Ведмеді повернулися до Чорнобиля опісля вікової відсутності

Лично я первый раз увидел следы меведя в Зоне холодным мартом  2000 года в районе КП Весняное.  Следуя по его  следу через замерзшую Илию провалился ровно по ноздри  и чуть не утопил свой первый, ещё пленочный, Canon: потом еле выбрался на обрывистый берег и километра три бежал до машины. Хорошо, что в Ниве была сумку с "трико" , а ещё лучше то, что водку  в Чернобыле уже продовали без ограничений…Случай запомнился ещё и потому, что это была первая команировка в Зону Виталия Забродского, тогда 20 -летнего пацана, с которым позднее, мы бывали в самых разных переелках…в частности объехали Зону вдоль и поперек.  Летом 2000 в районе Толстого Леса следы видел и фотографировал регулярно.  Кстати тогда отметил, что рядом со следами медведя, почти всегда, были  волчьи следы примерно одинаковой свежести.   Лесники видели и самого медведя, но это был просто "путешественник"… Позднее я медвежих следов в зоне не встречал, хотя слышал что их видели не раз. Постоянно в зоне медведи тогда не жили, но, видимо,относительно регулярно заходили из Беларуси. Рысьи следы в Зоне уже лет 10 назад встречались регулярно. С учетом того, что снежными зимами  Зона практически не проходима, думаю что её популяция  там довольно "плотная"  и стабильная. М. П.

Вчені показали перші фотографії, які свідчать про те, що до Чорнобильської зони відчуження повернулися бурі ведмеді.

Зображення були отримані за допомогою фотопасток, встановлених для того, щоб допомогти зрозуміти, як радіаційне опромінення впливає зараз на життя тварин біля АЕС.

Бурих ведмедів не бачили у цьому районі більше ста років, хоча час від часу з'являлися ознаки їхньої можливої присутності.

Зона відчуження – територія, що зазнала інтенсивного забруднення радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

"Наш український колега Сергій Гащак встановив кілька фотопасток, щоб зрозуміти, що ж відбувається з дикою природою в зоні відчуження", – пояснює керівник проекту Майк Вуд із Салфордського університету.

Саме на знімках, отриманих за допомогою однією з таких камер в жовтні, видно бурого ведмедя.

"До цього робили припущення, що бурі ведмеді живуть у цьому районі, проте, наскільки нам відомо, нікому до цього не вдавалося отримати докази їхньої присутності", – говорить професор Вуд.

Згідно з теорією дослідників, тварини повинні були відреагувати на евакуацію людей з Чорнобиля, а значить і пов'язаних з ними ризиків.
Крім того, за припущенням учених, звички тварин могли змінитися і через саме забруднення.

Дослідники виходять з того, що тварини взаємодіють із навколишнім середовищем по-різному. У різних видів свої переваги: багато хто прагне бути ближче до річки, інші, навпаки, живуть у гущавині лісу.

Вчені намагаються зрозуміти, як забруднення змінило переваги тварин у їжі і середовищі існування.

Згодом на кількох тварин одного виду одягнуть нашийники з GPS-сигналом

Після вибуху у квітні 1986 року, який вважається найбільшою у світі аварією на АЕС, понад 110 тисяч осіб були переселені зі своїх будинків за межі 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС.

Упродовж наступних років це місце стало найважливішим джерелом інформації для наукових досліджень про наслідки радіоактивного забруднення.
Команда професора Вуда вивчає, як "знизити непевність в оцінці ризиків для людини і тварин, пов'язаних із впливом радіації, і прибрати непотрібний консерватизм під час розрахунку ризиків".

Щоб отримати уявлення про тварин, що зустрічаються у зоні відчуження, команда розділила досліджувану зону на три райони: високого, середнього та низького забруднення.

У цих районах встановили 84 камери. З них – по 14 постійних камер у кожному районі.

"Багато районів у зоні відчуження вже зовсім заросли. Якщо не прибрати траву, ви, наприклад, ніколи не побачите, як повз пробігають зайці або лисиці", – розповідає професор Вуд.

Професор Вуд і команда дослідників будуть продовжувати працювати з фотопастками до кінця 2015 року.

"Після того, як ми закінчимо досліджувати, які тварини і в якій кількості живуть у зоні відчуження, ми зможемо вибрати один окремий вид для спостережень і розпочнемо вилов тварин. Ми одягнемо нашийники з GPS-сигналом на цих тварин, а також вимірювальну техніку, щоб ми могли відслідковувати їхнє переміщення по зоні відчуження протягом року і заміряти рівень радіації", – розповідає вчений.

Вчені сподіваються, що у такий спосіб зможуть перевірити на місцевості свої моделі, які показують, як впливає той чи інший рівень радіаційного зараження місцевості на живі організми.