31/07/2014
0За радянських часів за збереження лісосмуг відповідали колгоспи.
Суспільно-політичний устрій у державі змінився, а закони, які б регламентували використання та збереження лісових насаджень, так і не з'явилися. Державне багатство, яке виконує важливу функцію захисту землі від ерозії та формування водно-вітрового балансу (іншими словами – береже наші землі від вивітрювання, зневоднення та виробляє кисень), кинули напризволяще. А точніше – віддали на поталу неробам, злочинцям та їхнім покровителям.
Декілька років тому в одному з районів Кіровоградщини "куратором" вирубування лісосмуг для підпільної реалізації дров населенню був особисто начальник райвідділу міліції. Пізніше завдяки наполегливості новопризначеного голови райдержадміністрації того звільнили, але ненадовго. Через деякий час він повернувся на інший керівний пост районного рівня, а свою посаду втратив вже занадто принциповий очільник РДА…
Вирубування лісосмуг тут триває і понині. Як можуть, захищають "легені" регіону від знищення добросовісні землевласники та фермери, проте таких небагато. Крім того, наразі немає серйозних загальнодержавних важелів, які б допомагали в боротьбі з браконьєрами. А тепла взимку хочеться всім. Тож і продовжують жителі міст і сіл "підтримувати" підприємливих губителів природи своїми коштами. Особливо проблема загострилася після збільшення вартості природного газу та виникнення проблем з його постачанням в Україну.
Здається, профільний комітет Верховної Ради України мав би ініціювати підготовку законопроекту, котрий би чітко визначив відповідального за збереження безцінного народного добра. Тим паче в період фінансової кризи.
