11/04/2023
0Як зменшити пошкодження лісу хребетними тваринами та знайти компроміс між інтересами лісовідновлення, мисливського господарства та охороною біорізноманіття?
У лісі живуть багато «вегетаріанців» – від безхребетних кліщів і комах та хребетних полівок чи білки до бобра масою понад 20 кг, від стрункої козулі до гіганта лося. Всі вони живляться різними частинами дерев, а ними живляться хижаки – таким є закон природи. Хто з них якої шкоди завдає лісу і чи можна її зменшити?
У країнах Європи нині занепокоєні збільшенням негативного впливу хребетних тварин на лісові насадження. Серед хребетних тварин, які завдають найбільшої шкоди лісу, є гризуни та ратичні. Чисельність мисливських диких тварин можливо регулювати добуванням, а шкоду від видів, які перебувають під охороною, наприклад лося, слід зменшувати певними біотехнічними заходами, щоб забезпечити успішне відновлення лісу.
Пагони і кору дерев та чагарників пошкоджують полівки (темна, звичайна, руда), миші (жовтогорла та лісова), зайці. Водночас, подібні пошкодження можуть заподіювати види, які підлягають охороні, зокрема, соня лісова, вовчок ліщиновий тощо. Коріння дерев і чагарників пошкоджують нориця водяна та полівка гірська. Насіння та шишки пошкоджують звичайна, руда, темна й підземна полівки, лісова, польова та жовтогорла миші.
Інтенсивність літнього обгризання кори дерев полівками останнім часом збільшилася. Вчені з Університету Менделя в Брно виявили, що після посушливої зими у тканинах рослин збільшується вміст клітковини і зменшується вміст азоту, що є принадним для цих тварин. Науковці прогнозують, що у разі збільшення частоти посушливих зим шкода від дрібних ссавців влітку може зростати.
Одним зі шляхів зменшення такої шкоди є вилучення рослинності навколо дерев, яка слугує цим ссавцям укриттям від хижаків. З осені дерева з тонкою корою вздовж полів і доріг обмотують мішковиною чи металевою сіткою, які навесні знімають. Родентициди є ефективними для захисту дерев на приватних ділянках, але в лісі можуть вбити нецільових тварин, зокрема, рідкісних.
Серед гризунів найбільшу шкоду заподіюють бобри, які після винищення на межі XVIII і XIX століть повернулися до Чехії й поширилися у басейнах річок. Бобри руйнують дамби, засмічують русла водотоків, знищують дерева поблизу водойм. Так у Південноморавському краї щорічні збитки від діяльності бобра сягають десятків мільйонів крон. Оскільки бобер охороняється на загальноєвропейському рівні, доводиться відгороджувати цінні ділянки й береги кам’яними стінами, збільшувати участь тополі у складі насаджень біля водойм, щоб відволікати бобрів від цінних порід.
Кабан поїдає корені дерев і кущів, жолуді дуба, насіння, цибулини та бульби рослин, руйнує кладки птахів, розташовані на землі, завдає шкоду картоплі й кукурудзі на полях, лісовим розсадникам і культурам, особливо створених жолудями й саджанцями із закритою кореневою системою, які вивертає та споживає залишки жолудів.
Пагони та кору дерев і чагарників спроможні помітно пошкоджувати всі дикі та свійські ратичні за високої чисельності популяцій. Особливо небезпечні оленеві – від лося до козулі.
Особливі збитки молоднякам лосі заподіюють, коли живляться великими групами на невеликих ділянках упродовж тривалого часу. Вони з’їдають пагони на висоті близько двох метрів, надають перевагу осиці, а за її відсутності обгризають сосни. Рано навесні, після початку сокоруху дерев, лось обдирає кору на висоті до трьох метрів, підгризає внизу й тягне вгору, залишаючи на стовбурі борозенки – сліди зубів. Сліди ушкоджень на стовбурах заростають калюсом, але за сильного вітру стовбур ламається саме в цих місцях. Деякі дерева з кільцеподібно знятою корою засихають. Під час зимового живлення лось пригинає дрібні деревця, часто ламає. Він відшкрябує кору й ламає дерева діаметром до 10 сантиметрів під час «чищення» рогів наприкінці літа, а також під час шлюбного періоду.
Олень європейський об’їдає бруньки та пагони на висоті до двох метрів, що спричиняє спотворення крони. Деревця дуба з утратою до 70% річного приросту пагонів відновлюють крони, тоді як сосна не витримує пошкодження й половини гілок. Якщо об’їдання кори не охоплює весь периметр стовбурця, дерево не гине, але в нього проникають дереворуйнівні гриби. Гниль поширюється стовбуром на 10–50 см/рік, а вглиб – на 30–40 см/рік. Якщо уражена частка перерізу перевищує 50%, помітно знижується механічна стійкість дерева, його уразливість до дії вітру, снігу й морозу.
Одна з найбільших європейських популяцій плямистого оленя відома в Чехії (у 2018 році виловлено 17 106 голів, що явно менше від фактичної чисельності популяції). Плямистий олень значно менший від європейського, але живиться великими групами й може цілком знищити незімкнені культури. Якщо листяні породи пошкоджуються на початку літа, відростає вторинне листя, а якщо наприкінці вегетації, – деревце гине. Плямистий і благородний олені спроможні схрещуватися, що негативно впливає на популяцію благородного оленя. У молодняках олень плямистий підгризає пагони, внаслідок чого дерева виглядають, як «бонзай». Під час вибивання рогів він пошкоджує основи стовбурів, під час обдирання кори зриває її довгі смуги. Дерева заражають дереворуйнівні гриби, знижується стійкість щодо дії вітру. Одним зі шляхів зменшення шкоди від оленя плямистого є розосередження великих груп на менші шляхом певного розміщення підгодівельних майданчиків.
У раціоні козулі європейської у порівнянні з іншими оленячими переважають трав’янисті рослини, бруньки, самосів, водяні пагони, а частка кори – менша. Бруньки та листя козуля відкушує на висоті до одного метра. Небезпека від козулі збільшується, оскільки вона щодня повертається до тих самих рослин, а вони не встигають відновлювати листя. Стада козулі, що збираються взимку, можуть знищити лісові культури та рослини у розсадниках на великій площі.
Вчені з чеського НДІ лісового та мисливського господарства (VULHM) підрахували, що вартість пошкодженої оленями деревини є на 95% меншою, ніж непошкодженої. Стовбурові гнилі виявлені у 62% пошкоджених дерев. Приріст пошкоджених дерев за діаметром становив 28,8% від приросту непошкоджених.
У зв’язку із цим розраховані обсяги обов’язкових витрат власників і орендарів мисливських угідь для компенсації втрат лісового господарства внаслідок діяльності мисливських тварин. Так у разі пошкодження понад 81% витрати на захист від цих тварин мають становити 70% від усіх витрат на ведення мисливського господарства, у разі пошкодження 61–80% – частка витрат на захист має становити 50% усіх витрат, у разі пошкодження 41–60% – 30% витрат, а у разі пошкодження 21–40% – 10% витрат.
Надмірне пошкодження тваринами впливає не тільки на приріст і якість деревини, але й на угруповання рослин, тварин і грибів унаслідок ущільнення ґрунту і пошкодження підліску. Внаслідок надмірного споживання певних рослин їхня частка у лісі зменшується.
У різних країнах розраховані нормативи оптимальної щільності популяцій окремих тварин, за якої їхнє живлення не завдає шкоди лісові, насамперед, лісовідновленню. Так у Чехії критична чисельність оленів європейського та японського становить 25 голів на 1000 га. Водночас, ці нормативи є середніми для певної природної зони, тоді як тварини концентруються у місцях із найбільш принадним кормом, зокрема, ратичні – на зрубах, у незімкнених лісових культурах і молодняках.
Визначення чисельності тварин також не завжди є досконалим, оскільки мисливці обліковують сліди, а не пошкоджені дерева. Чеські вчені пропонують закладати майданчики розміром 5х5 метрів, огороджені та захищені від тварин, і в таких самих умовах, але незахищені від тварин. На цих майданчиках на основі весняних обліків складу і стану рослин затверджують ліміти полювання. У разі зменшення чисельності ратичних відстрілом усе одно вони живляться принадними видами рослин, що призводить до відновлення менш бажаних видів. Отже, слід застосовувати репеленти на принадних для тварин ділянках і підгодовувати їх в інших місцях. Особливо це стосується видів, які перебувають під охороною, але заподіюють шкоду деревам (бобер) і лісовідновленню (лось).
Серед біотехнічних заходів – заготівля під час рубок в осінній і зимовий періоди гілок улюблених тваринами кормових дерев і кущів, а також створення вглибині лісових масивів кормових полів (де висівають буряки, кукурудзу тощо), які утримують тварин від виходу у «заборонені» урочища. Пропонують введення різних кущів і плодових дерев у насадження. Намагаються створювати загущені лісові культури із запізнілим проведенням рубок догляду. Водночас, запізніле інтенсивне зріджування культур може мати негативні наслідки для формування насаджень (утворення маленьких крон за великої висоти дерев), а раптова зміна режиму освітлення привабить шкідливих комах.
Огороджування ділянок культур або цінного природного поновлення є дорогим, але найефективнішим способом захисту деревець від хребетних травоїдних. Огорожі заввишки до 1,8 метра виготовляють із пластикової сітки, сухостою, плетеного дроту. В іншому випадку будують загони для утримання оленячих у зимовий період із підгодівлею лісосічними залишками.
Укриття для окремих дерев, зазвичай, мають вигляд твердих або сітчастих трубок, які огороджують усю рослину чи її частини. Водночас, огородження частини рослин запобігають лише одному виду пошкоджень, наприклад, здиранню кори. Застосування огороджень дає змогу тваринам вільно пересуватися навколо захищених дерев і покращує видимість дерев під час, наприклад, прополювання культур. Однак, на великих територіях із високою щільністю рослин цей захід є непомірно дорогий. Огорожі з дерев слід своєчасно знімати, інакше вони можуть пошкодити стовбури.
Для захисту окремих дерев і ділянок насаджень застосовують репеленти – речовини, які є неприємними для нюху чи смаку тварин. Водночас, слід мати на увазі, що не всі запахи, які неприємні людині, є неприємними також і тваринам! Репеленти неефективні, якщо щільність популяцій тварин перевищує оптимальну. Якщо тварини звикають до певних репелентів, їх треба замінювати на інші. Лісові культури хвойних обробляють у вересні-жовтні за сухої погоди й температури не меншій 10° С. Репеленти наносять на верхівкові пагони щітками або ранцевими обприскувачами. Після висихання пагони мають сірувато-білий відтінок, який зберігається до весни. Водночас, репеленти захищають від потрави оленевими, але не мишами.
Захистити всі ділянки лісу від потрави неможливо. Тому визначено пріоритети: найбільші збитки тварини заподіюють у лісових масивах, де оптимальна щільність популяції набагато перевищує оптимальну; лісові культури сосни та ялини більшою мірою пошкоджуються в листяних і мішаних лісах, а культури листяних порід – у хвойних. Найбільш інтенсивно пошкоджуються культури інтродуцентів (ялиці, дугласії) або з їхньою домішкою. За участі у складі деревостану осики, горобини чи верби збільшується пошкодження тваринами основних лісоутворювальних порід (хоча за іншим даними, ці породи відволікають тварин).
У лісовій екосистемі наявність консументів (тварин, які живляться рослинами) не має порушувати природні процеси існування продуцентів (дерев). Оскільки основною умовою невиснажливого лісокористування є висока якість лісовідновлення як штучного, так і природного, воно й має бути основним критерієм для діяльності мисливського господарства, визначення чисельності й видового складу тварин. Тому необхідно регулювати рівень чисельності як комах-фітофагів, так і хребетних тварин. Видовий склад і чисельність зазначених тварин мають відповідати критеріям, які пов’язані із захистом лісу.
