що джерелом корупції у галузі лісового господарства є посадові особи органів державної влади свідчить бездіяльність органів влади та антикорупційних органів на вище згадану статтю. Зауважу, що це не міфічна галузь лісового господарства «буквально нищить Україну», а Державне агентство лісових ресурсів, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтні 2014 року № 521 реалізує державну політику у сфері лісового господарства. А далі Агентство підпорядковане Міндовкіллю, а Міндовкілля Кабінету Міністрів України – вищому органу виконавчої влади України, який затверджує на посаду реалізатора лісової політики.

На закінчення статті за погодженням з патроном сайту «Лісовод» Михайлом Попковим хочу поділитись з читачами нашим дискусійним  спілкуваням, які стосуються моїх публікацій на сайті.

Олег Проців: Дякую з гарно проілюстровану статтю. В розмові з товаришами на запитання що результату немає і не буде я завжди говорю що мені результат не потрібен, а головне твою громадська позиція. Для мене роль Каменаря – Івана Франка зовсім задовільняє. Подобається вислів одного єпископа недослівно «Бог не буде тебе питати тебе де був Зеленський, Байден, Путін,а запитає де ти був». Дякую що Ви надаєте мені можливість бути на властивому місці, або «лупати цю скалу».

Михайло Попков: Главное не обижайтесь. Я считаю, что никакой честно сделанный труд не пропадает, но мне больно смотреть на Ваши усилия. Я считаю, что  нельзя  улучшить  отдельную часть полностью гнилой СИСТЕМЫ….

ОП: Підійду з точки зору християнства, яка визначає, що Бог цей світ зробив з нічого добрим, але люди самі знищуються і знищують тваринний та рослинний світ. 

Нагадаю що ті хто виступає проти «Гнилої системи» , або «СВІТУ» повинні бути блаженні – це щасливі.

• «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.
• Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
• Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
• Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться.
• Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
• Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
• Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
• Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
• Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене ради.
• Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі» (Мт. 5, 3-12).

Тепер модно себе відносити на сторону «світла», «добра» тощо. Але для того себе відносити потрібно дії, а не лише на результат. Якщо б я сподівався лише на результат то я б дійсно був би розчарований. Припинити бути на стороні «Світла і добра» це припинити конкретні дії і тоді перейти на сторону темряви.

Подобається вислів одного єпископа, який сказав «Бог не буде тебе питати, де був Зеленський, Байден, Путін, а запитає де ти був». Я з Івано-Франківська, міста, яке носить ім’я Каменяра- Івана Франка. Його позиція перейшла на мешканців Івано-Франківська: «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод. Не спинить вас!» 

МП: Мы озвучиваем свое желание очутиться в ЕС. Сейчас очень актуально понять чем украинская система охотничьего хозяйства отличается от европейской. Почему такая разница в их  эффективности, как экологической (численность дичи), так и финансовой.

ОП: Що стосується окремо взятої галузі, то дійсно громадянське суспільство в нас слабо розвинуте, а якщо так, то потрібно політичними методами – брати владу звісно законним методами. Але й тут не все так просто і впирається в політичну порядність нації. В політологія вказано, що політична культура має визначальне значення. Так, у світі англо-сакси мають провідні позиції. Народи, які жили в Англійській імперії, а це – США, Англія, Австралія, економічно найбільш розвинуті. Для прикладу, іспано- чи португаломовні країни, які входили в Іспанську імперію – Бразилія, Мексика і так далі, стоять в економічному сенсі нижче від англійців. Зміна барона у ромів мало що змінить у поведінці ромських плебеїв. Аналогічно зміна влади в Україні майже не впливала на матеріальне становище та поведінку українців. За невеликим виключенням, де мисливське господарство провадять олігархи, мисливських господарств (типу Сухолуччя) в Україні немає. До речі, стан ведення мисливського господарства тісно корелюється з розвитком країни. Якщо Галичина в Австро-Угорській імперії була найменш економічно розвиненою частиною, то й і мисливське господарство було теж майже збитковим. Східна частина Галичини увійшла до складу України, економіка якої є найменш ефективною серед країн Європи, аналогічно й галузь мисливства. 

Детальніше можна ознайомитись у статті СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В АВСТРО-УГОРСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Мисливські угіддя в Україні роздані відповідно до вимог чинного законодавства на неконкурентному принципі: іншими словами – потрібним людям. Але на них нічого не робиться, а мають бути єгері, вкладання коштів у біотехнію. Робиться показуха навіть у боротьбі з браконьєрством. За рік в області реєструється біля 200 фактів браконьєрства і лише 2-3 випадки реальних, де затримано з добутою дичиною. Добре, що дичину не потрібно годувати як свійських тварин, а то б всі мисливські господарства збанкрутували, як колгоспи. Іншими словами, так само можна брати гроші за грибні угіддя та збирати гроші з грибарів, хоча гриби ніхто не сапає, не поливає. Влада та окремі вибрані особи наживаються на тому, що збирають гроші за полювання. Як може мисливське господарство 20 років бути збитковим, а коли закінчується термін користування мисливськими угіддями, орендарі далі, з великими боями, на сесіях облрад беруть знову мисливські угіддя і далі повна збитковість. Я знаю непоодинокі випадки, коли мисливські угіддя безоплатно надавались користувачу, а вони в подальшому передавали (за щось?) користуватись іншим мисливським колективам. З досвіду знаю, що до цієї роботи задіювали «контролюючі органи», подаючи до суду позови навіть на нормальні господарства, які не бажали співпрацювати з владою. Коли починали співпрацювати з владою, укладали мирові угоди. Власне плата за користування може хоча б трохи вивела з тіні галузь, бо потрібно було б показувати доходи, щоб потім заплатити. Найбільше, чим займаються директори мисливських господарств, це – продаж ліцензій та відстрільних карток на дичину, якої немає, бо середній відстріл становить біля 30% від наданого ліміту. Перше, що треба починати в Україні, це через аукціони надавати в користування мисливські угіддя, що дасть можливість ефективно використовувати природній ресурс. Це може бути Ахметов, Коломойський, закордонний інвестор, або місцеві мисливці.

В принципі влада не має бажання міняти щось на краще. Пам’ятаю, як на дискусійних майданчиках, організованих програмою ФЛЕГ, посадові особи органів влади замість того, щоб реально дискутувати про нагальні проблеми галузі – виведення з тотальних збитків, підкидала проблеми типу «екологічні проблеми використання свинцю при полюванні».    

МП:Не думаю, что дело только в Голубчаке и нерадивых чиновниках. У меня до этого руки не доходят. Может займетесь этим направлением?

ОП: Олексій Голубчак – це гвинтик у великій корупційній машині. Якщо б Голубчак не був слухняним, його б моментально замінили. Але власне пан Голубчак з посадою та генеральськими погонами взяв відповідальність. Корупція має імена. Від загальних фраз результату не буде. Журналісти нехай пишуть про теоретику корупції, а люди, які знають практику, про механізми корупції з посиланням на особи. Що стосується мисливських господарств, то вони постійно змінюються: у когось закінчився термін користування, комусь надали, а тепер ще й росія забрала.

Що стосується про переслідування нерадивих чиновників, то я роблю майже все, що можу. Найкраще в мене виходить писати наукові та публіцистичні статті на тему раціонального використання тваринного світу. На даний час мною опубліковано біля 300, і при нагоді читачі «Лісоводу» можуть ознайомитись ТУТ. Звісно є інший варіант: це подавати судові позови на рішення органів з антикорупційної інфраструктури про відкриття кримінальних проваджень. Тепер згадав, що я навіть маю право на безоплатну правову допомогу, але цією опцією користуватись не буду, бо, на моє переконання, така допомога буде малоефективною, до того ж для судової тяжби потрібно затрачати багато часу. Нагадаю, що Роман Олійник приходив на сотні судових засідань, щоб довести, що його незаконно звільнили з посади. Самі суди це й є третя судова гілка влади, які в процесі реформування і слухають виконавчу гілку влади.

Але якщо Ви, пане Михайле, або будь-які інші адвокати захотять втягнутись у судові розбірки, я готовий бути консультантом. На даний час діє норма про премію викривачу корупції 10% від суми відшкодованих збитків. Пройдена значна частина дороги (опубліковано по темі 35 статей, відкрито та закрито 15 кримінальних проваджень).  Тому я пропоную охочим адвокатам укласти договір, за яким після нарахування премії викривачу лише 20% премії мої, а 80% юристам (адвокатам).