Захищаючи Батьківщину загинув директор Чугуєво-Бабчанського лісового фахового коледжу Хворостяний Роман Федорович.

Унаслідок тяжких боїв за Батьківщину 13.12.2022 загинув директор Чугуєво-Бабчанського лісового фахового коледжу Хворостяний Роман Федорович.

Найтяжча втрата для рідних, для колективу, для лісівників, для України.

Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю справжнього Героя, який віддав життя захищаючи рідну землю.

Нехай Господь прийме його душу і оселить там, де спочивають праведні.

Вічна та світла пам’ять Герою!

Війна забирає кращих… Пам’яті РОМАНА ФЕДОРОВИЧА ХВОРОСТЯНОГО

Очень искренне написал о своем преемнике Юрий Марчук (ЮН)… Такое с ним бывает… Именно благодаря этим моментам я очень долго ему симпатизировал, закрывая глаза на то, что настораживало и мешало работе… К слову, у ЮН очень хорошие мозги и  масса разных талантов, но  ни один полностью не реализован на благо Украины. Первое – радует, второе -печалит… 

Что касается Романа Федоровича, то я его не знаю, но достаточно посмотреть на его лицо. В нем запечатлелись – ум, цельность натуры и  гордость. То что он стал директором техникума, который находился в кризисе, и то что одновременно с ним на фронт пошла его жена говорит о многом. Такие люди нужны стране, но именно такие первыми гибнут. Большое сердце – всегда хорошая мишень…

Стыдно стало за то, что я не вспомнил о столетии техникума. Это легендарное учебное заведение. У его истоков стояли Шустов и Тюков…Часть архива последнего  оказалась никому не нужна и  сейчас в моей библиотеке. Больше 30 лет техникумом руководил Иван Сокол, близкий друг моего руководителя  и директора УкрНИИЛХА, Петра Степановича Пастернака.

Его преемник Юрий Марчук, –  был назначен на моих глазах и пару раз в должности директора заходил ко мне в подвал, где находился ВЦ УкрНИИЛХА. Да и в библиотеке института пересекались. Сначала он заинтересовался  преподаванием информатики в техникуме, уже тогда (вторая половина 80-х) видя за этим большое будущее, потом углежжением…, потом политикой (и всё это вопреки очевидным талантам поэта и художника)… Позднее мы  встретились уже в Киеве. На его первой коллегии я делал свой первый  полноценный доклад о необходимости реформы. Затем, почти  15 лет ЮН курировал НИЦЛ, который я возглавлял с первой до последней минуты. Развиться не дал,…подчинить не смог, … убивать не стал … Впрочем насчет последнего точно не знаю: может хотел, но ВИ не  дал…

Сергея Свитайло я близко не знал, но всегда ему симпатизировал. Постоянно встречались на коллегиях.  В начале он казался просто верным ставленником Марчука, а затем открылся совсем с другой стороны. Не уходит из памяти его последняя пророческая видео запись, которую я попытаюсь для Вас найти… В первый момент я воспринял её как реквием по лесному хозяйству в степной зоне… Такие откровения полезно переслушивать…

Сегодня, я вместе с Марчуком и многими другими скорблю по поводу гибели Романа Федоровича ” одного из немногих руководителей лесного хозяйства, которые сознательно выбрали этот путь – защищать нашу землю” /ЮН/…

Земля ему пухом и вечная память…

М.П.

Сьогодні не в одну українську сім’ю приходять сумні звістки…

Вчора я дізнався, що на фронті загинув директор Чугуєво-Бабчанського лісового коледжу РОМАН ФЕДОРОВИЧ ХВОРОСТЯНИЙ.

Для мене Роман, Ромчик, хлопчик, якого я знав з 15-тирічного віку, з його першого курсу в студентах лісогосподарського технікуму.

Роман завжди був в рядах перших,  активіст, який ніколи не залишався байдужим до людей і до подій, які відбувалися. Після служби в армії на афганському кордоні, Роман,  повернувся в Чугуїв, працював інженером, викладачем у технікумі, згодом – директором. 

Я знаю сім’ю Романа Федоровича, знаю його дружину  Любу – кращого з бухгалтерів Харківщини і, мабуть всього лісового господарства України, яка працювала бухгалтером, головним бухгалтером  лісгоспу, заступником Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства. Сьогодні в її сім’ю прийшло горе…

Я розумію, що ніякі слова не принесуть відради ані Любі, ані дітям…

Я думаю, що хтось згодом, з часом це опише: як вистояв Чугуїв і Кочеток  в повній облозі, в той час, коли відрізаний був Харків і траса на  Ізюм, а Чугуїв і Кочеток не здався і  коледж працював,  і колектив був на місці,  і директор на місці в теробороні… І коли тероборону кинули на передову, РОМАН ХВОРОСТЯНИЙ, маючи всі можливості працювати, як і раніше, у коледжі,  пішов на фронт. Разом з чоловіком пішла захищати країну від окупантів і дружина Романа – Люба.

Вчора, коли я отримав цю страшну звістку, не вірив. Не вірив до сьогоднішнього дня, поки не прийшло підтвердження, що він загинув. Загинув від кулі снайпера, прикривши собою молодого побратима…

Такий він був завжди. 

Це  велика втрата і для  сім’ї, і для лісівничої родини, і для дітей, і для дружини.

Дуже болісно, коли війна забирає близьких людей. Сьогодні на фронті воює багато лісівників, але РОМАН ФЕДОРОВИЧ ХВОРОСТЯНИЙ – один з небагатьох керівників лісового господарства, який свідомо обрав цей шлях – боронити нашу землю.  А ще зовсім нещодавно Роман прямо передової вітав колектив коледжу з ювілейною датою – сторіччям від дня заснування…

Щирі співчуття родині, дітям, дружині… Пам’ять про Романа як спеціаліста, як гарного директора, як керівника лісівничого колективу, як людину з великої літери  і з великим серцем,  буде записана в журнал історії столітнього лісового Чугуєво-Бабчанського фахового коледжу…

Світла пам’ять світлій людині, справжньому патріоту своєї країни..

Вічна пам’ять Герою…

 Щиро і з біллю в серці, викладач Чугуєво-Бабчанського лісного 
технікуму у  1978 -1984 рр., директор  Чугуєво-Бабчанського 
лісгоспу-технікуму  1984-1997 рр., Голова Товариства
лісівників України                                                                                     Юрій Марчук