27/08/2008
0
Господар чи володар волинського лісу? Щирі та нещирі симпатики головного лісівника Волині, аналізуючи його діяльність, називають переконливі факти, які свідчать про успішні управлінські рішення керівництва обласного лісового господарства, що забезпечують економічну стабільність в галузі та гідну охорону чи не найбільшого багатства області. Тим часом, опоненти запевняють, що пан Колісник та його однодумці – мало не найбільші браконьєри. «Волинська правда» запропонувала начальнику лісового господарства області відповісти на актуальні й не зовсім зручні запитання…
– Богдане Івановичу, коли кілька областей західного регіону України потерпали від стихії, велося багато розмов про те, що причиною лиха є порушення природного балансу, який могло спричинити вирубування лісів у Карпатах. Чи поділяєте Ви таку точку зору?
– На жаль, останнім часом стало модно себе піарити на фоні лісу. Я маю на увазі і політиків, і чиновників, які відповідають за певні напрямки роботи. Треба себе показати, а нема чого, то починають говорити про створення національних парків. Нема чого про себе розказати – кричать про вирубування лісів, а своєю роботою не займаються.
Я можу чітко говорити про Волинь. Ліси не вирубуються. Ліси рубаються, можливо, й не правильно, в тому числі й у Карпатах. На Волині, до прикладу, заборонено робити суцільні зруби на площі більшій, ніж 3 га. У той же час, в Карпатах подібні речі спостерігаються. Я не спеціаліст, який може аналізувати карпатську стихію, але вважаю, що замість того, щоб звинувачувати лісівників у тому, що вони погано господарюють в лісі і вважати, що саме це спричинило повені, варто було б задуматися над тим, чому прорвало мости, подивитися проекти, за якими вони збудовані.
Чому прорвало мости? Бо вони стримували воду. А чого вони стримували воду? Бо міг бути недостатній прохід для води. Він міг бути завалений сміттям, чи поваленими деревами. Проїдьтеся гірськими річками і подивіться на скільки вони захаращені. Можливо, є провина і лісівників Карпат. Однак, я вважаю, що односторонньо їх звинувачувати неправильно.
– Чому не варто робити суцільних зрубів на площі не більшій, ніж 3 га?
– Великі площі зрубів – винятково російський варіант. Там – тайга. Рубаються величезні площі – 40 – 50 га. Але, на мій погляд, це — також неправильно. На Волині ж ми не можемо допускати подібних речей, бо на місці великих площ зрубів з’являються болота. Ми проводимо вибіркові вирубки.
– А можна при цьому стверджувати, що лісова галузь на Волині працює рентабельно?
– Чому багато шуму навколо лісової галузі? Ліс, як такий, дуже мало кого цікавить. Інтерес лише до деревини. Я маю запевнити, що ліс збережений. Збережена і державна інфраструктура. Є керована лісова охорона, переробляються державними структурами майже 200 тисяч метрів кубічних круглого лісу, платяться податки і зарплату. Вносяться й певні корективи, проводиться реорганізація. Не всі управлінські дії сприймаються з розумінням. Але при цьому ми спокійно дивимося у майбутнє.
Для повноцінного ведення лісового господарства на Волині необхідно понад 30 мільйонів гривень в рік. Держава ж з об’єктивних та необ’єктивних причин здатна нам давати лише десяту долю з тієї суми. Всі кошти для ведення лісового господарства ми виділяємо самі. Я маю на увазі і заготівлю насіння, і підготовку грунту, і створення нових лісів, охорону, побічні користування, зарплату лісової охорони. Ми платимо 17 – 20 мільйонів заробітної плати, плюс – податки, плюс – пенсійний фонд. Для області лісова галузь не є тягарем. А ми ще відкидаємо такий аспект, як рекреація…
– А чому відкидаєте?
– Ми не відкидаємо. Я маю на увазі вас і громадськість. В нас до 60 рекреаційних пунктів, де людина може відпочити, набратися сил. Це ж не виміряти грошима. А врахуйте те, що Полісся живе за рахунок лісу, бо там гриби і ягоди. Ліс для Волині має дуже важливе значення. Я, звичайно, дякую журналістам і громадськості за те, що волинський ліс під прицілом уваги. Ця обставина не дає розслабитися нам, лісівникам. На Волині найбільш ділова ситуація щодо лісу. Але до нього треба всім відноситися бережливо: і лісівникам, і тим, що живуть поряд з лісом. Найбільший ворог лісу на сьогодні – це пожежі. В цьому році ми вклали великі гроші, щоб не допустити такого лиха.
– А скільки коштів виділяється на лісовідновлення? Чи відразу висаджується ліс на ділянках, де здійснювалися суцільні вирубки?
– Щороку ми вкладаємо у лісовідновлення та лісорозведення до 4 мільйонів гривень власних коштів. Коефіцієнт відношення вирубки-заліснення у нас становить 1,3. Тобто ми вирубали ліс – засадили новим і плюс заліснили ще 30% площ, які вийшли з сільськогосподарського користування. Але ми маємо проблему при створенні нових лісів. При тому всьому, що є техніка, посадковий матеріал, а нема площ. При цьому, всі знають, що є землі, які заростають бур’яном. Спрацьовує принцип: «Сам не гам – і комусь не дам». Таке є на Волині. Земля пустує, але під ліс не виділяється. У нас вільних площ є лише 6 тисяч гектарів, а, тим часом, ми за 15 років можемо засадити більше.
Втім, маю сказати, що проблема потрохи вирішується. Нещодавно питання піднімалося на нараді в першого заступника голови ОДА Заремби. Дана чітка команда усім службам і земельникам, і водникам промоніторити всі ці землі. Ми вже знаємо, що в нас є лісу значно більше, ніж каже статистична звітність. Лісистість Волині становить не 34%, а 36%.
– Які лісові культури зараз висаджують?
– Основна лісоутворююча порода на Волині – це сосна. Класичні засадження – це сосна з домішкою берези. У нас є в розсаднику 4,5 мільйона саджанців дуба. Недавно була виїзна колегія, де обговорювалось виконання державних програм «Ліси Волині», «Ліси України» та програма «Діброва». Ми зараз розробили програму, яка передбачає створення нових дубових насаджень понад 1000 га.
– Де їх будуть висаджувати?
– Здебільшого у Володимир-Волинському та Горохівському районах. Дещо додамо по Ківерцях і Цуманю. Під час війни дуби були забрані. Залишилась осика, виросли грабники. Ми прочищаємо і робимо місце для дубових насаджень. Тобто робота, на нашу думку ведеться якісно. Закінчуємо будівництво архіву насіння, що дасть можливість відбирати якісне очищене насіння і зберігати упродовж 4-5 років.
– На Волині досі є неліцензовані пилорами, які потужно працюють у поліській зоні. Тим часом, побутує думка, що без лісників лісу ніхто не рубає…
– Я не можу стверджувати, що всі лісівники білі та пухнасті. Ми весь час тримаємо ситуацію під контролем. Якщо ми виявляємо порушення (а ми їх таки виявляємо), то нечесних на руку людей звільняємо. Ліс темний для темних людей, як кажуть в народі. Нам усе видно. В минулому році ми звільнили з роботи 160 чоловік. Тому я не можу сказати, що все гаразд, але ми однозначно не миримось з цим.
– Ви звільнили людей, але не можете гарантувати, що на їхнє місце не прийдуть такі ж самі. Мабуть, проблема все ж таки у системі…
– Проблема не в нас. Лісівники – це наслідок, причини абсолютно інші. Хочеться комусь себе пропіарити, то говорить, що ліс розтягуєься. Ми маємо чітко визначити такі речі: по-перше, під державними комітетом лісового господарства є 500 тисяч гектарів лісу, за мінагрополітики – 200 тисяч. Не можна говорити, що всі негативні процеси відбуваються тільки в наших лісах. По-друге, в нас дуже багато правоохоронних органів та контролюючих. Багато перевірок, але я ще не бачив виявлених самовільних рубок. Ще раз повторю, що ми з ними боремося. Самовільні рубки – це тільки наслідок, причину варто шукати в соціальному статусі того регіону. Ми не повинні забувати, що там живуть наші люди. Давайте загородимо села колючим дротом, не пустимо людей до лісу. Ми цього хочемо? Треба дати людям гідну роботу, а нам ще треба дякувати, що ми неймовірними зусиллями контролюємо ситуацію.
Ви чули, щоб лісівники комусь плакалися та нарікали на зарплату чи погоду? Я ще одне хочу спитати: а де голови сільрад? Якщо ліс крадуть, то це не значить, що це робить все село чи все Полісся. Краде той, хто має пилораму. А хто має пилораму? Хто має можливість її зареєструвати? Проведіть незалежне журналістське розслідування та з’ясуйте. Ви обов’язково побачите ланцюжок. Чому цей напрямок не береться до уваги? Нарікають тільки на лісівників. Може треба не проти лісівників, а разом з ними боротися з браконьєрством. Ми побудували систему, яка не дозволяє вільно гуляти по лісі. Але це одне, а зовсім інше – приватні пилорами. Спробуйте зареєструвати пилораму! Пройдіть по ланцюжку – звідки це все починається.
– А звідки починається, з Вашої точки зору?
– Я не знаю. Може вам скажуть. Ви викликаєте довіру. От скажіть: «Мені набридла робота журналіста, і я хочу зареєструвати пилораму», – тоді все стане ясно.
– Ви припускаєте, що місцеві органи влади сприяють?
– Я нічого не припускаю. Просто говорю вголос і задаюсь питанням, чи зможете ви зареєструвати пилораму?
– Кілька років тому ліс вивозився масово. Машини виїздили одна за одною і прямували до кордону. Зараз подібне відбувається далеко не в таких обсягах. Що сталося: запрацювали закони, чи вивозити вже нічого?
– Кожного року на Волині приростає 1 мільйон 800 тисяч метрів кубічних лісу. Зараз рубаємо 600-800 тисяч, але через років 5 ми будемо рубати мільйон метрів кубічних деревини. Хочемо ми цього , чи не хочемо. А ні, то зробимо національний парк, тоді цифри поміняються. Споконвіку ліс був, є і буде товаром. На ці речі ми повинні дивитися спокійно. Треба, щоб була можливість купувати деревину, а те, що ви бачили, коли сотні машин йшли за кордон…
В принципі таке мало місце. Але в основному деревина вивозилася в Львівську область. Якщо ж лісгоспам вдавалося відправляти на експорт, то треба було дякувати, бо в державу верталася валюта. Ви це маєте зрозуміти. Те що зараз багато фірм відмовляються брати деревину – це проблема. Причина в тому, що величезний вітровал пройшов по Європі. Повалило мільйони кубометрів. Є проблема з ринками збуту деревини. Я би хотів, щоб ліс експортувався тільки держаними структурами. Прикро, що приватники експортують, а потім держава ще й ПДВ їм повертає. На мій погляд, ліс має бути монополією держави.
– Поговорімо про іншу сторону медалі цієї проблеми. Як правило, експортують добротну деревину. Українці ж купують товари з дерева, скажімо, меблі, привезені з тієї ж Польщі, або виготовлені з плити МДФ. Хіба це не абсурд?
– Повністю розділяю вашу позицію. Це – неправильно. Але це питання не до лісівників. Нам ще треба дякувати, що ми зберігаємо отой лісокомплекс, який є на сьогодні. Ми зараз не говоримо про розвиток державних структур. Коли ми побудували в Ратно державний фанерний завод, мені та директору, який це зробив Харитоненку записали догану. Чому ти збудував державний завод? Радянська влада мені б мінімум вручила нагороду.Тепер нашим держлісгоспам банки не дають кредитів під виробництво. А те що меблів мало українських, то візьміть інтерв’ю в тих людей, які зруйнували в 93-95 роках «Волиньдерев». Була величезна і найкраща в Україні структура! Де вона? Чого ми зараз усі мовчимо? От лісівники вивозять… Цільної породи ми не вивозимо. Дуб переробляємо тут. Нам треба 30 мільйонів коштів на ведення лісового господарства.
– Зарплати сьогодні в лісівників хороші?
– Середня – 1200 гривень.
– Гадаю, з такою зарплатою лісівник, який ще є главою сім’ї має стимул допомогати приватним структурам добувати деревину…
– А що ви пропонуєте?
– Припускаю, що зарплата в такій галузі має бути вищою…
– А за рахунок чого її збільшити? Це – комуністичний підхід. Ми даємо можливість людям заробити. Я не хочу, щоб лісівники відповідали за зарплату, умовно, вашу. Вам же ніхто не платить за халтуру. Чого держава повинна платити за будь-що? В лісі потрібно вміти заробляти гроші. Ми проводимо реформи, пропонуємо послуги. Є ліс, є об’єм робіт, є гроші на це, а ти, будь добрий, іди і заробляй! І зараз в нас в області проходять такі скандали… Є люди, яких влаштовує зарплата 600 гривень, бо вони мають субсидії та соціальні виплати. Це парадокс, що держава бере на себе стільки соціальних зобов’язань.
– Кажете: «Іди й заробляй». Які конкретно послуги Ви маєте на увазі?
– Ліс заготовляти, доглядати за лісовими культурами…
– Мене цікавить, що має зробити лісівник, щоб заробити більше 1200 гривень в місяць?
– Не лінуватися. Є в нас люди, які заробляють по 2,5 – 3 тисячі. Є багато робочих професій, де легко можна заробити 3 тисячі в лісовому господарстві. Іди і працюй. Вам мабуть важко повірити, але в мене є вже думка китайців привезти…
– Отакої!.. Повернімось до теми національних парків. Зокрема про створення такої структури на території Ківерцівськогго району. Ви відстоюєте позицію, що має бути Цуманський національний парк, а у більшості депутатів обласної ради – інша думка з цього приводу. Серед Ваших опонентів і депутат Ківецівської райради Федір Доридор, який доводить, що парк повинен мати більшу площу, аніж та, яку пропонуєте Ви…
– А ваша думка яка?
– Мені, як корінній волинянці хочеться, щоб не тільки моє покоління знало, що таке ліс. Як відомо, в національному парку дерев не вирубують…
– То може давайте взагалі не будемо рубати?
– Все таки в чому різниця між Вашим проектом і тим, що лобіює пан Доридор?
– Мені особисто однаково. Це політики дискутують. Лісівникам вигідно, щоб був національний парк, тоді будуть надходити державні кошти. Ми у свій час створили заказник – майже 10 тисяч гектарів. Це лісівники зробили, а не облрада чи інші депутати.
– То в чому тоді полягає суперечка?
– Піар політиків. Ну що Доридор про себе розкаже? Хто він такий? Колишній інструктор обкому партії…
– Тепер більш детально. За Вашою версією в межі парку входить територія нинішнього Звірівського мисливського господарства?
– Ні. Національний парк створює не обласна рада, не Ківерцівська, а лісівники, погоджуючи з сільськими радами межі. Це треба чітко всім розуміти. А те, що говорять політики нас не цікавить. Без нас ніхто національного парку не створить. І він буде в тих межах, де ми вважаємо за потрібне, як професіонали. Є мисливське господарство. Який національний парк на його території? Є люди, є структура. Що треба взяти і розвалити? Ми повинні залишити в районі і мисливське господарство, і Ківерцівський лісгосп, і Цуманський, і Ківецівське комунальне лісове господарство. Чи ми створимо один національний парк і всі проблеми перекинемо на плечі держави. Це патріотична позиція? Що таке національний парк? По-перше, це туристичні маршрути і так далі. Вони будуть у Берестянах? Геростат також увійшов в історію – спалив церкву. Деякі наші політики хочуть створити національний парк і заказати площу, де ростуть кущі… Давайте залишимо цю тему. Національний парк буде на площі 22-25 тисяч гектарів, будуть збережені усі структури та унікальні куточки волинської природи.
– За інформацією з неофіційних джерел на територіях Звірівського мисливського господарства та Лопатинського лісництва проводяться так звані королівські полювання за участю відомих політиків. Зокрема, розповідають, що на Волині полювали Кармазин, Катеринчук…
– Про тих політиків я не знаю, бо вони так далеко від мене. Я не думаю, що вони колись мали час на полювання. Королівські полювання? Я не хотів би говорити про всякі вигадки. Це не серйозно. У Лопатні ми взагалі не проводимо полювань. У Звірові у свій час стільки перебили звіра ті захисники, що «захищають» природу і вивезли стільки лісу. В Звірові ведеться робота щодо збільшення поголів’я диких тварин. Зараз буде проведений тендер з продажу ліцензій. Так як ми продаємо ліс з аукціону, так і полювання дозволятимемо тим, хто більше заплатить. Це дороге задоволення, ми вкладаємо великі кошти на відновлення звіра. З-під поли ніхто ліцензій ділити більше не буде.
– Відомо, що Ви є прихильником приватних мисливських господарств. Зокрема, такі структури створені на території Ратнівського і Камінь-Каширського держлісгоспів…
– Це робиться для того, щоб зняти фінансове навантаження з держави. В Україні вже є напрацювання. Кожного року ми вкладаємо по 2-2,5 мільйони гривень у мисливське господарство, а потім за копійки продаємо ліцензії і мисливське господарство приносить нам тільки збитки. Приватні ж господарства будуть під нашим контролем. Мають люди лишні гроші, хочуть побавитися в господарів, будь ласка, нате вам територію, вкладайте гроші, розводьте звіра, а потім ми вам дамо дозвіл на відстріл певної кількості тварин. Це означає, що він має ексклюзивне право на відстріл.
– Якою є Ваша позиція щодо приватизації лісів? Такий досвід має пострадянська Литва. Якби в нас відбувалося подібне, чого було би більше ризиків чи вигоди?
– Ви щойно задавали питання про вивезення лісу. Я не знаю, чому ви запитували про це: з цікавості чи з болем. От як ви будете дивитися, коли ліс буде експортувати, той хто його приватизував? Я категорично проти.
– Вважаєте приватні ліси будуть масово вирубувати?
– А ви були в приватних лісах? До речі, у Литві їх мало. Я був. Зараз в Європі вкладають гроші і купують ліси в приватників. Не треба розказувати казки про краще господарювання. Це я говорю не вам, а тим, хто відстоює таку ідею. Тим, хто розвалював «Волиньдерев». Так, як господарює держава, приватники не будуть. На державу є вплив преси, громадськості, правоохоронців. Спробуйте зайдіть на приватну пилораму. Ліс має бути державним.
– Ви казали не вистачає площ для садіння лісів. Нещодавно у газеті «Відомості» та у журналістському розслідуванні ТРК «Аверс» з’явилася інформація про те, що лісівники віддали територію лісорозсадника. Її включили в межі одного з сіл Луцького району. Нині там будують котеджі. В списку значиться чимало відомих на всю Волинь прізвищ.
– Виділити землю під забудову хіба не благородно?
– Безплатно? Беремо до уваги і той нюанс, що земелька поблизу обласного центру. Вона ж у ціні.
– Була площа, яка не потрібна розсаднику. Звернувся голова сільради про внесення площ в межі села. Для того, щоб ми знову не писали програми забезпечення житлом до 2000 року, то хай краще люди будуються. А хто там будує, то не моє питання.
– Чи мали лісівники якісь дивіденди від угоди?
– Сільський голова навіть чаю не поставив. Це я офіційно заявляю. Ми віддали землю з патріотичних мотивів. А хто там побудувався… Це їхня етика. Хоч ми в душі розуміли, хто буде мати ділянки.
– Ви проводите активні піаркомпанії. Про Вашу діяльності та Ваших колег багато позитиву в пресі. Проте Ваші опоненти час від часу оприлюднюють інформацію, що явно не сприяє формуванню позитивного іміджу. У 2005 році офіс «Волиньлісу» пікетували з вимогою Вашої відставки. Але при цьому при всіх президентах, урядах і губернаторах Ви очолюєте лісове господарство.
– Не мені оцінювати. Те, що говорять про мене – тут більше політики..
– Ваші вороги серед політиків?
– Чого ворогів багато?.. Хоча в мене не має ворогів, а є люди, які відносяться до мене без симпатії. Стояти на сторожі 500 тисяч гектарів лісу хіба просто? А скільки людей хочуть в той ліс влізти? Ви вважаєте, що ті, хто проти мене – криштально чесні люди? Я не буду називати прізвища людини, яка мені сказала таке: «Богдан Іванович, коли вас не було я тисячу кубів з ліса спокійно міг забрати, а коли ви прийшли, я взяти не можу. Ви хочете, щоб я вас любив?» Це в очі говориться. Прізвища я ніколи не назву, бо воно на вустах. Ви зараз, при всьому своєму бажанні, не знайдете в лісі великих порушень. За це я відповідаю. Я можу бути хорошим, але не хочу бути хорошим за державні кошти.
– Чому Ви не пішли в бізнес? Чому не захотіли мати своєї законної легальної справи?
– Я давно міг би бути багатою людиною. Хоча кажуть, що багатий, а я з того тішуся.
– А Ви не багатий?
– Я багатий душею. І якби була мова конкретно про мене, я міг би розповісти про те, що я зробив, починаючи від лісничого до начальника управління. Я можу розповідати про це годинами. Я хочу посадити біля себе тих, хто проти мене – нехай би послухали, а потім хай би розказали, що зробили вони, окрім того, що все порозвалювали… От візьмімо хоча би село Соф’янівку. Там – лісництво, дороги, дві бані. Село з 50 хат, а дві бані! Ви таке десь бачили? Одна – загальна, друга, звісно, для VIP-осіб. А тепер відповім на ваше питання стосовно свого бізнесу. Я за складом – державна людина. Я – лісівник. В 95-му році я ввіз в Цумань обладнання на 1 мільйон 200 тисяч марок для лісгоспу. Як ви гадаєте, я міг його взяти собі? Спокійно. Завод працює до цих пір і він – державний, а міг бути моїм. Про це чомусь не пишуть. В Маневичах сьогодні теж працює величезний завод. Такий я є. Тому на мене дивляться, як на дивака. Я міг зробити бізнес ще в 90-тих, міг монополізувати всю переробку. Але я цього не зробив і не шкодую…
– Кажуть Ви маєте власний будинок в Австрії…
– (сміється) Мені приємно, що так говорять, мабуть, поважають. Але ж як би то не вийшло, що король же голий! Нехай говорять. Я спокійно дивлюся вам в очі і можу перехреститися, що ніякої нерухомості в Австрії не маю.
– Чим окрім лісової галузі цікавиться Богдан Колісник?
– Читати люблю. Люблю верхи по лісу їздити.
– А коней породистих маєте?
– І коні, і жінки – все повинно бути красивим. Себе треба поважати. От в мене є кінь хороший, дончак. Він признає тільки мене, чужому не дає підійти. Він дорогий, хоча по грошах, то не дуже. Але це – мій кінь, мені його подарували.
– Вам часто роблять дорогі подарунки?
– В мене багато друзів, але в нас не прийнято дарувати дорогих подарунків. Ніякий подарунок не замінить людського спілкування. От ми з вами поспілкувалися, може я для вас став відкритішим, а може ще більш загадковим. Я ціную людей за щирість і відвертість.
– Чого ще хочете досягти у житті?
– Я хотів би побажати собі, щоб мене розуміли. А роботу мою, як керівника, нехай оцінять люди.
Розмовляла Оксана ЛУКАШУК
Волинська правда, 27.08.08
