10/08/2008
0
Подборка материалов о том, как проходила и чем закончилась попытка запретить охоту в Харьковской области.
М.П.
Харківська обласна рада на сьогоднішній сесії не заборонила полювання в регіоні.
Депутати розглянули питання про загрозливу ситуацію, що склалася в Харківській області зі збереженням мисливських тварин (диких звірів і птахів, які можуть бути об’єктами полювання, – ред.). З метою відтворення і раціонального використання цих тварин, депутати доручили ряду постійних комісій ради вивчити ситуацію, що склалася в мисливському господарстві регіону, зокрема щодо договорів користування мисливськими угіддями.
Також створена спільна робоча група із залученням відповідних фахівців і представників Українського товариства мисливців і риболовів (УТМР) для вивчення ситуації в мисливському господарстві. Результати її перевірки планується заслухати на одній з наступних сесій облради.
З ініціативою ввести трирічний мораторій на полювання виступив голова облради Василь Салигін, проте його не підтримала навіть профільна комісія. Більшість депутатів, які виступали на сьогоднішній сесії, також висловилися проти цього.
Під час обговорення питання Салигін вніс альтернативну пропозицію – ввести заборону на два місяці, на час роботи спільної робочої групи. Але і ця ідея не знайшла підтримки.
Замість цього депутати доручили управлінням лісового і мисливського господарства розробити і подати на розгляд облради регіональну програму охорони, використання і відтворення мисливських тварин. УМВС в області, управлінню лісового і мисливського господарства, Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища рекомендовано посилити контроль за дотриманням користувачами мисливських угідь вимог чинного законодавства, а також посилити боротьбу з браконьєрством, пише УНІАН.
07 серпня 2008, 18:24
http://www.4post.com.ua/gromada/103957.html
Харьковским депутатам показали фильм о фауне
Пока продолжалась сессия Харьковского облсовета, под зданием собрались две команды пикетчиков. Одни требовали не вводить трехлетний мораторий на отстрел животных, другие выступали за запрет охоты. Позже их разделила цепочка милиции.
Желание запретить охоту появилось у председателя облсовета Василия Салыгина после этнофестиваля «Печенежское поле». В последние три недели он всячески давил на психику людей с ружьями. Дошло до того, что те пригрозили подать в суд на Салыгина, который, по их мнению, заинтересован не столько в гуманном отношении к животным, сколько в получении контроля над охотугодьями области. И обещали пикетировать сессии.
Вчера утром перед Домом советов действительно собралось много народа. Но пришли не только представители областного общества охотников и рыболовов (УООР), но и те, кто ратует за гуманное отношение к фауне.
Охотники пришли с собаками и плакатами: «Запрет охоты ограничивает права граждан!», «Решение Салыгина — три года беззакония!». Люди под флагами Партии зеленых, среди которых замечены сотрудники Харьковского зоопарка, невнятно скандируют: «Сохраним природу!».
Представители УООРа считают, что на самом деле речь идет не о нарушениях с их стороны, а о банальном «земельном вопросе». Как известно, Салыгин «засветился» во многих подозрительных начинаниях, связанных с раздачей земли (например, бесславно закончившейся акции «Земля — людям», которая так и не позволила населению получить наделы рядом с Харьковом).
А ведь на этой же сессии облсовет собирался отменить ряд решений о передаче охотничьих угодий в пользование организациям и предприятиям. А это — миллионы гектаров.
Охотники говорят, что запрет на отстрел негативно скажется на популяции. Ведь взносы идут на зарплаты егерей, которые сдерживают браконьерство. В случае отмены сезона, доходы заказчиков резко снизятся. Что повлечет массовые увольнения «стражей лесного порядка».
Сам же Салыгин неожиданно увлекся кино. Сначала он представил коллегам видеосъемку того, как принес в милицию и сдал правоохранителям личное оружие. А затем порадовал присутствующих шедевром «Животный инстинкт» — о том, какая плохая штука эта охота. Но отменить ее депутаты не рискнули.
"Вечерние Вести" | Потапенко Юрий
08.08.2008 12:46:21
http://vvnews.info/print.aspx?a=8262
Материалы выступления председателя Харьковского областного совета Василия Салыгина на пленарном заседании XXXI сессии, 07. 08. 2008 г.
15:55, 07.08.2008
На порядок денний нашої сесії винесено питання про введення мораторію на полювання на території Харківської області терміном на три роки.
Це дуже принципове питання, яке знаходиться одночасно і в суто прагматичній, і в моральній площині. В прагматичній – оскількі чим більше ми заглиблюємося у вивчення проблеми, тим більше усвідомлюємо загрозу втрати природних багацтв Харківщини. В моральній – бо до цієї проблеми немає байдужих у суспільстві, і ми це бачимо по хвилі народної підтримки цього кроку, і по тому спротиву, який намагаються чинити через засоби масової інформації зацікавлені структури та окремі особи.
Противники мораторію намагаються довести, що для його введення немає підстав – цифр, фактів. Нас переконують, що кількість диких звірів у лісах Харківської області навіть перевищує оптимальну. Мовляв, лосів у нас 115%, оленів ¬– 118% і таке інше. Але давайте подивимося на абсолютні цифри.
Ось офіційна довідка обласного управління лісового та мисливського господарства: лосів – 70, оленів благородних – 270, оленів плямистих – 240. Мабуть, через надлишок лосів у наших лісах сьогодні постає питання про внесення їх до Червоної книги.
Проблема погіршується тим, що показникам, які надають управлінню мисливські товариства, віри немає. Адже кожна з цих тварин – мисливський вид, і від його офіційної, зазначеної на папері чисельності, залежить, скільки ліцензій в цьому сезоні буде реалізовано.
Тобто зараз просто не існує реальної системи контролю, тому що облік тварин і видача ліцензій знаходиться в одних руках.
Фахівці-біологи та екологи б’ють тривогу. Вони стверджують, що моніторинг чисельності диких звірів в Харківській області ведеться безсистемно, а за цифри, якими оперує Українське товариство мисливців та рибалок ніхто не несе відповідальності. Немає й механізму відповідальності державних посадових осіб за зниження поголів’я диких звірів в наших лісах. А постріли лунають.
Ситуація не просто тривожна. З кожним мисливським сезоном ми наближаємося до точки неповернення, після якої наші ліси перетворяться на зоопарки, де гуляють лічені звіри, повністю залежні від людини. Дика природа – основа екосистеми – помре. Це зрозуміло будь-якій освіченій людині.
Що стосується звіра, розведеного в штучних умовах, вилученого з системи природнього відбору та селекції, то його вже не можна вважати повноцінним представником тваринного світу. Біологи стверджують, що негативні процеси тривають навіть у популяції вовків, чисельність яких людина береться регулювати всесезонним відстрілом.
Крім того, навіть у заможних мисливських господарствах, кількість мисливських тварин стримується лише на рівні задовільнення потреб мисливців. При цьому зовсім не враховується, що дикі тварини несуть великий рекреаційний потенціал, яким повинен користуватись кожен з жителів області. Хто з присутніх у цьому залі бачив в останні роки лося або оленя, який неспішно перетинав шлях, або спокійно стояв на узбіччі?
Це загальноукраїнська проблема, бо наша держава і в цьому питанні ще дуже далека від загальносвітових стандартів. В Україні в 10 разів менше природних заповідників та заказників, ніж в Європі. Співвідношення площі мисливських угідь і заказників – неприпустимо низьке. Так, площа 223 заказників і заповідників у Харківській області складає 56,8 тисяч гектарів, а мисливських угідь – 2,6 мільйони гектарів. У той же час, мисливців в Україні вдвічі більше, ніж, наприклад, у Німеччині.
Більше того. На території якого об’єкта Природно-заповідного фонду України, розташованого у нашій області, ми можемо спостерігати будь-яке скупчення диких тварин? Постріли лунають як у єдиному в нашій області Національному природному парку «Гомільшанскі ліси», так і на території унікального регіонального парку “Ізюмська Лука”.
Уявіть собі, в Ізюмському районі до теперішнього часу на жодній території природно-заповідного фонду України не обмежене полювання. Бо ці об’єкти тільки на папері заповідні. І це в районі, в якому розташований найбільший на Лівобережній Україні лісгосп (50 000 га), зливаються разом дві найбільші річки області – Сіверський Донець і Оскіл, перетинаються основні міграційні шляхи багатьох видів перелітних птахів.
До речі, в цій сфері ще багато питань. Достатньо лише сказати, що мисливські господарства нашої області створюються як громадські організації, неприбуткові за статутом. Тим не менш, вони займаються продажем ліцензій на добування тварин, і за оцінками фахівців лише мізерна частка цих коштів насправді спрямовується на утримання господарства.
Але введенням мораторію ми поки що не ставимо за мету боротьбу з тінню в цій сфері. Ми прагнемо розпочати складний та багатоетапний процес відновлення тваринного світу Харківської області та розгорнути, нарешті, реальний, серйозний спротив бракон’єрству, яке за останні роки набуло масового характеру.
Також наголошую, що це питання взагалі не спрямоване на припинення діяльності будь-якого мисливського господарства. Це лише крок до відтворення багатьох видів фауни, які (прошу прийняти це до уваги) є не просто трофеями, об’єктами полювання, дичиною, а перш за все є тими невід’ємними частками дикої природи, яку ми все частіше бачимо лише з екранів.
Для багатьох країн, в тому числі європейських, дика природа була безповоротно втрачена у минулі роки, але сьогодні вони докладають усіх зусиль, аби її хоч якось реставрувати.
Розвинені держави постійно вдосконалюють своє природоохоронне законодавство, роблячи його все більш жорстким. Такі країни, як, наприклад, США та Канада, де збереглися великі лісові масиви та незаймані ріки, суворо слідкують за охороною місць розмноження звірів і птахів. Велика Британія заборонила національну забаву англійських поміщиків – псове полювання. Наразі постає питання про повну заборону полювання.
Навіть країни так званого «третього світу» одна за одною вводять мораторії на полювання, або накладають важкі фінансові зобов’язання на любителів спостерігати смерть тварин.
Нещодавно введено мораторій на полювання на китів у Чілі, незважаючи на те, що це було основним джерелом доходу багатьох місцевих громад. Кенія, яка протягом десятиріч була центром мисливського туризму, повністю заборонила полювання на своїй території, і тепер прибутки від туристичної галузі в цій країні щорічно зростають на 20 відсотків.
Україна вже здійснила такий крок, як обмеження на весняний відстріл гусей, які пролітають через її територію з місць зимовки. Це дуже позитивне рішення, і треба нарощувати подальші зусилля з обмеження та впорядкування полювання в Україні та на Харківщині.
І якщо вже ми постійно декларуємо своє прагнення до європейських цінностей і норм, то треба і поводитися у відповідності до стандартів громадянського суспільства. Органи місцевого самоврядування не мають права залишатися осторонь цієї серйозної суспільної проблеми, а наші виборці нас обов’язково підтримають.
Шановні депутати!
Не треба доводити, що полювання порушує багато моральних норм і канонів суспільства. Але право тварини жити без нашого втручання – це, на жаль, питання майбутнього ступеня розвитку юридичної думки та насамперед моралі нашого суспільства.
Ми повинні розуміти, що питання ведення мораторію на заборону полювання не тільки дає диким тваринам шанс відновити свою чисельність, а й глибоко торкається багатьох аспектів життя громад, і далеко не лише сільської місцевості.
Мисливськими днями у нашій області традиційно є субота і неділя. Крім того, полювання неможливо проводити у разі наявності людей на прилеглих лісових кварталах. Тому мисливці постійно перекручують законодавство та обмежують користування своїх угідь іншими людьми. Уявіть, що ви приїхали до лісу збирати гриби у ці вихідні і бачите табличку з назвою мисливського угіддя. Знаючи, що сьогодні мисливський день, невже ви зі своєю дитиною заглибитесь у ліс?
А тепер давайте подивимось. У мисливського господарства один єгер на 10 тисяч гектарів, а відтак, загонним способом може полювати лише одна бригада в один день – 20 чоловік максимум. І це, повторюю, на 10 тисяч гектарів (для порівняння вся площа Національного Природного парку «Гомільшанські ліси» 14 тисяч гектарів). А скільком людям доведеться відкласти свій відпочинок в лісі через дозвілля цих двадцятьох?
Рибалки, ну невже ви зі своєю дитиною закинете вудочки під час відкриття полювання на качку? Без шолома не обійтись.
І тут, до речі, не до жартів. Наша область в останні роки виборює лідерство за сумною статистикою з нещасних випадків підчас полювання. Детальне вивчення кожного такого факту доводить системні порушення під час організації і проведення полювання, свідчить про практичну відсутність контролю у цій справі. «Фахівці» управління забувають, що контролювати застосування вогнепальної зброї треба не тільки сидячі у своїх кріслах. Як результат ми маємо жахливі наслідки цього недбальства, і маємо не тільки право, але й обов’язок якнайскоріше втрутитись у справу.
І останнє.
В процесі обговорення звучала теза про те, що обласному бюджету доведеться передбачити кошти на утримання 250 єгерів, 70 спеціалізованих бригад з регулювання чисельності хижаків, проведення біотехнічних заходів. Мовляв, це задорого, майже 5 млн грн. Ми завжди знаходили кошти на питання, життєво важливі для громади!
Бо хто може порахувати, які збитки ми понесемо, якщо втратимо остаточно те, що дано природою? Переконаний, що витрати на охорону дикої природи можуть бути й більшими. Поки що ми навіть не знаємо, якими. А знати треба. Бо проводити ті ж самі біотехнічні заходи, необхідно грамотно, із залученням вчених, екологів. А на Харківщині з 80-х років минолого століття безнадійно запущена, наприклад, робота із створення мапи місць гніздування птахів, розмноження звірів. Цю роботу треба поновлювати, яких би витрат вона не потребувала.
Крім того, треба не забувати, що мисливці мають охороняти лише мисливській фонд, що неможливо прирівнювати до всебічної та повної охорони тваринного світу.
Як результат, насправді існує багато видів, які не є мисливськими, але постійно та бесконтрольно знищуються. Наприклад борсук, великі хижі птахи або болотні черепахи, які, до речі, є рідкісним видом, проте у більшості закінчують життя у ресторанах.
Це також необхідно враховувати, і цей напрям роботи обов’язково треба започатковувати. Вчені, а не мисливці, мають визначати завдання програми охорони природи, використання та поновлення чисельності тварин. І ця програма має враховувати передовий досвід країн світу.
Безумовно, охорона тваринного світу Харківщини – питання комплексне. Його в жодному разі не можна спрощувати, а тим більше ігнорувати. Починати роботу треба сьогодні, бо завтра може бути пізно – нічого буде охороняти і нічого відновлювати.
