29/04/2022
0
Кореспондент Time Саймон Шустер 19 квітня брав інтерв’ю з Володимиром Зеленським в Офісі Президента у Києві. Громадське радіо виділило основні тези цієї розмови.
1. Битва за Донбас вирішальна. І вона вже почалась
Це буде повномасштабна битва – більша за всі, що ми до цього бачили в Україні. Президент Зеленський каже, що росіяни хочуть зробити так, щоб українці зазнали великих втрат, адже результат вплине на подальший діалог, розташування фігур на шахівниці, на згуртованість української – і російської армій. І, звісно, на дипломатію.
«Якщо ми встоїмо – а я як громадянин, патріот і президент України вірю, що так і буде – це буде вирішальним моментом для нас», — каже Зеленський.
У деяких точках на Сході – просто божевілля. Жорстока повномасштабна війна там йде щодня, і у цих місцях битва вже почалась.
2. «Азовсталь» як символ для росіян
Президент Зеленський щодня спілкується з військовими на території заводу «Азовсталь» в оточеному Маріуполі.
«Ми багато про що розмовляємо. Передусім про те, що вони тримаються і знають, що захищають. Мова йде не тільки про частину «Азовсталі» і навіть не про Маріуполь, а про символізм ситуації», — каже він.
росія хоче отримати «маленьку перемогу» і показати, що українців можна зламати. Це їхні методи: змусити й військових, і цивільних страждати від голоду.
«36-ій окремій бригаді [морської піхоти] було дійсно важко. Це була катастрофа: ні їжі, ні води, ні зброї. Нічого. У них все закінчилось… Вони не могли атакувати чи захиститись, адже не могли залишити товаришів», — розповідає Зеленський.
3. Символізм постаті президента
Голова Верховної ради України, Руслан Стефанчук, згадує перший день війни: «На їхньому [Зеленського – ред.] обличчі не було страху. На ньому застигло питання “Як це могло статись?”… Може ці слова здаватимуться пафосними, але ми відчували, як руйнується світ».
Зеленський каже, що в той день до нього прийшло усвідомлення: «Ти розумієш, що вони всі [на тебе] дивляться. Ти — символ. Ти повинен діяти як голова держави».
Після цього світом покотилась відома фраза «Мені потрібна зброя, а не транспорт» у відповідь американцям.
Президент як Верховний Головнокомандувач ЗСУ дав відносну свободу дій генералам, а сам сконцентрувався на комунікації з міжнародною спільнотою: це щоденні зустрічі, інтерв’ю, а також вечірні звернення до українців.
«Дуже часто люди питають, хто ж пише Зеленському промови. Головний спічрайтер – це він сам», – каже Даша Зарівна, радниця з питань комунікації.
На думку кореспондента Саймона Шустера, зараз Зеленський – «живий символ України, і його здатність втримати увагу всього світу визначить, чи виживе його народ, чи помре».
4. Ми всі люди. У нас всіх є рідні
Зеленський пам’ятає початок війни дуже розмито, фрагментовано. Одно з найяскравіших спогадів – світанок 24-го лютого, коли президент і його дружина, Олена Зеленська, будили дітей, казали, що почали бомбити, і нашвидкуруч збирали речі. Його доньці 17 років, а сину — 9. За словами Зеленського, вони достатньо дорослі, щоб усвідомити всю небезпеку ситуації.
Президент зізнається, що у перший день війни, коли росіяни штурмували Офіс президента, його дружина і діти були там увесь час.
5. Війна нас об’єднала
«Ви коли-небудь їздили на великій швидкості?», – питає президент Саймона Шустера.
«Я теж колись так їздив. У цей момент, на шаленій швидкості, у темноті – головне сфокусуватись. Якщо ти відволічешся на людину, що біжить, мерехтіння ліхтарів, крик чи метушню… Якщо щось тебе відволіче – твої шанси доїхати до пункту призначення мінімальні. Не нульові, але дуже низькі.
Тут було теж саме. Треба було сфокусуватись на головному. Що нам потрібно робити прямо зараз, як все організувати й насамперед як всіх об’єднати? Думаю, до вторгнення наше суспільство було розділене у певному сенсі. Ми не були єдиним цілим. А потім стали. Це дуже важливо. Росіяни переважали кількістю, тому ми просто повинні були стати єдиними», — каже Зеленський.
6. Гумор – це спосіб виживання
Звісно, за два місяці війни президент став сильнішим, звик до ризику і став більше гніватись. Однак він зберіг своє почуття гумору. Без гумору усі впадуть у депресію, а це не допоможе нам допомогти, вважає журналіст.
«Ти повинен мати переможний настрій. Неважливо, наскільки це складно, це наша ціль», – каже Зеленський.
Навіть помічники президента періодично жартують. Президентські кімнати майже не змінились після початку повномасштабного вторгнення. Вони наповнені золотим листям і розкішними меблями.
«Принаймні якщо це місце розбомблять, нам більше не треба буде дивитись на все це», – жартує хтось з персоналу Зеленського.
7. Найтяжчий час – коли лягаю спати
Президент Зеленський каже, що йому складно засинати.
«Чи маю я на це право? Чи мав я ще щось зробити? Я дивлюсь на свій розклад. Це не має сенсу – порядок денний не змінюється. Я розумію, що на сьогодні вже все. Але все одно дивлюсь на розклад і думаю, що щось тут не так», — розповідає Зеленський.
Президент зізнається, що у перші дні війни він постійно всіх будив, адже прокидався десь між 4:50 і 5:20. Каже: «Це був важкий період, адже я не мав права засинати, поки не дізнаюсь, скільки бомб впало і де».
8. Я постарів, бо отримав гіркий досвід
Президент Зеленський вже звик отримувати звіти о п’ятій ранку і погано спати. Але не звик дивуватись жахіттям війни з росією.
На початку березня, коли росія бомбила столицю і намагалась захопити Київ, президент у компанії двох друзів і кількох охоронників таємно покинув Банкову. Він хотів подивитись на все власними очима, поговорити з українськими військовими на пропускних пунктах.
«[Мої] охоронці дуже хвилювались», – каже Зеленський.
На 40-ий день війни відбувся другий важливий візит Зеленського (вже з конвоєм бронетехніки) до Бучі. Коли президент з командою побачили всі звірства на власні очі, жах змінився на лють.
«Ми хотіли скасувати усі переговори [з росією]», – згадує Давід Арахамія, голова української делегації.
8 квітня росія завдала ракетного удару по станції Краматорськ.
«Я дізнався про це, коли побачив одне жахливе фото. Мені надіслали фото обезголовленої жінки… Вона була вдягнена у світлі речі, які врізаються у пам’ять. І я сказав, що це неможливо. Якщо це побачать діти…Якщо побачать це на офіційних ресурсах. Якщо хтось це побачить…», — згадує Зеленський.
Одразу після цього Зеленський пішов на зустріч з Урсулою фон дер Ляєн, президенткою Єврокомісії. Згадує: «Це був той випадок, коли руки й ноги роблять одне, а голова думає зовсім про інше. Твої думки там, на станції, а тобі треба бути тут»
9. Я ні секунди не жалкую про свій вибір
Зеленський каже, що піти у політику – було правильним рішенням.
«Звісно не жалкую. Взагалі. Ні на секунду. Я навіть не думаю про це. Навпаки я думаю, що це було правильно. Дуже правильно», — переконаний президент.
10. Війна в Україні – це питання виживання для вільного світу
Світова увага до України поступово слабшає, і це непокоїть президента не менше, ніж російські бомби.
«Люди бачать війну в Instagram, у соціальних медіа. Коли вони втомлюються від новин, вони гортають стрічку далі», – каже Зеленський.
Це людська природа. [У соціології існує термін «втома від співчуття» (compassion fatigue), який означає емоційне вигорання аудиторії після регулярного висвітлення жертв соціальних проблем, конфліктів чи воєн у медіа – ред.].
Мало що Зеленський може зробити самотужки. Україні не вистачає важкого озброєння, щоб прорвати оточення Маріуполя.
«І Зеленський, схоже, з цим справляється: США і ЄС надають більше зброї, ніж будь-якій іншій країні, з часів Другої світової війни», – пише Саймон Шустер.
