Автор  уже писал о лесной реформе. Чтобы вы не тратили время, привожу его первую статью вслед за сегодняшней. Пошла “движуха”, но непонятно кто с кем борется. За реформу лесного хозяйства в Украине лично я борюсь четверть века и уже поэтому не могу позволить подменить её схемой для очередных олигархов. Чего хочет это уважаемый энергетик пока не понял. М.П.

На Україну чекає тривала боротьба. Єдиний шанс перемогти ворога – кожного дня ставати сильнішими. А це означає проводити реформи.

На жаль, не всі це розуміють.

На сайті Президента розміщена петиція проти проєкту закону “Про особливості управління об’єктами державної власності в лісовій галузі та порядок утворення та діяльності спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства “Ліси України”.

Закон максимально прогресивний. Перші етапи реформи лісової галузі в Україні вже реалізовані та, як показали результати, дуже успішно.

З початку року в Україні замість лісгоспів працює єдине ДП “Ліси України”. Прибутки нового підприємства, яке лише розпочало роботу, значно вищі, аніж за довоєнних часів у лісгоспів, які до нього увійшли.

Уявіть, попит на деревину під час війни значно знизився, ціни помітно впали, а прибутки… зросли.

Як це може бути? Дуже просто. Закупівлі нового підприємства централізовані та переведені на Prozorro, реалізація продукції не за прямими договорами, а лише через біржові аукціони, витрати оптимізовані, тривають постійні рейди департаменту безпеки та перевірки місцевих директорів на поліграфі.

Лише уявіть – під час війни у лісової галузі з’явились фінансові ресурси для будівництва лісових доріг, протидії пожежам, механізації заготівлі. Відкриваються нові центри вирощування саджанців із закритою кореневою системою. Зростають зарплати.

А що ж буде, коли відновиться логістика, запрацює на повну потужність переробка? Доходи галузі, а з ними й податки, вочевидь, зростуть у рази.

Отже, повторюсь, і концепція реформи, і реалізація максимально успішні, хоча минулого року проти утворення ДП “Ліси України” виступали і певні депутати, і представники громад. Як і сьогодні, опоненти збирали підписи, направляли петиції, але влада проявила політичну волю і, як виявилось, вчинила абсолютно правильно.

На черзі останній етап реформи – корпоратизація ДП “Ліси України”. Саме це і передбачає проєкт закону, який я згадав на початку. Корпоратизація – це сучасніша організаційно-правова форма, ширші можливості залучати кредитування та інвестиції, більша прозорість, звітність за міжнародними стандартами. Крім того, корпоратизація – це загальний тренд реформи держсектору економіки: цього року парламент, наприклад, ухвалив закон про корпоратизацію “Енергоатому”.

Що важливо, проєктом закону про управління лісовою галуззю пропонується не лише провести трансформацію ДП в акціонерне товариство, але й з огляду на успіхи перших етапів реформи приєднати до АТ “Ліси України” всі інші комунальні та державні лісогосподарські підприємства.

З будь-якої точки зору – економічної, екологічної, правоохоронної, безпекової, – об’єднання є оптимальним рішенням.

Адже сьогодні поруч з успішним ДП “Ліси України”, немов сіра зона, залишаються нереформовані комунальні лісгоспи.

Комунальні лісогосподарські підприємства застрягли у минулому та зберігають всі хронічні болячки, від яких державні “Ліси України” вже позбавились.

Тотальна корупція, договори на реалізацію продукції за заниженими цінами, адміністративний апарат, який незрозуміло чим займається. Якщо невеликий переробник не зміг купити деревину на біржі, він тихенько домовляється з комунальним лісгоспом. Потрібні документи на крадену деревину – у КП вам допоможуть.

Де найбільші нелегальні звалища сміття? Також на території комунальних лісгоспів.

Комунальні підприємства догосподарювались до того, що при виникненні пожежі звертаються за допомогою до сусіднього державного лісового господарства. Бо у самих – ані техніки, ані людей.

Показник висадки нового лісу у комунальних лісгоспів також значно нижчий, аніж у державних лісах. Тобто комунальники банально втрачають лісовий фонд.

Намагатись навести лад у кожному комунальному лісогосподарському підприємстві не реалістична задача. Ефективніше об’єднати їх з АТ “Ліси України” і таким чином запровадити єдині сучасні стандарти управління всіма процесами.

Хто ж проти реформи?

Як завжди, деякі нардепи, яким потрібно зловити хайп. Це навіть не популісти, а звичайні шарлатани, які кричать, що акції “Лісів України” можуть опинитись у приватних власників. Що є повною маячнею. В проєкті закону “Про особливості управління об’єктами державної власності в лісовій галузі…” зафіксована заборона не лише на приватизацію “Лісів України”. Неможлива навіть концесія та інші форми державно-приватного партнерства. Щодо ж лісового фонду, то його власником взагалі залишається держава. Акціонерне товариство лише користувач.

А ще проти реформи керівництво деяких громад. Як це, кажуть вони, віддати своє?

У петиції та зверненнях, які організують місцеві керівники, три ключові тези:

– реформа порушує конституційні права громад;

– реформа – це втрати для місцевого бюджету;

– реформа – це звільнення працівників, як правило, місцевих мешканців.

Всі три тези – маніпуляція.

По-перше, ніхто не забирає у людей конституційне право користуватись лісами – відпочивати, збирати гриби, ягоди тощо. Громада зберігає контроль і за господарською діяльністю – згідно з новими правилами, представники громадськості беруть участь у розробці та затвердженні лісовпорядкування, контролюють процес погодження заготівлі. Тобто спільно з фахівцями місцеві мешканці можуть визначати, які дерева висаджувати, які ділянки відвести під рекреацію, що і коли заготовляти.

По-друге, доходи місцевого бюджету лише зростуть, бо менше стане крадіжок, а ціна реалізації лісопродукції збільшиться (перші етапи реформи це довели).

По-третє, приєднання державних лісгоспів до ДП “Ліси України” не призвело до звільнень лісівників, чому це має відбутись з комунальними лісгоспами?

Насправді ж для місцевої громади лісова реформа – це плюс. Для звичайних людей немає жодної різниці – комунальний по сусідству ліс чи державний. Головне, щоб там був порядок, щоб ліс охоронявся, відновлювався, не перетворювався на смітник. Щоб у місцевий бюджет йшли податки. Щоб були у достатніх обсягах дрова і транспорт, щоб їх доставити.

Від зміни статусу лісу може програти лише місцевий депутат, кум/тесть/брат якого є власником пилорами. “Родинний” бізнес внаслідок реформи вже не зможе отримувати сировину за безцінь, її доведеться купляти на конкурентних засадах за ринковою ціною. А ще зникне можливість передати шматочок комунального лісгоспу під забудову тощо.

Тому і бачимо певну протидію реформі. У місцевої еліти торік забрали вплив на державні лісгоспи, тепер шляхом реформування хочуть ще забрати останню годівничку – лісгоспи комунальні.

Як відреагує влада на звернення та петиції?

Звісно, Кабмін та Верховна Рада можуть здати назад та залишити все як є. Щоб, як то кажуть, не дратувати місцевих. На мою думку, це буде означати, що Україна насправді слабка та не готова посилюватись за допомогою рішучих та успішних реформ. Не здатна заради Перемоги вийти з зони “корупційного комфорту”.

Але чи можемо ми, українське суспільство, допустити, щоб влада відмовилась від реформ? Ні, не можемо. Здати назад означає зрадити тих, хто сьогодні на фронті.

Кожна петиція проти продовження реформ – це петиція проти нашої з вами Перемоги у цій війні.

Блоги

ЮРІЙ КОРОЛЬЧУК

Керівник Інституту енергетичних стратегій

Редакція Цензор.НЕТ може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі “Блоги” несуть автори текстів.

Кому і чому заважають “Ліси України”?

11.07.2022 

Попереду складний опалювальний сезон. Влада розглядає сценарій дефіциту газу, в уряді заявляють про підготовку резервних систем опалення – модульних і мобільних котелень.

В Міністерстві розвитку громад та територій вважають, що в найкритичніший час опалювального періоду природний газ можна замінити місцевими видами палива. Єдиним альтернативним джерелом вироблення теплової енергії є використання пересувних твердопаливних котлів, які спалюють пелети, дрова, щепу, солому, торф.

Тобто, якщо раніше енергосистема України складалась із балансу природного газу (теплокомуненерго), вугілля (ТЕС і ТЕЦ), ядерного палива (АЕС), гідрогенерації (ГЕС і ГАЕС), відновлювальних джерел енергії, то тепер фактор лісів і продукції з деревини буде також відігравати значну роль.

Відповідно, лісове господарство України стає повноцінним і резервним учасником не лише опалювального сезону 2022-2023 рр., а й наступних років. Питання ефективного управління та наведення ладу в цьому господарстві є вкрай важливим та закономірно викликає дискусії.

Нещодавно на Кабмін винесли проєкт постанови про реорганізацію держпідприємств, підпорядкованих Держлісагентству, та утворення державного унітарного підприємства “Ліси України”. Замість понад 157 укрупнених минулого року лісгоспів з’явиться єдина структура.

Варто зауважити, що рішення про створення “Лісів України” обговорювалось на рівні вищих органів влади ще у лютому до початку війни.

На перший погляд, 2021 рік команда Держлісагентства відпрацювало на відмінно. Виручка зросла до 22,7 млрд грн (+57%), капітальні інвестиції в оновлення матеріально-технічної бази збільшились до 1,18 млрд грн (+ 346%), зарплати лісників у середньому зросли до 17,4 тис. грн (+63%), площа пожеж зменшилась у 256 разів! Проведена реформа по укрупненню лісгоспів, значно скорочені адміністративні витрати.

Водночас майже всі погоджувались – надалі галузі буде складно зростати й розвиватись в межах чинної моделі, сформованої ще за радянських часів. Один з її недоліків – управлінська роздробленість. Наприклад, лісгоспи півдня та сходу майже не мають ресурсу для розвитку. У Тетерівському лісгоспі середня зарплата за підсумками 2021 року досягла 57,8 тис. грн, а у Каховському лісгоспі Херсонщині залишилась на рівні 5,8 тис. грн. Вочевидь, для реалізації масштабних кампаній по залісенню в межах всієї країни потрібна єдина вертикаль управління, єдина корпоративна політика та іноземні інвестиції. А це реально лише за умови утворення потужної, прозорої державної компанії, яка вміє працювати з міжнародними донорами, користується довірою партнерів.

Під час війни питання створення єдиної компанії стало ще актуальнішим. Причин декілька.

Перша. Лісова галузь з початку війни виконує мобілізаційне завдання по забезпеченню лісоматеріалами ЗСУ та ТрО. Це сотні тисяч кубометрів деревини. Потреба в передачі матеріальних цінностей для потреб ЗСУ становить десятки мільйонів гривень щотижня! Восени з поверненням холодів обсяги замовлення зростуть в рази – це і дрова, і матеріал для будівництва укриттів. Для переведення галузі на військові рейки потрібно посилити управлінську вертикаль. Мають з’явитись інструменти для ухвалення оперативних кадрових рішень та контролю за їхнім виконанням.

Друга. Відновлення лісогосподарської діяльності на територіях, де відбувались бойові дії та завдані значні збитки лісовому фонду та лісовій інфраструктурі, оцінюється в понад 15 млрд грн! Галузь віддала фронту величезну кількість техніки, значна частина матеріально-технічної бази у багатьох регіонах знищена під час боїв. Єдина державна компанія – це можливість залучення реально масштабного фінансування: грантів, коштів ЄС на впровадження інноваційно-інвестиційних проєктів, закупівлю лісовирощувальних, лісозаготівельних та лісопереробних комплексів, обладнання для пожежогасіння. Це можливість оперативно перерозподіляти кошти.

Третя. Планом трансформації виконавчої влади в Україні передбачено значне скорочення адміністративних витрат. Під час війни країна не може годувати ще й армію чиновників. Єдина компанія замість 157 підприємств – це зменшення зайвого адміністративного апарату внаслідок оптимізації управлінських процесів.

Четверта. Утворення єдиної національної компанії – це європейська практика і частина глобального євроінтеграційного процесу нашої держави. Партнери багато років вказують Україні на конфлікт інтересів у лісовій галузі, коли Держлісагентство одночасно виконує регуляторні, контрольні та господарчі функції. Утворення єдиного суб’єкта господарювання – це фактично розділення функцій.

Звичайно, за такої ситуації з’являються критичні публікації, збирають підписи, розсилають різні листи проти реформи лісового господарства. У нас демократична держава – тому це можна зрозуміти. Але реальні аргументи проти реформи відсутні.

Розбираймося по пунктах.

Регіони залишаться без податкових надходжень? Насправді податки залишаються на місцях – це засвідчило тогорічне укрупнення лісгоспів, яким також лякали всіх тривалий час. Основний місцевий податок – ПДФО. Минулого року деякі громади, чиї лісгоспи об’єднали з іншими, почали отримувати вдвічі більшу суму податків внаслідок збільшення ефективності роботи підприємств і, відповідно, зростання зарплат працівників.

Вигадки про “приватизацію лісів”, “знищення галузі” та інші фантазії? Це взагалі не варто коментувати. Структура залишається, лісництва залишаються, кадри залишаються. Як сьогодні законодавчо заборонено приватизувати лісгоспи, так і ДП “Ліси України” не будуть підлягати приватизації. В Законі України “Про приватизацію державного і комунального майна” вказано, що водні та лісові ресурси не підлягають приватизації. Згідно з Законом України “Про державно-приватне партнерство”, ліси на землях державної власності, спеціалізовані лісогосподарські підприємства не є об’єктами державно-приватного партнерства!

Місцеві виробники не зможуть придбати сировину? Може, хто не знає, але необроблена деревина та всі лісоматеріали вже реалізуються на відкритих та прозорих торгах. Правила для всіх однакові.

В Державній стратегії управління лісами України до 2035 року передбачено об’єднання, але не передбачена єдина юридична особа? Але ж ми розуміємо, що проблеми та виклики, які стояли перед лісовим господарством у 2020 році, значно відрізняються від завдань воєнного стану та післявоєнного відновлення.

Не проводити реформу, тому що за часів Януковича й Азарова також об’єднали якісь держпідприємства, а потім розграбували? Ну, це зовсім несерйозно вважати аргументом.

Проєкт постанови Кабміну не пройшов обговорення? Відповідно до висновків Державної регуляторної служби документ не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребує погодження з центральними органами виконавчої влади чи консультацій з громадськістю. Додам, що ідея обговорюється понад 10 років. Скільки ще потрібно говорити? Ще 10 років? Триває війна, і енергетичний фронт є одним з ключових.

Насправді причина обурення реформою дуже проста і зрозуміла – деякі керівники в регіонах побоюються втратити вплив і можливості. Власне, це і породжує небажання змін. Навколо проявляється лобі – певні народні депутати, голови місцевих органів влади.

Але старому життю приходить кінець, адже війна вимагає рішучих та безкомпромісних рішень. Спроби торпедувати зміни у лісовому господарстві – це безперспективна політика. Процес лісової реформи направлений як на гарантування енергетичної безпеки, стабільного проходження опалювального сезону, так і на забезпечення потреб армії в умовах війни та воєнного стану. А це сьогодні пріоритетні цілі.

https://m.censor.net/ua/blogs/3353312/komu_chomu_zavajayut_lsi_ukrani