25/09/2022
0Великоцепцевицький лісничий власноруч виростив у лісництві ботанічний сад.
Понад сорок років сумлінної праці у лісі на сторожі зеленого фонду – зелених легень України. Власноруч вирощений у лісництві ботанічний сад, унікальний авторський ландшафтний дизайн зелених насаджень – то все клопітка робота великоцепцевицького лісничого, а нині ветерана лісівничої галузі Вараського району Миколи Стеблія (на знімку). Живе чоловік у Великих Цепцевичах – так само з любов’ю до природи і людей навколо.
– Після закінчення восьмирічки надумав стати лісником або художником. Бо коли з народження живеш біля річки, милуєшся красою безмежного туманного лісу, вдихаєш свіжі неповторні аромати зелені, бачиш, як змінюються пейзажі з порами року, то вже не уявляєш свого життя без чаруючих живих і мінливих картин навколо, – каже Микола Стеблій, якому невдовзі виповниться сімдесят років. З них п’ятдесят п’ять присвятив лісу. – Та з першого разу іспит до лісового технікуму не вдався, спробував вступати наступного року. Бо йти вчитися на художника не знайшлося компанії, а самому йти з маленького села у великий світ не хотілося. Згодом закінчив Шацький лісничий технікум.
…21 квітня 1986 року прийняв посаду помічника лісничого Великоцепцевицького лісгоспу. Згодом став головним лісничим передового лісництва району. Весь час тримали Великоцепцевицьку марку
першості. Облагороджували територію лісництва різними видами рідкісних декоративних насаджень. Створювали власний ландшафтний дизайн. Згодом навколо будівлі лісництва виріс чудовий ботанічний парк з алеями і фонтаном у центрі. А дерев’яна альтанка на воді дуже подобалась закоханим. Безкінечні весільні фотосесії наповнювали територію красою і життям у будь-яку пору року. Так Микола Костянтинович відпрацював тут двадцять один рік. І в 2009-му пішов на пенсію.
– Пане Миколо, а поділіться своїми спогадами про роботу у лісі.
– Всяке траплялося, різне було. Лісові пожежі, бувало, гасили ночі напроліт. Бо вони завдають великого лиха лісовому господарству. В таких випадках гаяти часу не можна. Вогнем знищуються запаси деревини на пні. Ослаблені пожежами насадження стають осередками розповсюдження шкідників і хвороб, що призводить до вимирання дерев. На щастя, великих пожеж у нашому лісгоспі не
траплялося. Вчасно й оперативно реагували. Боролися з крадіями лісу. Було інколи навіть небезпечно для життя. У професії, як у жорстокій тайзі, – треба знати, хто йде з тобою поруч, – згадує, дивлячись на свої втомлені роками і роботою руки, Микола Стеблій.
Микола Костянтинович – цікавий співрозмовник. Про ліс може говорити годинами. Ось і про таке місце у лісі, куди люди не дуже можуть дістатися, повідав:
– Люди вже добре стоптали ліс на Поліссі. Є, звичайно, місця, де багвинь і болото не пускають чужинців вглиб лісу. Ось, наприклад, Макове – таємниче болото, казковий сосновий бір. Там збереглися й первісні дерева, але у Маковому ростуть тільки сосни. Віком сотні років. Висотою до чотирнадцяти метрів! А діаметром стовбура до чотирьох метрів! А які легенди про нього люди розказують! Там справді дуже легко заблукати недосвідченому.
За словами Миколи Костянтиновича, взагалі особливістю природи Полісся є те, що частина лісу розміщена на заболочених територіях, там ростуть вільхи, берези, сосни. Зважаючи на їх незначні площі та фрагментованість, вони потребують особливої уваги та охорони. Повною мірою захищає ліси лише офіційний природоохоронний статус пралісової пам’ятки природи.
