03/01/2023
0Микола ПУГОВИЦЯ, Закарпатська область, Газета “Природа і суспільство”
Помітний слід на Срібній землі 100 років тому залишив Перший Президент Чехословацької Республіки.
Закарпатці багатьох поколінь із вдячністю згадують період після Першої світової війни, коли нинішня Закарпатська область України на правах автономії в 1919–1939 роках входила до складу Чехословацької Республіки, як часи розквіту і модернізації суспільного життя. Першим главою тодішньої держави слов’ян був Томаш Гарріг Масарик – впливовий європейський політик. Нещодавно в обласному центрі в сквері, названому його іменем, в урочистій обстановці посадили саджанець липи, яка є нащадком пам’ятної Масарикової липи з Празького граду. В символічній дружній акції взяла участь делегація з чеського міста Брно на чолі з директором фонду «Партнерство» Петером Каздою, яка привезла дерево.
Як зазначив Петер Казда, посадка липи символізує дружні зв’язки між Україною та Чехією. Адже відомо, що долі двох держав протягом століть були переплетені низкою подій, впливом політиків, митців, науковців. За підтримку українців, зокрема під час війни, розв’язаної російськими агресорами, подякував чеському народу міський голова Богдан Андріїв.
Перед тим в Ужгородському національному університеті відбувся круглий стіл «Роль європейського державника в історії регіону: до 100-річчя перших офіційних відвідин Президентом Томашем Масариком». Захід пройшов у рамках VI міжнародної науково-практичної конференції «Формат розвитку відносин України та країн Центральної Європи у контексті впливу гібридної війни, виборчих процесів, прав національних меншин та пандемії COVID-19». Участь у ньому взяв заступник міського голови Ужгорода, кандидат юридичних наук Василь Гомонай, який понад 20 років займається викладацькою діяльністю в УжНУ і його кандидатська дисертація пов’язана з дослідженням Закарпаття міжвоєнного періоду.
«Перша Чехословацька Республіка того часу, – розповів вчений, – складалася з трьох утворень: Чеська земля, Словацька земля, Підкарпатська Русь (нинішнє Закарпаття), законодавство в кожному утворенні було різне. Великою заслугою Президента Томаша Масарика було те, що протягом 20 років велася широка робота з уніфікації законодавства, проводилася нормотворча діяльність, свідченням чого є товстезні збірники законів, які зберігаються в архівах бібліотеки університету», – сказав Василь Гомонай. Додав, що в Ужгороді є пам’ятник Томашу Масарику, міст та сквер Масарика, школа № 3, яка теж носить його ім’я, міні-скульптура – все це говорить про те, що закарпатці шанували Томаша Масарика.
Залишив свій помітний слід Президент не лише в обласному центрі, а й у віддалених куточках Срібної землі, як називають Закарпаття. Так, на півночі Тячівського району вище селища Усть-Чорна на території нинішнього Кедринського лісництва Брустурянського лісомисливського господарства є унікальне лісове насадження. Розкинулось воно на висоті 700 метрів над рівнем моря на схилі в 15° поблизу контори лісництва та гірської річки Брустурянка. Саме тут на площі 0,6 га росте раритетна модрина польська. За переказами, молодняк екзотичного дерева власноруч посадив Томаш Гарріг Масарик під час своєї подорожі Карпатами. Його іменем вдячні горяни й назвали парк – про нього я вперше почув від головного лісничого лісомисливгоспу Михайла Бігуна. І загорівся бажанням побувати там.
А тепер про зелені оази, які стали гордістю та своєрідними візитівками Кедринського лісництва.
– Спершу про назву нашого лісництва – це завдяки заказникові з кедром, – поінформував при зустрічі лісничий Василь Золотар. – Кедр – не смерека, він вередливий, абиде та абияк рости не хоче, а в нас росте, бо тут Ґорґанський хребет, бідні, кам’янисті ґрунти, які йому найбільше підходять. По суті – альпійський пояс. Маємо урочища, де добре почуваються кедри-велетні, які «бачили» ще Марію-Терезію, імператрицю Священної Римської імперії з династії Габсбургів. Маємо й інші унікальні породи: в одному віковому природному лісовому масиві, наприклад, збереглися модрино-кедрово-ялинові фітоценози. Площа масиву 166 гектарів. Із 1974 року це ботанічний заказник «Кедринський» загальнодержавного значення. Особливо цінний ендемік у ньому – модрина польська. Не випадково так захоплювався нею Президент Масарик. В Українських Карпатах відоме лише ще одне природне місце поширення її – в урочищі Манява на Івано-Франківщині. У нашому резерваті зростає поодиноко або у вигляді груп на південних та прилеглих до них схилах, основний осередок зберігся на висоті у межах 1200 метрів.
– Знаю, що модрина польська занесена до Червоної книги України, – кажу.
– Так, їй надано статус зникаючого виду. І навіть присвячено срібну монету номіналом 10 гривень, яку 2001 року випустив Національний банк. Як сосну кедрову, так і модрину польську держава взяла під охорону. Нині в заказнику «Кедринському» бачимо деревостани віком 130–170 років. У другому ярусі трапляються береза повисла, зрідка бук, горобина звичайна. Кам’яні оспища зайняті гірською сосною. Трав’яно-чорничковий покрив утворюють чорниця, брусниця, куничник волохатий, ожина шорстка, баранець звичайний. Багатий тваринний світ заказника – трапляються ведмідь бурий, куниця кам’яна, глухар, горіхівка, саламандра тощо, з червонокнижних – кіт лісовий, а також птах сокіл-сапсан…
Із природного вікового лісу запрошуємо до рукотворного. До нього кличе яскравий аншлаг із написом «Історико-культурна пам’ятка «Парк Масарика». Звісно, що присвячена вона Томашу Гаррігу Масарику і творінню його рук. Стисло викладено біографію Президента, дано лісову характеристику кожній із 27-ми посаджених ним модрин польських. А через кілька десятків метрів уже можемо любуватися здоровим, гарним насадженням, яке ідентифіковане як еталонне. Воно різновікове, адже ростуть тут як столітні дерева, так і підріст – вищий, нижчий. Створено лісове середовище. З усього видно, що за парком належно доглядають. Ділянки, де тягнеться до сонця молодий самосів, очищені від інших швидкорослих дерев і кущів. Встановлено лавки для відпочинку, вказівники, пам’ятний камінь із датами відвідування Президентом Чехословаччини чарівного куточка Срібної землі.
– Робимо все для того, аби зберегти цю часточку історичної спадщини та красу раритетних модрин для вдячних нащадків, – підкреслив лісничий.
Еколого-просвітницькою стежкою, прокладеною через парк, повертаємося до офісу лісництва. Оригінальної архітектури споруда, зариблений ставок, пасіка під лісом, місток через річку, який веде до потужного розсадника… Коли ж піднятися трохи вгору, вийдемо на двоповерхову зрубну хатину зі стелажами, ситом, барабаном – то шишкосушарка, побудована за кресленнями пана Василя. У ній переробляють за день до 150 кілограмів шишок у сезон, їх заготовляють і в заказнику, і в парку. Підготовлене насіння засипають у 10-літрові скляні бутлі, в яких воно може зберігатися на спеціальних стелажах упродовж 5–6 років. Курс тримають на створення різновікових хвойно-листяних лісів, які порівняно з чистими одновіковими ялинниками стійкіші до різких кліматичних змін та різних катаклізмів.
…Тут усюди видно руку господаря. Василь Золотар уже понад 20 років біля керма Кедринського. Під його керівництвом дружний колектив капітально перебудував лісництво, вміло плекає стійкі, високопродуктивні ліси. А ще підтримує історико-культурні, природно-заповідні об’єкти, які стали своєрідними візитівками карпатської глибинки, якими пишаються.
ПРЯМА МОВА
Михайло Бігун, головний лісничий Брустурянського ЛМГ:
– Парк Масарика, про який ідеться в розповіді кореспондента, справедливо називають візитівкою Кедринського лісництва. До віроломного нападу на нашу країну російських окупантів тут майже щодня було людно і весело, надто у вихідні дні. Його відвідували родинами, проходили заповідними стежками, робили селфі на фоні чарівних краєвидів та оригінальних скульптур, встановлених уздовж гірських доріг. Нині через війну поменшало відвідувачів, проте парк не порожній – тепер на природі разом з горянами дозвілля проводять вимушені переселенці, яких у Закарпатті багато. І таких у нас багато. Загалом, площа природно-заповідного фонду підприємства становить 2,8 тис. га або 7% від усієї. Це ліси захисні, рекреаційно-оздоровчі, природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення. Для прикладу наведу кілька фактів про один із найбільших і найцікавіших – заказник загальнодержавного значення «Ґорґан та Тавпіширка», що розташований на території Плайського лісництва. Це незайманий кедровий ліс із вираженим альпійським поясом, який має вік у межах 180–300 років і росте на скелях на висоті понад 1350 м. Це справді унікальне місце, еталон первозданної природи Українських Карпат. Охоплює суцільним масивом три кліматичні зони і п’ять вертикальних ступенів пралісів, реліктової та ендемічної рослинності, біотопів і популяцій тваринного світу. Тут знаходиться єдиний в Європі та світі масив пралісу реліктової сосни кедрової європейської. Якраз для її збереження й подальшого вивчення був заснований 1966 р. державний природний заказник.
До війни він користувався надзвичайною популярністю серед учених, студентів, туристів, зокрема, й іноземних. Через таку «популярність» і увага до заповідної зони особлива, тому великого значення надаємо охороні її. Впорядкували екологічну стежку, встановили інформаційний аншлаг і попереджувальні знаки, альтанки для відпочинку, відвели місця для сміття. Характерно, що навіть за воєнного стану, оголошеного в країні, не заросли стежки маршруту – його вподобали і переселенці. Багато дітей відкривають для себе невідомий світ дикої природи. Восени в спеціально відведених місцях прислухалися до реву оленів, взимку спостерігають за звірами, котрі приходять до підгодівельних майданчиків…
Маємо багато планів на майбутнє. Але для цього нам потрібна перемога над агресором. Працюємо над тим, щоб зберегти унікальну природу Карпат, самобутню культуру горян.
