ЕМОЦІЇ ЕМОЦІЯМИ- А ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО РЕФОРМУВАТИ НЕОБХІДНО

Любая реформа требует подготвки,  в которой доджны быть задействованы разноплановые  специалисты. Эта сложная и очень ответственная  работа требует квалификации и времени. Она всегда оставляет следы в виде отчетов с обоснованием основных направлений реформирования.  Этих следов я не видел ни при подготовке Лесной политики НУБИПом, ни при разработке Лесной стратегии 2035 Минприродой, ни при подготовке объединительной реформы ЮБ… Не видно  их и сейчас.  Все делается крайне поверхностно, кулуарно, без понимания главных причин отраслевого отставания и необходимости избавления от давно узаконенных отраслевых пороков.  О честности и открытости говорить не приходится. Всё сводится к новой раскладке кадрового пасьянса,   институциональным изменением, навязываемым тем или иным лобби  и  облаку сопровождающего ПИАРа… Участвовать в этом почему-то не хочется, хотя надо быть в курсе.  Важно разобраться в происходящем… Работы Михаила Ивановича и Ваши комментарии  в этом помогают, поэтому мы их публикуем… Хотя этого мало.  Картина в целом печальная…  Серьезной аналитики нет.  Данные стали труднодоступны.   От лидеров и их идей тянет нафталином… Люди утратили чувство своей значимости, ответственности и инициативности… Наука деградировала и попряталась по норам…, где продолжает надувать щеки от чувства собственной значимости…. Такое впечатление, что по осени все скатится к очередному президентскому Указу, за которым как всегда будут просматриваться лоббисты и большой дефицит профессионализма. М.П.

В останні декілька тижнів відбулося пожвавлення процесу реформування лісового господарства – від  обговорення  в Комітеті Верховної Ради  питання створення в країні ПАТ до розповсюдження чуток про  підготовку КМУ Постанови про створення  Національної Компанії «Ліси України», згідно якої всі лісгоспи повинні позбутися статусу юридичної особи з послідуючою приватизацією лісів .

Відповідно і активізувалося обговорення цього питання як в середовищі працівників лісового господарства, без яких їх хочуть оженити, так і в органах влади, серед науковців, в громадських організаціях, а особливо активізувались диванні «лісові поводирі». Висловлюється саме різне бачення необхідності і проведення процесу реформування – але в основному у переважаючій більшості пропозицій    висловлюється повне його заперечення. І що саме головне в цьому гармидері – ніхто не приводить тексту документів які обговорювалися на засіданні Комітету Верховної Ради або проекту Постанови КМУ. Іншими словами ніхто достеменно, крім невеликої групи чиновників -авторів документів, не знають про що йдеться в документах, але всі опоненти знають і в численних зверненнях пишуть що там все не так.

Проведемо аналіз наявної ситуації.

Міндовкілля і Держлісагенство знову наступають на ті ж самі граблі – підготовка таких важливих документів, які суттєво впливають на життя суспільства в цілому, чомусь ними проводиться у великій таємниці. А це приводить до різних чуток, пліток, формує супротив діям Міндовкілля і ДАЛРУ, дезорганізує діяльність лісогосподарського комплексу. Основною тезою, яка висловлюється противниками реформування є теза що при проведенні реформування, користуючись воєнним станом, Міндовкілля хоче тишком-нишком провести   приватизацію лісів  в інтересах окремих осіб.

Основою нерозуміння суспільством дій Міндовкілля і ДАЛРУ в питанні необхідності реформування є дезінформація ними суспільства по результатах діяльності лісогосподарського комплексу. В усіх ЗМІ публікуються тільки інформація про досягнення  небувалих  позитивних результатів у веденні лісового господарства і в період війни проводяться піар-відпочинкові виїзні колегії ДАЛРУ, в процесі яких начальників обласних управлінь ознайомлюють з азами ведення лісового господарства, які вони вже знають десятки років. Так наприклад, повітряно-трелювальні установки для спуску лісу з гір, з якими учасників колегії знайомили в Закарпатській області,  були впроваджені і використовувались в Карпатах та лісах Кавказу з шестидесятих років минулого століття. Можливо це новина для начальниці ЗОУЛМГ п. Білоусової В.Є., але кожний мало-мальськи підготовлений працівник лісового господарства знайомий з технологією лісозаготівельних робіт  із застосуванням ПТУ як в Україні так і за кордоном. Або хто з начальників ОУЛМГ не знає як проводити поступові  та вибіркові рубки. Адже вони самі є провідними спеціалістами в галузі, а окремі є видатними особистостями.

В інформації ДАЛРУ в даний час постійно підкреслюється про небувале зростання доходів лісгоспів від реалізації продукції (правда не уточняється по якій причині). Як героїчний вчинок лісгоспів керівництвом ДАЛРУ відзначається факт сплати лісгоспами податків – та це ж їх обов’язок! І взагалі, лісове господарство купається в досягненнях – в лісове господарство впроваджено суцільний відео нагляд за лісами, працівникам лісу надаються сучасні мотоцикли, потужні автомобілі, адміністративні будівлі лісгоспів відповідають вимогам до палаців вельмож, у працівників лісгоспів небувалі зарплати ( окремі директори лісгоспів з преміями і певними додатковими нарахуваннями отримують до 90-120 тис. грн. в місяць) і тоді. Бачите які ми добрі  і багаті. Вершиною фарисейства є  самовихваляння Держлісагенства в питанні надання гуманітарної допомоги військам – мабуть таке почуття як скромність у керівництва ДАЛРУ відсутнє.

І у всіх громадян України виникає  резонне питання – якщо все так добре в лісовому господарстві, то яка взагалі доцільність робити будь яке реформування та ще й з приватизацією лісів, яка на їх думку обов’язково буде проведена?

По цій причині об’єктивно проглядаються такі реальні противники реформування:

• Директорський корпус лісгоспів, який є середовищем розвитку і процвітання корупції. Посада є засобом отримання особистих високих доходів і дозволяє займати вагоме місце в суспільстві, що також приносить певні дивіденди, які можуть бути втрачені при реформуванні.
• Працівники лісгоспів, працівники обласних управлінь та і апарату ДАЛРУ, яких реформування лякає втратою  місця роботи. Запевненням       п. Болоховця Ю.В. про збереження робочих місць вірити уже ніхто не хоче і не буде  опираючись на фактичний стан справ по збереженню робочих місць  при об’єднанні лісгоспів.
• «Лісові поводирі» різних напрямків, звань, місця роботи, громадські ради та організації, для яких важливо підтримати свій імідж та вплив на ситуацію..
• Пересічні громадяни України, які вважають що метою реформування є передача лісів у приватну власність. При цьому вони втратять право вільного відвідування лісів і використання екологічних властивостей лісу та продукції побічного користування. Та і крім того всього, ще і гложе заздрість – хтось буде мати ліси у власності, а я не буду.
• Державні посадовці, які при реформуванні лишаються фактичної  можливості постійного впливу на директорів та працівників лісгоспів. Працівники реформованих підприємств в разі створення ПАТ будуть призначатися без погодження з органами місцевої влади, продукція буде реалізовуватись виключно через електронні торги та інше.
• Певна частина деревообробників, які в даний час користуються певними протиправними пільгами в отриманні продукції від лісгоспів шляхом укладання прямих договорів та заниження сортності і ціни продукції, а при реформуванні повинні стати в загальну чергу на загальних умовах.  Їм і так добре.
• І цей перелік можна продовжити.

Якщо підвести підсумок,  то по причині відсутності належної  об’єктивної інформації проти реформування   виступає переважаюча більшість не тільки працівників лісогосподарського комплексу, а і  населення. І необхідно зазначити, що проти реформування виступають з тих чи інших причин відомі шановні професіонали лісового господарства, науковці, державні посадовці, які мають досить аргументовані погляди на доцільність та порядок проведення реформування. І до їх думок необхідно прислухатись.

Група Народних депутатів та ТЛУ в особі Голови п. Марчука Ю.М.  виступили з емоційними заявами, в яких висловили думку про недоцільність проведення реформування шляхом створення Національної компанії «Ліси України», але не пропонують свого варіанту. Іншими словами – не знаю як, але не так.

Автор також вважає за недоцільне створення НК «Ліси України» по тій причині, що це буде громіздке некероване сотворіння, яке на думку автора статті доб’є лісове господарство.

Але стан справ в лісовому господарстві такий, що емоції емоціями – а лісове господарство реформувати необхідно.

Виникає питання – як перебороти цю ворожість по відношенню до реформування?

Наскільки можна зрозуміти, Міндовкілля вважає за можливе вирішити це питання силовим методом,  без будь якого консенсусу з суспільством, тобто як кажуть в народі, переламати ситуацію через коліно ігноруючи думку суспільства. При цьому не маючи конкретного плану проведення реформування.  Це викликає певний супротив і нівелює результати реформування.

Автор статті підтримує ідею Міндовкілля про реформування лісового господарства і особисто вважає що в даний час єдиним шляхом реформування лісогосподарського комплексу є створення багатогалузевого публічного акціонерного товариства, в якому частка держави буде складати 51% акцій – ліси і майно лісгоспів, які залишаються державною власністю. Для розвитку ПАТ залучаються кошти приватних інвесторів (вартість 49% акцій). Тобто ліси однозначно залишаються в державній власності, а інвестори самі вирішать чи доцільно їм викупати акції ПАТ і яким чином розвивати ПАТ та фінансово забезпечувати ведення лісового господарства на належному рівні незалежно від регіону, компенсуючи   відсутність доходів від реалізації лісопродукції доходами від інших видів діяльності.

Функції організації ведення лісового господарства та контролю за якістю ведення лісового господарства в даному випадку залишаються за державою.

Але при цьому при реформуванні повинен бути досягнутий консенсус з усіма верствами населення та державними структурами. І це можливо.

А для цього необхідно розробити і довести до суспільства елементарний покроковий план  проведення реформування з поясненням всіх запланованих заходів та очікуваного результату.

Першочергово необхідно за трьома соснами переможних реляцій Держлісагенства про сумнівні успіхи галузі  визнати недолугість системи керівництва і показати ліс проблем, які постають стіною перед лісовим господарством і вимагають оперативного проведення реформування. Це дуже важкий психологічний крок, але його необхідно зробити. Без нього не обійтися.

Так, як не прикрашати інформацію, але необхідно визнати, що виконання  Програми Президента України «Зелена країна» успішно провалено.

Для працівників лісового господарства  не буде новиною інформація про незадовільний стан розчищення і заліснення  тисяч гектарів згарищ минулих років, яка приховується бравурними звітами, в які з них ніхто не вірить. Але у майже 80 Народних депутатів, які виступають проти реформування лісогосподарського комплексу, об’єктивна інформація по даному питанню мабуть викличе шок.

Подібна ситуація і з залісненням вирубок в Карпатах та і на Поліссі, де скоро буде новий склад лісу – 10 Ож (ожини).

Ні разу керівниками галузі в ЗМІ не був об’єктивно висвітлений  фактичний наявний стан справ в лісовому господарстві в південних регіонах України.  Не дивлячись на патріотизм і професійну відданість працівників лісгоспів, які ще залишилися, стан справ в лісовому господарстві на півдні України можна розцінити як занепад. Але на сайті Держлісагенства немає інформації про відсутність належного фінансування ведення лісового господарства, про те що в лісгоспах відчувається кадрова криза, відсутні належні охорона і захист лісу.. І для того, щоб врятувати ситуацію, яка постійно погіршується,  потрібні мільярдні інвестиції. І ніхто не дає відповіді – а де взяти кошти?

А вказана інформація не публікується тому що  керівники ДАЛРУ не бачать реального виходу з кризи. Ця структура себе вичерпала і не спроможна поліпшити стан справ в лісовому господарстві. Необхідне термінове реформування галузі шляхом створення структури, яка буде працювати на умовах стабільної фінансової самоокупності.

Небувала по жорстокості війна, яку веде Росія проти України, загострила всі проблеми лісового господарства і їх неможливо вирішити виїзними  піар-колегіями Держлісагенства, які допомагають лісовому господарству, як мертвому припарки.

Але необхідно знайти консенсус з народом – кожен громадянин повинен свідомо зрозуміти що реформування необхідно зробити. А те що певна категорія працівників лісового господарства по вищевказаних причинах буде боротися проти реформування до кінця -сумніву немає. І тільки час все  розсудить і розставить на свої місця.

Користуючись нагодою автор ще раз хоче привернути увагу читачів до проблеми глобального потепління, яке уже у нас відчувається і буде в цьому році посилюватися з відповідними наслідками. І з причинами глобального потепління необхідно боротися всіма доступними результативними методами, що в лісовому господарстві можна буде досягнути в певній мірі і за рахунок реформування.

Кожен повинен повірити в те, що об’єктивне, грамотно проведене реформування є необхідним і позитивним кроком. А доказати це повинні працівники Міндовкілля і спеціалісти лісового господарства і провести його з дотриманням моральних і юридичних норм. Успіхів Вам!

З повагою до читачів

Михайло Іванович, інженер лісового господарства.