11/05/2022
0Про швейцарську модель і українські реалії.
ПідготувавІван РОМАНІВ,Газета “Природа і суспільство”
Минуло два місяці війни. Переговори зайшли в глухий кут. Позиція України у переговорному процесі – непохитна, ультиматуми і цілі противника змінюються чи не щотижня.
Одна з пропозицій України щодо «мирного договору» була озвучена радником голови Офісу Президента Михайлом Подоляком: «…ми пропонуємо швейцарську модель армії з певним обсягом резервів, що проходять постійне навчання. Це оптимальна модель для такої країни, як Україна, за нейтрального статусу». РФ, звичайно, це не влаштовує, а нас? Давайте розбиратись.
Що таке швейцарська модель армії?
Існує вислів: «У Швейцарії немає армії, вся Швейцарія – це суцільна армія».
Швейцарія, як і деякі інші країни – нейтральна країна. Тобто вона намагалася завжди не виступати будь-якою стороною конфлікту. Швейцарія не має домовленостей про спільну оборону з іншими країнами, не є членом військових альянсів, армія країни є винятково оборонною і автономною.
До кінця холодної війни призовний потенціал швейцарської армії досягав 600 тисяч осіб, це означало, що при оголошенні загальної мобілізації під рушницю міг стати кожен десятий громадянин. Після реформи 2003-го року «Армія-XXI», за яку проголосувало населення на референдумі, фінансування збройних сил і їхня кількість була різко скорочена, але й донині залишається значною. Сьогодні збройні сили Швейцарії – країни, де населення становить близько 8 мільйонів – це, по суті – «армія громадян», з яких: 140 тисяч – професійні військові, інші – резервісти чисельністю 1,8 млн чоловіків і стільки ж жінок.
Базова військова підготовка в армії триває від 18 до 21 тижня для спеціалізованих і 25 тижнів для «елітних» підрозділів. Після проходження 4–5-місячного основного курсу навчання у «школі для новобранців», кожного року на 3 тижні військовозобов’язані мають повертатися до армії для проходження інтенсивного «курсу повторення». Ці щорічні повернення до армії тривають поки не вичерпаються 260 днів обов’язкової військової підготовки, у середньому – це 7 років. Служба жінок в армії не обов’язкова, але вітається.
Є у Швейцарії і альтернатива службі в армії – це цивільна служба, адже в сучасних умовах потрібні спеціалісти, а не гарматне м’ясо. Натомість цивільна служба триває в півтора рази довше, аніж військове навчання.
«Непридатні» до служби в армії обкладаються податком у розмірі 3% від доходу.
Одне з актуальних для нас нині питання – зброя. Військовозобов’язані у Швейцарії зберігають особисту зброю вдома.
Головним обґрунтуванням такого порядку й досі є потреба у швидкій мобілізації за 24–48 годин. Кожен швейцарець знає, куди йому йти і що робити у випадку воєнного стану. Також обов’язковою для призовників залишається щорічна тренувальна стрільба – кожен військовозобов’язаний у період між двома «курсами повторення» має пройти стрільби у тирі, аби не втрачати набуті навички.
А що у нас?
В Україні до війни військову зброю мали лише військовослужбовці в місцях, де вони проходили службу. Цивільне ж населення мало право лише на володіння невійськовою зброєю, наприклад мисливською, яка на війні ефективна лише для партизанського супротиву. До того ж дістати набої до такої зброї у воєнний час проблематично.
У перші дні збройної агресії РФ проти України багато цивільних громадян нашої країни звернулися до влади з проханням надати їм військову зброю для стримування агресії окупанта. Це певною мірою було зроблено для тих, хто вступив до лав територіальної оборони і за умови, що вони здадуть до поліції отриману ними зброю та невикористані боєприпаси до неї не пізніше 10 днів після скасування дії воєнного стану, що передбачено законодавчими документами, про який будемо говорити нижче.
Незважаючи на те, що наша територіальна оборона й досі залишається недоукомплектованою зброєю, боєприпасами, спорядженням, індивідуальним захистом (багато з чим допомагають волонтери, частина купується за власний кошт самих тероборонівців), командувач Сил ТрО Юрій Галушкін, 21 квітня, звернувся до своїх бійців з областей України, звільнених від російської окупації, з проханням: «Здати отриману зброю до визначених місць зберігання». Ця заява була зроблена на тлі активізації бойових дій на сході, півночі й півдні країни, а воєнний стан було продовжено Верховною Радою до 25 травня. Звичайно, змусити здати власну мисливську та спортивну зброю тероборонівцям і заборонити її застосовувати проти ворога, ніхто не має права, але це зброя, яка не може забезпечити надійного захисту життя і територій.
Щодо власної зброї та застосовування її на війні у боротьбі проти агресора, то тепер таке право мають усі громадяни України і для цього необов’язково вступати до територіальної оборони. Це передбачено Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», який було ухвалено Верховною Радою України 3 березня 2022 року. А 15 квітня 2022 року Постановою Кабінету Міністрів України № 448 було прийнято Порядок застосування цивільними особами вогнепальної зброї під час участі у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України у період дії воєнного стану.
Більше того, Дозвіл на придбання власної зброї (нагородної, спортивної, мисливської та набоїв до них) може отримати майже кожен українець і відповідно до Законодавства за допомогою нею захищати себе і свою землю від окупантів.
Новий Порядок
Порядок формально визначає права, обов’язки і юридичні наслідки застосування вогнепальної зброї у період дії воєнного стану. Відповідно до нього тепер цивільні особи мають право САМОСТІЙНО приймати рішення щодо застосування власної вогнепальної зброї, аналогічно як це роблять військовослужбовці під час виконання ними завдань.
З точки зору міжнародного гуманітарного права участь цивільних осіб у захисті України відповідає умовам воєнного часу, інтересам українського народу, суверенітету України і ґрунтуються на загальновизнаних принципах: неминучості, військової необхідності та пропорційності, тобто застосування зброї тією мірою, якою це необхідно для самооборони і виконання поставлених завдань.
Тепер цивільні особи НЕ несуть відповідальності за застосування вогнепальної зброї проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України. Разом з тим, цивільні особи ЗОБОВ’ЯЗАНІ повідомляти ЗСУ або в поліцію про застосування вогнепальної зброї під час воєнного стану.
Водночас, використання зброї з інших мотивів або в інших цілях під час воєнного стану тягне за собою настання кримінальної відповідальності для таких осіб.
Підсумовуючи можна зробити висновок, що на відміну від Швейцарії, яка вже десятиліттями вибудовує свою «армію громадян», Україна перебуває лише на початковій стадії її створення. Війна значно прискорила цей процес, українська «армія громадян», на жаль, створюється й викарбовується на полі бою, в муках і крові, ми вчимося на своїх помилках. Безперечно, Україна отримає свою громадську армію і переможе ворога, головне, щоб влада, військові й суспільство чули і допомагали один одному, робили все заради головної мети – здолати агресора і звільнити нашу країну від окупанта.
Слава Україні й ЗСУ!
ДОВІДКА:
Нагадаємо, що для отримання Дозволу на володіння вогнепальною зброєю цивільним особам необхідно звернутись у відділення поліції, написати заяву та подати певний перелік документів. Після проходження перевірки, заявник отримає дозвіл для придбання зброї. Ви не зможете отримати дозвіл на вогнепальну зброю, якщо: не досягли повноліття, визнані недієздатним або притягувались до відповідальності за правопорушення чи злочини.
