К истории “аграрных лесов” Украины

Среди наших самых первых подписчиков нет представителей СИСТЕМЫ Гослесагентства, но есть специалисты, работающие в агролесных предприятиях. Для них привожу эту подборку статей из журнала “Украинский лесовод”, издававшегося в Украине с 1921 по 1930 год. Именно тогда закладывались основы взаимодействия сельского и лесного хозяйства в нашей стране. Историю полезно знать. М.П.

Селянські ліси на Україні

М.Б.

Протягом останніх трьох років лісовому господарству України довелося пережити низку великих та важливих реформ. Однією з таких реформ була передача біля 40% загальної площі держлісфонду України в постійне й даремне користування селянської трудової людности. Згадана реформа набирає великого значіння не лише принциповим розвязанням лісової справи, в бік захисту інтересів трудового селянства підсилення його економічного стану. Такими законодавчими актами “Четвертою частиною закону про ліси УСРР з 23 серпня 1925 року” та «Правилами про порядок провадження господарств» в селянських лісах… з 17 лютого 1926 року”—у цьому господарстві встановлено нових, до-тепер зовсім невідомих історії, порядків господарювання, системи технічного керовництва, контролю, догляду й охорони. Не зва­жаючи на коротке своє, лише 1¹/₂ річне, існуваня, селянське лісове господарство, утворило вже цілу епоху.

Як відомо, за Постановою ВУЦВК’у та РНК з 27 травня 1925 р., передбачалось передати селянству 25% загальної площі держлісфонду. Але, в наслідок робот, замість вище згаданих 25%, передано біля 40%. Таке збільшення найперше було наслідком нової засади передачі, (постанова 27 травня 1925 р.), за якою належало передати всі ліси трудового володіння й нетрудового площею до 50 дес. в окремому участку контуру, не експортного та промислового значіння. З другого боку, на збільшення передачі мала вплив також і відсутність певних відомостей про ті лісоучастки, що їх, за наведеною постановою, належало передати, також і справа компенсації за лісовчастки, залишені у державному користуванні, сервітути то-що, вимагала додаткової передачі.

Призначення лісів на користування селянства, згідно з постановою ІІІ сесії ВУЦВК’у IX скликання, вже цілком закінчено. Припинено також і розгляд клопотань і скарг про додаткову або неправильну передачу .лісів у користування.

З 1 серпня 1925 р. до 1 вересня 1926 року клопотань і скарг надійшло до особливої комісії Наркомземсправ 5085, з якої кількости розвязано 3711, а решту — 1374 — або повернуто прохачам через закін­чення терміну подавання цих скарг, або надіслано, за належністю, на розгляд і остаточне вирішення судово-земельними комісіями. Що до згаданих 3711 скарг, то розвязания їх переведено так: задоволене 761 (20,5°/е), відмовлено 2658 (7І,6°/о), надіслано на остаточне розвязання ОЗВ—282 (7,6%), а решту, тоб-то 10 скарг (0,3%) передано до судово-земельних комісій.

Загальна кількість скарг (3711), що їх розвязала О. К. НКЗС, охоплює площу в 358.600 дес., тоб – то біля 22°/о площі, що її, за оста­точними підрахунками Укрмеліозему НКЗС, призначено до передачі на лісове й земельне користування селянства. У наслідок задоволення частини скарг селянству передано додатково до площі, що її намі­тили окрземнаради, 76.287 дес.

Фактичну передачу лісів так на лісове, як і на земельне користування селянства ще й досі повністю не переведено з таких причин:

1) через невідмежування земорганами селянських лісів од лісів двржавних, коли .останні з селянськими складають один загальний лісомасив;

2) через иерозвязання скарг у судово-земельних комісіях;

3) через відмовлення деяких громад від приоймки лісовчастків, за різними моти­вами;

4) через те, що ВУПЛ ще не зняв деревину з лісоучастків зем-фонду, то-що. Дотепер, за даними лісництв, фактично передано за актами понад 85% площі, що її призначено до передачі.

За остаточними підрахунками Укрмеліозему НКЗС лісова площа, що її призначено до передачі селянству, складає 1.616.419 дес. (або 39,5% загальної площі лісів, що їх виявлено в процесі роботи райко-місій, тоб-то 4.084.332 дес), з неї 1.018.983 дес.—на лісове користу­вання (24,9%) та 597.437 дес.—на земельне (14,6%).

Кількість громад і об’єднань, що одержали лісові площі на лісове лише користування, складає понад 10.000 із загальної кількости громад. і об’єднань на Україні—38.000, що їх нараховувалось, за даними НКЗС, на 1 жовтня 1926 р., тоб-то трохи більш ніж 25%. Таке неповне забез­печення лісами пояснюється перш за все тим, що не всі громади мали до революції свої трудові лісові площі, а по-друге, відсутністю або неве­ликою кількістю лісів у багатьох округах. Співвідношення лісів, що зали­шилися в безпосередньому розпорядженні ВУПЛ’у НКЗС (2.374.585 дес.) та лісів, що їх передано на лісове користування трудового селянства,. є таке: 70%: 30%.

Точного розподілу площі (1.018.983 дес.), що її передано на лісове користування селянства, ще не здобуто, але можемо вже навести такі орієнтовочні дані:

Лісова площа               а) вкрита лісом . . . ….. .654.981 дес. (64.3%,) 

                                      б) не вкрита лісом . .  … 37.867 …     (3.7%)

Нелісова площа          а) сільсько-господ. вжитки 70.461…   (6.9%)

                                     б) нездатна ……………………… 255.674 (25.1%)

Зразу-ж звертає на себе увагу невелика лісова площа, не вкрита лісом (.37.867 дес.), та, навпаки, надто велика нездатна (255.674 дес). Більшу частину нездатної площі складають піски, яких лише в -Хер­сонській окрузі передано понад 100.000 дес.

Ще складніше завдання розподілити площу, вкриту лісом, що її передано на лісове користування селянства, за породами, але орієнто-вочно можна навести такі дані:

Шпилькових (переважно сосна)  …………………… біля 31%

Тв. листвяних (переважно дуб) ……………………………. 51%

М. листвяних (переважно береза, осика) . .     .   . ……15%

          Чагарників (різних пород, переважно ліщина) . . . .    3%

Такі господарства і встановлено за інструкцією НКЗС для впо­рядження селянських лісів,

Зважаючи на встановлені в селянських лісах обіги рубки, а саме? у шпильковому господарстві — 60 років, тв. листвяному — 40 р. та м.-листвяному — ЗО р. (мінімум), а також додержуючись встановлених тіею-ж інструкцією трьох груп віку в межах обігу рубки кожного госпо­дарства, оріентувально, за наведеними групами віку, площа перших. трьох господарств розподіляється так;

Молодих ( І група) ……… біля 44%

Сер.-зрістних (II група) ……… 31%

Спілих (ІІІ група) ….. …………. 25%

Виходячи з площі насаджень за породами й групами віку, площа щорічної головної рубки (лісосіки) орієнтовно складатиме понад 10.000 дес. (без чагарників) із загальним запасом будівельної та дров’я­ної деревини понад 180—200 тис. такс. саж. при пересічному запасі на 1 дес. лісу, що вступав в рубку —18—20 тис. саж. (у державних лісах при відповідних обігах рубки пересічно 30—35 тис. саж.). При пересіч­ній вартості (кореневій) 1 такс. саж. будівельної та дров’яної деревини 20 карб. (по державних лісах 30—35 карб. через більший відсоток бу­дівельної деревини та вищу технічну якість) річна прибутковість од головного користування становитиме понад 3.800 тис. карбованців. Крім того, якщо додати деякий прибуток од проміжних користувань на площі понад 30.000 дес. з виходом деревини пересічно 45.000 такс. саж. на суму біля 250—300 тис. карб. та вії рубки (соціальної) чагарників на площі 3000 дес., насуму понад 75.000 карб.; від використання ріллі, сіножаті, від попасу худоби та ииших побічних користувань, за оцінкою останніх у 1.500 тис. карб.,—загальна прибутковість селянських лісів щорічно становитиме біля 5.500—5.800 тис. карб., або на 1 дес. загаль­ної площі біля 5 ½ — 6 карб

До речі, цікаво визначити, що й ліси, залишені у безпосередньому розпорядженні держави дають прибуток на 1 дес. загальної площі лише 8 ½  — 9 карб.

    Систему технічного керовництва селянськими лісами треба визнати за напівцентралізовану. У складі ВУПЛ’у, на правах відділу, як і инші відділи останнього, що керують різними галузями лісового господарства, в „бюро лісів місцевого значіння”, в завдання якого входить таке: розробка питань що до найголовніших галузів селянського лісового господарства для проведення їх у законодавчому порядку, розробка інструкцій, правил, положень, то-що керуючого характеру, надавання консультацій на різні питання селянського лісового господарства осо­бисто прохачам, які на запитання з місць, керування діяльністю лісово­дів селянських лісів і т. й. На місцях у складі окружних земельних відділів е відповідний апарат окружних та районових лісоводів селян­ських лісів, що з адміністративного й технічного боку підлягають окр-аемвідділу й керують в своїй роботі розпорядженнями та вказівками останнього. Власне кажучи, окружний лісовод здійснює загальний догляд, контроль та керовництво роботами районових лісоводів на території округи. Районні-ж лісоводи безпосередньо несуть усі технічні обов’язки в справі обслуговування селянських лісів, що їх встановлено й покладено чинним законодавством про селянські ліси, із технічного боку підля­гають окрлісоводові, а з адміністративного — окрземвідділу. Безпосеред­німи технічними виконавцями всіх робот у селянських лісах, що їх вста­новлено чинним законодавством, а також 5 річним планом лісового господарства й річним господарчим планом, є уповноважені громад у лісових справах або комісії з 3-5 чол., що їх обирає загальне зібрання членів громади терміном на 1 рік і які обрання затверджують райвикон­коми. Члени комісій та уповноважені в технічному відношенні підля­гають райлісоводам і керуються вказівками останніх у щоденній своїй роботі. Для охорони переданих лісів од свавільних порубок і, взагалі, всяких лісопорушень, а також для виконання догляду за роботами, Що провадяться в лісах, загальним зібранням членів громади (сходом) оби­рається лісова сторожа, яка безпосередньо підлягає уповноваженим або членам комісій громад. Для здійснення загального догляду й контролю за селянськими лісами закон покладає низку обов’язків на райвикон­коми, сільради та лісничих державних лісництв.

    31 жовтня 1926 року апарат лісоводів було переведено на дер­жавний бюджет і утворено, за постановою РНК, такий штат: 35 окрлі-соводів, 100 райлісоводів та 5 лісових техніків лише по округах з ве­ликою кількістю громад-лісокористувачів та площею переданих на користування лісів. Порівнюючи цей штат з наявною кількістю лісоводів, що фактично існував на 1 жовтня 1926 року за місцбюджетом, а також беручи на увагу, що останнього було організовано за згаданим бю­джетом лише на 65%, слід визнати, що встановлений на 1926-1927 рік апарат лісоводів не зможе охопити всіх обов’язків і завдань, покладених на них. чинним законодавством про селянські ліси.

Крім цього апарату, на 1 жовтня 1926 року» за неповними відомо­стями, на місцях існував ще, апарат уповноважених та членів комісій громад у Кількості 9.390 чол. та лісових сторожів,— 6.914 чол» Менша кількість сторожів, у порівнянні з кількістю уповноважених, пояснюється тим, що по багатьох громадах, що одержали «а своє користування не­великі лісові площі, на уповноважених одночасно покладалось і обо­в’язки сторожів в справі охорони лісу.

Не зважаючи на велику кількість представників громад—уповнова­жених та сторожів, що їм доручено безпосередньо керувати селян­ськими лісами через неаадовольняючий якісний склад згаданого апарату» текучість його, матеріяльну незабезпеченість, несвідомість що до покла­дених на них обов’язків, то-що, технічне керовництво й охорону треба, взагалі, визнати за недосить задовольняючі. Але останніми часами по­мічається поліпшення якісного складу згаданого апарату, завдяки чому почасти зменшились свавільні порубки, почала встановлюватись планова система господарювання то – що.

З переведенням утримання лісоводів на держбюджет (з 1 жовтня 1926 року) було заведено одноманітні, сталі ставки зарплатні, .що видно з такої таблиці:

І пояс     II пояс     III пояс

(пояси тарифної сітки)

Окрлісовод ……………. 112 карб.  98 карб.   94 карб.

Райлісовод . .  …….. ….. 84   „        78  „         78   „

Лістехник ………………… 72  ,,         63  „         55   „

Крім того, на роз’їзди так окрлісоводам, як і райлісоводам, на до­даток до зарплатні передбачено кошторисом по 300 карб. на рік кож­ному—безвідчитно, а райлісоводам, крім того, по 60 карб. на’рік кожному, теж безвідчитно на наймання помешкання під контору.

Взагалі, слід визнати, що ставки зарплатні, при сучасних умовах життя, трохи низькі, в порівнанні зі ставками инших категорій інже­нерно-технічного персоналу. Що до роз’їздних, то кредити, асигновані на цю мету, безумовно, не зможуть компенсувати всіх витрат, що їх переводиться справді, особливо райлісоводами, яким весь час доводиться .виконувати свої обов’язки в лісі. Треба сподіватись, що з наступного року кредити так на зарплатню, як і на роз’їзди, що стимулюють про­дуктивність роботи, буде збільшено. Треба також домагатись збільшення штату лісоводів і лише при цих умовах селянське лісове господарство будемати більш повне й нормальне обслуговування, ніж тепер.

Організація управління та охорони селянських лісів Харківщини

МОРОЗ П.

На початок минулого опер. року, що був за перший рік існування селянського лісового господарства в його нових революційних формах, ліси, передані селянству, опинились в надзвичайно скрутньому становищі. В той час, коли до передачі вони були під доглядом держ. л-в, що мали достатню кількість кваліфікованих фахівців і від­повідну лісову сторожу, 03В, що на нього закон про ліси покладав-обов’язки управління селянськими лісами, підчас закінчення передачі, не мав ніякого лісового апарату і, цілком ясно, не міг керувати гос­подарством в них. Населення, що одержало ліси, само тим більше не мало змоги утворити досить працездатний апарат, бо уповноважені або комісії в лісових справах і лісова сторожа якщо й залишилися, то в надто малій кількості, не забезпечені матеріяльно та не озброєні. Передача лісів в багатьох випадках звела -нанівець переведені раніш лісоипорядчі роботи; планів господарства або зовсім не було, або вони стратили своє значіння, а господарчі плани на 1925-26 опер. рік складав апарат держ. л-в, що, перевантажений своїми безпосередніми завданнями, не міг звернути належної уваги на цю справу.

Рубки провадились позапланове з виснаженням деревинного запасу, а иноді переходили в стихійне знищення насаджень. Свавільні порубки теж набули загрозливого характеру. Рубки провадились з виборкою „на приїск”; порідення насаджень часом досягало 50% і більше, а, крім того, порубники залишали в лісі багато гілля та вершків, що’ замотлошувало його й погіршувало санітарні умови лісу.

Залишити надалі селянське лісове господарство в такому стані було неможливо й 03В в терміновому порядку приступило до орга­нізації господарства в селянських лісах і в першу чергу апарату лісоводів по селянських лісах.

Спочатку цей апарат належав землевпорядчому підвідділу 03В, але з 14 грудня 1925 р. за постановою президії ОВК переведено відокремлення лісового підвідділу при 038. Одночасно з організацією апарату всю округу було поділено на 8 лісрайонів. Пересічно на одного райлісовода припадало біля 3-х адміністративних, районів з площею лісів 9.000—10.000 гкт. розташованих на 300 окремих участках і переданих 50 зем. громадам або об’єднанням. Простір лісових райо­нів досягав 100 і більш клм. Через те, що передача провадилась прискореним порядком, поста­нови губбюра, 03Н та инш. змінялись по декілька разів, а лісництва не вели певного обліку деревини, довелося переводити облік заново. Тому ще підчас організації лісового апарату при 03В з 16 до 24 листопада 1925 року переведено прискорене, а з 15 грудня 1925 року по 15 лютого 1926 року остаточне обслідування селянських лісів. Обслідування виявило, що об’єкт господарства має лісову площу в 77.050 гект., розташовану в 1844 окремих участках і передану в користування 390 зем. громадам та об’єднанням.

Переведена серед населення широка культосвітня робота в знач­ній мірі сприяла справі успішної ‘організації апарату управління та охорони селянських лісів, і вже через два місяці після початку робот по організації управління та охорони селянських лісів, адміні-страційний апарат перевищував кількість лісових господарств округи. Лісова сторожа збільшилась настільки, що при загальній площі селянських лісів в 77.050 гект. пересічний розмір обходу на одного лісника з 521 гект. знизився до 144 гект. Таким чином, повстало. питання раціоналізації апарату управління й охорони з одночасним його зміцненням.

На підставі обліку особливостей селянського лісового господар­ства, змінення структури громадського апарату управління та охорони провадилось і зараз закінчується на таких засадах: 1. В періодичних лісових господарствах земгромад та об’єднань управління та охорона лісів покладається на загальних уповноважених в земельних та лісо­вих справах. 2. Якщо загальна площа лісів в громаді або об’єднанні не перевищує розміру обходу можливого для обслуговування одним лісником (в умовах сел. ліс. г-ва 150—200 гект.), управління та охорона лісів покладається на спеціяльного уповноваженого в лісових справах. 3. В разі, якщо загальна площа лісів в громаді або об’єд­нанні перевищує розміри обходу, можливого для обслуговування одним лісником, встановлюються посади спеціяльних уповноважених в ліс. справах, з виконанням лише адміністраційних обов’язків, а охорона лісу покладається на окремо призначених осіб. 4. Комісії и лісових справах ліквідуються і заміняються відповідною формою апарату.

На 1 жовтня 1926 року кількість робітників зменшилась, стабі­лізувалась, розподілилась на відповідні категорії господарств: до спілки втягнуто І2,5°/о, озброєно 43°/о.

		3 постійним щомісячн. утрим. в карбов.
							Разом
На час	Безплатно	До 5 крб.	3 6 до 10	3 11 до 20	3 21 до 30	Більш 30
	Осіб	%	Чол.	%	Чол.	%	Чол.	%	Чол.	%	Чол	%	Чол.	%
10/11—26 р. .	344	36,3	Відомості відсутні	21	2,2	947	100
1/УІ1-2(І р. . .	166	19,6	229	27,1	237	28,3	162	19,2	37	4,4	12	1,4	843	100
1/Х-26 р. . .	148	17,8	202	24,3	249	30,3	179	21,5	35	4,2	16	1,9	829	100

Примітка. Натурплатню зараховано в утримання за місцевими риночними цінами.

Таким чином, значну більшість організаційної роботи вже пере­ведено. Що до роботи зміцнення селянського лісового апарату, то певну увагу треба звернути на страхування життя та здоров’я упов­новажених в лісових справах і лісової сторожі. При умові виплати, лісокористувачами не більш 5 карб. річних страхових внесків за кожного лісоробітника, органи держстрахування видають винагороду в 1.000 карб. потерпілому або його родині, що має послужити сти­мулом для успішного виконання службових обов’язків. Через незнач­ність витрат переведення цього заходу в життя- цілком можливе і, наприклад, на Харківщині до 1 травня 1927 року передбачено застрахувати всіх уповноважених та лісову сторожу.

Стабілізація селянського лісового апарату дасть можливість виконати підготування з технічного боку. До цього часу доводилось обмежуватись переведенням технічних нарад (за 1925-26 опгр. рік.— ізя нарад з громадським адм. апаратом і 37—зі сторожею), що не давало досить гарних наслідків, але викликало значні витрати часу у раіїлісоводів. Зараз уже необхідно, крім технарад, перевести коротко­термінові курси для осіб громадсько-адміністраційного апарату. Сума цих заходів дасть необхідні умови для наступних робот по відро­дженню селянського лісового господарства.

Господарювання в селянських лісах

 (На обговорення)

САВЧЕНКО В.

Відомо, що ОЗУ має відділи лісовий і меліоративний. Здавалося б, що поста­новка справи в ОЗУ повинна відповідати вимогам с.-г. політики, щоб найкорисніше використати земельну площу. Проте, цього не помітно на ділі. Наведу декілька прикладів.

Райлісовод селянських лісів та незручних площ, переданих сельгромадам за декретом 27 травня 1.925 року стоїть осторонь від лісомеліоративних справ — заклад­ки розсадників, облісення пісків та ярків з їх закріпленням. Цією роботою займаєть­ся меліоратор, що маб за найперше завдання — чисто інженерські роботи: направа греблі, ярків, меліорація луків та бодот і… закладає розсадники та ростить посад­ковий матеріял що до нього населення мав зараз велипий попит. Як видно, під раці­оналізації апар ту ОЗУ ще далеко. Проте, скріплення ярків є справа лісомеліоратора або меліоратора.

Райлісовод, що має безліч розкиданих по кількох районах невеликих клапти­ків лісу, позбавлений можливости виконувати свої обов’язки (хоч би додержуючись спрощеного плану лісового господарства), бо немає фізичної можливості! обслугу­вати їх, а коли і запроектує які лісомеліоративні роботи, запровадити їх у життя передає меліораторам.

Але меліоратор також переобтяжений своєю роботою, мало часу присвячує (та й не може инакше) справі лісорозведення.

Для раціоналізації функцій райспеціялістів треба, на мій погляд, перевести такі реформи: 1. Лісомеліоративну справу селянських лісів сполучити з господарчою, поклавши технічне керовництво роботами на спеціялістів лісоводів. Перевантажено-сти райлісоводу можна не боятися, коли замість посади лісомеліоратора, що їх зай­мають лісоводи, встановити в кожному районі посаду лісовода – лісомеліоратора. Останній, зосередивши всю свою пращо в одному районі, зможе керувати роботами далеко продуктивніше, аніж то е зараз при наявності кількох спеціялістів на кілька районів. Отже ОЗУ зможе не збільшувати свого штату, але про це не треба забувати, утворюючи ОЛУ, де має бути підвідділ лісомеліорації селянських лісів. Лісовничі сили матимуть тоді свій центр, де вони зможуть тримати звязок з науко-‘ вою лісовничою думкою, знайомитися через пресу з удосконаленими методами лісов-ннцтва, без чого неможливий поступ лісового господарства. 2. Що до лісомеліора­торів, то можливо обмежитись невеликим штатом спеціялістів меліораторів при ОЗУ. Меліоративну справу тоді дасться злити з землевпорядною, утворивши таким чином відділ землевпорядження і меліорації.