НЕЛЮДЯНІСТЬ

На мою почту пришло письмо следующего содержания:

“Здравствуйте уважаемый Михаил Юрьевич! Произошел один случай который вынуждает меня проинформировать общественность о непорядочном поведении закарпатских лесоводов. Они отказали в помощи  безногому парализованому ветерану лесного хозяйства. Вчера он умер. Если считаете нужным и возможным – прошу Вас опубликовать эту информацию. С уважением М.И.”

Дорогой Михаил Иванович! Размещаю Ваше письмо не читая. Я давно вижу, что лесоводы меняются… Этому способствует фарисейство руководства и “легкие деньги”, как мерило жизненного успеха и отраслевого авторитета.

Радует одно: не все меняются… У меня эта неделя тоже началась с похрон заслуженного ветерана и очень близкого мне человека… Они состоялись в Андреевке (Макаровский р-н., Киевская область). Там всё было иначе…

Спасибо, за то что не равнодушны… Берегите себя…

С уважением и благодарностью, М.П.

В Хусті Закарпатської області проживала сім’я ветеранів лісового господарства, які  після закінчення технікуму з 1962 року до виходу на пенсію працювали  в Хустському лісокомбінаті а потім в лісгоспі. Починали з дільничних техніків-лісоводів, а перед виходом на пенсію працювали на інженерно-технічних посадах.

Так сталося, що чоловіку ампутували ногу і дружина довгий час на своїх плечах несла всі  труднощі по догляду за чоловіком, в якого були і інші хвороби. В цій ситуації прожити на дві невеликі пенсії неможливо. Посильну допомогу надавала сім’я дочки, яка працює вчителькою, а її чоловік- кваліфікований музикант, залишився без роботи і перебивається тимчасовими заробітками.

В даний час вік сім’ї ветеранів близько 80 років

На початку червня чоловік втратив можливість рухатися і був паралізований.  Про стан сім’ї можна уявити – ворогові не побажаєш.

Коли це стало відомо мені, я запропонував свою фінансову допомогу, але дружина чоловіка відмовилась.

З надією на моральну та матеріальну допомогу пенсіонерам від потужного Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства в 20 числах червня я зателефонував в приймальну начальника управління п. Білоусової В.Є.. Розмова відбулася з секретарем п. Таня, яка ввічливо повідомила, що пані начальниця відсутні, і попросила повідомити питання, з яким я хочу звернутись до  неї. Я розказав і отримав доброзичливу відповідь що вона обов’язково доповість начальниці.

Через декілька днів на мій телефонний дзвінок вона відповіла, що пані начальниця зайнята і щоб я зателефонував директорові Хустського лісгоспу п. Соймі Ю.Ю. і дала його номер телефону. Я зателефонував і навіть не висловивши повністю прохання отримав відповідь, від якої отетерів – мені в досить не ввічливій формі було сказано, що лісгосп  не може надати ні моральної, ні матеріальної допомоги паралізованому інваліду – ветерану лісового господарства. Директор особисто може дати тисячу гривень із своєї зарплати, за що я подякував і відмовився – навіщо вводити людину в збитки, якщо лісгосп і він такі бідні.

Я зателефонував в приймальню начальниці ЗОУЛМГ, доповів про розмову з директором лісгоспу і щиро подякував за «допомогу».

28 червня ветеран помер і 29 червня о 13 годину відбудеться похорон. Хай з Богом спочиває.

Я пропрацював в лісовому господарстві скільки, що і начальниця управління і директор лісгоспу ще не прожили. Але за все своє життя я не зустрічав такої бездушності і нелюдяного відношення до людей. Лісівники завжди були людяними – це було їх характерною рисою. Випадок в Закарпатті  є виключенням і ознакою кадрової деградації в лісовому господарстві.

А фарисейство не має меж – в той час як було відмовлено в допомозі помираючому інваліду, проводиться нікому не потрібний в даний час  чванливий захід –  піар-колегія ДАЛРУ в Закарпатській області, на який витрачено мабуть не менше сотні тисяч гривень.

В місцевих ЗМІ біла оприлюднена підтверджена і не спростована  інформація, що один із лісгоспів ЗОУЛМГ відпускає близько 50% лісопродукції по прямих договорах з відповідними цінами. Коли про це кореспондент запитала п. начальницю управління, вона заявила що такий факт її невідомий. Що ще говорити.

Враховуючи вищевикладене,  звичайна пенсіонерка 90-річна жінка, незнайома з сім’єю померлого, з метою покращення фінансового стану ДП «Хустське лісове господарство»  перерахує на розрахунковий рахунок лісгоспу 10 гривень фінансової допомоги, як тільки знайде фінансові реквізити лісгоспу. Квитанція буде оприлюднена.

ЛЮДИ, БУДЬТЕ ЛЮДЬМИ. НЕ ЗАБУВАЙТЕ, ЩО ПРИЙДЕ І ВАШ ДЕНЬ ОСТАННІЙ.

З повагою до порядних лісівників

Михайло Іванович –інженер лісового господарства