31/05/2022
0Як лісівники Сумщини зіткунулись із «руським миром».
Розікрадені автомобілі й приміщення, звідки винесли навіть медичні аптечки, ручки та канцелярське приладдя. І наслідки «життєдіяльності» скрізь, де бачать очі. Так російські окупанти хазяйнували у Бишкінському лісництві Лебединського держлісгоспу на Сумщині.
– Вперше російські окупанти зайшли до нашого села Бишкінь наприкінці лютого. Це була наче розвідка. Пробули декілька діб і поїхали геть. Але незабаром повернулися величезною броньованою ордою. Вони окупували все село. У нашому лісництві розгорнули «польовий» штаб. Люди пригадують, що майже всі загарбники були слов’янської зовнішності, – згадує директор Лебединського держлісгоспу Віталій Баранов. – На людських подвір’ях розгорнули машини та техніку. Багатьох місцевих мешканців силоміць вигнали з будинків. Якщо хтось із господарів не відчиняв окупантам або заздалегідь покинув свої хати у селі, зачинивши їх, ці будівлі розстрілювали або спалювали. Ось такий от окупаційний «порядок». Людям забороняли виходити з власних подвір’їв під загрозою розстрілу. Грабували місцевих підприємців та фермерів – забирали все цінне, особливо пальне.
Але мешканці нашого краю чинили опір загарбникам. Активно вела бойові дії місцева територіальна оборона, де служили й наші працівники. Так, у нашому Межиріцькому лісництві наприкінці лютого силами наших єгерів-тероборонівців було захоплено ворожу бойову машину піхоти. Лісовою дорогою їхала колона. Аж заглухнула одна їхня БМП. І коли окупанти поїхали за допомогою до своїх, то наші працівники швиденько захопили техніку, взяли на буксир до двох тракторів та перетягнули до надійного місця. Трофей сховали від ворога, а далі передали військовим Збройних Сил України.
– Віталію Миколайовичу, ваші лісництва вороги теж розікрали?
– Вже зараз можна констатувати за даними інвентаризаційної комісії, що нашому Бишкінському лісництву завдали збитків на загальну суму понад 350 тисяч гривень. Прокоментую це детальніше.
Після окупації наші працівники не виходили на роботу. Ми не хотіли, аби люди ризикували життям та здоров’ям. А в лісництві росіяни теж поводилися наче дикуни та мародери. Бо, спершу, вони швидко розікрали всю нашу техніку. З лісовоза «Урал» зняли акумулятор, запчастини, розграбували кабіну. Від автівки лишився кузов, скелет кабіни та шасі. Зі старенького «ГАЗ-53» теж зняли акумулятора. Розікрали майже «догола» три наші трактори. З автомайстерні викрали навіть домкрати та гайкові ключі.
Викрали тонну паливно-мастильних матеріалів лісництва. А ще росіяни викрали наш автомобіль «УАЗ 3303», що ми використовували у якості пожежного модуля. Доля цього автомобіля нам невідома досі. Дивом ми врятували наш найновіший патрульний позашляховик «Рено Дастер». Бо ми вже знали, що ці покидьки «полюють» на позашляховики. Аби було зручно їздити нашими лісами, робити вилазки та диверсійно-розвідувальні акції під виглядом «своїх». У селі вони покрали чимало цих машин.
– І як ви врятували автомобіль від російських мародерів?
– Це була справжня спецоперація, де були задіяні наші лісничі та працівники автопарку. Чесно скажу, диво, що загарбники не дістались до цього автомобіля у перші дні окупації. Тож, коли ворожі патрулі тимчасово покидали село, хлопці врятували машину. Крадькома дістались до лісництва, відкрили гараж, завели автомобіль і тихенько поїхали, прислухаючись, чи не йде або не їде ворожий патруль? А далі повільно повзли вночі таємними стежками, але, на щастя, доїхали до Лебедина. Місто не було окупованим. Так й врятували автомобіль.
– І викраденими автомобілями у вас, на жаль, не обмежилось?
– У перші доби окупації росіяни розстріляли дві наші камери відеоспостереження на території Бишкінського лісництва. Розтрощили й пульт нагляду у конторі. А ще у лісництві розташована спостережна протипожежна вежа задля нагляду за лісами. То ці варвари, спершу, лупили по верхівці вежі з автоматів, буцімто, там стоять камери. Розстріляли щоглу. Але сама наша камера з вежі тоді була на зберіганні у лісництві. Це коштовна камера вартістю понад 93 тисячі гривень. І її теж викрали. Після знищеного автотранспорту це найважчі наші матеріальні втрати.
З пункту зберігання протипожежного інвентарю покидьки реквізували три бензопили, кущорізи, лопати та інший інструментарій, що ми використовували для господарчих робіт у лісі та гасіння пожеж. Не погребували навіть медичною аптечкою.
– Ваші колеги з інших областей розповідають, що росіяни крадуть, що бачать. Наприклад, й унітази та електрочайники.
– У нас було таке саме. Бо у самій конторі вони розстріляли та розбили задля забави комп’ютери, що ми не встигли евакуювати. Викрали телевізор, планшети, ноутбуки, розбили ксерокс. Навіть ручки, папір та інше канцелярське приладдя. Сейфи для документації розстріляли або різали автогеном. Добре, що ми ще документи завчасно евакуювали. Зі сейфів ці дикуни поробили наче «пічки-буржуйки» і грілись за їхньою допомогою у нашому гаражі, де зробили імпровізоване караульне приміщення. Добре, що там ще нічого не спалили.
Про туалети, на жаль, це не вигадки. Бо у нас в приміщенні є туалет. Є й окремий туалет на подвір’ї. То туди ці істоти взагалі ні ногою. Усі свої «природні справи» робили у наших альтанках рекреаційного пункту відпочинку чи просто серед подвір’я, де бачили. Дуже гидко та огидно. Потім ще потрощили там усі гірки, лавочки, локації. Нам довго довелося відмивати та відчищати усі сліди «життєдіяльності» «асвабадителей». Добре, що хоч унітаз не викрали. Можливо, вони просто не мали уяви, що це таке стаціонарний туалет.
Уявіть, у нас викрали навіть виделки та ложки. І електрочайник теж загребли. Теж, дійсно, без підставки.
– І врешті окупантів вигнали з ваших країв?
– Це все жахіття тривало у нас десь до 10 березня. Бо від нас загарбники ще намагалися просуватись далі вглиб району та області, але були зупинені та розбиті українськими військами. Артилерійську канонаду було добре чути. Автодорогою Лебедин–Суми вони тягнули свою понівечену та потрощену техніку. В нашому лісництві біля розсадника в кювет зі шляху з’їхав та перекинувся російський танк. Він був практично неушкодженим, тож його забрали вже наші захисники. Ще одну розбиту в мотлох свою бойову машину піхоти росіяни теж кинули в лісництві.
– Віталію Миколайовичу, ліси у ваших угіддях теж зараз заміновані?
– Так. «Розтяжки» з гранатами РГД-5 і так далі ворог полишив скрізь. У лісі замінували ними лісові дороги, місця зупинки транспорту, пункти відпочинку. Нещодавно двоє сторонніх людей їхали у службових справах. Неподалік нашого Великовисторопського лісництва звернули на квартальну просіку. І підірвались. Один на смерть, другий із пораненнями – в лікарні. Трагедія на рівному місці через російських нелюдів. Відомо, що у цих же угіддях на ворожій вибухівці підірвались та загинули один благородний олень та декілька лисиць.
На жаль, наші ліси ще довго будуть смертельно небезпечними. Бо навіть ми задля виконання поточної лісогосподарської діяльності працюємо у лісі лише у супроводі рятувальників та військових, після повного обстеження саперами тієї чи іншої ділянки угідь. Недаремно стороннім особам доступ до лісу зараз категорично заборонений.
А зараз дев’ять працівників Бишкінського лісництва на чолі з лісничим уже знову стали до виконання службових обов’язків. Досі відмиваємо та відчищаємо всю територію та приміщення від цих варварів. Та й поступово займаємося лісогосподарськими справами, бережемо ліси від пожеж. От пошкоджену вежу вже полагодили.
