Василь Гончар: Вперше створять Національну карту відтворення лісів України

Держава спонукає землевласників не тільки створювати нові ліси, але й пропонує механізми легалізації самозаліснених територій

У вересні 2022 року в Україні стартувала реформа лісової галузі. За задумом, 158 профільних підприємств мали об’єднати у єдине державне підприємство «Ліси України». Замість 24 обласних управлінь утворили 9 міжрегіональних офісів лісового та мисливського господарств з центрами у Рівному, Львові, Хмельницькому, Вінниці, Житомирі, Чернігові, Харкові, Дніпрі та Миколаєві. «Ліси України» – акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі. Згідно постанови Кабміну, підприємство забороняється виставляти на приватизацію. Одним із найважливіших плюсів створення компанії, йдеться у постанові Кабміну, є залучення європейських інвестицій, підвищення продуктивності праці, подолання фінансового дисбалансу галузі.

Повоєнне відтворення українських лісів має перетворитися на національну програму, яка об’єднає всіх лісо- і землекористувачів

Що ж підштовхнуло уряд до створення державного підприємства «Ліси України»? Чи можна вже говорити про позитивні зміни? На ці та інші запитання кореспондент «Погляду» попросив відповісти директора Подільського лісового офісу Державного спеціалізованого лісомисливського господарства «Ліси України» Василя ГОНЧАРА.

Пострадянську систему визнали неефективною

– Переконаний, що реформа лісової галузі у державі назріла не вчора. Але яка була необхідність здійснювати її під час режиму воєнного часу?

– Про реформування лісового господарства в Україні говорили давно, однак лише у вересні минулого року уряд заявив про конкретні плани. Кабінет міністрів, визнавши неефективною пострадянську систему, почав реалізацію масштабної реорганізації галузі. Підстави суттєві були – попередня система управління лісами в Україні кардинально відрізнялася від тієї, що діє на Заході. Наведу один приклад. Показники довоєнного періоду демонструють, що рівень інвестицій та фінансування лісовідновлення в країнах ЄС є значно вищим за аналогічний показник в Україні, зокрема в Євросоюзі це 24 долари на 1 гектар, а в Україні… 0,3 долара. Різниця разюча, як бачимо. Крім того, в уряді впевнені, що створення єдиного підприємства дозволить розвивати й отримувати прибутки не лише завдяки заготівлі та переробці деревини, а й розвитку рекреаційних пунктів, а також виготовленні власної екопродукції.

– Лісову галузь не можна назвати збитковою. Ось і минулого року лісове господарство країни вийшло на рекордний фінансовий показник. Отже, є ще резерви, Василю Борисовичу?

–На те й розрахунок. Справа в тому, що торік порівняно з 2021 роком попит на українські лісоматеріали суттєво скоротився. Війна майже зупинила будівництво у державі. Крім того, значною перешкодою стало блокування чорноморських портів російськими військовими кораблями, через що призакрилися азійські ринки для вітчизняного експорту. Спроба налагодити логістику іншими каналами виявилася нерентабельною. На жаль, не рятує українську лісову галузь і європейський ринок, який внаслідок рецесії виявився перенасичений власною продукцією. А в другій половині 2022-го до всіх проблем додалися й тривалі відключення електроенергії, що, звичайно ж, не могло не вплинути на роботу більшості переробних підприємств. На цьому тлі торік середньозважені біржові ціни, до прикладу, на кругляк сосни впали на понад20 відсотків. Зате зростання вартості пального удвічі зумовило суттєве зростання собівартості заготівлі деревини. Попри це, за підсумками року лісова галузь торік вийшла на рекордний фінансовий результат. Дохід від реалізації продукції зріс майже на 700 мільйонів гривень – з 22,8 мільярда гривень до 23,5 мільярда. Сумарний прибуток лісових господарств перевершив показник 2021-го на 300 мільйонів гривень. Зросла сума податків і зборів. А найголовніше, зросла середня заробітна плата працівників лісу на понад 20 відсотків.

Міцний фундамент для старту

– Закладено, з усього видно, міцний фундамент для старту нового державного підприємства. Як формувалася структура підрозділів? За яким принципом?

– Ще до минулого року кожна область України мала своє управління лісового та мисливського господарства. Після реформи, замість 24 обласних управлінь утворили 9 міжрегіональних офісів лісового та мисливського господарств. Мені доручили очолити Подільський лісовий офіс, який об’єднав лісові господарства Хмельниччини, Тернопільщини та Буковини. Відтепер лісогосподарську діяльність доведеться вести на площі понад 584 тисячі гектарів. Лісові масиви цього утворення – унікальні, адже представлені різними лісорослинними зонами: степом, лісостепом і горами. Що стосується структури офісу. Він об’єднав 16 філій. Зокрема, Берегометське, Хмельницьке та Бережанське лісомисливські господарства, Заставнівське держспецлісництво АПК, Ізяславське, Кам’янець-Подільське, Кременецьке, Летичівське, Путильське, Славутське, Сокирянське, Старокостянтинівське, Чернівецьке, Чортківське, Шепетівське й Ярмолинецьке лісові господарства. Перед нами стоїть завдання – впровадження сучасних технологій у веденні лісового господарства.

– Знаю від багатьох людей, що лісівники з осторогою сприймали реформу галузі, побоюючись, насамперед, скорочення. І не випадково, адже на Буковині, до прикладу, є населені пункти, де практично все населення зайняте на роботі в лісі. Зізнайтеся, Василю Борисовичу, їхні побоювання мали підстави?

– Однозначно, ні. Звісно, певні розмови поширювалися в колективах. Проте якихось вказівок про звільнення працівників лісової галузі в процесі реформування не було, а отже ми нікого й не звільняли. Попри це, працівники таки були повідомлені про істотну зміну умов праці у зв’язку із переходом в іншу структуру. Вони були готові, тож практично стовідсотково ми перевели працівників на попередні посади. Звичайно, практично всі вони пройшли співбесіди, інструктаж з техніки безпеки, обстеження лікарів.

– Як я розумію, реформування здійснювалося, а колективи працювали?

– Звичайно, колективи займалися звичним веденням лісового господарства, комплекс лісогосподарських робіт не зупинявся. Наведу бодай такий приклад. Колектив Путильського лісового господарства у цих умовах продовжував будівництво трьох кілометрів лісової дороги з твердим покриттям, яка нестиме не тільки виробниче, а й соціальне навантаження, оскільки з’єднає два гірських села. Раніше горянам доводилося долати гак у десятки кілометрів, щоб потрапити з одного населеного пункту в інший. Дорогу будують за кошти, зароблені путильськими лісівниками від господарської діяльності. Кошторисом передбачено на дорожні роботи майже вісім мільйонів гривень. Досі зроблене дорожнє полотно на відрізку 2125 метрів, залишається добудувати ділянку протяжністю 800 метрів, що проходить через територію Національного природного парку «Черемошський». Для продовження робіт лісівники чекають погодження профільного міністерства. Гадаю, рішення невдовзі приймуть і дорожні роботи будуть завершені вже весною. До слова, щороку лісівники в Чернівецькій області прокладали не менше 10 кілометрів лісових доріг. Сподіваюся, темпи робіт у цьому напрямку будуть збережені. Так само і зі збереженням фауни. Восени було заготовлено достатньо кормів для тварин.

Внутрішні й зовнішні ризики

– Основними споживачами лісопродукції на внутрішньому ринку є видобувна та меблева галузі, будівництво, але вони або зупинилися, або працюють із мінімальним навантаженням. Це виклики, які вимагають швидкого реагування. Чи є вже напрацювання у цьому плані?

–Безумовно, працюємо над цим. Працювати доводиться у складних умовах, оскільки негативні тенденції набирають загрозливих масштабів. Наведу бодай один приклад. Торік у жовтні на біржових торгах вартість кубометра сосни становила 2200 гривень, у листопаді – 2100, наприкінці грудня – менше 1900, у січні 2023-го – менше 1800. За кілька місяців падіння цін на деревину становить 20 відсотків. Та й реалізація зменшилася. Єдине, збільшився попит на дрова, але це не є для нас прибутковим видом діяльності. Бо дрова – сезонний товар і в січні попит на них уже знизився. Але ми у пошуку шляхів виходу галузі із «штормової» ситуації. Напрацювання є і ми дивимося у майбутнє з оптимізмом. Концентруємо увагу на вирощуванні сіянців із закритою кореневою системою. Це – дороговартісний процес, вимагає чималих капіталовкладень. Однак ми будемо цим займатися і в наших планах – повний перехід на вирощування посадкового матеріалу із закритою кореневою системою. Потужний розсадник діє у Сокирянському та Ізяславському лісових господарствах, на стадії будівництва – у Чортківській філії Тернопільської області. В планах повністю перейти на посадку лісів сіянцями із закритою кореневою системою. Бо ж завдання залишаються незмінними – вирощувати ліси, забезпечувати державу лісом. Бо війна невдовзі завершиться нашою перемогою, а для відновлення країни потрібно буде чимало деревини.

– Менше ніж за два тижні до нас прийде календарна весна, а з нею і лісокультурна кампанія. Уже визначені плани її реалізації?

–Так. Нинішнього року лісівники продовжать виконувати програму президента «Зелена країна» максимально ефективно. За попередніми планами, лісівники висадять 4 мільйони 339 тисяч сіянців на площі майже 1680 гектарів. Найбільше лісів висадять на Буковині – 1 мільйон 907 тисяч сіянців на площі 1012 гектарів. На Хмельниччині заліснять 336 гектарів, на Тернопільщині – 332 гектари. Зараз лісівники здійснюють обстеження ділянок під заліснення. Тішить те, що на 70 гектарах заплановано висадити новий ліс.