Полювання у країні королів

ДіанаБРАСЛАВСЬКА-ПЯСЕЦЬКА, “Лісовий і мисливський журнал”

«Поки вони рятують одну тварину, ми рятуємо цілий вид».

Португалія – країна, яка в останню чергу асоціюється з полюванням. Атлантичний океан, білосніжні пляжі, пальми вздовж трас, безліч замків та історичних пам’яток – саме цю країну обирали королі впродовж довгих століть під час війн та революцій, адже знаходячись у найзахіднішій частині Європи, Португалія ставала прихистком не лише для усієї європейської знаті у минулі століття, а й улюбленим місцем сучасних мисливців з усього світу.

Найдавніша на Піренейському півострові й одна з найстаріших держав Європи – Португалія. Її основні галузі – виробництво текстилю, деревообробна та паперова промисловість, металургія, нафтопереробні та хімічні підприємства, риболовля, туризм і звичайно – виноробство. Це розвинена країна зі стабільною економікою та високим рівнем життя. Окрім того, країна посідає високі сходинки у рейтингах моральної свободи, спокою, демократії, свободи слова і преси, стабільності, соціального прогресу та процвітання.

ВВП у Португалії становить 16,3 млрд дол. США. Населення – близько 10,5 мільйона.

В країні не ведеться статистика мисливців. Однак, ми можемо уявити цю цифру з офіційної статистики дозволів на володіння мисливською зброєю. Ця цифра у Португалії сягає 1,5 млн одиниць. Щоб мати право відвідати полювання, потрібна мисливська ліцензія. Її можна придбати на рік за умови складання іспиту та дозволу на володіння зброєю. Мисливські ліцензії в країні діють з 1 червня по 31 травня. Закордонним мандрівникам, крім цього, необхідно оформити «мисливське страхування», яке коштує приблизно 60 євро.

Нам вдалось особисто побувати на полюванні з однією з найвідоміших приватних мисливських організацій у Португалії – Sercout Wild Harvest. Мисливське господарство, де відбувалося полювання, розташоване за 220 км від Лісабона і має площу 5500 га. Засноване воно 4 роки тому двома португальцями – Серджіо Серкотом та Тіяго Ферейрою. Воно успішно розвиває мисливський туризм і щороку приймає десятки відвідувачів з різних країн світу. Займаючись організацією полювань не перший рік, Серджіо з напарником надають повний сервіс своїм відвідувачам, найчастіше це мисливці зі Швеції, Ісландії, Норвегії, Фінляндії, Іспанії, Німеччини, Англії і, звісно, США.

Угіддя господарства схожі на Кримські ландшафти. Основні види дичини в господарстві: олень благородний, лань європейська, кабан, заєць, куріпка та дикі качки. Найбільшою популярністю користується саме полювання на оленів восени – на реву, коли у самців розпочинається шлюбний період і їх легше вистежити та приманити за допомогою імітації реву. Вечірній період з 19:00 до 20:30 називають «золотим періодом», адже саме тоді тварини виходять зі своїх схованок, рятуючись удень від спеки.

На території господарства перебуває близько 5000 голів різної дичини, точних цифр власники не знають, бо територія господарства не огороджена, а обліки, на кшталт наших, не проводяться. Але і без таксації тут знають, що справжнім шкідником є дика свиня, вони шкодять і фермерам, і лісу, і оленям дошкуляють.

Полювання у Sercout Wild Harvest коштує 1500 євро. Це – чотири дні самого полювання і три ночівлі у готелі. Також передбачено триразове харчування. Виїзд на полювання – двічі на день. У вартість входить одна ліцензія на оленя благородного. За кожну наступну здобуту тварину передбачена додаткова плата, наприклад, добування наступного оленя благородного коштуватиме ще 800 євро, однак, за добування кабанів власники додаткової плати не беруть.

На дику свиню у Португалії полюють цілий рік, 10 днів щомісяця, коли місяць знаходиться у повній фазі, адже тоді на нічному полюванні дуже зручно користуватися оптикою, і тварини перебувають у стані спокою.

Португалія невелика країна, тому тут відсутні великі підприємства з переробки м’яса дичини. Тому португальським мисливцям доводиться відправляти туші на переробку до Іспанії чи Німеччини, де ця справа поставлена на вищому рівні.

Цікава ситуація з браконьєрами в Португалії. За останні два роки вони майже всі зникли. Причина – коронавірус. Як пояснив нам Серджіо, до пандемії, тушка одного оленя благородного коштувала 200 євро, якщо за ніч браконьєру вдалося здобути три оленя, вважай, що «заробив» місячну зарплату (в Португалії мінімальна зарплата становить 740 євро). Однак, з початком пандемії, ціни на м’ясо різко впали, заготівельники почали брати м’ясо за безцінь, браконьєрам стало не невигідно займатись цим «бізнесом» і вони майже зникли. Але, незважаючи на це, власники мисливських угідь все одно пильнують, охороняють господарство, у якому працює 10 єгерів.

Так звані зоозахисники, вони є скрізь і Португалія не виняток. На жаль, вони не зникли разом із браконьєрами, хоча шкоди мисливському господарству завдають не менше. Однак, власник господарства Серджіо не зважає на них, пояснюючи це тим, що «екоактивісти» по своїй суті – невігласи, вони не розуміються на тому, як потрібно зберігати диких тварин, що потрібно регулювати їхню чисельність: «Якби на наших територіях ми не регулювали чисельність, наприклад, кабана, то ми б мали у кілька разів меншу популяцію оленя. І поки «екоактивісти» намагаються врятувати одну окрему тварину, ми, мисливці, рятуємо цілий вид».

Того вечора ми виїхали на португальське сафарі на оленів разом з власником господарства Серджіо та мисливцем-мандрівником з Америки – Робертом, для якого це вже був четвертий, останній день полювання. За попередні три дні йому вдалося добути двох оленів благородних на вабу.

Отже, полювання розпочалось. Обоє чоловіків пересувалися дуже повільно, ледве перешіптуючись. Через відсутність густої рослинності тваринам легко помітити мисливця, тому потрібно було бути обережними. Ми намагалися бути непомітними, безшумними, пересувались лише з підвітряного боку, щоб тварини нас не почули. Раптом з-під кущів вистрибнув заєць і ми лише помітили його біло-сірий хвостик, який зникає у заході сонця з неймовірною швидкістю. Він сполохнув двох молоденьких оленів на іншому пагорбі, які зірвались і втекли. У вечірніх сутінках починають свій шлюбний рев олені і ми спробували виманити їх манком, однак, на жаль, полювання у цей вечір не принесло результатів, олень не побажав спуститись до нас із пагорбів. Але задоволення від цього вечора отримали всі учасники полювання. А ще попереду мисливська вечеря, де до нас приєднались інші мисливці – Пол з Англії, який полює виключно з луком, та ще 6 мисливців, які щойно прилетіли з гарячого Барбадосу.

Засновники мисливського господарства – Серджіо і Тіяго бажають українським мисливцям подолати всі виклики, перемогти та згодом відвідати сонячну Португалію – країну привітних людей і безмежного океану.