14/08/2008
0
Після повені на Прикрапатті очікується грибний бум. Проте купують дари лісу неохоче. Люди побоюються хвороб. Лікарі та санепідеміологи запевняють, що стихія грибам не зашкодила.
“Ану, пани й панєнки, купуйте бабки (так називають білі гриби в окремих районах Гуцульщини – “Газета”), хоча й велика вода була, а таки добре гриби зродили”, – закликає характерною гуцульською говіркою покупців миловида Марічка Ровенчук із Коломийщини. Біля жінки стоять п’ять великих та три маленькі кошики з “бабками”, червоняками, лисичками та голубінками. За мить біля словоохочої гуцулки збираються люди, прицінюються, торгуються – і кілька кошиків стають порожніми.
“Слава Богу, що вже незабаром додому поїду”, – радіє молодичка. Але раптом, посумнівши, розповідає, що можна було б і більше вторгувати, але через повінь “пани з міста” бояться купувати гриби в гуцулів, мовляв, раптом вони отруєні повеневою водою. Горянка запевняє, що гриби, які продають на ринку, можна сміливо споживати. У цьому переконані й прикарпатські медики, адже від початку року на Івано-Франківщині не зафіксовано жодного смертельного випадку через отруєння грибами.
Її сусідка по ярмарковій ятці Оксана Бойчук з Надвірної розповідає, що нині грибів вистачає. Ось тільки велику територію лісу затопило. Тому навіть “бувалі в бувальцях” грибники бояться до звичних та знаних тільки їм грибних місць ходити. “Минулоріч, тільки-но гриби лізти почали, то лиш встигай збирати раніше від сусідів і приїжджих грибників, – хитає головою Оксана. – А лісовий урожай вдома не притримаєш, одразу треба з ним лад дати, бо за день зіпсується”.
Жінка говорить, що гриб, як губка, вбирає в себе отруту, але це здебільшого стосується тих, які ростуть при дорозі, а не лісових. Надмірна кількість води небезпечна тим, що гриб буде швидше гнити. Проте, якщо його вчасно зірвати, спожити або засушити, то все буде в нормі.
Стихія стихією, а ціна на білі гриби анітрохи не знизилася. Щоправда, вона залежить від розміру та вигляду лісових дарів. Найбільший виторг – 50 гривень за кілограм – можна отримати за маленькі грибочки, що вміщуються між великим та вказівним пальцями. Їх охоче купують для маринування.
За “старіші” гриби або за гриби зі зламаною ніжкою, пошкодженою шапочкою чи трішки поламані зараз дають до 20 гривень за кілограм. Зрештою, продавці можуть знизити ціну, аби лише швидше продати.
Цим уміло користуються спритники з Івано-Франківська, Яремчі, Коломиї та Калуша. Вони масово скуповують сезонні дари природи, маринують, сушать, а восени й узимку продають утричі дорожче. Скажімо, за літрову баночку маринованих білих у Яремчу перед Новим роком приїжджі, які не звикли торгуватися, дають від 50 до 80 гривень.
“Доволі вигідно нині продавати гриби біля доріг, що ведуть на “Буковель”, Коломию, Чернівці та Верховину, – розповідає пані Бойчук. – Окремі жителі придорожних сіл, чиї господи стоять біля траси, їздять по віддалених гірських селах. Там вони обирають найбідніші родини, які займаються грибним промислом, і купують у них оптом білі гриби по 15-20 гривень, а як пощастить, то й за 10 гривень за кілограм. А згодом виставляють “бабки” біля хати й продають по 10 гривень за кілька штук. Для приїжджих іноземців чи “східняків” це не гроші, й вони поспішають скуповувати “дармовизну”.
Коломийські перекупники їздять на базари до Косова, Верховини. Зараз скаржаться, що дороги туди немає. Вони майстерно заморочують розмовами голови бабусь-горянок й, тицьнувши їм у руки кілька гривень за кошик білих грибів, поспішають до “своїх” людей по селах. За день такі продавці перекупних грибів, що лише сидять біля воріт власної оселі, отримують від “грибного ґазди” по 20-25 гривень, а ще можна підвищити ціну на лісові дари та додатково заробити.
