Влада планує збільшувати обсяги рубок лісу. І це дуже тривожно

Протягом останніх місяців українська влада неодноразово заявляла про плани проводити в лісах більше рубок. Про це говорять і Міністр захисту довкілля Руслан Стрілець, і голова Держлісагентства Юрій Болоховець.

Багато в чому влада вже перейшла від слів до дій. Для початку – скасувала незручні обмеження. Наприклад, ще в березні Верховна Рада скасувала “сезон тиші” – заборону деяких рубок протягом весняного періоду розмноження тварин в лісах, яка заважала лісівникам. 

Трохи згодом Міндовкілля підготувало декілька проектів постанов, якими планується спростити проведення деяких видів рубок (зокрема, санітарних). Щось з цього екологічна громадськість вже відбила, а щось, скоріше за все, таки буде ухвалене.

На практиці маємо збільшення заготівлі в окремих областях. За травень-липень 2021 в Одеській області зрубали 169%, в Чернівецькій – 126%, у Вінницькій – 117% від показників аналогічного періоду 2021 року. 

Чим влада аргументує необхідність збільшення обсягів рубок?

• По-перше, українська економіка переживає не найкращі часи, тож збільшення обсягів рубок має підтримувати її на плаву.
• По-друге, в Україні збільшилася потреба в деревині, насамперед для армії, а також для опалення.
• По-третє, в Україні чимало старих лісів, які потребують “оновлення”.

Але тут купа нюансів. Давайте по порядку. Спочатку про те, що треба більше рубати для “підняття економіки”.

Логіка в цьому однозначно є. Однак, за багатьма оцінками, ще до війни в Україні десь 30% деревини рубалося без жодних документів. Відповідно, ніякі податки за заготівлю та продаж такої деревини до бюджетів не йшли. Наскрізь корумпованим залишається й процес продажу “білої” деревини (занижені ціни, відкати й т.п), що також не надто прибутково для держави.

То чи не логічніше в умовах війни приділити максимальну увагу прозорості? Зробити “білою” ту деревину, яка й так рубається, а не фокусуватися лише на серйозному збільшенні обсягів рубок?

Для цього треба нарешті ухвалити законопроєкт про ринок деревини (4197-д). Забезпечити повну та публічну простежуваність кожного зрубаного дерева (ці дані вже є, але влада не спішить їх оприлюднювати). Забезпечити своєчасну та якісну публікацію усіх документів на рубки. Найголовніше – нарешті почати реформувати екоінспекцію, ухваливши законопроект 3091.

Тепер про зростання потреб армії та населення в деревині. Все так, але є два нюанси. 

По-перше, що саме рубатимуть на дрова людям? Старі природні ліси або штучні посадки сосни разом з плантаціями чужорідних дерев на кшталт акації? Звісно, що другий варіант краще. Але законодавчо жодних перешкод перед “зрубати останні старі ліси України на дрова” в країні немає. Це вже відбувається в багатьох областях.

По-друге, щодо деревини для ЗСУ. Така потреба 100% існує, її потрібно закривати. Але знову ж таки – за рахунок рубок в штучних лісах, а не за рахунок старих природних лісів. 

Більше того, в Україні існують так звані військові лісгоспи, що підпорядковуються Міноборони. З квітня 2022 року понад 25 тисяч кубометрів деревини з цих лісгоспів отримали сертифікати на експорт. Чому військові лісгоспи продовжують продавати деревину за кордон, а не віддають її для потреб ЗСУ?

Ну і нарешті – про старі українські ліси, які начебто потребують відновлення. 

Через масштабні рубки більшість українських лісів вже давно перейшли з категорії “старі та природні” в категорію “штучні посадки дерев рядочками” (т.з. монокультури). Ті старі природні ліси, які ще залишилися – це скарб країни, безцінний з точки зору охорони природи та попередження зміни клімату.

Голова Держлісагентства пропонує брати дрова в “важкодоступних ділянках у горах, заболочених лісах“, бо начебто ліс там “старіє, всихає, відмирає, падає, гниє“. Міністр захисту довкілля говорить про абсурдне “оновлення” лісів. Усе це: типово-радянський підхід до природи, як до “ресурсу”, який треба освоїти. Бажання заробити за рахунок майбутнього українців.

Що в сухому залишку? Ініціатива збільшення обсягу рубок поки що виглядає тривожно. Без фокусу на зменшенні корупції, а також без надійних механізмів захисту старих природних лісів ми ризикуємо втратити найцінніші природні скарби України. Навряд чи це допоможе подолати ворога. 

Однак негатив ще можна попередити. Потрібна політична воля.