11/02/2023
0Нульова толерантність до корупції для багатьох вітчизняних політиків, на жаль, – це лише передвиборчий слоган, який суперечить їх особистим моральним принципам та самому шляху в політику. Годі очікувати від них організації системної та послідовної роботи щодо викорінювання корупції І залишається здебільшого сподіватися на реакцію громадськості та зовнішній тиск.
Проблема ускладняється тим, що в головах українців досі панує уява про простоту подолання корупції. “Весна прийде будемо саджати”, “новий президент”, “посадки”, ба більше – “розстріли”, ліквідації якихось судів чи державних органів, – це лише невеличкий обсяг емоційних вибухів, яким фонтанує українське суспільство в корупційній тематиці.
Але мало хто замислюється над системною та покроковою роботою у цьому напрямі та усуненням умов корупції. А перманентно нестабільне законодавство та політичні “гойдалки” створюють корупційний рай. Ловити рибу в каламутній воді – це прислів’я точно відображає бажане законодавче середовище для корупціонера. Адже саме стабільне законодавство призводить до уодноманітнення судової практики та звуження “маневру” судді при ухваленні рішень. Сталі правила ведення бізнесу дозволяють прогнозувати ризики при капіталовкладеннях.
Повага до стабільних “правил гри” в бізнесі в Україні відсутня. Кожна нова влада повністю відкидає попередні напрацювання та будує нову систему правил.
Нормою роботи народного депутата вважається кількість ініційованих законопроєктів. Кожна зміна влади в українському парламенті призводить до лавини законодавчих змін, яку останнього часу навіть охрестили “скаженим принтером”. Кожен спікер українського парламенту не лише вихваляється кількістю прийнятих законів, але й швидкістю покладення на законодавчий папір владних політичних гасел. Саме під ковдрою законодавчих турборежимів з’являються лобістські правки, які прикривають олігархічні махінації. Так, зокрема, було із проведеними в 2017 році “соєвими правками”, які створили проблеми бюджетного відшкодування ПДВ при експорті олійних культур, чи із правками щодо нарахування ренти на залізну руду у 2021 році.
Законодавча інфляція вийшла за межі розумного. В таких умовах сама ідея законослухняної поведінки стає примарною, а вибудовування якої-небудь бізнес-стратегії перетворюється на кавове ворожіння. Простий приклад – закон про публічні закупівлі змінювали вже шість разів. Правове поле банкрутства, режим іноземного інвестування та будівництва змінювалися по чотири рази. Ліцензування – три рази. Двічі за десять років переписували законодавство про акціонерні товариства тощо. Годі казати, що інвестиційної привабливості та порядку в економіці від цього не додалося.
Іноді важко зрозуміти, корупційні важелі з’являються в законах цілеспрямовано чи від депутатської байдужості, яка часто-густо толерує порушення процедур усебічного обговорення законів та їх ретельного опрацювання.
Зараз на обрії національного прожектерства, здатного системно дестабілізувати економіку та антикорупційні заходи, з’явилася нова “зірка”.
Йдеться про поданий восени 2021 року законопроєкт № 6013 з хитромудрою назвою “Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період (реєстр. № 6013 від 09.09.2021 р.)”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ https://www.openforest.org.ua/248699/ Кому вигідна так звана “реформа” системи юридичних осіб
Навіяні ідеями “дерадянізації законодавства” та “лібертаріанства” автори законопроєкту – представники владної команди – пропонують радикально переглянути усі звичні для національного бізнесу поняття підприємництва та господарювання, відмовитися від поняття підприємства та зробити державній й комунальні організації орендарями та довірчими управителями переданого їм майна. Більш того, пропонується примусити понад 200 тисяч приватних підприємств та майже 50 тисяч фермерських господарств до перетворення у господарські товариства.
Але коли хтось з політиків починає говорити про дерадянізацію та лібертаріанство – чекай на жорсткий примус підприємців, нові витрати на супровід бізнесу та посилення авторитарізму владних структур.
Але в цьому разі проблема ще глибша.
Справа у тім, що антикорупційне законодавство спрямоване на обмеження підприємництва певних осіб. Зокрема, підприємницьку діяльність заборонено здійснювати особам, уповноваженим діяти від імені держави. Ця заборона стосується Президента України, народних депутатів, міністрів, державних службовців, суддів та прокурорів.
Якщо підприємництво втрачає ознаку прибутковості та пов’язаності із сферою господарювання, як це пропонується у законопроєкті 6013, то тоді зникає можливість відділити підприємництво від будь-якої іншої соціальної активності, адже практично будь-яка діяльність може бути кваліфікована спрямованою на отримання соціальних або економічних результатів
Фактично це означає створення необмеженого розсуду антикорупційних органів в оцінці антикорупційних заборон.
Відповідно, руйнуватимуться усі існуючі підходи, в тому числі судова практика щодо притягнення корупціонерів до відповідальності, діяльність антикорупційних органів щодо обмеження порядку здійснення підприємницької діяльності відповідно до Закону України “Про запобігання корупції”.
Це все одно, що визнати нерухомістю будь-яке майно. Це, звісно, викличе хаос в реєстраційних процедурах, будівництві, роботі нотаріусів та системі майнового декларування.
Прогресуюча загроза подібного прожектерства проявляється і в тому, що виведення з правового поля поняття “господарювання” унеможливить застосування законів, які прямо орієнтовані на обмеження “законодавчого спаму” в економічній сфері. Такий наслідок можна легко передбачити, прочитавши лишень назву Закону “Про основні засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.
Що таке сфера господарювання – законопроєкт № 6013 пропонує забути. В цих умовах навіть юристам стане неможливо застосовувати закони “Про дозвільну систему у сфері господарювання”, “Про господарську діяльність в Збройних Силах України”, “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, “Про ліцензування видів господарської діяльності”, “Про державну допомогу суб’єктам господарювання” тощо. Доведеться переписувати Угоду про асоціацію України з ЄС, яка понад 60 разів згадує поняття підприємства та суб’єкта господарювання.
Будуть й інші наслідки. Наприклад, втратить легітимну основу судочинство у господарських судах України, адже незрозумілим стане поняття “господарські” спори. Виникне прогалина у розумінні конституційного принципу рівності суб’єктів господарювання (ст. 13). Законодавчі прогалини набудуть системного явища, адже термінологія підприємництва як комерційної (прибуткової) господарської діяльності використовується в тисячах законодавчих актів України.
Що в результаті таких змін відбувається, нам добре відомо: нові дозволи, переоформлення власності, нотаріальні витрати, реєстраційні збори, робота десятків тисяч бухгалтерів та юристів, черги та суперечливі роз’яснення. Нарешті, пропозиції “порєшать”…
Здавалося б, таке законодавче потрясіння має ґрунтуватися на якихось об’єктивних економічних законах. Але ситуація аж до навпаки. Як стало зрозумілим із нещодавно оприлюдненого у ЗМІ звернення Секретаріату Energy Community, іноземці занепокоєні загрозами руйнуванням законодавчого поля господарської діяльності в Україні. І це не дивно, бо, наприклад, у той самій Польщі свобода діяльності господарчої (działalności gospodarczej) записано в конституції і не викликає проблем з правилами ЄС. Нещодавно франко-німецька комісія представила концепцію Європейського бізнес-кодексу, який враховує усе розмаїття видів економічної діяльності та безліч форм підприємництва (а не суто товариства, як пропонується у законопроєкті 6013).
Тому інакше як юридичними ігрищами такі експерименти з законодавством назвати важко. Вони несумісні із гаслами про інвестиційний клімат та боротьбу із корупцією в Україні.
