«Фантомні ліси»

Догляд і природне відновлення важливіше «зеленої» самореклами.

Резонансні ініціативи з посадки мільйонів дерев рекламуються урядами в усьому світі як великий внесок у боротьбу зі зміною клімату. Однак, низка досліджень показали, що в більшості країн, де проводилися кампанії з масової посадки дерев, такі проєкти виявилися непродуманими та слабо керованими.

Поспішиш – дерево загубиш

У березні 2012 року групи за допомогою декількох груп сільських волонтерів у провінції Камарінес-Сур на філіппінському острові Лусон, лише за годину шаленої діяльності у прибережний мул було занурено понад 1 млн саджанців мангрових дерев. Місцевий губернатор оголосив це великим успіхом його постійних зусиль з озеленення провінції. На поспішній церемонії офіційний суддя Книги рекордів Гіннеса заявив, що ніхто ніколи не садив стільки дерев за такий короткий час, і вручив губернатору сертифікат про встановлення світового рекорду.

Втім, сьогодні згадане узбережжя, де було посаджено більшість дерев, не має жодних ознак мангрових заростей, які після десятиліття росту мали б бути близькими до зрілості. Місцеве дослідження, опубліковане в 2020 році британським дослідником відновлення мангрових заростей Домініком Водхаусом з Бангорського університету в Уельсі, виявило, що менше 2% дерев, які були сховані за піщаною мілиною в гирлі річки, вижили. Інші 98% загинули або були змиті. Як тепер вбачається, це був, напевне, найграндіозніший та найшвидший невдалий проєкт з посадки дерев.

А ось інша резонансна історія. В листопаді 2019 року уряд Туреччини заявив про посадку 300 тис. дерев на суші, у центральній провінції Чорум. Був побитий рекорд, встановлений чотири роки тому в Бутані, також підтверджений інспекторами Гіннеса. Посадка в Чорумі була частиною Національного дня лісорозведення, коли волонтери посадили 11 млн дерев на 2 тис. ділянок по всій Туреччині.

Проте, через два місяці представники лісового господарства Туреччини заявили, що близько 90% насаджень загинули. І хоча уряд заперечував цю цифру, наслідки цієї події має підтвердити або спростувати незалежний аудит, який поки що не проведено.

Звичайно, що є й інші, не менш резонансні приклади, які не стали загальновідомими завдяки їх масштабам. Але такі поразки не є чимось незвичайним і трапляються вони досить часто. Вчені-лісознавці попереджають, що невдалі проєкти з лісонасадження по всьому світу загрожують підірвати зусилля, спрямовані на те, щоб зробити посадки надійним засобом протидії зміні клімату шляхом зменшення викидів вуглекислого газу в атмосфері або створення вуглецевих кредитів для продажу компаніям, щоб компенсувати їх викиди.

Так, впродовж кількох десятиліть урядом північноіндійського штату Хімачал-Прадеш організовувалися доволі масштабні, як для місцевого рівня, посадки дерев. Між тим, провівши відповідні дослідження, вчені з Університету штату Флорида (США) не знайшли суттєвих доказів того, що це призвело до збільшення деревного покриву, поглинання вуглецю чи іншої користі для місцевої спільноти. Як правило, види дерев, що ростуть на звичайних землях і які були корисні для місцевих жителів як корм для тварин і дрова, були замінені плантаціями швидкорослих, але менш корисних дерев.

Інше дослідження, опубліковане у 2021 році некомерційним Інститутом світових ресурсів (WRI) у Мексиці, поставило під сумнів переваги програми відновлення навколишнього середовища, на яку урядом виділено 1 млрд доларів США. Фермерам по всій країні платять за посадку дерев, щоб допомогти Мексиці досягти кліматичних цілей згідно з Паризькою угодою. Але WRI виявив, що програма не має ефективного аудиту результатів, а темпи втрати лісів нині вищі в штатах, які впроваджують план, ніж в інших. Було зроблено висновок, що програма «могла мати негативний вплив на лісовий покрив і дотримання цілей країни щодо скорочення викидів вуглецю».

Відповідно до дослідження 2019 року, проведеного Аудиторською комісією уряду, посадка дерев на Філіппінах у рамках Національної програми озеленення також зазнала масштабного провалу. Як стверджується у дослідженні, урядовці встановили недосяжні цілі посіву, що призвело до посадки дерев без належного обстеження, картографування та планування. Досягнутий фактичний приріст лісистості склав трохи більше десятої частини від запланованого.

Причини невдачі різні, але типовими є посадка окремих видів дерев, які стають уразливими до хвороб, конкурентний попит на землю, зміна клімату, посадка на ділянках, раніше не покритих лісом, а також відсутність подальшого догляду, такого, як полив саджанців.

PR замість догляду – «фантомні» ліси

Глобальний поштовх вийти за рамки збереження існуючих лісів і почати створювати нові був даний ще у 2011 році, коли багато урядів світу приєдналися до Боннського виклику, який поставив за мету відновлення, загалом, близько 500 млн га лісів у всьому світі до 2030 року. Це територія більша за Індію і її достатньо, щоб щорічно поглинати 1,7 млрд тонн вуглекислого газу, додаючи майже чверть до поточного оціненого поглинання вуглецю в лісах.

У 2020 році Всесвітній економічний форум у Давосі (Швейцарія) започаткував «Один трильйон дерев» – ініціативу, спрямовану на додавання третини до поточної кількості дерев у світі, яка становить приблизно 3 трлн. Однак, експерти вважають, що одностайність у підтримці посадки дерев може зменшити поштовх до детальних перевірок або критичного аналізу того, що насправді досягнуто в кожному проєкті.

Між тим, відсутність подальших заходів за доглядом за саджанцями призводить до великої кількості витрачених зусиль та фінансів. Як правило, виживає лише незначна їх кількість, тому що неправильні дерева саджають у неправильних місцях, а багато з них залишаються без догляду, частково через те, що право власності або управління лісами до кінця не врегульовано на законодавчому рівні.

Такі невдачі часто залишаються непоміченими, тому що показники ефективності вимірюють рівень посіву, а не рівень виживання, а довгостроковий нагляд мінімальний, оскільки проєкти, зазвичай, тривають три роки або менше. Результатом є «фантомні ліси».

За словами Лаліси Дугуми з World Agroforestry, міжнародного дослідницького агентства в Найробі, Кенія, щороку витрачаються «мільйони доларів» на відновлення ландшафтів, проте «історій успіху небагато». Занадто часто посадка дерев є «зеленою технологією», спрямованою на те, щоб захопити заголовки та популяризувати імідж урядів чи корпорацій як екологічно чистих. Як зазначає заступник директора з питань лісового господарства FAO Тіїна Ваханен, багато проєктів, зрештою, стають не більше, ніж «рекламними заходами без подальших дій». Але навіть найкраще сплановані та найкраще перевірені проєкти посадки можуть бути скасовані, наприклад, через нестачу фінансування, залишивши позаду неіснуючі ліси та невловлений вуглець.

Дати шанс природі

Лісові екологи стверджують, що створення простору, де природа могла б робити свою справу, зазвичай, є кращим підходом до відновлення лісів, ніж посадка. Дозвіл природі вибирати, які види переважатимуть, забезпечує місцеву адаптацію та більшу функціональну різноманітність, – стверджує один із прихильників такого підходу Робін Чаздон з Університету Коннектикуту (США).

Між тим, посадка лісу може бути успішною, якщо соціальні та екологічні умови є сприятливими, і якщо вона супроводжується довгостроковим моніторингом та доглядом за деревами. Як приклад приводиться спільна ініціатива уряду та приватного сектору Бразилії, завдяки якій вдалося значно відродити атлантичний ліс. Але, на думку експертів, навіть тут прогрес був частково випадковим, і більша частина збільшення лісового покриву стала результатом природного відновлення, а не посадки.