Питання в день професійного свята українських журналістів: що робити з брехливими виданнями, продажними редакторами і журналістами?

ПАРЛАМЕНТСЬКА ГАЗЕТА «ГОЛОС УКРАЇНИ» ПРАЦЮЄ ЯК КРЕМЛІВСЬКО-ОРКІВСЬКІ ПРОПАГАНДОСИ

Заради грошових подачок від власкорів, її керівництво надрукує будь-яку брехню і наклепи. Навіть у війну не нажеруться.

Сьогодні професійне свято українських медійників. Як слушно наголошує Національна спілка журналістів України, ми не святкуємо. Ми – відмічаємо День журналіста. Вшановуємо пам’ять наших колег, загиблих на цій страшній війні при виконанні свого громадянського і професійного обов’язку. Вчимося працювати в умовах розв’язаної рашистами військової агресії проти нашої землі.Одна з умов такої діяльності – непримиренність щодо усякої брехні і продажних маніпуляцій, які дозволяють собі окремі вітчизняні медіа і окремі журналісти.Інакше вони ще гірші за смердючих орківських пропагандосів.

Зайве говорити, що саме керівник офіційного друкованого органу Верховної ради з високою назвою «Голос України», що існує за кошти платників податків, повинен бути кришталево чесним і чистим від будь-яких корупційних схем, демонструвати бездоганний професіоналізм, неухильно дотримуватися журналістських стандартів. Служити правді і тільки правді.

Але які там стандарти, яка правда, коли власні кореспонденти з окремих областей час від часу підносять шефу кілька хрустких «вашингтонів» і шепочуть на редакторське вушко: «Просили надрукувати».

Гроші не пахнуть – і редакція друкує. Навіть відверту хрєнь, опускаючи на дно парламентське видання і загалом українську журналістику.

Не так давно, 26 травня, «Голос України» видав чергову (чергову!) замовну брехню, проплачену героєм статті, що вийшла під назвою «Хто і за що замислив прибрати з посади головного буковинського лісівника?» з підзаголовком «Як, користуючись війною, дехто намагається дірватися до переділу лісів».

Головний буковинський лісівник – це Василь Гончар, начальник Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства (ЧОУЛМГ), депутат облради від Аграрної партії, виходець з Сокирянщини (така собі Сицилія і Кувейт в одній окремо взятій області), словом – дуже вагома фігура на Буковині.

А той «дехто», кому, за версією видання Горлова, Гончар ніби заважає переділити ліси і хто нібито розхитує під ним крісло, – це заступник голови Чернівецької військової адміністрації Богдан Ковалюк, давній «друг» парламентської газети і місцевих медіа.

Суть у тім, що за останні кілька тижнів на управління Гончара звалився шквал критики. Починаючи з повідомлення НАБУ про затримання на гарячому лісівників Чернівецького лісгоспу, які за грубі гроші нелегально переправляли через кордон ухилянтів від військкомату. І закінчуючи прем’єрою Чернівецького театру про нещадну вирубку лісів.

Була і моя стаття щодо порушення ЧОУЛМГ і укрупненими лісгоспами (зокрема Сокирянським) законів України при рубках в лісах лісогосподарських підприємств, ліквідованих в рамках загальної лісової реформи. Ці рубки таки незаконні, оскільки укрупненні лісогосподарські підприємства не мають на ліси ліквідованих лісгоспів позначеного права постійного користування.

Заговорили і зазвичай боягузливо мовчазні голови громад, які бачать падіння надходжень в місцеві бюджети, зокрема від податку на доходи фізичних осіб, задіяних в лісовому секторі області.

Під Гончарем реально захиталось крісло.

І як завжди ведеться в таких випадках, скористатися конфліктною ситуацією поспішила парламентська газета, запропонувавши Гончару свої послуги бордельно-прально-банного комбінату. І почала відбілювати головного лісівника Буковини відвертою брехнею.

«Причиною наступу на Василя Гончара була його непоступливість у питанні передачі державних лісів у комунальну, читай приватну, власність», – пише «Голос України», намагаючись вивернутися від відповідальності за розповсюдження брехні і наклепів прикрашанням своєї замовної статті словами «вірогідно», «мабуть», «швидше за все» і традиційно, за старою перевіреною схемою, підставляючи під вогонь місцеве популярне видання БукІнфо.

Правда у тому, що передачі колишніх колгоспних лісів, або лісів АПК, з державної у комунальну власність домагалася зовсім не облдержадміністрація і Ковалюк, як пише «Голос України», а Чернівецька облрада і її голова Олексій Бойко, друг, земляк і брат по партії Василя Гончара.

На Бойка насідали голови громад, особливо гірських – вижницьких і путильських (я про це теж сто разів писала), з проханням-вимогою допомогти їм вирішити життєво важливе питання ресурсного, а отже фінансового забезпечення розвитку їх територій. А також депутати облради від місцевої партії «Єдина альтернатива», які присягнули виборцям повернути громадам їх законний природний ресурс.

Здійснити передачу державних лісів міг тільки їх власник і розпорядник – тобто Чернівецька ОДА, попередньо погодивши цей крок з директорами лісгоспів системи АПК як з постійними лісокористувачами. Обласне управління лісового господарства і його начальник Гончар в цій передачі грали роль весільного генерала, від якого нічого, по суті, не залежало.

Проте керівники Чернівецької ОДА/ВА Осачук з Ковалюком були якраз категорично проти випускати з рук апековські ліси. Вони цинічно грали вар’ята, звертаючись з непотрібними листами до непотрібного в цій ситуації Гончара, аби не вирішувати питання.

Тому увесь минулий рік в кабмін, держлісагентство, у Верховну раду зі скаргами, що Чернівецька ОДА саботує передачу лісів АПК громадам, їхали одна за одною делегації місцевих ОТГ і облради. Депутати від Єдиної альтернативи Ілля Косован, Ярослав Бартош, Олександр Шкурідін, від ЄС Сергій Капіцький, представники місцевого самоврядування Михайло Андрюк, Валерій Полянчук, Наталія Катрюк, Василь Загарюк, Іван Повідаш та інші це сто разів підтвердять.

Чернівецька облрада, у свою чергу, бомбардувала облдержадміністрацію листами з вимогою негайно передати ліси АПК у власність громад. На доказ цього – один з численних листів її голови Олексія Бойка, друга і однопартійця Василя Гончара, від 23 листопада 2021 року (див. нижче).

Однак головний редактор «Голосу України» Анатолій Горлов не став розбиратися в усіх перипетіях з лісами АПК Буковини.

Головний лісівник області хоче заради збереження посади показати себе жертвою змови керівників місцевої виконавчої і представницької влади?

Запросто. Тим більше за його ж, лісівника, гроші. Тим більше, коли є можливість ще раз розмазати одіозного Ковалюка.

І «Голос України», накручуючи далі брехню, озвучує у згаданій статті висмоктану з пальця його власкора Сергія Сулими історію про лісовий масив уздовж Дністра в колишньому Заставнівському, а сьогодні Чернівецькому районі. Мовляв, ці прибережні землі під загальний шумок передачі громадам лісів АПК хоче забрати собі вже згаданий Ковалюк. І тільки, бач, державницька позиція Гончара не віддавати ліси місцевій громаді зберегла їх від знищення і дерибану.

Що ж насправді відбувається з буковинськими лісами АПК, зокрема вздовж Дністра, у відповідності до задокументованих фактів, а не словесного проплаченого проносу «Голосу України»?

Річ у тім, що зазначений лісовий масив у 2,5 тис га був і залишається державної форми власності і на правах постійного користування належить Заставнівському лісгоспу АПК.

Ще у 2018 році той самий Олексій Бойко, будучи заступником голови ОДА Сергія Осачука, ініціював за рахунок заставнянських державних лісів розширити в області територію природно-заповідного фонду. А саме – після ліквідації Заставнівського лісгоспу АПК передати прибережні ліси в користування національно-природному парку «Хотинський», залишивши їх у державній власності. Це питання узгоджено на рівні міністерства захисту довкілля і природних ресурсів, але війна призупинила його остаточне вирішення.

Принаймні, Заставнівський лісгосп АПК не увійшов в минулорічний наказ голови ДАЛРУ щодо приєднання його лісів до укрупнених лісгоспів, як це відбулося з усіма іншими лісгоспами АПК області.

То де тут проглядається Гончар? Від кого він героїчно рятував місцеву дністровську рив’єру, як намагається представити ситуацію газета Анатолія Горлова, брехливо підігруючи замовнику публікації?

Виходить, що комерційні структури, які прагнуть прибрати до рук береги Дністра і про які пише «Голос України», засіли саме в Чернівецькій облраді Олексія Бойка і в міндовкілля Руслана Стрільця?

Краще б Горлов задумався над питанням, чому головний лісівник Буковини Василь Гончар, «великий природолюб, захисник пташок, комашок і усякої звірини» (як його змальовує газета), який дуже переймається долею лісів Заставнівщини, чому цей натураліст не захистив від незаконного вирубування 300 дерев (у тому числі цінних порід) придністровського лісу на його рідній Сокирянщині?

Чому не перешкодив цьому злодіянню (хоча міг запросто), яке восени минулого року сколихнуло всю область. Якісь пройдисвіти (слідство, упс!, так і не встановило замовників) у всіх на очах, не ховаючись, протягом кількох тижнів зачистили мало не гектар лісу над самим Дністром під будівництво злітної смуги приватного аеропорту для малої авіації.

Мовчить чомусь щодо цієї вражаючої беззаконням історії і саме міністерство довкілля. Може, то справді стрьомно віддавати дністровські ліси Хотинському НПП, який не може їх захистити?

Схоже, пане Горлов, на території Сокирянській ОТГ, де головою Василь Козак (ще один великий друг і партійний босс Василя Гончара), вже почали будувати Дністровську рив’єру, про яку пише «Голос», переступаючи усі закони поводження з лісами – юридичні і людські, чи не так?

Саме для розширення приватної рив’ери, Сокирянський лісгосп зі згоди Гончара вже давно просить голову Чернівецької військової адміністрації Сергія Осачука вилучити з державної у комунальну власність Сокирянської ОТГ 23,4 га лісових земель вздовж Дністра (див. документ).

Значить, на користь Сокирянської громади передавати з державної в комунальну власність ліси можна, а для інших громад – категорично ні.

Отака державницька позиція лісівника Василя Гончара і журналіста Анатолія Горлова. Їхні маніпуляції і вигадки – чисто в стилі орківсько-кремлівських пропагандосів безсоромно перекручувати факти на догоду тих, хто замовляє і проплачує брехню.

Питання в день професійного свята українських журналістів: що робити з брехливими виданнями, продажними редакторами і журналістами?