08/06/2022
0Везуть допомогу і дітям, і військовим.
Микола ЯВОРСЬКИЙ,Газета “Природа і суспільство”
Працівники Корсунь-Шевченківського держлісгоспу Черкащини активно займаються волонтерством, успішно поєднуючи його з поточною лісогосподарською діяльністю. Допомога армії, переселенцям, особливо дітям чи пенсіонерам, колегам із охоплених війною областей. Це лише невеликий перелік турбот корсунь-шевченківців від директора лісгоспу до рядових працівників. Ми поспілкувались із двома лісівниками-волонтерами з Черкащини.
«Ми бачили дим та полум’я, коли ворожа ракета влучила у приміщення…»
– Колектив нашого підприємства розпочав безперервну волонтерську роботу з перших діб агресії Росії проти України. Моє завдання вчасно відвезти та привезти увесь необхідний вантаж, – розповідає водій лісгоспу Вадим Колотило. – Завдячуючи нашому директору В’ячеславу Шако, у нас є спеціальний автомобіль. Це надійний «бойовий» мікроавтобус «Фольксваген». Завжди є й запас пального, що в наш час дуже важливо. А решта водійських справ – у моїх руках.
Я з хлопцями вже возили гуманітарну допомогу до міст Дніпра, Запоріжжя. Це продукти харчування, засоби гігієни, речі домашнього вжитку – словом, усе, що потрібно для людського побуту. Передали допомогу на пункт збору. Доправляли допомогу й нашим воїнам-захисникам. Мій молодший брат – кадровий офіцер. Він дуже добре знає, що потрібно хлопцям на фронті.
За час подорожей було різне. Колись лишень під’їжджаємо до міста Дніпра й бачимо густий дим. Потім ми дізнались, що це ракета «прилетіла». Була зруйнована будівля, виникла сильна пожежа. Але, дякуючи Богу та людям, усі наші поїздки закінчились щасливо. Автомобіль та екіпаж жодного разу не підвели.
Найбільше вразила крайня поїздка до курортного міста Трускавця, що на Львівщині. Курорти, санаторії, готелі – всі місця відпочинку нині заселені біженцями. Пенсіонери, жінки, діти. Яблуку немає де впасти. Тож ми цілеспрямовано везли саме допомогу діткам. Розвантажились, а потім ще рейс до Львова. Там, за допомогою та сприяння львівських лісівників знову завантажились. І у черговий рейс. Така от наша волонтерська лісівнича робота.
«Щасливий автомобіль»!
– Наше лісівниче братство дуже плідно та тісно співпрацює та допомагає одному з підрозділів Збройних Сил України, – розповідає лісничий Стеблівського лісництва Володимир Руденко. – Там служать дуже багато наших земляків, а ще мої друзі та знайомі наших колег. Та й командир одного з батальйонів, із яким ми співпрацюємо – теж наш земляк – з Умані!
Підрозділ з перших діб боронить Україну на одній з найгарячіших точок Донбасу – Світлодарській дузі. Хлопці по старій пам’яті та дружбі звертались до нас і до директора лісгоспу В’ячеслава Шако за допомогою. Щойно отримували запит, як починали «мобілізовувати» всі наші сили та ресурси. І фактично мінімум раз чи двічі на місяць ми їдемо до «бригади земляків» у гості. Взимку везли багато теплих речей, одяг, взуття, засоби гігієни. Завжди актуальна «оптика», бронежилети, шоломи, наколінники. Словом усе, що допоможе бити ненависного ворога! Щоразу по повній завантажуємо бус із причепом. Дякуючи нашому директору, немає жодних проблем із пальним.
За час наших поїздок теж траплялося різне. Це ж Донбас. Там лінія фронту за мить може опинитись поруч із тобою. Колись наші автомобілі вертались усі посічені та побиті осколками. Дякуючи Богу, ніхто не загинув!
Але найбільш пам’ятний нам один нещодавній рейс. У хлопців-зв’язківців у жорстоких боях згорів службовий старенький «УАЗик». Звісно, у наш час вояк без машини наче без рук. Тим більше, зв’язок це ж мозок та серце армії. Тож бійці звернулись до нашого директора та волонтерів за допомогою. Ми знайшли старий, але надійний пікап «Рено». Машина «від народження» цивільна, але ми її переробили на «військову». Мости підняли, перефарбували. І ось хлопці воюють на нашому подарунку досі. Були у різних передрягах, але автомобіль показав себе на всі 100%. Дай Боже, довгих ще років служби.
Ось знову збираємось у черговий рейс. Бо хлопці надійно та вірно захищають нам там мирне небо. А ми, зі свого боку, надійно та вірно підтримуємо їх.
