Зубри бояться хвороб і недобрих людей

Єдина в світі популяція Біловезько-кавказької породи населяє ліси Сторожинеччини  

ажуть, побачити у лісі зубра – то на велику удачу. Хоча ці велетенські звірі зустрічі з людиною зазвичай уникають. "Ручних" зубрів, які брали би корм із рук, майже немає. Люди дали чимало підстав, щоб ці тварини не довіряли їм. Свого часу неконтрольоване полювання на зубрів призвело до того, що у Прибалтиці, приміром, останній представник цього виду зник ще у 1755 році, Румунії – в 1762 році, Німеччині – 1793 році, в інших сусідніх з нами державах зубрів знищили ще раніше. На початку минулого століття дикий зубр зберігся лише у Біловезькій Пущі та на Кавказі. І щоб знищити останнього зубра, досить було одного-двох пострілів – біловезький велетень загинув від кулі у 1919 році. Щодо кавказьких зубрів, то вони протрималися до 1927 року. З того часу зубра, як виду, в природі не стало. 45 особин залишилось лише у зоопарках Європи. І тоді науковці Польщі вдарили на сполох – спільними зусиллями було створено міжнародне товариство охорони зубра… На початку минулого століття дикий зубр зберігся лише у Біловезькій Пущі та на Кавказі. І щоб знищити останнього зубра, досить було одного-двох пострілів – біловезький велетень загинув від кулі у 1919 році. Щодо кавказьких зубрів, то вони протрималися до 1927 року. З того часу зубра, як виду, в природі не стало. 45 особин залишилось лише у зоопарках Європи. І тоді науковці Польщі вдарили на сполох – спільними зусиллями було створено міжнародне товариство охорони зубра…
На Буковину цього рідкісного на планеті звіра, за словами місцевих фахівців лісової галузі, було завезено у 70-х роках минулого століття. Через деякий час кількість зубрів збільшилась до 350 особин. Нині ж, за даними таксації, в області залишилось 90 зубрів, 30 – у Сторожинецькому та 60 – у сусідньому, Берегометському держлісгоспах. Причина відома – у радянські часи до винищення лісових велетнів доклали рук заїжджі вельможі, яким місцева влада організовувала так звані "царські полювання".
Лісівники господарств, де водяться ці звірі, нині роблять чимало для того, щоб не лише зберегти зубра, а й примножити його популяцію. Рідкісному, схожому на американського бізона, звіру, донедавна приреченому на вимирання, забезпечили особливу охорону лісівники мисливського господарства "Зубровиця" (Сторожинецький лісгосп). Головний мисливствознавець Сергій Чистов розповів, що саме за ініціативою їхнього лісового господарства розроблено регіональну програму збереження зубрів на Буковині. Цей проект вони ще минулого року подали на розгляд до Чернівецької обласної ради, створили ініціативну групу, але справа досі не зрушила з місця, тому найближчим часом лісівники хочуть спонукати владу повернутись до цього питання.
За словами Сергія Чистова, у "Зубровиці" мешкає найкраща в Україні та єдина у світі популяція гірських зубрів – біловезько-кавказька. Ровесники мамонтів добре прижилися у буковинських лісах, але їх постійно турбують люди. Йдеться про те, щоб деякі місця, особливо гірські, залишити недоторканними. Таким тваринам потрібно багато вільної території, бажано, щоб там був найменший вплив господарської діяльності, що заважає їм в першу чергу розмножуватись і почувати себе комфортно. 90 голів – загальна популяція зубрів на Буковині – це та критична межа, коли не можна зменшувати поголів’я, бо потім будуть серйозні проблеми з їх відновленням.
Звичайно, ввести якийсь спеціальний режим господарювання неможливо, позаяк державне підприємство повинно працювати і займатись своєю справою, але маленькі компроміси, на тверде переконання Сергія Чистова, повинні бути. До речі, територія "Зубровиці", яку свого часу відвели під зоологічний заповідник, спочатку мала статус місцевого, з деяких пір набула державного значення. Сергій Чистов каже, що добре було б, якби їхній та аналогічний заповідник сусіднього – Берегометського лісгоспу – об’єднати і ввести спеціальний режим господарювання.
Поки що зубри Сторожинецької "Зубровиці" проживають на площі 13 тисяч гектарів, харчуються, як розповіли фахівці лісової галузі, природними кормами, під час морозів та снігопадів лісівники підгодовують їх сіном, зерном, топінамбуром. Тварини – травоїдні, на інших звірів, тим паче людей, не нападають. Це найбільша звірина не лише у наших буковинських лісах, фахівці кажуть, що крупнішого бика у Європі немає – дорослий самець може мати вагу до тонни й більше. Щоправда, Сергій Чистов розповідав, що свого часу під час селекційного відстрілу, вбитий самець важив 650 кілограмів. Такі відстріли, на які раніше запрошували іноземців, щоб заробити трохи грошей на господарство, років з 10 тому, на щастя, припинено. І не лише у нас, на Буковині, а й по всій Україні. Полювати на зубрів, занесених до Червоної книги, заборонено.
Браконьєри теж не відважуються стріляти у живий раритет природи. Хоча… один такий випадок, за словами завідуючого сектором охорони захисту лісу та мисливства управління лісового господарства у Чернівецькій області Ігоря Чебана, мав місце у 2003 році, коли мисливець, сприйнявши за кабана, пальнув і вбив наповал зубра. Тоді невдаха з рушницею за плечима заплатив 2,5 тисячі гривень. На думку Сергія Чистова, – це смішна ціна, бо реальна вартість такого цінного звіра – щонайменше 100 тисяч гривень. Аналогічний випадок, свідком якого був Сергій Чистов, трапився минулого року у Білорусі, де мисливець зі Швеції теж замість дикого вепра вбив двох біловезьких зубрів – самку і дитинча. Це йому обійшлося кримінальною справою та по 20 тисяч євро за кожну знищену голову. У нас же минулого року штрафи на копитних збільшили, а щодо "червонокнижних" звірів (як їх називають лісівники), то ситуація абсолютно не змінилась.
Тим часом буковинські зубри, і про це з радістю розповідають лісівники "Зубровиці", нехай і не у зовсім ще сприятливих умовах, але розмножуються, щороку дають потомство. Торік, наприклад, на території "Зубровиці" народилося четверо зубренят. Усі малюки вижили і чудово адаптувались. Кожним таким новонародженим життям люди, які охороняють ліс і усе живе у ньому, дуже тішаться. Мабуть, цю справжню турботу певною мірою відчувають і зубри. Мені розповідали, що коли вони потрапляють у біду або їх щось непокоїть, то попри обережність і певну природну відчуженість, тварини спускаються в низини до людей. Але обирають обійстя лише тих жителів, які не причинили біди ні людям, ні звірам. Недобрих людей зубри бояться і тримаються від них подалі.