ТО КУДИ Ж МИ ЙДЕМО?

В останні декілька днів були оприлюднені 3 важливих для лісогосподарського комплексу документи – Проект Постанови КМУ «Про деякі питання управління об’єктами державної власності у сфері лісового господарства», «Трансформація управління лісами України», підготовленими під кураторством апарату ДАЛРУ, та Закон України « Про заборону реформування лісогосподарського комплексу під час військового стану», прийнятий Верховною Радою України, але поки що не підписаний Президентом України.

Перед тим як розглянути питання, висвітлені у вказаних документах, автор  хотів би надати відповідь на коментарі п. Fagus та п. Sorbus7 до статті автора «Що краще – системне безладдя чи акціонерне товариство?».

По перше, дякую за коментарі, з якими автор повністю згоден. В той же час автор хотів би звернути увагу на наступне.

Весь розвиток суспільства проходив шляхом впровадження в життя самих невірогідних ідей (домислів). Ідея була домислом до того часу, поки не підтверджувалась належними науковими, юридичними доказами або життям. Так було по теорії будови Сонячної системи, яку теж вважали домислом, домислом було і можливість запровадження в життя електроенергії, радіо, літакобудування та інших  життєвих факторів, які на даний час стали невід’ємною часткою життя людини.

Більше 2 років тому, автор на сайті «Відкритий ліс» опублікував статтю, в якій заявив про те, що в недалекому майбутньому лісогосподарський комплекс країни буде реформований в ПАТ, що було з недовірою та негативно сприйнято лісівничою спільнотою і викликало її негативну оцінку висновку автора. Так, це був домисел, який в даний час стає реальністю, тому що був побудований на об’єктивному аналізі наявної на той час ситуації. Іншого шляху реформування лісогосподарського комплексу на даному етапі розвитку держави не було і немає. 

Тепер відносно можливих результативності діяльності ПАТ та його структури. У автора була сформована позиція та проведені певні аргументовані розрахунки  по даному питанню, які будувались на діючому на сьогоднішній день законодавстві. Однак, по причині прийняття нового Закону України «Про акціонерні товариства» та внесенням змін в діюче законодавство автор не може висловити своє обґрунтоване бачення  структури та результативності діяльності ПАТ у відповідності до невідомого  автору законодавства. Автор не екстрасенс і не гадає на кофейній гущі, а робить свої висновки на підставі  чинного законодавства, наявної ситуації та відповідних розрахунків..

Але автор впевнений в тому, що діяльність  ПАТ може бути ефективною лише у випадку формування його комплексним  багатогалузевим господарством  із залученням коштів інвесторів для його розвитку через процедуру продажу акцій при проведенні оцінки лісів, збереженні державної власності на ліси та відновлення всіх лісгоспів (наявних до початку реформування), як структурних підрозділів ПАТ. Це при умові державницького підходу до вирішення питання.

При розвитку подій без грошової оцінки лісів або права постійного лісокористування, як зауважує п.  Sorbus 7, залишиться одна «гадость». Але любий організм бореться зі своєю хворобою – за своє виживання повинен боротися і лісогосподарський комплекс. Можливо в когось є інші, більш мотивовані моделі реформування – то чого їх утаємничувати. Їх необхідно терміново висвітлити. Адже мова іде уже не про роки і місяці, а про дні. Можливо ДАЛРУ має обґрунтований і дієвий інший шлях реформування крім «Трансформування,,,» ( який щось не проглядається) і йому наші пропозиції ні до чого, а можливо наші пропозиції і стануть в нагоді. Адже мова йде про майбутнє десятків тисяч людей та лісу.

Автор нікого не лякає, але об’єктивний аналіз наявної ситуації і процесу глобального потепління приводить до висновку, що якщо в даний час уже масово пересихають річки, то в найближчому майбутньому посилиться процес масового (можливо і повного) всихання в першу чергу хвойних, березових та вільхових, а потім і букових насаджень. Для ліквідації цих наслідків повинна бути сформована єдина потужна фінансово стійка структура, яка зможе витримати цей удар. Адже в короткий період прийдеться вирубати і заново створити мільйони гектарів лісу з посухостійких порід і суттєво змінити склад наших лісів. А ми про це не думаємо, а чекаємо коли грім гряне – тоді і перехрестимось. Не хочемо вірити в те, що при температурі +42-+46 градусів більшість  рослин припиняють свою діяльність на клітинному рівні, а особливо сільгоспкультури. При цьому  шановний п. Fagus – це не домисли і фантазії автора, а конкретний науково обґрунтований висновок.

Цю свою особисту незалежну ні від кого позицію без будь-яких партійних квитків автор і оприлюднив в своїх статтях. Як воно буде фактично – життя покаже.

Ще раз дякую за коментарі і бажаю Вам, шановні п. Fagus та Sorbus 7 всього самого доброго. Приємно мати справу з спеціалістами.

А тепер до суті питання, викладеного в заголовку.

З незрозумілих причин в коментарях до вищевказаних документів автори коментарів, реально уже погоджуючись із створенням ДП «Ліси України», детально зупиняються на   аналізі  тексту документів,  але не приділяють уваги меті та наслідкам, які обумовлюють ці документи.

Автора статті мета і зміст документів та очікувані наслідки їх виконання вражають. 

Раніше були реорганізація, реформування а в даний час появився термін «трансформація».  Але тут постає головне елементарне питання – а яка мета заходу, який прикривається таким словоблюдієм?

Якщо вірити інформації ДАЛРУ, то в лісогосподарському комплексі все прекрасно. А якщо все так добре, то навіщо робити так звану «трансформацію»? Але фактичний стан галузі мабуть доходить до стану, висловленому в пісеньці «Все хорошо, прекрасная маркиза».

Так, при аналізі змісту документу під назвою «трансформація» його можна в цілому оцінити як інформаційний бюлетень або реферат посереднього студента.

Основою поліпшення стану справ в лісогосподарському комплексі автори «Трансформації ….» вважають збільшення об’єму лісозаготівель при одночасному скороченні чисельності працюючих, що дасть позитивний фінансовий результат і вирішить всі проблеми лісогосподарського комплексу. То невже для того, щоб отримати такий варіант реформування ДАЛРУ потрібно було залучати невідому громадську організацію і платити гроші, якщо таку пропозицію міг розробити і обґрунтувати економіст любого лісгоспу за подяку.

Документом пропонується, як кажуть, ні мало ні багато – змінити існуючі виробничі відносини в лісогосподарському комплексі країни. При цьому не враховується, що відповідно до елементарних вимог економіки і філософії виробничі відносини у спрощеному вигляді формуються 2 чинниками – матеріальною базою та свідомістю населення.

Як зразок, до якого повинен прийти рівень ведення лісового господарства в Україні, знову приводиться порядок ведення лісового господарства в країнах Європи без врахування сучасного становища лісогосподарського комплексу в Україні та українського менталітету.

Розглянемо чинники виробничих відносин в лісовому господарстві країн Європи.

Перше – матеріальна база.

В країнах Європи відсутнє таке поняття як нестача коштів для ведення лісового господарства – всі обґрунтовані потреби лісогосподарських установ задовольняються  повністю з бюджету. Відповідно це і висока зарплата працівників (від 30 до 90 тис. євро за рік і як наслідок середня пенсія на місяць в перерахунку на гривні від 20 до 40 тис. ), технічне оснащення, кваліфікаційний рівень спеціалістів, законодавство, яке не допускає невизначеності.

Характерною ознакою належної матеріальної бази в лісовому господарстві є наявність в країнах  Європи відповідно до потреби внутрішньогосподарських асфальтованих доріг або доріг з твердим покриттям в лісах та на землях сільськогосподарського призначення.

Наявність доріг формує можливість створення міні виробництв  по первинній переробці лісопродукції уже на верхніх складах та  вивезення з них лісопродукції великоваговим автотранспортом  з об’ємом завантаження 27-35 кубометрів лісопродукції або причепами для вивезення тріски з тентованим об’ємом  до 90 кубометрів  при витраті палива 28-35 літрів на 100 км. шляху. Це обумовлює збільшення рентабельністі лісогосподарських та лісозаготівельних робіт. Часто вивезення лісопродукції здійснюється в межах підприємства без використання доріг загального призначення. Цілком зрозуміло, що наявність розвиненої дорожньої сітки позитивно впливає на можливість охорони лісу, захисту лісів від пожеж та їх гасіння. 

Тепер відносно свідомості. У працівників лісового господарства країн Європи відсутнє поняття як вкрасти і продати машину дров або вчинити корупційну дію, приписати невиконаний об’єм робіт, як незаконно зрубати або пошкодити дерево в лісі або допустити своїми халатними діями пошкодження машини або механізму, на якому виконується робота. Відсутнє таке поняття як самовільні рубки лісу місцевим населенням, або в деяких країнах вони допускаються в мізерних об’ємах.

В Україні поки що ні один з 2 чинників не відповідає  вимогам, викладеним в аналізі. Вказаним документом передбачається за 2 роки привести матеріальну базу лісогосподарського комплексу  та свідомість населення до рівня Німеччини. Автор вважає що це реально неможливо і, відповідно, проводити реформування на підставі висновків  цього так званого  «трансформування» безперспективно. 

Але проводити реформування необхідно і автор підтримує ініціативу Уряду щодо його проведення.

Необхідно відмітити, що працівники відомства, які готують проект Постанови КМУ про реформування лісогосподарського комплексу все таки читають матеріали, які оприлюднюються на сайті «Відкритий ліс». Автор в своїй попередній статті висловив пропозицію, що питання надання лісових земель в постійне користування ДП «Ліси України» лісів припинених підприємств не можна вирішити без участі ОДА (ОВА). Таку ж позицію висловили і інші читачі. Як би то не було, але в даний час до вирішення  питання реформування лісогосподарського комплексу ОДА залучені і приймають активну участь у цьому процесі. Є надія, що вони проведуть передачу права постійного лісокористування ДП «Ліси України» в правовому руслі відповідно до вимог Земельного Кодексу України.

Незалежно від того, яка ставиться кінцева мета реформування – чи збереження лісів у державній власності, чи приватизація лісів, передача в оренду або в довгострокове тимчасове користування, чи створення ПАТ, невміле проведення реформи на базі  запропонованого  трансформування призведе до руйнації лісогосподарського комплексу, а попросту або до досить швидкого банкрутства новоствореного підприємства або не виконання комплексу робіт по веденню лісового господарства. І кому це потрібно? Прошу пробачити, але говорити про те, що цей монстр проживе 2 роки і більше, як планується в «Трансформації…..», мабуть буде безпідставно. Автор вважає що об’єктивний період існування структури, створеної відповідно до «Трансформування…» – до 9-12  місяців і буде необхідність проведення подальшого реформування – обставини заставлять це робити. 

Аналізуючи можливі наслідки реформування необхідно звернути увагу нааналізслайду про розподіл працюючих по  віку та категоріях – робітники, майстри лісу, службовці, ІТП, керівники. 

Наявність такого слайду дозволяє зробити висновок про те, кого при реформуванні скоротять. Елементарний аналіз свідчить, що  за 2 роки планується скоротити основу лісогосподарського комплексу – основну масу  майстрів і старших майстрів лісу та робітників. Теза про те, що вони всі будуть працевлаштовані в приватних структурах не витримує ніякої критики, є фікцією і ніякої користі лісовому господарству не принесе. На сьогоднішній день лісозаготівельна та деревообробна  структури для освоєння підвищеного об’єму приросту  на умовах аутсорсингу ( а по простому на умовах підряду) згідно «Трансформації…» сформовані і кадрово укомплектовані.

А буде скорочено орієнтовно 35 тис. працівників які отримують офіційну зарплату і по них проводяться відповідні відрахування до Пенсійного фонду. З людських позицій таке скорочення по крайній мірі жорстоко по відношенню до своїх працівників. Автор  у своєму житті сповідував зовсім інший принцип- інтенсифікація виробництва досягається шляхом інтенсифікації розумової діяльності всіх працівників підприємства від майстра лісу до директора підприємства. При цьому кожний майстер лісу розглядається як керівник окремого виробничого підрозділу, який здійснює ведення лісового господарства на своїй майстерській дільниці на самоокупній основі (без рубок головного користування). Самоокупність майстерських дільниць забезпечувала самоокупне ведення лісового господарства лісгоспом і регулювала чисельність працівників. В окремих випадках площа майстерської дільниці зменшувалась до        250 га з умовою щоб тільки дільниця  була самоокупною. Майстерська  дільниця по структурі була комплексним господарством і кожен майстер сам формував свої пропозиції щодо програми роботи дільниці для забезпечення збереження свого робочого місця. Для підвищення ефективності ведення господарства майстри лісу уже на своєму рівні кооперувались (створювались індивідуальні розсадники, розподілялись обов’язки по заготівлі насіння, проводився ремонт доріг, будувались місця відпочинку, надавалась взаємодопомога у виконанні планових завдань, виконання сільгоспробіт і т.п.).  Так, в одному з лісгоспів при загальній площі близько 18 тис.га оброблялось 1200 га орних сільгоспземель. Така організація роботи майстерських дільниць дозволила запроваджувати ефективний поквартальний метод догляду за насадженнями, що забезпечувало якісний стан насаджень та використання щорічного приросту насаджень в оптимальних величинах. Іншими словами посада майстра лісу в певній мірі  в такому випадку має ознаки суб’єкта підприємницької діяльності  і є базовою в системі ведення лісового господарства..

Така організація праці забезпечувала постійне зростання чисельності робочих місць, які створювались за ініціативою працівників, з відповідними виробничо-фінансовими показниками.

Є і інші способи інтенсифікації ведення лісового господарства, які гарантують збереження та і збільшення кількості робочих місць. А скорочення – це антисоціальний захід, який показує безсилість керівництва в управлінні підприємством.

От тут і виникає питання – а яка позиція в процесі реформування ЦК профспілки працівників лісового господарства та ТЛУ. Відомо, що ЦК профспілки та ТЛУ  піарно виступили проти реформування – і все. Як той півень – пропіяв, а дальше хоч і не розвиднюйся.

Але такому вагомому профспілковому органу як ЦК профспілки  при захисті інтересів працівників лісового господарства необхідно виходити з державницьких інтересів – якщо Уряд України розглядає питання про необхідність реформування, то мабуть з цим необхідно погодитись, але знайти юридично обгрунтований консенсус з Урядом, щоб працівники галузі при реформуванні не постраждали. А це досить важкий переговорний процес, яким потрібно займатися. Адже профспілка потрібна не тільки для участі в урочистих заходах та при підписанні Генеральної та колективних угод, а її основне завдання уладнувати стресові ситуації в житті трудових колективів в порядку, визначеному чинним законодавством. А голосу профспілок щось не було чути при припиненні майже 50% лісгоспів при попередній реорганізації. 

Подібна ситуація і з ГО «ТЛУ», яка в даний час фактично служить для підтримання іміджу певних осіб, збирання членських внесків та проведення піар акцій на замовлення ДАЛРУ.

А  питання збереження кадрів можна врегулювати шляхом створення ПАТ- комплексного лісопромислового підприємства (об’єднання), в якому обов’язково повинно бути не менше 100 тисяч робочих місць при сьогоднішній чисельності працівників ДАЛРУ 43 тис. осіб. Наприклад, в свій час в об’єднанні «Прикарпатліс», яке мало певні виробничі ознаки ПАТ, тільки в межах Івано-Франківської області працювало близько 40 тис. працівників (в Карпатському регіоні близько 100 тис. осіб). А позитивні результати діяльності об’єднання «Прикарпатліс»  працівникам лісового господарства відомі.

Повертаючись до назви статті необхідно сказати наступне. Питання доцільності реформування та встановлення  організаційної структури лісогосподарського комплексу не тільки активно обговорюється  серед лісівників, а розглядається органами управління державою. Сформувались 2 протилежних погляди на оцінку ситуації – Верховна Рада України ухвалила Закон про заборону реформування комплексу у військовий час, який поданий на підпис Президенту, а Кабінет Міністрів України вважає за необхідне провести реформування негайно, для чого розроблений відповідний проект Постанови КМУ. Ми не знаємо достовірних аргументів однієї і другої сторони і по цій причині щось говорити про доцільність заборони чи необхідність проведення реформування в даний час на думку автора є недоцільним. Дане питання знаходиться на розгляді Президента України, і тільки Президент України може дати оцінку аргументам сторін і прийняти відповідне рішення. Так що залишається чекати.

Автор впевнений в одному – чи раніше, чи пізніше, але лісогосподарський комплекс в кінцевому результаті буде працювати як публічне акціонерне товариство в порядку, визначеному новим Законом України «Про акціонерні товариства». І уже варто вивчати і  обговорювати можливу класику діяльності ПАТ з веденням лісового господарства, як основного виду діяльності.

З повагою до читачів

Михайло Іванович, інженер лісового господарства.