06/07/2015
0Хроніка одного дня із протистояння захисників “зелених зон” Ірпеня і їх забудовників.
Видався вільний день серед тижня, і треба ж було такому статися, щоб натрапити на коротку інформацію – запрошення всіх небайдужих прийти 3 червня до Ірпінського суду на підтримку громади, яка виступає проти забудови за адресою Гостомельське шосе, 8-а.
Взяла гору журналістська допитливість – і ось я вже в суді.
Позивач – Дмитро Степовенко, його представник – Лаврентій Кухалейшвілі, відомий борець із свавіллям забудовників в Ірпені. Вони вимагають відкрити провадження за адміністративним позовом та скасувати два рішення Ірпінської міської ради. Перше – щодо передачі в оренду КП “Ірпіньжитлоінвестбуд” ділянки за адресою Гостомельське шосе, 8-а під багатоквартирне житлове будівництво, друге – надання дозволу КП на подальшу суборенду ТОВ “Смарт Універсал Груп”. Ірпінська рада ухвалила обидва рішення в 2015 році, так що “попєредніки-бєзпрєдєльщики” в даному разі ні до чого.
З боку ІМР – представник, а в якості вільного слухача – керівник будівельної компанії Антон Мирончук. В залі, окрім сторін справи, що слухається, група підтримки із громадських активістів і членів ініціативної групи-мешканців будинків, які знаходяться по сусідству із спірною ділянкою.
Справу взято до розгляду, на ділянку накладено арешт до з‘ясування істини у протистоянні
Суддя Кабаза, вислухавши позицію сторін, пішла в нарадчу кімнату і …. довго не поверталася. Поки її не було до зали завітав слідчий Ващенко, який за дивним збігом обставин проходив повз і чи то Дмитру, чи то Лаврентію (не роздивилася) вручив якісь приписи від свого відомства.
Через півтори години, коли суддя знову увійшла до зали, виявилося, що громада чекала не дарма. Справу взято до розгляду, на ділянку накладено арешт до з’ясування істини у протистоянні. Наступне засідання призначено на 15 липня.
давалося б – ура! Перший тайм – на користь громади. Але радість була затемнена вже новою звісткою, яка пролунала ще в залі суду: по вулиці Єсеніна знову рубають дерева! Активісти, як загін швидкого реагування, сідлають своїх “залізних коней” і гайда на місце.
Людей дратує свавілля, і вони налаштовані боротися до кінця
Там уже місцеві жителі із вівчаркою взяли під контроль бригаду виконавців робіт і не дають їм валити дерева. Серед мешканців Олександр, розповідає, що тут живе від народження і знає, що вільха була насаджена людьми на плавнях, бо вбирає вологу. За рахунок цього десятками років стоять приватні будинки. З появою забудовника було видалено 177 дерев, оголилася ціла ділянка, на якій тепер має вирости багатоповерхівка.
Більше того, ні з ким по сусідству це питання не було узгоджено, хоча за нормами елементарного співіснування, перед тим як розпочати будівництво, потрібно отримати погодження з господарями навколишніх садиб. Людей дратує свавілля, і вони налаштовані боротися до кінця. На завершення викликають міліцію. І як в смішному кіні, на місці пригоди знову з’являється слідчий Ващенко. Спочатку він бере під лікоть інженера забудови, відводить його подалі від зібрання, пояснюючи необхідністю взяти пояснення в спокійній обстановці. А за декілька секунд під’їжджає і забудовник. І знову Антон Мирончук!
Мені вдалося поспілкуватися з ним. На питання, чому саме йому влада надає такі преференції на забудову Ірпеня, він повідомив, що є чесним забудовником і виконує всі свої зобов’язання. Він впевнений, що на його боці закон і технічна документація, а всю боротьбу небайдужих відносить до політичних інсенуацій. На запитання про кількість забудов в Ірпені, мене відправили переглянути сайт. Про моральний бік питання ми не спілкувалися.
Встромити багатоповерхівку на головах жителів приватного будинку і стінка в стінку з уже зведеними багатоповерхівками – виглядає дикунством
Після взяття показань у обох сторін мандрівка ірпінськими “зеленими проблемами” не завершилася. Після Єсеніна ми рушаємо на Гостомельське шосе, про яке йшлося зранку на судовому засіданні.
Там настрій зовсім зійшов нанівець. Ну уявіть собі картину. Між двома багатоповерхівками стоїть приватний будинок, біля нього сидить жінка в інвалідній колясці і плаче. Підхожу, запитую в чому справа? З двору виходить її чоловік і розповідає: “Вона хвора. А з тих пір, як почалася ця чудасія з забудовою, плаче чи не цілими днями. Ми з усіх боків затиснуті багатоповерхівками, а тепер ще й прямо перед порогом задумали звести 10-поверховий будинок. До нас і не під’їдеш, і не підійдеш. А в нашому будинку живе три інваліда, а в цілому майже двадцять жителів – я і моя родина з дітьми і внуками та брата. Виходить двадцять людей закриють і від світла, і від сонця. Це ми прожили свій вік, щоб закінчити його дивлячись у чиїсь вікна?”
Коло людей стає все ширшим. Серед них Валентина – теж інвалід, гараж якої стоїть на ділянці, що йде під забудову. Вона має на руках всі дозвільні документи, а їй у виконкомі намагаються довести, що це несанкціонована споруда. Ініціативна група по спасінню невеличкого клаптика з декількома десятками сосен, що лишилися між багатоповерхівками, доводить, що заплановане будівництво є порушенням всіх допустимих вимог до забудови, а їм у відповідь уже двічі намагалися встановити будівельний паркан. Останній раз не обійшлося без силових методів. Насправді, встромити багатоповерхівку на головах жителів приватного будинку і 
стінка в стінку з уже зведеними багатоповерхівками, виглядає дикунством. Тим більше, що запланована будівля на понад сто двадцять квартир з усім принагідним добром: машини без стоянки, як мінімум сто дітей без відповідної інфраструктури, навантаження на водогін тощо. А на додачу під пилу – останнє нагадування про сосновий ліс, який ще з років п’ять тому панував, а зараз виглядає сиротою серед суцільної забудови.
Все ж таки добре, що суддя взяла справу до розгляду. Може хоч в ній переможе здоровий глузд і на тих двох десятках соток виросте не чергова шпаківня для людей, а зона відпочинку мікрорайону на радість і дорослим, і дітям.
