Він умів запалити, переконати, навчити

Він умів запалити, переконати, навчити No Comments

Юрій Дадак до останнього подиху боронив рідну українську землю.

Кандидат технічних наук, доцент кафедри технологій лісопиляння, столярних і дерев’яних будівельних виробів Національного лісотехнічного університету України у Львові Юрій Дадак був, сказати б, чоловіком прогнозованим. У тому сенсі, що з його активної життєвої позиції завше можна було наперед безпомилково вирахувати той чи інший поступок. Давній друг, громадський активіст, політичний діяч Юрій Михальчишин охарактеризував Юрія Дадака, як «ідеаліста і перфекціоніста, невтомного шукача істини, який щиро вболівав за націо­налістичний рух та докладав колосальних зусиль до його розбудови». А ще – як «доброго товариша, що завжди відгукувався на прохання про допомогу». Таким його віддавна знав і шкільний товариш, а згодом однокурсник Лісотехнічного університету Іван Іськів, нині завідувач лабораторії Технологічного фахового коледжу при НЛТУ України…

«Він умів запалити, переконати, навчити розуміти непрості моменти нашої історії. «Україна понад усе!» – для Нього були не просто слова. Він цим жив, цьому навчав, про це писав, – зазначив директор Навчально-наукового інституту деревообробних та комп’ютерних технологій і дизайну у складі НЛТУ, доктор технічних наук, професор Володимир Маєвський.

Тож чи дивно, що 24 лютого, коли Росія віроломно почала війну проти України, назвавши її «спец­операцією», Юрій Дадак, батько двох симпатичних донечок, уже з самого ранку добровільно з’явився у військ­комат і був зарахований до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила Збройних Сил України.

А на початку березня він уже на передовій в районі Луганщини – перший бій. Разом із побратимами варився у пеклі Волновахи.

Згодом була Попасна.

…Першого квітня до вояків дійшла приємна новина – про знищення Мі-28 російських загарбників неподалік від їхніх позицій.

Це було перед полуднем. А під вечір – чергове шалене бомбардування ворога. Снаряд розірвався неподалік Юрія Дадака. Смертоносні уламки полетіли в його бік.

Юрій Дадак народився 26 вересня 1980 року в Бережанах на Тернопільщині. Ріс у Львові. Після школи вчився у Львівському технікумі механічної обробки деревини, згодом у Національному лісотехнічному університеті України. Здобув фах інженера-технолога за спеціальністю «Технологія деревообробки».

Після завершення аспірантури захистив дисертацію «Підвищення ефективності пиловловлювання в процесах оброблення деревини та деревинних матеріалів». Закінчив докторантуру Національного лісотехнічного університету України, працював над завершенням докторської дисертації.

З 2011 року обіймав посаду доцента кафедри технологій лісопиляння, столярних і дерев’яних будівельних виробів Національного лісотехнічного університету України.

З 2008 до 2014 року – заступник декана технологічного факультету з навчальної роботи (нині – Навчально-науковий інститут деревообробних та комп’ютерних технологій і дизайну).

Провадив активну виховну, просвітницьку та громадську діяльність. У 2010 році – ініціатор створення в університеті конкурсу «Актуальне патріотичне мистецтво» (з 2015 року – Фестиваль «Актуальне патріотичне мистецтво»). В 2015 році заснував ГО «Літературно-просвітницький проєкт «Дух нації». Був постійним ведучим Фестивалю нескореної нації «Холодний Яр».

Ще з дитинства писав вірші. Вибрав собі літературний псевдонім Юрій Руф. Вважав свої твори одним із видів поетичної пропаганди патріотизму. Був тим митцем, чия творчість сприяла підвищенню бойового духу, мотивувала та загострювала почуття національної гідності.

За життя друком вийшла низка збірок його віршів, серед яких: «Багряна лірика», «Час Революції», «На зламі епох» (присвячена українським героям нинішньої російсько-української війни), «Ваніль чи сталь?!»

Останній допис Юрія Дадака з’явився на його фейсбук-сторінці 19 березня – це був вірш із передової на фронті. Він завжди оспівував у своїй поезії українські звитяги, був популяризатором усього українського, сказано в некролозі від імені колективу Національного лісотехнічного університету України.

Юрій Дадак загинув смертю Героя, який до останнього подиху боронив рідну українську землю.

…В одному з останніх віршів Руфа-Дадака є такі рядки: «У тій пожежі навіть сніг вогнем зайнявся – Народний дух супроти зла повстав…». Їхній підтекст, без сумніву, оптимістичний. Воїн, Лицар твердо вірив у перемогу над варваром-окупантом. Вірмо так само твердо й ми і це буде найкращою пам’яттю про незламного патріота України.

Ігор ТАБІНСЬКИЙ,

Газета “Природа і суспільство”