17/09/2022
0
Підготував Володимир РОМАНЕНКО, Газета “Природа і суспільство”
«Печеніги» повертаються додому.
Українські війська поступово звільняють Харківщину від російських окупантів. Разом з містами, селами і селищами визволяють й лісництва, багато з яких пробули в окупації більше, ніж пів року. Зокрема ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство». Агресія РФ проти України розрізала лісгосп між окупованою та вільною територією…
– На сьогодні всі наші лісництва вже звільнені від ворога. Одними з останніх звільнили угіддя Шевченківського лісництва. Його площа близько двох тисяч гектарів. Це ліси у байраках, ярах, колишні ліси захисту сільгоспугідь, – прокоментував директор ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» Олександр Гиглавий. – Коли місцевість очистять від вибухонебезпечних предметів, тоді дадуть дозвіл потрапити хоча б на адміністративну територію лісництв. Тоді хоч побачимо на власні очі, що там.
Печенізьке лісництво-4 ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» Харківщини – четверте «іменне» з такою самою назвою у лісгоспі. Агресія Росії проти України тривалий час тримала розшматованим навпіл і лісництво.
– У нашому лісгоспі є, загалом, чотири лісництва під назвою Печеніги. Ми – лісництво № 4. І ми єдині працювали з решти однойменних лісництв. Бо решта наших колег були в окупації, – розповідав ще до початку визволення лісничий Печенізького лісництва-4 Олександр Кулинич. – А нас лінія фронту перерізала майже навпіл –по течії річки Сіверський Донець. Річка стала природним кордоном та лінією оборони. Загалом, площа угідь нашого лісництва становить 2190 гектарів. Більше половини площі на «тому березі» були захоплені. Решта території – суцільна прифронтова зона. І невеличкий «клаптик життя» площею близько 500 гектарів, де ще можемо проводити лісогосподарську діяльність. Та й те – під суцільними обстрілами. Ось у таких умовах ми працювали більше, ніж пів року.
– Пане Олександре, скільки працівників забезпечують життєдіяльність лісництва у воєнний час?
– Колектив лісництва – це всього четверо співробітників. Я – лісничий, помічник лісничого, тракторист, водій пожежного автомобіля. Зазначу, що ще до відкритої війни наш лісгосп і лісництва працювали за так званою польською моделлю господарювання із залученням до господарських та лісокультурних заходів максимальної кількості сезонних робітників. У нас навіть не було постійної контори лісництва. Техніку – трактор та пожежний автомобіль, працівники тримали у себе вдома й у мирний час, а за потреби виїжджали нею до лісу. Тому давно звикли працювати таким невеличким колективом. Так працюємо й досі.
Коли почалось відкрите вторгнення, ворог захоплював Харківщину, ми, ризикуючи життям, під шаленими обстрілами та наступом росіян, таки переправили техніку до території, що підконтрольна Україні. Так й працюємо нею досі.
Загалом, наші плани на 2022-й рік були досить таки солідні. Планували покращувати протипожежний захист наших лісових угідь. Бо ще два роки тому по сусідству з нашими лісами пройшли дуже важкі пожежі в інших лісгоспах, де було знищено сотні гектарів як молодого, так і вже лісу у віці. Плюс, масштабні лісові пожежі на сусідній Луганщині й Донеччині. Тож ми планували створювати нові мінералізовані смуги та протипожежні розриви, покращувати якість та кількість техніки, проводити заходи з покращення санітарного стану лісів. Мали й плани стосовно лісокультурної кампанії. У зв’язку з відсутністю суцільних зрубів, створення лісових культур не планувалось. Планували провести доповнення раніше створених лісових культур сосни звичайної на площі 1,4 га.
– Скільки лісових угідь було в окупації та скільки на підконтрольній території?
– Ситуація склалась так, що в окупації, здебільшого, опинились лісові угіддя природно-заповідного фонду. Це, в основному, хвойні та листяні ліси – дуб, ясен, клен та інші породи. Загалом, площа 840 гектарів, вік – від 40 і до 120 років. На окупованій території у хвойних насадженнях із квітня по червень були дуже великі лісові пожежі, гасінням яких окупанти не займались. Так само нам було закрито доступ до зони активних бойових дій, де цілодобово тривали артилерійські дуелі та потужні ракетно-бомбові удари. «Прилітає» навіть до більш-менш «спокійної» території, де ми працюємо. На щастя, поки що без важких наслідків. Але ховатись до укриттів все одне варто.
На підконтрольній же нашій території – в більшості хвойні ліси. Ми доглядаємо наші угіддя, проводимо планові заходи в межах можливого. Треба рятувати та доглядати дерева.
– Які завдання зараз виконує фронтове лісництво? Як допомагаєте військовим та населенню? А хто допомагає вам?
– Головне завдання – допомога нашим воїнам-захисникам та місцевому населенню. Бо ж лінія фронту вже поруч. Тому й намагаємось працювати максимально активно. Тим більше із наближенням осінніх дощів та зимових холодів. Активно готуємо нашим захисникам деревину та паливні матеріали, дрова.
Стосовно ж допомоги місцевому населенню, зокрема дровами, то забезпечуємо усіх охочих. Але ресурсу, що може надати підприємство, не достатньо.
Щодо волонтерської допомоги, то ми дуже вдячні колективам обласних управлінь та держлісгоспів Західної, Центральної та Північної України за всю посильну допомогу, що надали нам. Дійсно, лісівники – це одна велика дружна родина.
– Пане Олександре, як вдається забезпечувати пожежну безпеку угідь під обстрілами? Тим більше, в сухому та посушливому кліматі Харківщини…
– До відкритої війни, як я вже розповідав, ми планували посилені заходи з протипожежного захисту наших лісових угідь. Але на даний час це неможливо з об’єктивних причин.
Так, клімат у нас дуже спекотний та сухий, плюс розпал бойових дій. Тому влучання у лісові масиви траплялися досить таки часто. Ліси горять. Станом на сьогодні, у нас сталося вже 14 пожеж. Але їх усіх вчасно загасили завдяки координованості та злагодженості дій наших сил із підрозділами ДСНС.
– Чи сподіваєтесь Ви все ж таки провести лісокультурні заходи в міру можливості навіть цієї осені?
– В цьому році це вже неможливо з цілком зрозумілих причин. А от у наступному дуже сподіваємось посадити молоді сіянці до нашої багатостраждальної землі. Віримо у наших воїнів-захисників! Все буде Україна, все буде Перемога!
