08/08/2008
0
Великої біди гуцулам завдала стихія. Але горяни – люди горді, міцні й сміливі. Вони не чекають допомоги зі сторони, а своїми силами рятуються від примх природи та людського невігластва у горах і лісах.
Це було в Берегометі Вижницького району. Вода у Сіреті та в гірських потоках почала небезпечно наближатись до людських городів і хат. Гуцули швидко зорганізувались. Вони своїми силами і коштами латали дамби, зміцнювали береги та мости. У цей час до Берегомета під’їхали рятувальники з міністерства з надзвичайних ситуацій. Підійшли до гуцулів. Представились. А ті питають:
–У вас човни є?
–Нема.
–У вас «амфібії» є?
–Нема.
–У вас потужна техніка є?
–Нема.
–У вас гелікоптери є?
– Нема.
То борзо тікайте звідси. Бо йде велика вода.
Рятувальники поїхали з тим, з чим і приїхали. А гуцули таки врятували, скільки змогли, своє селище, городи, майно… і рятувальників.
Ця історія ніби анекдотична. Але вона насправді мала місце. Сьогодні буковинські еменесники позбавлені техніки, рятувальних засобів. В області немає жодного гелікоптера. До 2004 року у нас діяв великий підрозділ МНС. Він дислокувався у Чернівцях по вул. Буковинській.
Ще навіть у ці дні, як знущання над місцевою владою, над потерпілими від стихії, на місці колишнього потужного підрозділу МНС на воротах красується напис: «Міністерство надзвичайних ситуацій». А насправді міська влада передала цю територію приватному підприємцю під забудову. Підрозділ розформували 2004 року, техніку продали, гроші по-ділили.
Землю також продали. А людей топить, будинки руйнує, шкоди завдає стихія. І нема чим і нема кому людей рятувати. Навіть президент України знає про те, що 8 років тому на Буковину для потреб МНС було передано найкращу техніку для земляних робіт. Сьогодні ця техніка ніби у воду канула. Нема її. Продали. А гроші? Хто зна, де ті гроші…
Наш край конче потребує потужного підрозділу МНС з потужною технікою. Про це говорили навіть депутати на позачерговій сесії облради, президент сказав, що розглядається питання про відновлення на Буковині інженерного батальйону.
Аби слова не розходились з ділом, я передав на розгляд сесії проект рішення:
1.Відновити підрозділ МНС, який діяв до 2004 року.
2.Чернівецькій міській раді повернути територію, яку раніше займав підрозділ МНС у його розпорядження.
3.Контроль за виконанням рішення покласти на голову обласної ради Шилепницького І.О.
Хоч депутати погодились, що це необхідно, але голосували «проти». Чи вони не хотіли образити когось із своїх колег, котрий отримав місце під будівництво, чи мали на те свої приватні інтереси. Але не голосували «за». Хоча Юлія Володимирівна Тимошенко сказала, що ті депутати, які голосуватимуть проти подібних рішень, нею особисто позбавляться депутатських мандатів. В обласній раді є 38 депутатів від БЮТ на чолі з головою Шилепницьким. Отож Юлія Володимирівна могла би всіх їх позбавити мандатів. Бо вони й надалі будуть говорити одне, а голосувати за зовсім протилежне.
У лісі, лісі темному
Всі кажуть, що однією з причин великої води і великої біди є неконтрольована бездушна вирубка лісів та вибір гравію з берегів та русел гірських річок. На позачерговій сесії депутати облради на собі «сердечка» рвали, доводячи, що вони душу, тіло, Юліну косу й сердечка віддадуть за збереження лісів і річок. Я їм повірив. Тому відразу підготував проект рішення. Аби не тільки словами, а й ділами обласні депутати довели, що люблять ліси, ріки, природу і людей:
«У зв’язку з варварським знищенням лісів, що призвело до стихії та людських жертв, зупинити промислову вирубку лісів на території Чернівецької області на період з 1 квітня до 1 листопада кожного року. Дозволяти вирубку лісів тільки спеціалізованим підприємствам, які вестимуть її для збереження та відновлення лісів. Зокрема, здійснюватимуть санітарну вирубку».
І знову депутати не підтримали конкретне рішення. Виходить, вони тільки на словах за збереження лісів, на ділі ж голосували проти. Чому? Невже у них є інтерес, пов’язаний з отриманням надприбутків?
Президент України Віктор Ющенко саме наголосив на безгосподарності у лісах Буковини і варварському ставленні до них. Адже в області сьогодні хаотично працює 15 тисяч пилорам. «Більшої безгосподарності і безпорядку щодо вирубування лісів, ніж у Чернівецькій області, я не бачив ніде», — сказав В. Ющенко.
Буковинські депутати на це знов не зважають. Або мають інтерес…
Гогунець і «брехунець»
Ми неодноразово порушували питання про те, що в області триває знищення проводового радіомовлення. Вже по окремих селах немає жодної радіоточки. Влада не вміє розуміти, що проводове ра-діомовлення окрім інформаційної, ідеологічної, політичної та інших функцій є потужним засобом ци-вільної оборони та національної безпеки. Тільки з допомогою радіоточки (колись її влучно називали «брехунцем»), можна передати сигнал тривоги чи найефективніше звернутися до людей з повідомленнями. Коли ж немає «брехунця» у хаті, то ніхто не чує сигналу.
У Чернівецькій області Герцаївський район взагалі залишився без радіоточок. Район перебуває в інформаційному вакуумі. Подібна ситуація в Новоселицькому, Глибоцькому, Сторожинецькому ра-йонах.
Аби виправити стан речей, ВАТ «Укртелеком» треба піднатужитись. Можливо, витратити трохи своїх коштів, матеріальних ресурсів, праці. І нічого б їм не сталося. Не бідні там фірма і люди.
Тому я звернувся до директора чернівецької філії ВАТ «Укртелеком» пана Гогунця (до речі, мого колегу-депутата, тільки від фракції БЮТ) з депутатським запитом:
«У зв’язку з тим, що Новоселицький, Герцаївський, Глибоцький та частина Сторожинецького районів позбавлені можливості приймати проводове радіо через відсутність радіоточок прошу силами і коштами ВАТ «Укртелеком» у найкоротші терміни провести радіо до кожної буковинської оселі».
І знов-таки депутати чомусь не підтримали цей запит.
Як Калинку депутати «замочили»
Всім відомі грандіозні збитки, яких понесли зараз підприємці Калинівського ринку. Стихія там знищила добра на суму 4 мільярди гривень. Навіть вся держава не в змозі відшкодувати таких збитків. Чи винні підприємці у тому, що сталося на Калинівському ринку? Ні.
Цей ринок споруджено на зоні підтоплення. Тому тут не дозволено зводити фундаментальні споруди, магазини, будинки тощо. Взагалі там не дозволено створення робочих місць. Але цю зону затоплення можна було б перетворити у безпечну територію.
Якби дамбу спорудили, то ринок не знаходився б в зоні затоплення. І кожен підприємець мав би право отримати там у власність споруди і землю. Тим самим він би позбавився залежності від міської влади та керівництва ринком. Напевно,останнім це не було вигідно. Тому тримали там людей на «пташиних правах». Сподівалися, що біда обійде стороною. Не обійшла. Але як тепер відшкодовувати збитки підприємцям?
І не тільки Калинки. Вздовж Прута є підтоплені підприємства, а їхні власники понесли мільйонні збитки.
Депутати нібито співчувають підприємцям. Я гадав, що вони щирі у своїх співчуттях. Тому підготував звернення до верховної ради та кабінету міністрів, у якому просив найвищі владні інституції України визнати кожного підприємця, який зазнав збитків від стихії, потерпілою стороною:
«Депутати Чернівецької обласної ради звертаються до вищих державних інстанцій з проханням визнати кожного підприємця Калинівського ринку потерпілою стороною з відповідною компенсацією їхніх втрат».
І знову ж таки, депутати проголосували проти. Хоча рвали «сердечка» за підприємців. Через 2 дні їхня лідерка Юлія Тимошенко на цьому ж Калинівському ринку обіцяла знайти винних і по-можливості компенсувати втрати людей. Ще й посварила своїх депутатів за те, що не переймаються проблемами Калинки. А насамкінець обіцяла їх позбавити мандатів, якщо депутати будуть проти підприємців. Тож нехай тепер позбавляє депутатства своїх представників у обласній раді. Вони були проти.
Як у великій воді можна владу спалити
Хто бачив трагедію Чорногузів, той по-справжньому може оцінити силу стихії. Тут в одну мить з’їхало мільйони тон землі. Вона підминала під себе все, що ставало на її шляху. У руїни перетворилося 14 господарств. Ще 7 будинків отримали значні пошкодження. Хати там зникали під землею. На місці отчих порогів утворилися глибокі провалля, які заповнилися водою. А ця вода підтоплювала землю і змащувала її для нових зсувів. Рятувальники трохи прокопували канавки і випускали воду. Але вони не встигали за силою води. Штабісти ходили один за одним і за міністрами, які прилітали як на екскурсію на Чорногузівський зсув.
…У п’ятницю біля одного з проваль, де утворилося озеро, я побачив екскаватор. Він стояв без діла, понуро опустивши ковша додолу. Поряд кілька еменесників копали канаву. Їхня робота не могла протидіяти тій воді, яка збиралася в урвищі. Потрібна була потужніша сила. Наприклад, екскаватор.
– Чому не прокопаєте канаву, – запитую екскаваторника.
– Бо не дають команду, – відповідає той.
– Чому не даєте команду? – питаю керівника екскаваторної фірми.
– Бо не маю дозволу, – відповів той.
– А знаєте, що треба робити?
– Звичайно.
– То копайте без дозволу.
– Мене ж до тюрми посадять.
– Копайте. Будемо сидіти разом.
І він копав. І люди нам допомагали. І воду відвели. І скільки змогли, стільки зберегли від подальшого руйнування.
…На другий день зустрів керівників штабів та району. Запитую:
– Вода відведена?
– Звичайно. Дякуємо за допомогу.
– А дозвіл видали?
– Ні. Ще штаб не засідав…
Що тут можна сказати? Стихія засвідчила низькі організаційні, професійні та людські якості окремих керівників обласних та ра-йонних ланок. Їхній страх перед відповідальністю за прийняті рішення гальмує ініціативу і породжує бездіяльність. А це в екстремальних умовах найгірше, що може бути.
І, насамкінець. В області побувало дуже багато міністрів, їхніх заступників і найвищих керівників держави. Навколо них бігають менші керівники. Створюється хаос біганини і ніякої роботи. Не треба цього. Дайте людям спокійно працювати. А ви займайтеся своїми справами: виділяйте кошти, тех-ніку, ресурси. Бо в зонах лиха люди вже не на жарт лихі на ке-рівників…
…Під вечір я вийшов з приміщення сільради у Чорногузах. У треба ж було, аби у руках тримав папку з паперами. До мене наближалася юрба збуджених сільчан. Жилавий старий гуцул підійшов до мене, вхопив за барки і зрік:
Якщо моя хата поїде, то я вас спалю.
Нащо палити, коли навколо так багато води. Краще втопіть. Але що я Вам завинив?
Бо ви влада.
Я не влада. Я – Кобевко.
Прошу вибачення. Ходіть, я Вам покажу, що тут діється. Порятуйте нас! Врятуйте село!
…Шкода, що у цей час у селі не було жодного міністра чи голови. А, може, це їхнє щастя?..
P.S. У Чернівецькій обласній раді 104 депутати, з них 38 – з фракції БЮТ, 32 – фракція «Наша Україна», 14 – фракція Партії реґіонів, по 7 депутатів з фракцій блоку Литвина та СПУ і 6 депутатів – з фракції «Пора».
