Лиман. Паростки надії

Володимир РОМАНЕНКО, Газета “Природа і суспільство”

Донецькі лісівники відновлюють діяльність на звільнених територіях.

З перших секунд російського вторгнення 24 лютого Донецька область, що досі розшматована навпіл війною й окупацією вже вісім років, стала ареною нечуваних боїв. Знищені та окуповані села й вщент зруйновані міста, як Маріуполь. Зруйновані Лиман, Бахмут, Авдіївка… Постраждало й лісове господарство краю. Однак, лісівники Донеччини завзято борються й працюють, захищаючи рідний край на всіх фронтах.

– Навіть для нашого краю, де війна триває вже вісім років, повномасштабне вторгнення росіян та їхніх поплічників 24 лютого стало жахливою несподіванкою. Бо руйнування й нищення, на жаль, не порівняти з минулими часами. Зокрема й по нашій галузі, де вогнем обстрілів знищені цілі лісництва з технікою, приміщеннями та лісовими масивами, – з сумом каже начальник Донецького ОУЛМГ Віктор Стороженко. – Нині вже відомо, що найбільше постраждали наші Лиманський та Великоанадольський держлісгоспи.

Великоанадольський розташований у колишньому Волноваському районі, що разом із районним центром росіяни захопили ще у березні. Від самої Волновахи лишились руїни. Знищена Маріупільська лісова науково-дослідна станція. Але лісгосп таки вцілів у цьому вирі біди. Два лісництва, що залишились на неокупованій після 24 лютого території Донеччини, намагаються працювати навіть у прифронтових умовах наперекір війні і несприятливим обставинам під постійними нищівними обстрілами і всіляко допомагають нашим воїнам-захисникам.

Дуже тяжка ситуація у Лиманському лісгоспі, який пережив майже піврічну окупацію і врешті довгоочікуване визволення восени. По суті, у нас працює лише один Слов’янський держлісгосп.

– Пане Вікторе, яка нині ситуація з колективом обласного управління та лісгоспів? Багатьом довелося виїхати?

– Дуже багато працівників, особливо людей похилого віку, пенсіонерів, жінок, спершу виїхали за межі Донеччини, втративши у рідному краю дах над головою. Це стосується як держлісгоспів, так і управління. Хтось виїхав за кордон, хтось осів по інших областях, хтось там працевлаштувався за спеціальністю у підприємствах тих областей. Зараз у Донецькому управлінні працює всього вісім спеціалістів. Але мусимо працювати, хоча це дуже важко. Але поступово деякі наші працівники – ентузіасти лісівничої справи, вертаються. І я щиро вдячний в.о. директора Слов’янського держлісгоспу С. М. Олійнику, який згуртував і організував колектив навіть у таких екстремальних умовах.

– Відомо, що, на жаль, серед лісівників Донеччини є й людські втрати?

– На жаль, є. Під ворожим обстрілом біля Волновахи загинула головний бухгалтер Маріупольської ЛНДС Н.Г. Гордійчук. У боях за незалежну Україну загинули єгер Маяцького лісництва С.В. Климченко та майстер лісу Часів-Ярського лісництва Слов’янського держлісгоспу С.С. Чернишев. Вічна пам’ять нашим загиблим Героям.

– А яка ситуація з матеріально-технічною базою підприємств? Що відомо про факти грабунків та мародерства майна? Наприклад, яка ситуація по підприємству у щойно звільненому Лимані?

– Що коїться на наново окупованих територіях можна лише уявити. Бо я вже бачив справжній погром, що орки вчинили у захопленому ними Лимані. Там від нашої матеріальної бази лишились лише голі стіни, діряві дахи й вибиті вікна без рам. Розграбували все. Від техніки лише остови й кузови – або розкрадені, або пробиті кулями й осколками. Знищена вся пожежна техніка, всі трактори. По суті, від техніки вціліли лише ті легкові машини, що заздалегідь були перегнані на безпечну територію ще до весняної окупації. Матеріальні збитки – мільйони гривень. Ще й усе заміновано.

– Відомо, що цієї важкої весни напередодні чергової окупації Лиману звідти дивом вдалося евакуювати насіннєво-селекційний центр. Чи можете розповісти деталі героїзму донецьких лісівників?

– Дійсно, це була справжня спецоперація з порятунку цінного майна та обладнання шведської фірми DCC. Бо наш насіннєво-селекційний центр тоді вже почав працювати, і ми готувалися до лісокультурної кампанії. І я тут щиро вдячний голові нашої обласної військово-цивільної адміністрації Павлу Кириленку, його заступнику Денису Клюшнікову, військовослужбовцям Збройних Сил України та працівникам Лиманського лісгоспу. Бо усе це цінне обладнання було вивезене під обстрілами буквально за дві доби до окупації росіянами Лиману. За активну позицію при евакуації унікального обладнання Грамотою Кабінету Міністрів України нагороджений головний лісничий ДП «Лиманський лісгосп» Є.І. Валковський.

Нині територія центру теж звільнена від ворога. Але відновити роботу неможливо з цілком зрозумілих причин. З будівель теж залишилися суцільні руїни. Але сподіваємось, що центр обов’язково відновить свою роботу вже на мирній, звільненій від ворога, українській Донеччині.

– І, судячи з останніх повідомлень, Лиманський лісгосп постає з попелу наче той птах фенікс?

– Уже з цього тижня поступово відновлюємо роботу. Головне завдання зараз – виконання мобілізаційних завдань для наших воїнів-захисників та забезпечення населення дровами й пиломатеріалами. Сподіваємось, що нам максимально оперативно відновлять і електромережу, аби можна було запустити хоча б пилораму, не кажучи вже про деревообробний цех. Аби можна було виготовляти й матеріали для людей – відновлювати знищене та пошкоджене житло.

На жаль, ситуація із замінуванням дуже важка. Але поступово територію вже очищують від смертоносного російського мотлоху. Сподіваємось, що оперативно розміновуватимуть й місця, де ми плануємо заготівлю дров.

– Чи повертаються лиманські лісівники на місце роботи після деокупації міста й лісгоспу?

– Як я вже розповідав, дійсно, багато хто вимушений був виїхати. Хтось працевлаштувався в інших областях України – на Миколаївщині, Кіровоградщині, Черкащині. І ми щиро вдячні колегам із тих областей, які подали нашим працівникам руку допомоги. Але зараз є ті наші земляки, які планують повертатись. Нині колектив лісгоспу – це 15 осіб. Але ми думаємо, що працівники вертатимуться. Директор підприємства О.Б. Приходько гуртує колектив.

Ситуація ускладнена тим, що у багато кого з наших або повністю знищене чи сильно пошкоджене житло. Будемо спільно вирішувати це питання. Можливо, наші працівники оселятимуться у місті Слов’янську. Можливо, будемо залучати наймані бригади, вивчатимемо можливість залучення тимчасово непрацюючих осіб задля допомоги нашим працівникам у заготівлі дров, поточних роботах з відновлення інфраструктури лісгоспу.

Але головне, що люди хочуть працювати, хочуть відновлювати. У них палають очі від бажання підняти наш лісгосп із руїн. Тож працюватимемо копітко й сумлінно.

– Пане Вікторе, а скільки, загалом, гектарів лісових угідь нині в окупації? Це разом із тими лісовими угіддями, що були захоплені ще з 2014 року. Чи постраждали цієї весни, літа й осені ліси Донеччини від лісових пожеж?

– На жаль, в окупації нині приблизно 70 тис. га лісових угідь. Про лісові пожежі. Ліси палали від кожного пострілу там, де тривали бої. Поки не пройде розмінування, ми не можемо конкретно сказати, яка саме площа лісів пройдена пожежами. Але збитки, що завдані Державному лісовому фонду від воєнних пожеж, обстрілів, розграбувань окупантами становитимуть навіть не мільйони, а мільярди.

Про розмінування. Копітка робота триває, і ми щиро вдячні військовим саперам та рятувальникам, які щодня очищають нашу землю від залізної смерті. Зрозуміло, що, в першу чергу, розміновують автошляхи, населені пункти, інфраструктуру. Але лісові угіддя також.

– Чи є шанс відновити хоча б якусь повноцінну лісогосподарчу діяльність на знову звільнених територіях, зокрема, у тому ж таки Лиманському лісгоспі?

– У самий розпал російського вторгнення там було знищено й спалено чимало гектарів лісових угідь. Але це угіддя природно-заповідного фонду, де ми не можемо вести жодної господарчої діяльності без отримання лімітів. Стоять великі площі лісів побиті ракетами та снарядами, але в національних парках санітарні рубки заборонені.

І от ситуація патова – з одного боку, фронт гостро потребує деревини на будівництво фортифікаційних споруд, дров на опалення бліндажів, блокпостів. З іншого – населення міст і сіл, де знищена чи пошкоджена інфраструктура, зокрема, котельні, теплоцентралі тощо, має єдиний вихід як грітись дровами взимку. А з третього боку – закон забороняє проведення будь-якої діяльності в об’єктах ПЗФ. Або робити оцінку впливу на довкілля та втрачати цінний час? Тому я звернувся до ДАЛРУ з проханням максимально оперативно посприяти у вирішенні цієї проблеми.

А ще нам випала одна дуже важка й відповідальна місія. Ви ж знаєте про масові знищення у Лимані окупантами наших військових, волонтерів, проукраїнських активістів, цілих родин із дітьми. Зараз триває процес ексгумації та досліджень. Щоб поховати всіх загиблих за християнським звичаєм лісгосп виготовляє труни. Декілька сотень.

– Пане Вікторе, і все ж у таких умовах лісівники Донеччини допомагають нашим воїнам-захисникам!

– Допомога надавалась й надається вже стільки, що мені важко пригадати й порахувати і назвати хоча б орієнтовну цифру. В свою чергу, і нам зараз допомагає, без перебільшення, вся Україна. Тому ми всім колективом щиро вдячні лісівничому братству за надійне плече підтримки.