06/06/2008
0
Лісничий Мереф’янського лісництва Жовтневого держлісгоспу Анатолій Іванович Чобітько зізнається, що за тридцятилітню лісову кар’єру в нього було лише два таких тривалих безсоння. Тиждень він не міг склепити повік, коли дикі свині вирили більше 10 гектарів посаджених жолудів, і ось тепер він не має спокою, коли дізнався про наміри бізнесменів вирити у його лісі кар’єр. Тоді сосни, котрі ви бачите на знімку, будуть вирубані до пня, а на місці пагорба, порослого конваліями та горицвітом, з’явиться котлован з водою. Це обов’язково трапиться, якщо ініціативна група депутатів Мереф’янської міської ради програє битву тим, хто хоче перетворити звичайний пісок у гривні. В усякому разі так вважає інженер-гідрогеолог, депутат міськради, секретар комісії із земельних відносин Тетяна Селезньова.
На думку юристів, стаття 9 Кодексу про надра, на яку посилається
обласна рада, говорить, що до відання обласних рад на їх території у
порядку, встановленому цим Кодексом, належить «надання надр у
користування для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення».
Але наступна стаття 10 вказує, що до відання, наприклад, міських рад на
їх території у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими
законодавчими актами України, належить «погодження клопотань про
надання надр у користування з метою… розробки родовищ корисних
копалин місцевого значення». Висновок: обласна рада приймає рішення про
надання надр для розробки корисних копалин, а місцева погоджує. Для
того, щоб юридична чи фізична особа на законних підставах користувалася
надрами, розробляла їх, їй потрібно мати гірничий дозвіл на розробку
цих надр. Знову ж дозволи видає обласна рада, а погоджує місцева. Тобто
без погодження місцевої ради на законних підставах заволодіти корисними
копалинами неможливо… У противному разі прокурор мусить винести
протест на рішення обласної ради. Окрім відводу, потрібно також
оформити договір оренди родовища. Це компетенція лише місцевої ради.
Якщо цього документу немає, то ніхто не має права використовувати
природні багатства. Якщо в обласній раді вважають, що їх права
порушені, то вони повинні звернутися до суду, аби спонукати місцеву
раду прийняти рішення про укладення договору оренди. Але практично
неможливо змусити місцеву раду зробити це. Бо державна виконавча служба
не може змусити піднімати руки депутатів, які не бажають голосувати.
БІЗНЕС
Це за часів Радянського Союзу пісок вважали за ніщо. Пам’ятаєте, навіть анекдот був такий. Мовляв, знаєте, що буде, коли в Сахарі переможе комунізм? Точно, буде дефіцит піску. Тепер часи інші. Відкрийте інтернет і ви побачите, що сьогодні піском, глиною, щебенем та іншими будівельними матеріалами, торгують наліво й направо. Той продає кар’єр, а інший – купує. Навіть у нашій благословенній області розпочалася кар’єрна пошесть. Згадайте, скільки скандалів на кар’єрну тему було оприлюднено пресою останнім часом.
Ви помиляєтеся, коли думаєте, що сіючи сонях чи рапс на чорноземах, за триставідсоткової рентабельності можна озолотитися. Звичайно, хто має добрий шматок землі на Слобожанщині – не бідна людина. Але сільськогосподарське виробництво – це ризик. Власне це гра в підкидного втрьох – Господь Бог, держава й фермер. Причому, від першого гравця нічого не приховаєш, другий грає «крапленими» картами… Отож у дурнях завжди залишається третій – фермер. То засуха «спалить» прибутки, то уряд квоти введе. Не вродило – погано, уродить – ціни падають.
Пісок – це інша річ. Зрозуміло, що він дешевий. Але у згаданому Тимченківському родовищі його запаси, здається, 65 мільярдів кубічних метрів.
? Якщо заробляти всього одну гривню на кубі, то це 65 мільярдів прибутку, – виявляє знання з арифметики Анатолій Чобітько.
Звичайно, за рік цих грошей не заробиш, але прибуток стабільний. До того ж, з кожним роком будівельні матеріали зростають у ціні. Став шлагбаум і торгуй: смикнув мотузочку, підняв дрючок впоперек дороги – маєш «живу копійку». Сьогодні КамАЗ піску коштує понад 600 гривень. І ніякої засухи, граду чи потопу.
Згадане місце привабливе багатьма, як кажуть, факторами. Поряд – лінія електропередач, а головне – залізниця. Отож вези пісок хоч у Харків на будівництво, котре набирає все більших масштабів, хоч продавай його шляховикам, а ні – то висипай на пляжі. Їх сьогодні тьма приватизується – чи у Криму, чи на Дніпрі…
А головне, дуже важко порахувати, скільки й куди ти цього піску продав. Словом, вигідний бізнес. Отож недаремно цим піском зацікавилася якась іноземна фірма «Юпітер», засновник якої – громадянин США.
«МАЛЕНЬКА» БРЕХНЯ
Депутат Тетяна Селезньова вважає, що кар’єр поряд з Мерефою уже давно міг би розроблятися, якби склад їхньої ради був іншим, чи якби не «маленька брехня».
Спочатку нічого підозрілого не передбачалося. «Юпітер» звернувся в офіційному порядку до органів місцевого самоврядування. Згідно з положенням про надра, котрі передаються у користування, юпітеріанці надали пакет документів з координатами ділянки. Коли їх нанесли на карту, то з’ясувалося, що насправді ділянка під кар’єр 480 гектарів, а не 4,8, як зазначалося у проханні. А це вже інші масштаби.
? Ця «маленька брехня» нас дуже обурила, – говорить Тетяна Селезньова. – Створена з представників усіх партій, що представлені в нашому самоврядуванні, тимчасова комісія працювала три місяці й винесла рішення: відмовити «Юпітеру».
Власне, таке рішення ґрунтувалося на громадській експертизі, до якої було залучено 12 інститутів, підприємств та організацій. Вони дійшли таких висновків:
1. Кар’єрна розробка Тимченківського родовища планується на території Великого Бору, що віднесена рішенням Харківської обласної ради від 20.11.1997 року до територій, зарезервованих до заповідання, де виявлені рідкісні природні лісові та болотні угрупування, занесені до Зеленого Списку та Червоного Списку Харківської області.
2. Кар’єрна розробка такого потужного родовища пісків є масштабним техногенним втручанням у довкілля і неминуче призведе до збитку р. Мжі, суттєво скоротить екологічно безпечний забір з річки на водопостачання, знизить рівень води в колодязях і ґрунтах присадибних ділянок, що є загрозою для санітарно-епідеміологічних та соціальних умов проживання двадцятип’ятитисячного міста. А також може призвести до збитків загальнодержавного масштабу – зриву державних і виробничих програм Інституту овочівництва та баштанництва на зрошуваних полях.
3. Зниження рівня ґрунтових вод є катастрофічним для лісових насаджень урочища. Всі дерева, насамперед, сосняки, і дуби, кореневі системи яких нависають над капілярною каймою, будуть масово всихати на значно більшій території, ніж площа кар’єру.
Власне, якщо все це порахувати, то збитки лісового господарства могли перевищити усі прибутки від розробки піщаного родовища.
З цими висновками згодна і Громадська рада при державному управлінні охорони навколишнього середовища в Харківській області:
«Розробка Тимченківського родовища корисних копалин місцевого значення в запропонованих обсягах, безумовно, приведе до суттєвого негативного впливу на природне середовище, а саме: до знищення лісу, порушення водного балансу регіону, забруднення повітря… Такий масштабний екологічний проект потребує громадського обговорення… Відповідно до умов Орхуської конвенції, вважаємо за доцільне проведення громадських слухань з цього питання».
НЕ «ЮПІТЕР» ТАК «КРЕЙДА»
Древні римляни казали: «Юпітере, ти сердишся, значить, ти неправий». Чи дуже був розсерджений «Юпітер» – фірма названа на честь бога-громовержця, зі статутним капіталом 3 тисячі гривень – ніхто тепер не дізнається. Напевне, образа була, адже вони, мовляв, несли сюди інвестиції. Власне, інвестиції – це добра річ, якби не критична маса фактів, що насторожують.
Так чи інакше, «Юпітер» кудись подівся. Натомість з’явилося ТОВ «Харків-Крейда», яке теж намірилося видобувати піски Тимченківського родовища. Знову, як говорять депутати міськради, відчули тиск на членів комісії. Тетяна Селезньова дивується, звідки в тих людей з Харкова їхні домашні телефони? Представники ТОВ приїздили і на засідання комісії – ледве їх звідти випровадили.
Останнім часом над майбутнім кар’єром запанувала тиша. Депутати гадають: чому б це?
Можливо, причиною цього є рішення ХХІ сесії V скликання Харківської обласної ради № 502-V, про яке в Мерефі, як з’ясувалося, мало хто знає. Розглянувши клопотання ТОВ «Харків-Крейда», відповідно до статті 9 Кодексу України «Про надра», статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласна рада вирішила: «Погодити клопотання ТОВ «Харків-Крейда» щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування будівельних пісків Тимченківського родовища (ділянка 2), розташованого у Зміївському та Харківському районах». Рішення підписав голова облради Васілій Салигін.
Чи видано вже гірничий дозвіл – невідомо.
До речі, на 8-й сесії Мереф’янської міськради 5-го скликання 29 вересня 2007 року було одноголосно відмовлено «Юпітеру». Нічого не змінилося, але 29 листопада обласна рада «погоджує клопотання» для «Харків-Крейди».
Хто тут переважить?
07.06.2008
Газета "Главное в жизни города и области" (Харьковсоке еженедельное обозрение)
