07/07/2008
0Від суботньої мандрівки до іцманського лісу помітних позитивних емоцій не отримав. Бо, по-перше, поставленої мети назбирати грибів практично не досяг, по-друге…
Уже побіжний погляд на прилеглу до нашого лісництва територію засвідчує, що там відбулися відчутні переміни. Біля невеличкої водойми, що знаходиться коло контори підприємства, з’явився новенький відпочинковий будиночок з будочкою туалетного призначення, а поряд місточок через потік. Поряд із приміщенням вирубано частину старих дерев, знято кілька секцій паркана та посаджено з десяток кущів смородини і багато квітів. "Ось що значить, що жінка тут прийшла до керівництва", – подумалося. Для незнаючих уточню, що віднедавна посаду лісничого обійняла колишня завідуюча Оршовецьким лісорозсадником Роза Нагірняк. Аж бачу величенький стенд, що теж з’явився там після цієї переміни. І на ньому не традиційні написи на кшталт: "Ліс – наш друг. Бережіть його!", а… Коротше, прочитавши ті речення, мимоволі починаєш міркувати, що потрапив у торгово-розважальний центр. "В’їзд на територію лісництва (не пам’ятаю точно) 15 чи 30 гривень. Користування альтанкою №1 – 70, альтанкою №2-100, будиночком для відпочинку – 150 гривень. Ловля риби однією вудочкою – 70 грн". "Нічого собі розцінки! – здивувався я. – Крутіше, ніж на курортах Єгипту чи Туреччини".
Було тільки пів на восьму ранку. Тим більше, вихідний, однак сторож, з яким я зустрівся по дорозі, повідомив, що Роза Казимирівна біля ставків, де вже розташувалися приїжджі рибалки. І тут новий сюрприз! Біля першої ж водойми бачиш жердину з написом "Купатися суворо заборонено!". Не просто заборонено, а суворо заборонено. Так і напрошується на завершення фраза, що порушників чекає мало не кримінальна відповідальність.
Це вже щось свіженьке! Багато поколінь кіцманчан плюскалися в отих ставках, і ніхто їм у цьому не перечив. Здавалось би, і тепер ніяких перепон не повинно бути. Згідно з Конституцією України, ліси з усім, що в них знаходиться, є загальнодержавною власністю, а Кіцманське лісництво – державне (не приватне!) підприємство, котрому ніхто не дозволяв отак обмежувати право населення на відпочинок у громадських місцях.
На перший погляд, ніби все так. Однак головлікар санепідемстанції Богдан Куспісь пропонує свою версію того, що трапилося. Згідно з нею, згадані вище водойми призначені для розведення риби, і саме лускате поголів’я нині там хворіє на краснуху. То, припускає посадовець, можливо, саме, аби уберегти людей від контакту з забрудненою носіями цієї недуги водою, і купання заборонене. Сама ж його установа аналізу стану тамтешньої води не проводила. Проте стосовно цього є контраргументи. Як у лісництві могли встановлювати послугу – ловля хворої риби, споживання якої не на користь людям.
Коли я запитав Розу Казимирівну, як вона собі уявляє функціонування замисленого ними відпочинкового комплексу без купання в умовах, коли вода плюскає буквально поряд, вона відповіла, що існування офіційного пляжу не можливе без утворення при ньому рятувальної служби. А для утримання бодай однієї такої штатної одиниці в них немає коштів.
– Зважте, – уточнив начальник районного управління юстиції Василь Маковійчук, до якого я звернувся за роз’ясненнями зі згаданого приводу, – щоб усе відповідало вимогам, отой рятувальник повинен би мати човен, бажано моторний, а на самому пляжі слід було б обладнати кабінки для переодягання, туалети, бодай одну водоколонку чи душову для вмивання. Крім того, дно водойм повинні обстежити водолази для виявлення і видалення небезпечних для купальників предметів. А все це – значні фінансові витрати. Нагадаю, – додав він, – і досі в нашому районі немає жодного такого пляжу. І встановлення отого заборонюючого напису не що інше, як спроба заробити гроші при мінімальній затраті коштів на підготовку до цього і привід на випадок чого відвести від себе звинувачення у невжитті запобіжних заходів. Приблизно такої ж думки і мер Кіцманя Богдан Мельниченко. Він зауважив, що не задоволений високим рівнем розцінок на пропоновані лісництвом відпочинкові послуги і буде мати з цього приводу розмову з його керівництвом.
Хоча, згідно зі словами лісничого, безпосередньо воно тут ні при чому. Обсяги отих вартостей після консультації з київським главком встановило їх чернівецьке начальство. Роза Казимирівна нарікала й на несправедливе, на її думку, ставлення до лісівників держави. Остання, мовляв, практично припинила фінансування цієї галузі, і тому доводиться переходити на самозабезпечення. На два райони (наш і Заставнівський) залишилися тільки 4 лісники, котрим, як і іншим працівникам, ні з чого платити зарплату. Крім того, майже 5 тисяч гривень пішло на обладнання згадуваних альтанок та інших об’єктів, необхідно прибирати після відвідувачів місця відпочинку. Тому і встановлені такі розцінки. І за півтора місяця, похвалилася посадовець, удалося заробити 8,5 тисячі гривень.
Наостанок ще скажу: не певен, що п’ятеро рибалок, котрих того суботнього ранку бачив на берегах з вудочками лісової водойми №2, заплатили по 70 гривень кожен за право половити сріблясту живність. Такий висновок напрошувався зі сказаного одним із них у розмові зі мною. Не стверджую категорично, однак припускаю: можливо, оті розцінки начальство з Чернівецького лісокомбінату встановлювало для всіх інших, тільки не для себе і своїх ближніх? Якщо воно так, то це несправедливо насамперед щодо самих кіцманчан, на споконвічних землях яких запроваджено казково гарну місцину для раювання тільки обмеженого кількісно і далекого за проживанням числа "обраних". Вам же, аборигени, зась? Радий би помилитися у своїх припущеннях.
Михайло ЯРОВИЙ, Кіцмань, "ДОБА"
№26 (606), 3 липня 2008 року
