Директор Ужгородського держлісгоспу Ярослав Кополовець: “Чим далі, тим більше людей уже бажають виписати дрова”

Економіка – основа оборони країни, яка змушена воювати із загарбником і водночас дбати про своє населення. А тил – велика підпора армії. Саме так вважає досвідчений керівник, директор Ужгородського держлісгоспу Ярослав Кополовець. Від себе додамо, що дбати про населення – одне з головних завдань держави. А в даному випадку ідеться про справу начебто буденну й просту – паливні дрова. Та так може видатися лише на перший погляд. Але ж опалення домівок – річ для кожної родини важлива. Бо це і ознака певного рівня добробуту, і врешті-решт  турбота про здоров’я сім’ї.

Тож, звернімося до цифр. Бо вони досить красномовно змалюють реальну ситуацію в обласному центрі і навколо нього. Тож, за останні два з половиною місяці лісгосп реалізував для населення 7200 кубічних метрів дров. Це не мало. Однак уже відчувається гострий дефіцит, хоча на календарі лише квітень  і до настання опалювального сезону ще ген як далеко. Але чим далі, тим більше людей уже бажає виписати паливо, хоча літнє тепло, природно, розслабляє… Та попит підігрівається й численними переселенцями з регіонів, охоплених війною, котрі знайшли прихисток на Закарпатті. По-друге, переважна більшість родин, аби заощаджувати кошти, переходить на тверде опалення, відмовляючись від газу (використовують лише для приготування страв і підігріву води). Цей же процес спостерігається і в бюджетних установах. І найбільше – в Ужгороді та навколишніх селах, а також у перечинському кущі. Зважаючи на такий дефіцит, лісгосп запросто міг би підвищити ціну.

Лісівники усвідомлюють, що війна приносить біль і страждання, моральні й фізичні втрати, – каже директор. – І не хочемо населенню додавати ще й фінансового тягаря, тому ціну залишаємо сталою – 600 гривень за кубик дров на верхньому складі, тобто в лісі. Люди забирають своїм транспортом. Але ціну не змінюємо вже протягом двох останніх років. Хоча, ясна річ, зросла вартість бензину, мастил, пил, техніки…

Залежно від погоди, улітку протягом місяця підприємство може реалізовувати сім-вісім тисяч кубометрів заготовлених дров. На цих роботах зайняті переважно за договорами підряду підприємці. Чотири лісгоспівські бригади забезпечують бюджетні установи й певну частку населення.

Та було б добре. Але на заваді стає бюрократична перепона – вкрай складно виписати лісорубний квиток. Хоча дрова в силу природних умов Карпат можуть гнити на гірських схилах. Варто  додати, що територія лісгоспу простягається у довжину до ста кілометрів – від межі зі Львівською областю до кордону з Угорщиною.

Ще одна важлива деталь. Діяльність Держлісагентства спрямовується і координується Міністерством захисту довкілля і природних ресурсів України. А це означає, що на цілий ланцюг погоджень і виписок витрачається немало додаткового часу. Виписка дозвільних документів на проведення рубок через бюрократичні перепони займає, отже, досить тривалий період. Особливо – під час безлистяного стану, оскільки проведення відводів ділянок під санітарні рубки дозволено лише у листяному стані.  

–       Така практика усталена, має право існувати, коли в державі мир, – розмірковує Я. Кополовець. – Але під час воєнного стану цей процес погоджень повинен бути, на мою думку, – змінений і спрощений. Аби лісгоспи на місцях, наділені державою відповідними повноваженнями і діяльність яких перевіряють правоохоронні органи, – самі могли, володіючи обстановкою, виписувати документи на заготівлю дров. Тоді чимало затримок буде усунуто. І це би пішло на користь населенню.

А ось ще один промовистий факт. «Близько 1000 куб. м. деревини відправили державні підприємства Закарпатського облуправління лісомисливського господарства для потреб ЗСУ. 

Крім основної роботи, пов’язаної із доглядом за лісом, лісівники передають свої ресурси для підтримки військових формувань та переселенців. 

Щотижня із Закарпаття прямують гуманітарні вантажі з продуктовими наборами, ліками й іншими необхідними речами в ті куточки України, які найбільше потребують допомоги. 

Діємо за єдиним принципом – «один за всіх та всі за одного!» – з офіційної сторінки Держлісагенства України.

ійна змінює життя мільйонів і в віддаленому тилу. Втрутилася також і в розмірену до її початку діяльність Ужгородського держлісгоспу.

Ужгородський лісгосп: у пріоритеті – допомога ЗСУ

Війна змінює життя мільйонів і в віддаленому тилу. Втрутилася також і в розмірену до її початку діяльність Ужгородського держлісгоспу.

Підприємство нині зосереджене на найважливішому: відправляє лісопродукцію для потреб військових – дбає про захист Вітчизни; допомагає усім, чим може, колегам з регіонів, охоплених бойовими діями, – дбає про сьогодення; садить молоді деревця – дбає про майбутнє. 

“Уже відправлено військовим 65 кубометрів довгомірного лісу, а також дрова, – розповідає директор лісгоспу Ярослав Кополовець . –  Це й надалі буде нашим пріоритетом”. 

А ще слід засадити молодим лісом майже сотню гектарів. Частину у низинних, а найбільше – у гірських лісництвах. Щоправда, там – переважно природним поновленням. 

Нинішній рік розпочався із об’єднання: в одне господарство влилися три лісгоспи – Великоберезнянський, Перечинський і Ужгородський. Останній і дав наймення цій великій і масштабній за своїм складом та географією структурі. Площа Ужгородського держлісгоспу тепер становить 94 тисячі гектарів, а відстань від верхнього до нижнього  лісництва – до сотні кілометрів. Очолив новоутворений лісгосп Ярослав Кополовець – керівник досвідчений, принциповий, з мисленням сучасного економіста.

На самих початках, у січні-лютому, виникали проблеми з налагодженням електронного обліку деревини у лісництвах колишнього Великоберезнянського і Перечинського лісгоспів, що заважало реалізації продукції. Із 18 лісництв почали працювати на повну силу лише шість. І фактично цілий січень спиралися лише на них. Реалізація була невелика. При плані десять мільйонів на січень надійшло лише 4,7 млн грн. А в кінці січня й на початку лютого випали ще й великі сніги, і лісгосп був паралізований. Та в лютому завдяки вимогливості й дисципліні ситуацію покращили. Ще й тому, що не було свят. І все-таки реалізацію довели до семи мільйонів гривень. Це дало змогу сплатити податки і виплатити зарплату. Це вже великий плюс. У березні подолали низку перепон і помилок. Загалом квартал закінчили позитивно – з реалізацією продукції у сумі 26 млн грн. Це дало змогу ліквідувати недоїмку, виплатити зарплату і навіть нарахували працівникам премії. Оскільки спрацювали з прибутком. Це окрилило людей. Щоправда, ще залишилися проблеми з трьома верхніми лісництвами. 

Виникла також нестача з дровами, оскільки сюди приїхала велика кількість переселенців. Але ситуація поліпшилася: запрацювали більшість верхніх лісництв, хоча у горах ще не зійшов сніг, та робота триває. Лісозаготівля розпочалася повсюдно. 

Якщо оцінювати роботу у цифрах, то за перший квартал, крім іншого, сплачено також 8,7 млн грн податків і зборів. Словом, напрям визначено правильний, справи йдуть по висхідній. У квітні, вже видно, показники будуть набагато кращі. Хоча директор бажає ліпшого. Але розгін узято. Тож травень та літні місяці повинні порадувати і керівництво, і всіх працівників. Казну також буде відчутно поповнено. 

Ще надибується низка малих і більших труднощів, але справжній виробничий пульс щодалі відчувається чіткіше. І лісгосп, уміло керований, досягатиме добрих результатів.А це ще більше посилюватиме основний пріоритет – дбати про потреби армії й наближати перемогу, якої ми всі палко прагнемо.

http://www.golos.com.ua/article/359341