Гуманітарний рейс

Тернопільські волонтери прямують на Київщину.

Працівники Чортківського держлісгоспу, що на Тернопільщині, з початку війни займаються волонтерством та співпрацюють у цьому напрямку з місцевими громадами і небайдужими місцевими мешканцями. Велику підтримку лісівникам та активістам у благій справі надають й тернопільські земляки за кордоном.

– Увесь колектив нашого підприємства активно займається волонтерством, – розповідає директор ДП «Чортківський лісгосп» Юрій Кравець. – Особливо можна виділити працівників Скала-Подільського лісництва на чолі з лісничим Володимиром Гайовським. Вони не лише плідно волонтерять, а й підтримують дуже тісні зв’язки та співпрацю в цьому напрямку з територіальними громадами та небайдужими мешканцями.

Саме пан Володимир із колегами по лісництву, нашими працівниками та небайдужими тернополянами, громадськими організаціями особисто чи не першим поїхав у гуманітарний рейс. Тоді ми повезли допомогу на Київщину, звідки щойно вигнали окупантів.

– Пане Юрію, розкажіть, будь ласка, детальніше про цю поїздку.

– ДП «Тетерівський лісгосп», на Київщині, дуже постраждав від російських загарбників, які пограбували та знищили там усе, що могли. Для підприємства особливо важливим було скло віконне, для адміністративних та виробничих приміщень. Бо ж усі вікна холодної весни там геть потрощили. За активної участі нашого колективу, скло доставили. Крім того,було доставлено продукти харчування та засоби гігієни.

І тут безкорисливу допомогу нам надала громадська організація наших земляків із Іспанії – «Moia Ukrayina» з міст Луцена та Кордоба в особі пані Оксани Гуменюк. Вони зібрали цінний вантаж та направили його до Польщі. У співпраці з приватними перевізниками Борщівської та Івано-Пустенської громад автівка з гуманітарною допомогою прибула з Польщі на Тернопільщину. Щира їм за це подяка.

– Чим ще вразила ваших працівників ця поїздка?

– Хлопців неабияк «вразили» снаряди від «Градів», що у перші дні після звільнення наче дерева смерті стирчали з асфальту. Або уся ділянка встелена протитанковими та протипіхотними мінами прямо на асфальті. І між ними вузенький шлях для автомобілів. Чи піноблоки з написом «міни» на дорозі. Спершу ми подумали, що це дитячі ігри. Але згодом зрозуміли, що боєприпасів там було стільки, що геть не вистачало спеціальних позначок, аби позначити небезпечні місця. Тож там малювали такі «позначки».

Місто Макарів – теж усе понівечене, розгромлене, розграбоване. Уздовж шляху десятки спалених та знищених російських танків, БТР, БМП, іншої техніки. Її тоді ніхто не прибирав. Та розстріляні й спалені цивільні автомобілі з літерою «Z». Як згодом розповідали місцеві мешканці, окупанти напередодні своєї ганебної втечі масово «віджимали» у людей всі легкові автомобілі, що бачили. Їх вони хотіли або забрати у якості трофею, або втекти ними чим швидше. Та багатьох ворогів це не врятувало – їх так навіки й поклали до української землі.

– Кому, загалом, ви тоді надали гуманітарну допомогу?

– Наш рейс відбувся дуже вдало. Їздили до міста Боярки, відвезли вантаж нашим хлопцям. А вже вертаючись додому, завітали до воїнів із нашого підприємства на Житомирщині. Згодом ми ще цілеспрямовано допомагали дитячому будинку-інтернату у Чернігівській області. Багато є позитивних прикладів. Але основний наш напрямок роботи нині – цілеспрямована допомога нашим землякам на фронті.

– Пане Юрію, розкажіть, будь ласка, про це детальніше.

– Працівники Скала-Подільського лісництва та мешканці села Цигани, Борщівської ОТГ, активно допомагають землякам, які призвані до лав Збройних Сил України. Допомагаємо воїнам чим можемо – від мінеральної води та консервів до бронежилетів та засобів спостереження. Часто відправляємо смаколики у вигляді нашого рідного домашнього сала. Привіт з рідної домівки.

Тісно співпрацюємо з «Новою Поштою», волонтерами, які довозять вантаж на передову. Туди, куди, здавалось б, ніхто не дістанеться. А нещодавно стався випадок, що довів згуртованість та небайдужість як лісівників, так і мешканців громади й, загалом, усіх небайдужих тернополян.

– Що це був за випадок?

– Раз наші хлопці потрапили під ворожий обстріл. На щастя, люди не загинули. Але техніка та обладнання було знищено та пошкоджено. Хлопцям особливо терміново був потрібен дизельний генератор. Він коштує понад 40 тисяч гривень. Односельчанами й працівниками лісництва 21 травня було почато збір коштів. Необхідну суму зібрали в той же день. Хтось давав двісті, хтось п’ятсот, а то й тисячу гривень.

Але кожна гривня була на вагу золота. Вже 22 травня обладнання придбано та відправлено. І 24 травня генератор було доставлено до підрозділу. Така от сила у нашій єдності. Так працюємо й надалі.

Керівник державного підприємства «Чортківське лісове господарство» Юрій Кравець:

– З початку відкритої агресії Росії проти України наш колектив активно допомагає нашим захисникам та співвітчизникам. До лав Збройних Сил України мобілізовані 13 наших працівників. Тож ми надаємо волонтерську допомогу за їхніми запитами. Також тісно співпрацюємо з військовими частинами ЗСУ та іншими військовими формуваннями. До речі, ми надали на потреби української армії й певну кількість автотранспорту. Особливо потрібними виявились потужні вантажівки та спецтехніка. Надаємо й лісоматеріали, деревину, паливно-мастильні матеріали.

Про допомогу нашим колегам із Київщини я вже детально розповідав. А ще з перших діб війни ми активно приймали у себе на відпочинок або тимчасове проживання внутрішньо переміщених осіб з областей, які були першими уражені російською агресією. Перші переселенці з’явились у нас уже з 1 березня. Це були люди з Київщини, Чернігівщини, Харківщини, Луганщини, Донеччини, Херсонщини та інших областей. Було багато мешканців міст Бучі, Ірпеня, Гостомеля. Пенсіонери, жінки, діти, підлітки, цілі родини. Були й родини співробітників лісового господарства. Людей ми розміщали у лісництвах та інших пристосованих приміщеннях. Загалом, допомогли 69 людям. Й готові допомагати співвітчизникам й надалі.