Ануш Балян: Природні заповідники – це те, що ми заповідаємо нашим дітям

Одразу скажу, що як людина з АПК, я розумію важливість нашого сільського господарства. Локомотива економіки навіть у війну.

Прекрасно знаю ситуацію із понищенням російським агресором наших родючих ґрунтів. А шкода від забруднення ґрунтів вже сягнула 18 мільярдів доларів.

На сьогодні задокументовано майже 2,5 тисяч злочинів ворога проти нашого довкілля, чим завдано збитків на 46 мільярдів доларів.

Крім того, через обстріли вигоріло понад 680 тисяч тонн нафтопродуктів, спалено 23,3 тисяч гектарів лісів.
Через це у повітря викинуто понад 42 мільйони тонн парникових газів.

А загальні збитки українській інфраструктурі перевищили 127 мільярдів доларів США.

Четверта частина усіх полів України під окупацією, 30% – під мінами і боєприпасами, що не розірвалися…

Від таких сумарних викликів у багатьох опускаються руки.
Але ми, вчені, маємо дивитися трохи далі, понад головами. Бог сотворив наш світ не для того, щоби ми допомогли дияволу його знищити своєю бездіяльністю та байдужістю.

А це у першу чергу питання екології, збереження біологічного розмаїття, зменшення варварського втручання у природу з боку людини.

Тому великий респект українцям, котрі навіть у війну зменшили використання побутового пластику на 40%. Це важливо.

Це не лише для нас, це для всіх живих істот планети.

Зараз суспільство сфокусоване на новинах з поля бою, це природньо. Але ми маємо дбати і про потім. Отже є дуже позитивним те, що Україна взяла активну участь у недавній екологічній конференції СОР15 у Монреалі, і підписала необхідні документи покликані врятувати природу на нашій планеті.

Завдання до 2030 року поставлено амбітні – збільшити природоохоронні території до 30% всього суходолу, внутрішніх вод та морів. Такою визначена запорука збереження дикої природи.

Всього накреслено 23 цілі.

Про що йде мова. На зараз у світі заповідники займають 17% суші і 10% морів, подвоїти їхні розміри за 8 років – дуже важке завдання, але воно намальоване.
Якщо бути конкретною, Україна зобов’язалася збільшити свої території заповідників у 4 рази. Чи це реально?

Відповідь: ми маємо до цього прагнути.

Навіть попри боротьбу за кожен засіяний гектар, ми мусимо реально займатися збереженням диких степів, лісів, озер, рік, морів, всіх їхніх мешканців. Невпинно розширюючи ареали їхнього проживання.

Я вже не раз писала, що кожен раз розорюючи поле, ми втручаємося у життя тих божих створінь, без яких це поле не вродить. Більше того, ми самі не проживемо.

Первозданні ліси та степи є домом для безлічі комах. А наразі 90% українських степів стали сільськогосподарськими угіддями.

Понад 75 продовольчих культур, усі фрукти та овочі, залежать від комах-запилювачів. Свійські бджоли виконують лише свій обмежений простором обсяг роботи, а найбільше на полях трудяться дикі бджоли та інші комахи.

Загибель комах, що запилюють рослини, у глобальному масштабі загрожує людству у мінімум 235 мільярдів доларів на рік.

Тому знищуючи їхні домівки, розорюючи останні степи та галявини, ми теж підриваємо власну продовольчу безпеку. А рослини степів не лише поглинають вуглекислий газ, а й виділяють кисень, без якого ми, як вид, не виживемо.

Як і вистригаючи ліси, ми збільшуємо викиди вуглецю, та у результаті парниковий ефект.

Практика свідчить: кліматичні зміни вже стали наддороговартісними, бо на протидію їм потрібно витягати гроші з економіки, соціальних бюджетів.

Зараз австрійські вчені у повний голос заявили, що Європа знаходиться на межі катастрофічної посухи. Може, хтось за війною теж пропустив інформацію, але у 2022 році лісові пожежі, спровоковані аномальною спекою, знищили на європейському континенті 662,8 тисяч гектарів лісів.

Загрозливих темпів набирає і проблема нестачі води. Це б’є не лише по аграрних комплексах, а й безпосередньо по життю людей.

Крім того, через нестачу води вже втратила середовище проживання велика кількість водних видів тварин та рослин.

Вчені підрахували, що за останні 50 років загальна кількість диких риб, птахів, ссавців, плазунів та інших хребетних тварин, скоритилася на 69%. І це при невпинному зростанні людського населення.

До речі, домашні тварини теж є складовою загального біорозмаїття, і поводження з ними має бути виключно цивілізованим.

…Крім річок та озер, екологи наголошують на важливості боліт, які займають понад 3% суходолу. У їхніх торфах більше вуглецю, ніж у всіх лісах. А висушуючи болота, ми викидаємо його в атмосферу.

До того ж, болота є буферними зонами, які затримують воду після рясних злив, рятуючи наші села і міста від поводків.

Усе має свою переконливу бухгалтерію.

У ЄС вже порахували, що один заповідний гектар забезпечує економічний ефект у 3,5 тисяч євро. Заповідні зони Європи перевищують 18% площ суходолу, що дає економічний ефект у понад 220 мільярдів євро!

То ж яке конкретно завдання стоїть перед Україною за наслідками монреальської конференції? Зараз під заповідними зонами у нас близько 15% території – 9 мільйонів гектарів. Вийти ми маємо на 30%.

Отже, без відновлення втрачених заповідників ми цього не доб’ємося апріорі. Більше того, ми маємо не лише збільшувати площі первозданних степів та лісів, а й створити пов’язані між собою мережі, де зможуть переміщатися птахи та тварини, поширюючи рослинні види.

На всій українській Смарагдовій мережі, від поліських природних зон до Карпат, степів Півдня та приморських природних ландшафтів.

І доглядати за нашими природними багатствами не менше, а навіть більше, ніж за сільгоспугіддями, які ми зичимо у дикої природи, щоб вижити.

Зрозуміло, що без солідарноі позиціі у цьому ще й Уряду та Законодавця ця мета – нереальна. 

…Заповідники – від слова заповідати. Тобто, це те, що ми залишимо нашим дітям після себе. З переданого нам предками. Те, по чому вони нам виставлять оцінку.

І я абсолютно переконана, що наші героїчні воїни, хлопці та дівчата, б’ються на фронтах не тільки за вільну, але й за красиву Україну. Навіть більше, ніж за красиву, за нашу прекрасну землю. Це і є питанням глибинної відповідальності.
Тому все буде Україна!