Из почты ГО “Открытый лес”: реальные проблемы лесного хозяйства глазами лесовода Житомирщины

Целый месяц я не проверял почту и сейчас, просматривая её, натыкаюсь на материалы, которые мы не можем скрывать…

Автор не поставил подписи, но тем не менее его текст требует публикации в разделе главное… Сразу скажу, что большинство его взглядов и тревог я разделяю и постараюсь доказать их реальность и важность для будущего леса и лесного сектора с цифрами в руках. Очень нужна Ваша поддержка в части получения данных и обсуждения высказанных автором мыслей.

Извиняюсь перед всеми, кто не получил своевременного ответа на свои письма. По возможности мы постараемся это исправить в ближайшее время. М.П.

За останні роки роботу підприємств, детально та прозоро не перевіряла ні одна з відповідних структур (агенство, екологія, податкова, КРУ та інші відповідні органи), а якщо й були перевірки, то шляхом домовленостей результати були сфабриковані. Тому, ми насправді не знаємо, як працюють наші підприємства, які їх реальні  економічні, виробничі, лісогосподарські показники.

Безкарність призвела до безвідповідальності та відсутності мотивації рухатися вперед обличчям до лісу.

Паралельно добрий десяток років, лісові і не тільки, навчальні заклади стали полюбляти зображення Григорія Сковороди та Володимира Вернадського і тому знання багатьох випускників м’яко кажучи стали далекі від лісової справи.

 Бажання «лісівників», красиво, по царські жити змусило створити ширму такого собі господарника з відмінними показниками. Вимоги до керівників формувалися ось таким чином: бажано молодий, амбітний, без принциповий, цинічний який вміє видерти останнє і заглянути кожному працівнику в тарілку. Всіх інших, які не розділяли централізоване бачення, або нагадували про ліс та екосистему відсторонили або відправили на «пенсію». Поступово лісівники перетворилися на ЛІСОРУБІВ і фактично втратили моральне право відкрито заявляти та відстоювати не тільки інтереси лісу, а й власні .

Ми сьогодні спостерігаємо чотирьох керівників філій Волинської школи. Чому? Колісник,  являється засновником «особливого» напрямку в лісовому господарстві, критеріями якого є отримання корупційної ренти на всьому, що причетне до лісового господарства та інформаційної ширми навколо своєї діяльності, у вигляді зразкового піару. Медіа автомобіль, який мчить на повній швидкості має різноманітний набір послуг: від подарунків з ковбасками до лобіювання власних інтересів у стінах парламенту. Але основна мета -це за рахунок лісу та народного майна зміцнити свої ВЛАСНІ позиції ,та лобіювання саме САМОГО СЕБЕ у вищі кабінети. Дана діяльність нічого спільного з діяльністю державного посадовця не має. Ні держава у вигляді податків, ні працівники у вигляді престижної професії та достойної заробітної плати, ні лісове господарство, не отримують нічого. Вигодо отримувач є завжди корупціонер .Тому дивно ,що представники правлячої партії підтримують реформу, яка централізує всі процеси в лісовому господарстві, збільшуючи корупційні ризики, в той час коли цивілізований світ проводить повну децентралізацію .

Ліс та деякі підприємства, збереглися завдяки тим осередкам лісової еліти, які змогли на місцях прийняти правильне рішення в потрібний час, та при цьому не забути своє основне покликання. Відсутність лісового виховання та моральних принципів призвели до спрощення всіх процесів у лісовому господарстві. 

Вже до початку реформи ,ми змогли спостерігати коли головний лісничий управління, сидячи у себе в кабінеті на своєму кріслі в Житомирі затверджував проекти лісових культур в лісничих, які з’їхалися з усіх лісгоспів області, при цьому повчав, як садити, що і де ,та змінював дистанційно породи та схеми змішування. 

В результаті зводимо підготовку ґрунту під один плуг, одноманітні культури та сотні га під природне поновлення. Хоча ефективніше огляд зрубів провести лісничим, помічником лісничого та інженером лісових культур і на місці визначити: можливо на одній ділянці потрібно підготовку ґрунту проводити декількома плугами, різними схемами змішування ,та частину ділянки залишити під сприяння природньому поновленню .

Те ж саме стосується рубок догляду: в Тетерівському лісгоспі можливо доцільно проводити деякі рубки сильної інтенсивності зріджування, а в Овруцькому можливо й ні, тому що різні умови місцезростання, ефект від даних заходів отримаємо різний. Визначити це можливо тільки на місці, при умові наявності необхідного знання, практики та мотивації.

 Ось чому мудрі керівники тримали біля себе сильний інженерний склад, який вимагав та передавав свої знання молодим спеціалістам .Це все можливо тільки при наявності волі та особистої обізнаності. 

Але коли начальник управління підбирає головних лісничих та інший керівний склад із тих хто краще накриває стіл, при цьому сам має заочну освіту, то й прерогативи в нього та його колективу зовсім інші. По факту вже біля 10 років ніхто з керівного складу не цікавиться ні лісовим насінництвом, ні лісовими культурами, ні рубками пов’язаними з формуванням насаджень. Картинка, ось що згодовують лісові поводирі молодим, амбітним представникам правлячої еліти, які чи в міру не досвідченості, чи в міру своєї жадібності не можуть, чи не хочуть розглянути те, що знаходиться за картинкою .

Розрекламований Овруцький лісгосп і не тільки він, являється втіленням цинічного бачення моделі лісових підприємств та лісового господарства в цілому. Шикарні контори лісництв та сараїв в селах де люди майже не проживають, актові зали, зони відпочинку, мисливські будиночки, збиткові «Лісовички» та багато всього іншого чого так потребує лісове господарство. Підприємство з площею, яка відповідає 5-7європейським лісовим підприємствам та з високим класом пожежної безпеки закопує сотні мільйонів гривень в забаганки декількох людей. Яка доцільність такого інвестування, та хто саме приймав рішення які об’єкти і як відбудовувати? Чому колектив, якого скорочують майже в двічі, та який відправили за власний рахунок не має право висловити та відстояти іншу думку? Колектив ,який довірив свою долю Сахнюку, сподіваючись на його порядність та обіцяне ним привселюдно слово, щодо відсутності скорочень, залишився знову обманутим та кинутим напризволяще в глухих селах Овручини, але з мільйонними ремонтами нікому непотрібних приміщень .

Локалізація лісової пожежі, яку Сахнюк з головним лісничим управління (який до речі ще чомусь працює ) нічому так і не навчила. Економія коштів саме на працівниках, була основною причиною лісової пожежі, і ніякі модулі, які так полюбляє Віктор Анатолійович причеплювати до автомобілів Фольксваген Амарок та хизуватися, нездатні замінити досвідчених працівників лісового господарства .

До речі, якось зовсім дивно виглядає факт замовчування ліквідації наслідків лісової пожежі. Чому саме одне Житомирське управління проводить лісозаготівлю згарищ, на якому етапі знаходиться ліквідація пожеж, хто буде відповідати за збитки, які понесла держава, за втрату якості деревини, яка вже другий рік чекає своє черги, і яке відношення до цього всього мають лісозаготівельні бригади західних регіонів України з переносними пилорамами, які знаходяться в лісах. Чому у лісгоспах ,в яких були пройдені пожежами, та у сусідніх, виписувалися рубки головного користування? Відповіді на ці питання, нам у майбутньому доведеться дізнатися .

Ще одна родзинка Овруцького лісгоспу це лісонасіннєва станція вартістю  близько 40 млн грн. Яка мета та доцільність багатомільйонного проекту в лісовій Житомирській області ,яка має свої традиції вирощування лісових культур та високоповнотні насадження, невідомо. Чи доцільно в літку в сухий та гарячий пісок проводити посадку лісових культур супроводжену медіа простором, а потім нишком пересаджувати? Навряд чи зможемо отримати економічний ефект, попередня вартість сіянця вирощеного в лісонасіннєвій станції 40 грн, а в лісовому розсаднику 0,75 грн. Тоді в чому насправді суть лісонасіннєвих станцій? Можливо це просто схема відмивання коштів, після спланованої приватизації?

Централізоване вирощування сіянців в лісонасіневих станціях, може відкрити іншу проблему. Частина працівників, які відповідали за якість лісових культур по підприємствах, прослідковували реакцію лісу на ті чи інші чинники, і на місцях, колегіально та вчасно реагували, залишаються поза процесом і тей досвід та надбання, які збиралися роками можуть бути втрачені. Вклад в лісову справу всіх працівників, пов’язаних з вирощуванням лісових культур, може бути недооцінений, а їхнє відсторонення спонукає критичні наслідки для лісу .

Економічному диву, у вигляді збільшення деяких економічних показників, які управління декларує як власні здобутки, сприяли декілька факторів. 

По перше збільшення попиту на лісопродукції, та як наслідок збільшення ціни в 3-4 в більше разів на всі види лісопродукції та пиломатеріали (пиловник хвойний з 1150  до 4000-5000  грн за кубічний метр, дров’яна деревина з 400грн до 1300-1500 грн за метр кубічний ). Але як можна зрозуміти показники з офіційного сайту управління: середня реалізацій на ціна 1куб метра деревини в 2021 році зросла, аж на 119грн та складає всього 1000 грн за метр кубічний, відповідний показник в 2020 році склав 881 грн за метр кубічний. 

Всі інші економічні показники: середня заробітні плата, сплата податків до державного та місцевого бюджетів зросли в 1,4 рази .Тоді де ,чи в кого осіли ті економічні здобутки?

Інший фактор це рубки, причому більша половина з них це ВРС та СРС. Мета даних рубок, виконання планів по пиловнику хвойному для окремих споживачів та забезпечення сировиною власну та давальницьку переробку. Якщо уважно вивчити матеріали (журнал реалізації лісопродукції з ВРС, внутрішнє переміщення лісоматеріалів на цех переробки, або переміщення деревини по давальницькій схемі ) ми зможемо побачити кількість та діаметр пиловника, які заготовляються на ВРС, а також передачу дров’яноі деревини ПВ в цех для подальшої переробки ,або передачу для давальницької послуги розпилювання. 

Одна з причин низького виходу ділової деревини з рубок догляду -це переробка дров’яної деревини.  До цього ми додамо прогалини в законодавстві стосовно вітровалу, якого деякі директори cотнями кубів реалізують щоденно без лісорубних квитків. 

А позиція начальника управління,- « що за лісничий який не може зробити ремонт контори, накрити стіл, прийняти мисливців, зрізати без оформлення хмиз та хворост біля доріг, викопати став який потрібно зарибнити та найняти охоронців, купити грибів, ягід ,біг-борди і т.п», призводить до того, що в залежності від переважаючої породи на підприємстві 40-60 відсотків, від загального об’єму заготовленої деревини, реалізується нелегально.

Створюються площадки на яких тис. кубів нелегальної деревини можна купити поза аукціоном ,як приклад Овруцький район. Всі ці рейдові бригади, які створені в лісгоспах в переважній більшості мають суміжню професію в зв’язку з економією коштів, та працівників, по своїй суті з багатьох причин неефективні. Все крадеться до набивання бірок та в інший більш цивілізований спосіб (електронний аукціон ). Не буде ніякого порядку поки існує подвійна мораль. А кошти, які витрачає управління в рік на електронний облік деревини, близько 50 млн грн ,та ще близько 30 млн грн на рейдові групи можна витратити на розвиток лісового господарства .

Інший напрямок в якому існують економічні здобутки, це переробка деревини. Всі підприємства мають власні цехи переробки та на пільгових умовах отримують лісопродукцію. За останні роки обсяг переробленої деревини суттєво збільшився і виглядає досить ефективним напрямком роботи. Але коли порівняти всі підприємства між собою, то виникає занадто багато питань: яким чином з дров’яної деревини лісгоспи отримують пиломатеріали, яким чином з лісопродукції категорії Д отримують пиломатеріали вищого ґатунку, чому окремі підприємства взагалі випускають один європіддон. Така ж ситуація з виходами: на один і той же пиломатеріал використовуються різні норми списання, різні допуски та припуски на усушку. Але саме цікаве, що ціна на один і той самий пиломатеріал коливається між державними підприємствами в межах 30-40дол США. А якщо порівняти цей самий пиломатеріал (розміри ,сортність ,припуски )з приватником то отримуємо різницю в 170-210 дол. США на одному кубометрі хвойного пиломатеріалу, 500 -1000 євро на заготовці пиленій дубовій.

 Але щоб ще збільшити власний інтерес, управління запровадило нову схему розпилювання деревини на давальницьких умовах ,такого ще не було. Хто як міг ,так і працював. Деякі лісгоспи почали возити лісопродукцію за сотні кілометрів від підприємства,  майбутньому покупцеві для розпилювання, деякі гралися сортами круглого лісу та пиломатеріалами, деякі цінами та розцінками.

 При таких умовах роботи приватному підприємцю, який вклав мільйони коштів у підприємство не залишається ні обсягів, ні можливості закупити лісоматеріал для власної переробки. І якщо в недалекому минулому на очних аукціонах він мав можливість відстояти своє право на працю, хоча б якийсь лот викупити (попередня влада вимагала виставляти більше половини заготовленої деревини, управління та монополісти залишалися при своїх інтересах ), то тепер потрібно домовлятися перед аукціоном, а умови не завжди підйомні.

 Виникли в процесі свої управлінські біржі, які за винагороду реалізовували лісопродукцію, більш потужніші компанії організовували редукціони ,на яких лісгоспи купували продукцію по цінах нижче аукціонів .

Галузь дійсно потребує змін та реформи, але реформу повинні проводити не аморальні корупціонери, та лобісти, а представники лісової еліти, яка ще залишилася. В умовах зміни клімату та екологічної кризи , ліс -це стратегічний ресурс, який повинен бути власністю народу, в том числі в особі тих громад, де він росте , а не декількох представників влади та наближених до них бізнесмені ,і виконувати  функції визначені законодавством та громадою. 

Про діяльність Сахнюка, цінителя антикваріату та арабських скакунів, який працює в Житомирській області  вже два роки та давно поглядає на міністерське крісло, ніхто з працівників не скаже доброго слова.  Після перемоги його діяльність потрібно перевірити громадськістю та відповідними органами від лісової пожежі 2020 року до створення ДП.

 Якщо цього не зробити, то такі як Сахнюк, Кватирко, Болоховець при тих коштах, які вони накрали полізуть в політику депутатами ,міністрами і будуть нас з вами вчити життю ,та закони приймати.

 Я розумію ,що з часом не можливо перевірити: отримання корупційної ренти з 1куб заготовленої деревини – 50грн (заготівля 2500 тис куб ), отримання корупційної ренти з 1м куб деревини реалізованої великим підприємствам такими як УХЛК, ОДЕК, КІП та інші; отримання корупційної ренти від реалізації лісопродукції за заниженими цінами ,та категоріями технічної придатності дуба та сосни, відповідними ВІП компаніями; реалізації за заниженими сортами пиломатеріалів хвойних та заготовок пилених дубових та багато чого іншого. Але ми можемо перевірити: 

• чому в області при керівництві Сахнюка не ліквідовано наслідки лісової пожежі;
• чому в області залишено сотні га під природнє поновлення;
• виписку квитків на ВРС ,СРС;
• правильність нарахування рентної плати;
• перевірити правильність нарахування чистого прибутку;
• перевірити чому на ВРС низький вихід ділової деревини;
• перевірити різницю в цінах на пиломатеріали хвойні обрізні ,заготовки пилені дубові;
• перевірити доцільність розпилювання деревини на давальницьких умовах;
• перевірити закупівлі на ремонт адмін приміщення управління;
• перевірити ремонти адмін приміщень лісгоспів (ціни, обсяги, повторюваність, компанії; 
• перевірити закупівлю техніки, витрати палива по підприємствах;
• перевірити діяльність бірж при управліннях;
• перевірити ціни закупівлі ВІП компаній (Тищенка )пиломатеріалів та заготовок під європіддони;
• перевірити ціни та сортність закупівлю ВІП компаній лісоматеріалів дубових;
• перевірити причетність Сахнюка, та його всіх родичів до всіх цих віп компаній;
• провести економічний аналіз переробки деревини, та обґрунтування збільшення об’ємів.

Можливо, я щось забув, підкажіть будь ласка в коментарях. Повірте, громадськість та правоохоронні органи відкриють для себе багато чого цікавого, при детальній перевірці роботи Віктора Анатолійовича. І по результатах перевірки, нехай громадськість визначить місце в якому повинен знаходитись Сахнюк.