Лісівники прифронтової області

Як господарюють лісівники серед промислового регіону.

Державне підприємство «Петриківське лісове господарство» – найбільше на Дніпропетровщині. І нині дніпряни у прифронтовій області активно працюють задля Перемоги, охороняють ліси від незаконних рубок та пожеж і висаджують нові дерева.

– Ще до об’єднання та укрупнення держлісгоспів Дніпропетровської області наше підприємство було досить великим за площею. А нині, після об’єднання, ми маємо загальну площу майже 35 тис. га угідь, з яких вкриті лісом землі становлять – 26,3 тис. га. Це, дійсно, дуже багато. Раніше вкриті лісом землі були у нас із перевагою хвойних легкозаймистих угідь, – розповідає директор державного підприємства «Петриківське лісове господарство» Іван Яловий. – А нині – додалося багато листяних, із перевагою твердолистяних, що становить великі складнощі в напрямку охорони насаджень від незаконних порубок. Хвойних лісів у нас зараз рахується 5,7 тис. га, листяних – 19,9 тис. га. Основні породи хвойних дерев – сосна звичайна та сосна кримська, листяних – акація, дуб, ясен, тополя.

Ще одна наша особливість – досить таки урбанізована територія. Лісові угіддя в основному зосереджені невеликими «острівцями» між містами, селами. З нашими угіддями межують великі міста: Кам’янське, Верхньодніпровськ, П’ятихатки, великі селищні та сільські громади, такі, як: Петриківська селищна рада, Слобожанська селищна рада, Царичанська ОТГ, Могилівська ОТГ, Лихівська ОТГ, Вишнівська ОТГ.

З одного боку, це поліпшує нам догляд за угіддями, бо ж доїхати зручніше, зручніше підтримувати зв’язки з громадами. А з іншого боку – є певний вплив промисловості й так далі. А ще весняні й осінні спалювання сухої трави та очерету, що загрожують лісам, незаконні рубки. Досить своєрідний у нас клімат, рельєф – балки, яри, схили, не надто багаті родючим чорноземом ґрунти.

– І додамо до таких умов й прифронтову Дніпропетровську область?

– Географічно ми розташовані на півночі Дніпропетровщини. Межуємо із Полтавською та Кіровоградською областями. Тож лінія фронту від нас відносно далеко. Але «прилітає» й сюди.

Але є одна проблема, що теж безпосередньо пов’язана з війною. До відкритої війни наше державне підприємство, як і решта підприємств Півдня, Південного Сходу фінансувалось із резервного фонду Держліс­агентства. Бо ж ми не є ресурсною областю. З початком російського вторгнення всі ці кошти фонду були перекинуті до Державного бюджету. Але ж людям за щось треба жити, заправляти техніку, виконувати проплати та соціальні внески до бюджетів усіх рівнів. Тож нині ми щиро вдячні нашим колегам із Заходу, Півночі та Центру України, які підставили нам плече у цей надважкий момент. А ще зараз вимушені більш активно займатись рубками та заробляти кошти задля свого існування та функціонування.

До речі, середня заробітна плата по нашому підприємству зараз становить – 10,9 тис. грн. Станом на даний час ми сплатили майже 7,2 млн грн податків. Економічні показники наступні: отримано чистого доходу станом на 15 вересня – 15,4 млн грн з коефіцієнтом рентабельності – 0,02.

– Пане Іване, розкажіть, будь ласка, чи багато ваших співробітників захищають Україну?

– З нашого колективу до лав Збройних Сил України, територіальної оборони краю та інших військових формувань нині мобілізовані 18 працівників. Це працівники державної лісової охорони, технічні працівники, водії тощо. Ті, хто ж працює у лісгоспі, згуртувались та працюють уже за себе та за товаришів-фронтовиків. Роботи не бракує…

Інша важлива складова – мобілізаційні завдання. На сьогодні ми направили вже більше тисячі кубів деревини воїнам-захисникам на побудову фортифікаційних споруд. Для нашого південного підприємства це досить важлива та велика цифра. Допомагаємо з паливом, дровами.

І ще ми проробили одне «ноу-хау» як відучити злісних «чорних лісорубів» свавільничати в лісі у воєнний час. І заодно допомогти нашим воїнам із транспортними засобами. Щойно отримуємо інформацію, що вночі під час комендантської години у лісі хтось вирішує попиляти «на халяву» дерева, як туди виїжджає спільна оперативна група з наших працівників та правоохоронців. Транспортні засоби правопорушників відразу вилучаються. А згодом – за відповідним погодженням зі слідчими органами та обласною й районною військово-цивільними адміністраціями передаються на баланс Збройних Сил України. Ну а самі «чорні лісоруби» отримують гостинне «запрошення» до центрів комплектування. Аби знали й розуміли, що війна – не час для грабунку природних ресурсів держави.

– Скільки автомобілів уже вдалось таким от чином вилучити?

– Вже три автомобілі. Два «УАЗи» та вантажівка «ГАЗ-66». Хтось скаже – краплина в морі. Ніби так. Але це дуже важливий прецедент. Тож потенційні правопорушники вже задумались. І для наших захисників три машини – теж досить важлива та відчутна допомога.

– Пане Іване, яка ситуація зараз із забезпеченням населення дровами, адже опалювальний сезон не за горами?

– Так, у цьому році, як ніколи, дуже багато мешканців із прилеглих до території лісгоспу населених пунктів звертаються до підприємства з питанням придбання дров для опалення. У кожному лісництві та у центральній конторі лісгоспу ведуться списки охочих придбати дрова, згідно з якими проводиться вивезення дров транспортом нашого підприємства або транспортом замовника.

– Можливо, очолюваний Вами колектив лісгоспу допомагає переселенцям чи військовим?

– За ініціативи працівників частково на особисті кошти працівників та частково на кошти профспілки підприємства було організовано випічку хлібобулочних виробів на потреби блокпостів та ЗСУ. За власної ініціативи наші працівники надавали допомогу переселенцям.
Підприємством було надане житло для дев’яти таких осіб із Донецької області у обладнаній адміністративній будівлі. Крім того, ми працевлаштували спеціаліста лісової галузі на посаду інженера лісових культур – внутрішньо переміщену особу з Луганської області (ДП «Кремінське ЛМГ»).

– А як із охороною лісів від пожеж у воєнний час? Які є для цього сили та засоби?

– Небезпечні у пожежному відношенні 5 лісництв (з перевагою хвойних насаджень) розташовані у лівобережній частині території нашого підприємства. У кожному з цих лісництв є пожежний автомобіль (один КамАЗ, три ГАЗ-66 та один ЗІЛ-131). У чотирьох лісництвах є пожежні модулі на базі УАЗ (три у лівобережній частині та один – у правобережній частині держлісфонду).

У кожному лісництві є трактор із ґрунтообробним обладнанням. Для своєчасного виявлення та швидкого реагування на загорання у чотирьох лівобережних лісництвах встановлені телевізійні системи спостереження за лісовими масивами. Найближчим часом плануємо встановлення такої системи й у п’ятому лісництві.

– Пане Іване, розкажіть, будь ласка, скільки людей нині працюють на вашому підприємстві? Кого б Ви відзначили?

– Станом на 15 вересня, чисельність працівників ДП «Петриківський лісгосп» становить 178 співробітників. Усі працівники працюють сумлінно. З нагоди професійного свята – Дня працівника лісу від Держлісагентства України були відзначені найкращі працівники лісгоспу: головний інженер В. Миронюк; лісничі: І. Кожокарь, В. Курило, Ю. Петруша, М. Явтушенко; лісник І. Орел; бухгалтери лісництв: С. Федоренко, Ю. Титаренко; мисливствознавець О. Синєпостол.

– Як провів ваш колектив лісокультурну кампанію у цих надважких умовах? Скільки дерев посадили навесні? А скільки плануєте зараз – восени?

– У весняний період поточного року наше підприємство здійснило посадку лісових культур на загальній площі 72,2 га. Також, у цей час було проведення доповнення раніше посаджених лісових культур на площі – 5,6 гектара. В ході посадки та доповнення було посаджено 387,2 тисячі сіянців сосни та 70,4 тис. сіянців листяних порід (акація, клен).

Восени наше підприємство планує створити ще 13 га лісових культур та доповнити 15 га існуючих. Але літня спека дуже висушила ґрунт. Тож чекаємо на рясні дощі.