31/07/2008
0Нинішня повінь у Західній Україні, що вже призвела до смерті 30 чоловік, – найсвіжіший привід, щоб виявити керівникам держави свою любов до народу.
У культовому фільмі «Хвіст вертить собакою» показано 100%-вий рецепт для американських президентів, до яких катастрофічно падає довіра громадян. Спочатку потрібно десь в Африці або Азії придумати загрозу для США (бази, терористи, хімічна зброя тощо), потім розпочати там локальну війну з використанням всієї своєї військової міці, далі – знайти пару героїв, що вирвалися з полону (якщо таких немає – то мас-медіа придумають, як їх зробити) і, нарешті, написати за всіма цими подіями патріотичну пісню. У підсумку народ почне ридати від радості, боготворячи свого мужнього президента. Такою була ідея фільму, переконливо передана Робертом Де Ніро і Дастіном Хофманом.
Найбільш показове те, що недавня війна в Югославії і дотепер триваюча в Іраку – повністю копіюють даний сюжет. Клінтону потрібно було відмиватися від Моніки, а Бушу – від 11 вересня. Як це не жахливо, але деякі серйозні аналітики стверджують, що вибухи московських багатоповерхівок і повторна військова кампанія в Чечні – та ж сама політтехнологічна заготовка з додаванням російської екзотики.
В Україні до такої класики жанру, на щастя, справи поки не дійшли. Але з іншого боку, усіляких надзвичайних подій, які дають можливість блиснути у всій красі високопосадовцям, – хоч відбавляй. Згадаємо й обурення бравого солдата Кузьмука, чиї підлеглі влучили бойовою ракетою в житловий будинок у Броварах під Києвом, а пізніше розстріляли пасажирський літак над Чорним морем, і праведне обурення Рудьковського, господарювання якого на залізниці призвело до «фосфорної катастрофи» під Ожидовом, і гнів різних керівників Мінвуглепрому після практично неминучого чергового вибуху на шахті ім. Засядька.
Нинішня повінь у Західній Україні, що вже призвела до смерті 30 чоловік, – найсвіжіший привід, щоб виявити керівникам держави свою любов до народу. Ющенко, що потренувався з лопатою в руці гасити пожежі на Херсонщині, тепер, по коліно у воді, обіцяє постраждалим від повені допомогу, в яку вони, напевно, не до кінця вже й вірять. А Юлія Володимирівна – цього не було, але дуже вже красиво! – пливе по затопленій вулиці й рятує цуценя, яке потім віддає в руки маленькій дівчинці. Чому хочеться над ними всіма знущатися?! Та тому, що ця повінь є в тому числі результатом неконтрольованої варварської вирубки карпатських лісів, про що давно попереджали екологи. «Втративши за останні 40 років значну частину лісового покриву, українські Карпати не здатні утримувати вологу. Вода швидко стікає в долини, створюючи масштабні екологічні нещастя», – заявив директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко. Він також підкреслив, що сусідні Польща, Словаччина й Румунія вже усвідомили цю небезпеку й припинили промислову вирубку лісів, а наша Верховна Рада так і не затвердила аналогічний законопроект.
В Україні практично щодня звучать подібні попередження. Наприклад, Партія Зелених України багато разів попереджала, що Бортницька станція аерації перебуває в критичному стані. Устаткування зношене на 70-80%, а дамба, що стримує всі київські нечистоти, – от-от може прорватися. А якщо рвоне дамба – всі відходи підуть у Дніпро й паралізують життя у всіх населених пунктах, розташованих нижче за течією, а це – десятки мільйонів людей. Чим не сценарій «кінця світу» а-ля Голівуд!
Що будуть робити українські політики, якщо в країні раптом припиняться різні НП? Залишаться один на один з усією своєю обмеженістю й елементарно постануть нудними й жалюгідними. Тому – як це не звучить жорстоко – їм вигідні сотні мін уповільненої дії, які зариті в Україні. Десь щось бахне, рвоне, затопить, провалиться півсела – і вони тут як тут: створять урядові комісії, сядуть на вертольоти й будуть знову ретельно працювати над міфом, що вони разом зі своїм народом. А справжні зміни відбудуться тільки тоді, коли громадяни зрозуміють, що добрий не той правитель, що витягає людей з ями, а той, котрий їх до цієї ями не заштовхує.
