30/04/2015
0«Он из лесу вышел…» – так і хотілося сказати мені на прес-конференції словами безсмертного Нєкрасова, дивлячись на політичну реінкарнацію екс-начальника управління лісового господарства Буковини, екс-литвинівця, нинішнього великого друга вседисющого Володимира Івановича Куліша і соратника Івана Микитовича Демчака з кінця 90-х, початку 2000-х – Володимира Дарчука. Пан Дарчук який нині проживає у Києві, і давно відійшов від будь-яких буковинських справ, вирішив трішки (не без інтересу для себе) збурити місцеве політичне болото – за кілька місяців до місцевих виборів погодився очолити в Чернівецькій області осередок колись легендарної Чорноволівської партії – Народного Руху України.
Тож дивлячись на сьогоднішнє дійство, коли чоловік з листочка читає партійні прокламації, у моїй голові «старого рухівця» з понад 20-річним стажем все більше лунало порівняння, що з пана Дарчука такий рухівець, як з мене балерина. Але чого не зробиш на забаганки файних місцевих хлопців, ще й любих друзів, які хочуть розікласти виборчі яйця у різні політичні кошики так, щоб цього ніхто не помітив? Саме тому досвідчене око пана Дарчука, який всього лише два місяці, як став «рухівцем», впало на рідну Буковину.
Як кажуть, сам Бог велів за іронією долі, підняти колишньому провладному чиновнику те, що так погано лежить – маленький діамант, який не по своїй волі потрапив у лайно, втративши колишнє сяйво. І пан Дарчук прийняв не простий для себе виклик.
Місцеві вибори на носі, а нинішній (за паперами з центру вже колишній) її очільник, житель Кіцманщини Степан Терновецький і не чухався. Він так і не зрозумів тієї ваги і надмірної відповідальності, який лише у своєму імені несе словосполучення «Народний Рух». Кілька років тому він отримав також засмальцовану «цукерку» – обласний Рух з рук Олександра Бурденюка, примудрившись розвалити за цей час до основ все, що тільки міг, залишивши на місці колись найбільшої опозиційної партії, яка стояла біля витоків Української Незалежності, велике попелище і.. гарну згадку про минулі заслуги НРУ.
Саме за ці минулі заслуги і чіпляється пан Дарчук зі своїми кмітливими партнерами, яким ідеї Руху не менш далекі, як і панові Терновецькому.
Але, ці хлопці якраз дуже добре розуміють вартість політичного капіталу. Як його вірно реанімувати, відчистити та антуражно облагородити для патріотично налаштованого виборця з метою своєї подальшої вигоди. Тому не стільки у Києві, скільки у Чернівцях ті, хто ще донедавна очолював партію «Наша Україна», а тепер стали дуже «солідарними» з Петром Порошенком, вирішили мертвою хваткою вчепитися за славне минуле Руху в той час, коли в умовах українсько-російської війни патріотизм людей на небувалому злеті. Розумію їх, розумію… «Ход действий правильный», – сказав би класик.
А що Терновецький? А він навіть не помітив, наскільки за останній рік став дрібним маргіналом (а може він таким і був?), вдарившись в відвертий містечковий популізм та демагогію, часто своїми діями граючи на руку відвертим олігархічним кланам (він, виявляється, досі чи то в області, чи то в Кіцманському районі очолює фірташівський осередок спілки роботодавців)…
Тому, панове, поки немає про що особливо писати, крім того, що констатувати цю напівкомічну перипетію подій. Але вже зовсім скоро політичний термометр з чітким вказівником на жовтневі місцеві вибори, матиме температуру набагато вищу за ту літню спеку, що невдовзі охопить наші міста і села. В цих умовах очевидно, що нинішній політичний скандал і хитромудрі реверанси нам видадуться маленьким невинним дійством. Ще не осінь, друзі…
