31/07/2008
0Поруч зі звичними для лісів області сосною, березою, дубом тепер дедалі частіше можна побачити дерева, які в нашому краї ніколи не росли. Серед трьох найвищих порід дерев — евкаліпта, секвої, дугласії (або псевдотсуги) — лише остання може рости на Волині.
Про дугласію, батьківщина якої Північна Америка, розповідають легенди. У 1895 році, наприклад, у Британській Колумбії було повалено дугласію, висота якої сягала 127 метрів, а перші гілки відходили від стовбура лише на висоті 90 метрів. Діаметр цього дерева-гіганта біля кореня сягав 7,5 метра. А в 1904 році в місті Портленд (США) збудували музей лісу, стелю якого підтримували вирізані з дугласії колони висотою 20,8 метра. Їх діаметр біля основи становив два, а вгорі — 1,8 метра. Викликала захоплення і дугласія, яка 1910 року впала неподалік Споквалмського водоспаду. Дерево стало своєрідним мостом через глибоку ущелину. Його ширина становила 3,5 метра. Після того, як горішню поверхню стовбура вирівняли, по ньому через провалля проїжджали кінні екіпажі. Серед дерев, які ростуть сьогодні, рекордсменом вважається 99-метрова дугласія з Райдервуда (штат Вашингтон).
Ця рослина знаменита не лише своїми величезними розмірами. Деревина дугласії відзначається красивим рожево-червоним кольором і гарною текстурою, тому успішно використовується для виготовлення меблів. За високу якість і міцність деревини дугласію називають хвойним дубом.
А чи може дугласія прижитися в нашому Поліському краї?
Перевірити це ми зможемо завдяки старанням теперішнього начальника Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства, заслуженого лісовода України Богдана Колісника. 1998 року, ще обіймаючи посаду директора Цуманського держлісгоспу, він привіз на Волинь десять тисяч саджанців дугласії з закритою кореневою системою. Подарували їх українським колегам лісівники з Австрії. Вантаж був настільки незвичайний для митників, а ще більше підозрілою їм видалася безкорисливість австрійців, що ніжні рослинки на кілька днів затримали на кордоні. Не всі з них пережили це випробування. Але попри всі перешкоди десять років тому на Волині все-таки з’явилася перша плантація дугласії.
У червні ми побували на ній. Ростуть дугласії на площі 2,2 гектара в Мощаницькому лісництві Цуманського лісгоспу. У гущавині інших дерев їх легко помітити.
— Дугласія світлолюбна культура, але в молодому віці добре витримує бічне затінення крони, — пояснює головний спеціаліст управління Володимир Неводничек. — Більше того, це додає їй енергії росту, допомагає сформувати стрункий стовбур, сприяє його очищенню від нижніх гілок. Зараз маємо гарне насадження молодого віку, з нормальною повнотою. Дугласія вигідна для лісорозведення. У віці технічної спілості (60—70 років) вона дає до 800 кубометрів деревини з гектара, тоді як сосна в спілому віці (80—100 років) — 250—300. Сподіваємося, що вже через 5—10 років дугласія видасть нам перше насіння. А це перша ознака її стійкості у нашому фітоценозі.
Про себе з приємністю відзначаю: новосел добре почувається у наших лісах. Дугласія значно перегнала в рості сусідів-однолітків сосну і ялину. Тож, можливо, нашим онукам і правнукам пощастить побачити, як підпирають небо ці північноамериканські дерева-гіганти, для яких волинська земля стала другою батьківщиною.
