23/05/2019
0|
– Вікторе Валерійовичу, в минулорічному інтерв’ю ми обговорювали з вами тему відродження вітчизняної деревообробки. Чи спостерігаються позитивні зрушення в цьому напрямі? І що, на вашу думку, необхідно робити оновленим інститутам влади для того, щоб ця галузь національної економіки стала структуроутворюючим ядром розвитку економіки лісозабезпечених регіонів? – Пане Василю, це надзвичайно важливе питання. Ми постійно відслідковуємо ефективність мораторію на експорт лісу-кругляка, який був ініційований у парламенті Радикальною партією, українськими деревообробниками, екологами та активістами. Його підтримало все українське суспільство. Мораторій діє, і він дуже ефективно. Якщо проаналізувати перші два роки після його введення, то можна констатувати, що, за даними офіційної статистики (податкової, митної, Держстату), наполовину збільшилися обсяги виробництва в українській деревообробці. Плюс 10 млрд грн несировинного експорту, що повністю перекрило будь-які недонадходження через заборону експорту лісу-кругляка. Тисячі нових робочих місць і сотні нових підприємств створено по всій країні практично в кожному лісозабезпеченому регіоні. Україна отримала майже 4 млрд грн прямих іноземних інвестицій, які додатково надійшли в галузь. Це дуже суттєве зростання порівняно з попередніми роками. Можемо абсолютно чітко й обґрунтовано сказати, що мораторій на експорт лісу-кругляка спрацював дуже потужно і дуже ефективно. Разом з тим, на жаль, ми є свідками продовження незаконного вивезення лісу-кругляка, що послаблює ефективність мораторію. Тобто ефективність його може бути ще вищою, ніж вона є на сьогодні. І тому знову, тільки керуючись підтримкою деревообробників і екологів, ми провели в парламенті закон про криміналізацію контрабанди лісу-кругляка, де передбачили дуже жорстку кримінальну, а не адміністративну відповідальність за контрабанду – до 10-12 років в’язниці, а не просто якийсь штраф чи конфіскація контрабандного лісу. Ми стежимо, наприклад, за митною статистикою: Україна показує експорт дров, а Європа одночасно – імпорт лісу-кругляка. Ми можемо зіставити обсяги й побачити, що якраз експорт дров і є тією контрабандною шпариною, щоб вивозити незаконно ліс-кругляк. Це не такі критичні обсяги, як було раніше, але хотілося б це взагалі звести нанівець. Щоб суттєво підвищити інвестиційну привабливість української деревообробної промисловості, ми разом з Олегом Ляшком нашою поправкою до Податкового кодексу України провели таку норму, згідно з якою встановлюється дворічна розстрочка при сплаті імпортного ПДВ за будь-яке виробниче обладнання, в тому числі й на обладнання у сфері деревообробки. І ось за перший рік дії цієї законодавчої норми вже відповідно до офіційної статистики в Україну інвестовано більше 2 млрд грн у реальний сектор економіки і в тому числі частина інвестицій в українську деревообробну промисловість. Тому це наступний важливий крок. Але на цьому ми не зупиняємося і спільно з асоціаціями деревообробників, спільно з кращими експертами, екологами готуємо дуже потужний законопроект про внутрішній ринок деревини, який містить цілу низку революційних новацій. Я можу перерахувати ключові з них, щоб було зрозуміло про що йдеться:
Якщо вони хочуть мати власну переробку, то мають продавати деревину на загальних умовах на аукціоні, де її можуть купити і приватні деревообробники, і їх власні виробництва. Тільки тоді збережеться державна переробка, вона матиме рівні конкурентні умови з приватними деревообробниками, інвесторами. Саме таким чином ми усуваємо ці корупційні, непрозорі, неефективні інструменти, які нині фактично стримують розвиток української деревообробки. І ще одна дуже важлива новація. У нашому законопроекті передбачено законодавчий інтерфейс – запровадження космічного моніторингу лісових ресурсів України. Ми хочемо, щоб кожен громадянин знав, скільки в Україні є лісу, якого лісу, як змінюється ситуація з часом. Тому що це один із найцінніших природних ресурсів, який належить народу і який має бути обов’язково облікований. Ми це теж передбачаємо. Це може також бути одним з елементів державної космічної програми, яка найближчим часом затверджуватиметься парламентом. І тому цей законопроект підтримують асоціації деревообробників та заготівельників Львівщини, Буковини, Чернігівщини, асоціація «Меблідеревпром», Національна асоціація бірж України тощо. Вони розуміють, що це в інтересах захисту природного середовища, в інтересах поліпшення інвестиційного клімату, розвитку промисловості та підприємництва. Це відповідає українським національним інтересам. Безумовно, що найважливіше стратегічне завдання, яке стоїть на особливому щаблі для нас, – це збереження мораторію на експорт лісу-кругляка. Ви, до речі, знаєте, що Євросоюз уже не перший рік веде боротьбу за його скасування, причому шляхом політичного тиску, кредитного шантажу. Всі ми чули заяви президента Порошенка, який обіцяв Євросоюзу скасувати мораторій на вивіз лісу-кругляка. Ми з Олегом Ляшком та командою Радикальної партії, нашими однодумцями в парламенті не дали цього зробити. Але ви знаєте, що Євросоюз ініціював фактично судовий розгляд проти України, проти нашого закону в рамках Угоди про зону вільної торгівлі Україна – ЄС для того, щоб змусити Україну піти на поступки. На мій погляд, наша дипломатія має застосувати всі можливі важелі й аргументи. До речі, аргументами ми їх якраз і озброїли, щоб відстояти мораторій, захистити українські інтереси, показати повну відповідність цього закону нашим міжнародним зобов’язанням. І це викладено в тому числі в офіційних листах на адресу прем’єр-міністра, який я як голова комітету промполітики та заступник лідера Радикальної партії надіслав уряду. Отже, перший фундаментальний крок – це запровадження мораторію на експорт лісу-кругляка, який спрацював дуже ефективно, однак міг би і може працювати ще більш ефективно за умови перекриття контрабанди. Ми суттєво звузили контрабанду, встановивши жорстку відповідальність за ці незаконні дії. Другий крок – запровадження потужних інвестиційних стимулів у вигляді розстрочки імпортного ПДВ на два роки на виробниче обладнання, що стосується й галузі деревообробки. Парламент планує розглядати пакет законопроектів про індустріальні парки, які передбачають стимули, що стосуватимуться і деревообробки, – тимчасове п’ятирічне звільнення від податку на прибуток, від імпортного мита на виробниче обладнання, п’ятирічна розстрочка імпортного ПДВ на виробниче обладнання, в тому числі для нових деревообробних підприємств України. Це буде ще один інвестиційний поштовх для галузі. Наступний крок, над яким ми працюємо, – це законопроект про функціонування ринку лісоматеріалів України, про внутрішній ринок лісу. Його метою є ліквідація тих непрозорих корупційних обтяжливих схем, які нині блокують доступ окремих виробників до сировини. За допомогою цьому закону почистимо всі «авгієві стайні», зробимо умови прозорими, а доступ реального виробника до сировини – гарантованим. І ще раз підкреслю: це стало можливим завдяки тісній співпраці Комітету промполітики та підприємництва, команди Радикальної партії з деревообробниками, експертами, екологами та активістами. – І питання до вас як до президента Української асоціації Римського клубу. Чи не втрачає Україна потенціалу сталого розвитку в довгостроковій перспективі через гіпертрофований розвиток сировинно- орієнтованих галузей, які працюють на експорт? Мова йде про виснаження запасів природної сировини, забруднення навколишнього природного середовища, деіндустріалізацію. – Пане Василю, ваше питання містить суттєву частину відповіді на нього, адже доведено і економічною теорією, і самим життям, що країна, в якій нерозвинута промисловість, країна, яка спеціалізується на сировинному експорті, який би він не був (руда, зерно чи будь-яка інша сировина), приречена на бідність, на фінансову залежність від інших країн і врешті-решт на другорядну роль на світовій економічній та політичній мапі. Тому, на жаль, нині Україна перебуває саме в такій ситуації. Але оптимістична новина полягає в тому, що ми можемо звідти вибратися, ми маємо створити трампліни, які витягнуть нас із цієї прірви сировинної залежності та здійснять трансформацію сировинної моделі економіки у виробничу. І цей фазовий перехід забезпечить Україні шанс та реальні можливості для сталого розвитку, щоб підвищувати добробут людей і при цьому не знищувати природу, щоб люди жили заможно. Для Римського клубу надзвичайно важливим є якраз питання сталого інклюзивного розвитку, при якому добробут людей і суб’єктивне відчуття щастя має зростати. При цьому економічний розвиток не повинен бути прив’язаний до нищення природних ресурсів і до погіршення умов життя суспільства. Перед Україною це завдання постає з особливою гостротою: з одного боку, нам треба дуже серйозно наростити рівень на економічній орбіті, а з другого – зробити це так, щоб не руйнувати умови життя не тільки нинішнього, а й прийдешніх поколінь. Тому що при сучасній моделі економіки, на жаль, скільки б ми не вирощували більше зерна чи викопували б більше руди, від того українці не стануть багатшими і щасливішими. Ми з вами бачимо, що за останні 7 років експорт зерна в іноземні країни зріс більш ніж утричі. Але що це дало селу, що це дало економіці, що дало кожному громадянину конкретно? Практично нічого позитивного. Тобто сировинна спеціалізація експорту, яка блокує, унеможливлює сталий розвиток, який має бути стратегічною метою будь-якої сучасної країни, а тим більше країни в серці Європи з великим людським капіталом, якою є Україна, – це завдання фазового переходу від сировинної моделі, від боргової залежності до виробничої, інноваційної моделі, до інвестиційного живлення всього розвитку. Це ключове завдання, яке стоїть перед державою. І вона не може бути спостерігачем чи просто пасажиром. Держава має бути водієм, тому що саме собою нічого не зміниться. Це все одно, що, наприклад, перед будинком є якийсь захаращений пустир, повз нього можна ходити і сподіватися, мріяти, що колись тут буятиме сад. Але якщо ним не опікуватися, то там ніколи квітучого саду не буде. Те ж саме стосується економічної політики й економічної моделі України. І деякі неоліберальні економісти, які пропагують, що нібито невидима рука вільного ринку сама створить економічну гармонію і добробут, якраз схожі на того перехожого, який ходить повз захаращений пустир і думає, що там колись розквітне садочок, якщо йому не заважати. А насправді потрібно плекати це місце, його треба очищати, удобрювати, поливати, садити ті культури, які цвістимуть і плодоноситимуть. Тоді буде сад. І те ж саме треба робити з економічною політикою України. – Ви у статусі президента Української асоціації Римського клубу дуже багато робите для популяризації економічної освіти. Які зміни, на вашу думку, необхідно внести в програму магістерської підготовки економічних кадрів, щоб підвищити якість підготовки кадрів нового покоління? – Дуже цікаве питання. Я вважаю, що тут зміни потрібні на рівні не лише магістерської підготовки. Уся система вищої економічної освіти потребує радикальної трансформації. На жаль, сама економічна теорія, яку нам пропонують, інколи навіть нав’язують, стає дедалі більш віддаленою від реального життя, більш абстрактною. Виникає чимало догм і постулатів, які не проходять перевірки в реальному часі. Потрібно повернення до витоків, до здорового глузду, тобто до емпіричного підходу, який вносить реалізм в економічну теорію, робить її більш критичною і предметною. Це, по-перше. По-друге, треба суттєво підвищити актуальність і релевантність економічної освіти. Беззаперечним є той факт, що майже всі найвідоміші економічні книги перекладаються в Україні через 20-30 років після того, як вони були видані вперше. Звичайно, не всі знають англійську мову, і це суттєва проблема. Тому треба активізувати видавничу діяльність. Це те, що робить наразі українська асоціація Римського клубу. Ми видаємо українською мовою звіти Римського клубу та іншу економічну літературу, які вважаємо особливо корисними для молоді. Потрібно також суттєво активізувати вивчення англійської мови в Україні. Причому починати це варто з дитячого садочка. І це не метафора. Для цього є життєва необхідність і можливості. Якщо сконцентрувати на цьому донорську допомогу і всі ресурси, а не лише кошти державного бюджету, то це завдання дозволить значно розвинути й посилити український людський капітал. Якщо ми хочемо бути глобально конкурентною і успішною нацією, то англійською мовою мають володіти всі економісти і не лише вони. Це одне з ключових завдань. Ще одна із суттєвих інновацій, яка потрібна в економічній освіті, – це перехід від вузьких монодисциплінарних підходів до так званого міждисциплінарного. Коли студент має глибокі предметні знання в тій сфері, на якій він спеціалізується, і при цьому вміє застосовувати свої глибокі предметні знання в різних сферах, щоб отримувати ефективні прикладні рішення. Цього, на жаль, нині не вистачає в більшості закладах вищої освіти України. Отже, на мою думку, потрібно максимум часу, зусиль та енергії присвячувати саме вивченню економічної історії та економічної політики інших країн. Студенти закінчують виші з хорошими оцінками в заліковках, із червоними дипломами, але не всі можуть дати відповіді на прості базові запитання як економісти, наприклад: чому одні країни стають багатими і успішними, а інші залишаються бідними; як нашій країні перетворитися із сировинної колонії найближчих сусідів на заможного виробника, інноватора, країну, яка забезпечує належний рівень життя тощо. Найцікавіше, що відповіді на ці питання дали економісти ще 500 років тому. На мій погляд, важливим є повернення уваги економічної науки і освіти від складних абстрактних математизованих та відірваних від життя теорій і моделей до засадничих принципів і так званого підходу кейс-стаді вивчення реальних ситуацій, реальних кейсів. Це те, що дозволить якісно змінити рівень освіти і отримати якісно інші результати економічного розвитку на виході. Це стосується не лише студентів економічних спеціальностей. Наповнивши новим економічним сенсом систему української освіти, ми зможемо отримати якісно інші результати для життя країни в перспективі. – Дякую за ґрунтовні відповіді! До нових зустрічей! |
Переформатування політичного ландшафту, яке відбулося у зв’язку з обранням нового Президента України, не знімає актуальності роками законсервованих проблем розвитку окремих секторів національної економіки. До таких секторів, де так і не запрацювали з належним рівнем ефективності антикризові заходи й не забезпечено прискорених темпів модернізації основного капіталу та диверсифікації виробництва, належить деревообробна промисловість. Не секрет, що саме пріоритетність розширеного відтворення потенціалу деревообробної галузі спонукала українських законодавців увести мораторій на експорт лісу-кругляка, щоб збільшити ресурсну базу для розвитку вітчизняних деревообробних виробництв. Із питаннями щодо правильності та обґрунтованості введення мораторію на експорт необробленої деревини крізь призму основних трендів у інвестиційному забезпеченні введення додаткових деревообробних потужностей ми звернулися до одного з ініціаторів інституціоналізації заборони на вивіз необробленої деревини, народного депутата України, голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва Віктора Валерійовича Галасюка. Виходячи з того, що Віктор Валерійович також очолює Українську асоціацію Римського клубу та є професійним економістом, ми поцікавилися в політика його баченням перспектив забезпечення сталого розвитку країни та апроксимації системи підготовки економічних кадрів в Україні до кращих світових практик.
Дуже важлива норма, на якій ми наполягаємо разом з деревообробниками, – ліквідація антиконкурентних дій лісгоспів та їх унеможливлення, які для власної переробки отримують сировину фактично за собівартістю, умовно кажучи по 500 грн, а на ринку продають по 2000 грн, тобто в рази дорожче. У результаті йде штучне завищення ціни, і лісгоспи створюють штучний дефіцит сировини для переробників на ринку деревини, для приватного сектора економіки, для українських та іноземних інвесторів. Таким чином вони теж послаблюють ефективність мораторію на вивіз лісу-кругляка. І ми плануємо це виправити, провівши так званий анбандлінг у лісовій галузі, щоб лісгоспи займалися вирощуванням лісу.
