Аграрний тил

Для себе продуктів вистачить, а щоб нагодувати світ – треба шукати альтернативні шляхи експорту.

Війна внесла корективи в усі сфери нашого життя та економіки. Посівна кампанія цього року почалася під супровід обстрілів, бойових дій та замінувань територій. Звісно, саджати агрокультури почали, передусім, там, де це дозволяє безпека. Україна мусить за будь-яких обставин забезпечити продовольством себе і, якщо вдасться, світ. На нашу державу припадає майже 10% світового експорту пшениці, 15% експорту кукурудзи та понад 15% експорту ячменю. Крім цього, Україна забезпечує майже 50% світового експорту соняшникової олії.

Чи зможемо ми втримати статус одного з гарантів світової продовольчої безпеки цього року та яку стратегію агарної політики зараз має напрацьовувати держава в умовах воєнного стану? Знайти відповіді на ці питання спробували учасники панельної дискусії «Чи призведе повномасштабне російське вторгнення в Україну у 2022 році до кардинальних змін на агропродовольчих ринках?». Розмова була ініційована Німецько-українським агрополітичним діалогом (APD, Україна).

Ситуація на агроринку

Олексій Пінчук, начальник управління міжнародної політики Міністерства аграрної політики та продовольства України, розповів, що відомство зараз шукає альтернативні рішення для здійснення аграрної політики. Також він нагадав про ситуацію, що нині виникла на аграрному ринку.

– Внаслідок війни було завдано нищівного впливу населеним пунктам, соціальній та виробничій інфраструктурі, – зазначив він. – На щорічну посівну кампанію значний вплив має безпековий чинник. Через бойові дії частина масивів сільськогосподарських земель пошкоджена або замінована. У результаті частина території країни залишається небезпечною для здійснення виробничої діяльності. До того ж мільйони біженців та внутрішньо переміщених осіб не зайняті в економічній діяльності, що також суттєво впливає на виробництво продовольства. Також важливим є забезпечення аграріїв ресурсами в умовах війни. Нині підприємства сільського господарства відчувають гостру нестачу паливно-мастильних матеріалів, насіння, добрив, засобів захисту рослин, запчастин до сільськогосподарської техніки. Частина агротехніки вилучена або пошкоджена. Є питання щодо логістичних зв’язків для постачання сільгосппродукції на експорт. Це один із вагомих викликів, який сьогодні є перед аграрним сектором. Тому що логістичні зв’язки постачання майже зруйновані. Насамперед, через блокування портів та акваторії Чорного моря. Внесок України у світовий продовольчий кошик еквівалентний харчуванню приблизно 400 млн осіб, не враховуючи населення України. Як наслідок, світові продовольчі системи зіткнулися з проблемою одночасної втрати частки світового експорту пшениці, кукурудзи та олії. Загалом, ця війна зачепила близько 25% світової торгівлі зерновими та вже призвела до серйозних наслідків, включаючи погіршення доступу до продуктів харчування у країнах-імпортерах, особливо кукурудзи, пшениці та соняшникової олії.

Про ризик дефіциту певних продуктів говорила й Офелія Нік, парламентський статс-секретар Федерального міністерства продовольства і сільського господарства ФРН. За її словами, серйозні зміни на внутрішньому та глобальному агропродовольчому ринку неминучі. Якими вони будуть – сказати важко. Але вже зараз вона радить шукати шляхи, як можна зміцнити сільське господарство України.

Ризики

Зараз, аби втримати агросектор на плаву, держава реагує на певні виклики тим, що спрощує ведення земельних відносин, здешевлює пальне для сільгоспвиробників, скасовує акцизи на пальне та знижує ПДВ, а також підтримує аграрників фінансово (наприклад, надаючи субсидії для малих фермерських господарств). При цьому науковці радять готуватися державі до ще одного виклику – спаду виробництва агропродукції в усіх регіонах. Для себе вистачить, а от для світу – питання.

– Щодо сільських територій, то тут буде ускладнюватися демографічна ситуація, бо зменшується чисельність населення, відбувається його старіння, до цього додається міграція, призив працездатних кваліфікованих кадрів до ЗСУ, відчуватиметься брак молоді, через що загостриться кадрова проблема, – описував інші виклики Микола Пугачов, заступник директора ННЦ «Інститут аграрної економіки». – У населення, зокрема, сільського, суттєво погіршиться фінансовий стан. Варто очікувати зростання обсягів бідності. А це і суттєве зменшення попиту на сільгосппродукцію та продовольства всередині нашої держави. Заходи, що можуть це покращити, це ліквідація цифрового розриву між селом та містом, тобто розвиток сучасних виробництв у сільському господарстві із залученням сучасних технологій.

На думку науковця, державі треба активізувати програми фінансової, матеріальної, волонтерської підтримки агротоваровиробників, щоб максимально розширити посівні площі пізніми культурами та овочами. Треба запровадити моніторинг забезпечення населення продовольством на регіональному ринку, щоб реагувати на диспропорції, які можуть виникати.

– На жаль, ми будемо відчувати брак коштів у бюджеті для сільського сектору. Попит на продукцію буде низьким через збідніння населення, через зменшення попиту всередині держави, тому будемо змушені надлишок нашої продукції експортувати за кордон, збільшуючи експорт у порівнянні з 2022 роком. Якщо говорити про збільшення експорту, то сподіваємося, що за позитивним сценарієм будуть розблоковані українські порти, і ми зможемо у другій половині року експортувати свою агропродовольчу продукцію морськими шляхами. Питання щодо залізниць та автотранспорту через західні кордони є обмеженим.

Пропозиції Мінагрополітики

Як наголошують у Мінагрополітики, разом із партнерами уже шукають альтернативні логістичні шляхи для експорту української аграрної продукції. Зокрема ведуться перемовини щодо здійснення поставок через сусідні європейські країни. До того ж урядом було створено координаційну раду щодо логістики у сільському господарстві.

Другий крок, над яким працює відомство, це підготовка нової стратегії розвитку агросектору. Попередню версію документа, котру планували затвердити у лютому, через війну доведеться відкласти. Тепер стратегія буде базуватися на двох засадах – забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного часу та розвиток продовольчої безпеки у мирний час.

– Зараз є потреба у стратегуванні у воєнний час, бо ніхто не може сказати, скільки часу це триватиме. Також ми говоримо про стратегування у період завершення воєнного стану. Щодо інструментів державної підтримки, то за урядовими рішеннями всі бюджетні кошти, котрі у мирний час планувалося спрямувати на розвиток галузей, нині спрямовані до резервного фонду, котрий використовується на забезпечення усіма товарами та послугами населення, – розповіла Олена Дадус, заступниця директора Департаменту аграрного розвитку Мінагрополітики. – Щодо маленьких фермерських господарств, то для них працює інструмент портфельної гарантії. Це поки що єдиний працюючий механізм щодо надання фінансів. Якщо говорити про агропромисловий комплекс, то викуп продукції, формування резервів, формування продовольчих запасів, особливо для областей, які ще мають бойові дії, зараз здійснюється. Крім цього, Мінагрополітики веде перемовини з партнерами, фондами, проєктами технічної допомоги, щоб розглянути можливість для дотації, субсидій сімейних фермерських господарств, приміром, це можуть бути ті, хто утримує від 5 до 50 голів, щоб вони мали можливість покрити витрати на кормову базу.

Пані Олена зазначила, що міністерство намагається моніторити, які агропідприємства втрачені, які втратили поголів’я, а які потребують переміщення. Адже із тваринницькими підприємствами нині проблема іншого характеру – там, де відносно тихо і мирно, збільшилась кількість населення. Тому зараз агровідомство пробує оцінити, чи можуть підприємства у цих регіонах наростити свої потужності, щоб забезпечити нову потребу у виробництві.

Таким чином Мінагрополітики намагається оперативно реагувати на нові виклики, спровоковані війною, сподіваючись, що скоро повернемось до звичних проблем.