05/02/2023
0Олександр ВИНОГРАДСЬКИЙ, Газета “Природа і суспільство”
Відповідальне користування як шлях виправлення ситуації.
Лісові екосистеми відіграють незамінну роль у вирішенні різноманітних соціально-екологічних проблем, таких, як зміна клімату та втрата біорізноманіття. Однак, глобальна втрата лісів була і залишається сьогодні важливою проблемою людства.
Глобальні зміни за останні 60 років
Команда дослідників з Центру біорізноманіття та зміни клімату Дослідницького інституту лісового господарства та лісових продуктів (FFPRI) в Японії виявила, що з 1960 по 2019 рік глобальна площа лісів скоротилася на 81,7 млн га: планета втратила 437,3 млн га при прирості 355,6 млн га. Зі збільшенням населення світу з 3,03 млрд у 1960 році до 7,71 млрд у 2019 році, ліс на душу населення скоротився з 1,4 га в 1960 році до 0,5 га в 2019 році. Безперервна втрата та деградація лісів впливає на цілісність лісових екосистем, зменшуючи їх здатність створювати та надавати основні послуги та підтримувати біорізноманіття. Це також впливає на життя, щонайменше, 1,6 млрд людей в усьому світі, переважно в країнах, що розвиваються, які залежать від лісів для різних цілей.
Дослідження FFPRI виявило, що, незважаючи на чистий приріст лісів між 1960 і 1970 роками, на глобальному рівні їх площа безперервно зменшувалася, починаючи з 1970 року – з 4195,6 млн га (32,2%) у 1970 році до 4105,9 млн га (31,5%) у 2019-му. Хоча міждесятирічна швидкість чистої втрати лісу сповільнилася приблизно до 0,5 млн га на рік протягом 1980–1990 років, вона постійно прискорювалася впродовж останніх трьох десятиліть, досягнувши майже 4 млн га на рік у період 2010–2019 років.
Упродовж десятиліть більшість країн із негативними темпами змін (чистими втратами) були на глобальному півдні в тропіках, тоді як більшість країн із позитивними темпами змін (чистими приростами) – на глобальній півночі в позатропіках. Спостерігалося загальне зростання країн із чистими втратами лісів – з 32% (64 країни) у 1960–1970 роках до 40% (78 країн) у 2010–2019 роках. Кількість країн із чистим приростом лісів також коливалася, при цьому спостерігалося загальне їх зменшення – з 50% (98 країн) у 1960–1970 роках до 42% (82 країни) у 2010–2019 роках.
Проблеми та наслідки зміни лісового покриву
Дослідженням встановлено, що тенденція до зменшення площі лісів спостерігалася в менш розвинутих регіонах з низьким доходом на душу населення. Навпаки, збільшення площі лісів разом із збільшенням ВВП на душу населення спостерігалося в регіонах із високим рівнем доходу та найбільш розвинених регіонах.
Використовуючи глобальний набір даних землекористування дослідникам також вдалося з’ясувати як глобальні ліси змінювалися в просторі та часі. Результати показали чітку закономірність: у середньому, країни з нижчим рівнем доходу та рівнем людського розвитку мали вищу частку втрати лісів, тоді як країни з вищим рівнем доходу та, відповідно, вищим рівнем людського розвитку мали вищі частки приросту лісу.
Незважаючи на деякі коливання, кількість країн із чистими втратами лісів зростає, тоді як кількість країн із чистими приростами лісів зменшується, всупереч тому, що очікується від різноманітних глобальних екологічних ініціатив, таких, як Порядок денний 21 (1992), Програма ООН-REDD (2008) та інших програм, направлених на збереження лісів і сталого їх розвитку в цілому.
На основі свого дослідження вчені з FFPRI роблять висновок, що у контексті глобального сталого розвитку, зміни клімату та збереження біорізноманіття, існує потреба посилити поточні глобальні зусилля як щодо зменшення вирубки та деградації лісів, так і для їх збільшення, відновлення та збереження. Зокрема програми міжнародної лісової політики мають переглянути та перепланувати глобальну торгівлю лісами з країн із низьким рівнем доходу. Наприклад, між 1972 і 2009 роками країни з низьким рівнем доходу заготовили понад 170 млн га лісової продукції для експорту, тоді, як країни з високим доходом були головними нетто-імпортерами. Глобальні партнерства, програми сертифікації лісів та інші механізми стимулювання (наприклад, програма UN-REDD) повинні бути повністю реалізовані, щоб допомогти менш розвиненим країнам із низьким рівнем доходу відновити їхні втрачені ліси та зберегти або збільшити ліси, що залишилися.
Розвинутіші країни з високим доходом повинні дотримуватися відповідального використання лісових ресурсів, щоб вони могли зменшити свою залежність від імпорту лісової продукції з менш розвинених країн із низьким рівнем доходу, особливо з тропіків. Проєкт структури біорізноманіття після 2020 року визнає це та закликає держави скоротити несанкціонований експорт деревини на 50% або більше, особливо для країн із значною історією незаконної торгівлі деревиною. Посилення регулювання світової торгівлі деревиною через програму лісової сертифікації може стати шляхом уперед для менш розвинених країн із низьким рівнем доходу. Подібним чином Єврокомісія нещодавно запропонувала нову постанову про заохочення споживання продуктів без вирубки лісів, з метою зменшення внеску ЄС у глобальне знищення лісів, деградацію лісів, викиди парникових газів і втрату біорізноманіття.
Драйвери лісових змін
Соціально-економічні умови та міжнародна торгівля є важливими рушійними силами зміни лісів (прибуток і втрати), хоча є й інші. Загалом, дослідники з FFPRI вважають, що чинники втрати лісів можна класифікувати на безпосередні причини (розширення сільського господарства, інфраструктури, видобуток деревини та інші чинники, включаючи біофізичні, такі, як пожежі та соціальні, такі, як війна) та основні рушійні сили (демографічні, економічні, технологічні, політичні та інституційні).
Для країн, які найбільше втратили ліси за площею за останні 60 років (Індонезія, Бразилія, Конго, М’янма, Парагвай і Колумбія), домінуючими причинами втрати лісів є безпрецедентна комерційна діяльність. Також крім лісозаготівлі, масштабним втратам сприяли розчистка лісів у промислових масштабах для видобутку корисних копалин, розширення плантацій олійних пальм, децентралізація управління лісами та соціально-політичні зміни. В свою чергу, для країн із найбільшим обсягом приросту лісів за площею (Австралія, Індія, США, Китай, В’єтнам) домінуючими чинниками приросту лісів була проактивна політика збереження, стале управління лісами, лісовідновлення та лісорозведення. Наприклад, велику роль у відновленні втрачених лісів США, Австралії та Китаї відіграли лісові плантації, що було додатково підтримано відповідними екологічними ініціативами.
Як зазначається в дослідженні, сьогодні моніторинг лісів у світі є невід’ємною частиною різноманітних глобальних екологічних і соціальних ініціатив, включаючи Цілі сталого розвитку, Паризьку кліматичну угоду та Глобальну рамкову програму збереження біорізноманіття після 2020 року. Щоб допомогти досягти цілей цих ініціатив існує гостра потреба змінити або принаймні згладити криву глобальної чистої втрати лісів шляхом збереження залишків лісів у світі, відновлення та реабілітації деградованих лісових ландшафтів.
Безпосередні чинники збільшення лісів (тобто покращення лісового покриву) включають залісення, відновлення та реабілітацію лісів, при цьому, основні рушійні сили їх зміцнення можуть бути пов’язані також і з політичними, інституційними та культурними чинниками, включаючи підвищену екологічну обізнаність та зобов’язання країн щодо відповідних міжнародних угод.
