Лісопатолог Василь Чепелюк розповів, як лікує буковинський ліс і чим хворіють дерева

Василь Чепелюк каже, босий ходить лише у лісі, а на дорозі зазвичай взувається Фото надане В. Чепелюком

По лісу – босоніж щодня

Таких фахівців у області лише двоє. Проте Василь Чепелюк із Берегомета Вижницького району свою спеціальність ані рідкісною, ані незвичайною не вважає. Василь Дмитрович – лісовий лікар, або, якщо говорити мовою науки, – інженер-лісопатолог у Чернівецькому обласному управління лісового та мисливського господарства. І взимку, і влітку він обходить буковинські ліси, виявляє причини нездужання насаджень і знаходить для них потрібні ліки.

До холодного снігу під ногами звик швидко

Працювати у лісі Василь Чепелюк почав 1985 року. Спершу був лісником, пригадує, що інколи понад 70 кілометрів на день доводилося проходити лісом. Часто у лісі ходить босоніж будь-якої пори року. Жартує, що так і на взутті економити можна, і для здоров’я користь. До дрібних колючих гілочок і холодного снігу під ногами звик швидко, і хворіти практично перестав. Допомагає протистояти застудам також купання у Сереті, яке Василь Дмитрович не припиняє до пізньої осені.

Василь Чепелюк розповідає – ходить по лісу босоніж і взимку, і влітку, тому хворіє рідко

– Природа створила людину міцною, усі наші органи можуть працювати 900 років, однак зношуємо їх набагато швидше, бо ж замало рухаємося, забагато їмо, не думаємо про духовне, а лишень про те, як наповнити шлунок, – вважає чоловік.

Робота у лісі цілком безпечна, у місті набагато страшніше, запевняє лісопатолог, адже людина – найбільший хижак, від якого усе живе тікає. Тварина може напасти лише якщо вона поранена і затиснута у глухий кут. Однак, незважаючи на багато годин, проведених у лісі, мешкати самітником десь на його околиці Василь Чепелюк не хоче. Каже, тоді йому не вистачатиме спілкування і людського товариства, без нього здичавіти можна.

Сучасний ліс страждає через помилки, котрих припустилися після війни

Буковинські ліси – у гарному стані

Валерій Кашпор, головний лісничий Буковини

 Лісопатологи – фахівці, котрі спостерігають за станом лісових насаджень, і якщо пошкодження значне (чи то дерева пошкодили вітровії і буреломи, чи то вони з якихось причин всихають) приймає рішення про вирубку.

Ліси Буковини – у належному санітарному стані, однак у нас є ділянки, де ялини всихають. 50 років тому прийняли хибне рішення посадити їх туди, у ялин поверхнева коренева система, тож їм бракує вологи. Окрім того, змінився клімат, став більш посушливим, і це ще погіршило ситуацію. Нині ці ялини вирубуємо, саджатимемо там бук, ялицю, дуб, модрину європейську.

Твердження про те, що у лісників треба забрати сокиру – хибне, рубати ліс необхідно, але робити це треба з розумом.

На відміну від Василя Чепелюка, буковинські ліси надто міцним здоров’ям похвалитися не можуть. Ліс – жива істота, він часто хворіє, і так само як людський організм, інколи має сили, щоб боротися із недугою, а деколи вона стає хронічною.

– Найбільше ліс ослаблюють люди. Що менше втручання у цю стійку екосистему, то краще. Не на користь їй і глобальні зміни клімату, – каже лісопатолог. – Тому здорових лісів чимраз менше.

Ліси у Чернівецькій області сильно ослабили масштабні вирубки дерев у післявоєнні роки. А коли хтось нагорі схаменувся і сокири врешті відклали, вирішили – треба негайно посадити стільки ж молодняку, скільки зрубали. Це і було помилкою, вважає Василь Дмитрович, адже ліс повинен відновлюватися сам. Маленький саджанець – слабкий і хворобливий, як немовля. Його потрібно доглядати, пестити, у перший рік життя – за потреби п’ять разів обкосити довкола траву, аби деревцю нічого не завадило рости, ревно оберігати від шкідників, недуг, підсапувати, а якщо посуха – навпаки, не чіпати траву, щоб вона утримувала вологу, давала деревцю тінь. Якщо площа висаджування велика, належно слідкувати за саджанцями немає змоги. Вони починають хворіти і можуть згодом заразити шкідниками здорові дерева навколо. Від цього лишень збитки, і екологічні, і економічні.

Василь Чепелюк пригадує випадок, коли в урочищі Горене зрубали давні грубі смереки, а на їхньому місці висадили молоді. Старі дерева мали імунітет від хвороб, а саджанці стали легкою здобиччю усіляких інфекцій та шкідників, котрі швидко розмножилися та пошкодили ще й сусідню площу.

Через недолуге післявоєнне господарювання наш ліс сьогодні хворіє і сохне, а смерек у ньому практично не залишилося.

Трактор – один із найбільших лісових шкідників

Василь Чепелюк каже, без вирубування дерев не обійтися, адже є перестійні ліси (тобто такі, де дерева вже не ростуть, а засихають, їх активно вражають шкідники), вони хворіють, як і молодняк, бо дерево старе, має тріщини, там оселяються гриби і комахи. Однак робити це треба дуже обережно.

– Зрубану деревину витягають із лісу тракторами, а це дуже шкодить йому. Якщо прокласти через лісовий масив волок для трактора, він, як кажуть на Буковині, починає банувати, – пояснює Василь Дмитрович. – А у горах тракторів узагалі не повинно бути, адже, роблячи волоки та руйнуючи схили, дуже легко пошкодити водонепроникний шар ґрунту. Зайва волога, яку він затримував на поверхні, безперешкодно проникає у товщу породи, утворюються пливуни, а через них і зсуви, і селеві потоки у горах.

Із хворобами борються, вирубуючи дерева

На запитання ж, чим лікують ліс, Василь Чепелюк відповідає, що у нас, на жаль, переважно рубками – хворі дерева спилюють. Якщо насадження сильне, воно може саме подолати недугу, адже у шкідників є природні вороги – ентомофаги (це і мурахи, і сонечка), пташки, що поїдають комах.

Шкідників, як водиться, не труять якимись хімічними засобами, адже від них помирають і корисні ентомофаги. А відновлюються шкідливі комахи набагато швидше, ніж їхні недруги.

– У сусідній Румунії із шкідниками борються, викладаючи на них феромонні пастки (феромони – це біологічні маркери певного виду). Самець прилітає до такої пастки на запах самки. Це дуже ефективний метод, він значно сповільнює розвиток шкідника. Та феромони – білки, котрі дуже важко і дорого синтезувати, у нас цього не роблять, – розповідає лісопатолог. – Україна придбала ліцензію на використання феромонів лишень одного виду шкідника – короїда-друкаря. Зрозуміло, що цього замало, бо лишень короїдів на Буковині є 9 видів, не кажучи вже про інших комах.

Не всі дерева в купі – ліс

Загалом же, у лісах буде порядок, коли вони будуть різної форми власності, але за всіма наглядатиме держава, вважає Василь Дмитрович. У часи Австро-Угорської імперії ліси мали багатьох власників – були і церковні, і панські, і людські. За станом лісу слідкувала спеціальна охорона.

– Річ у тім, що не кожних кілька дерев укупі можуть називатися лісом. Є так звані рослини-індикатори, котрі визначають, ліс перед вами чи ні, і який саме. Це, зокрема, мох (зозулин льон), квасниця, загалом таких рослин 136, – пояснює пан Чепелюк. – Якщо господар вирубає забагато дерев, на цих місцях починає рости ожина, осока. Цього у лісі бути не повинно, і охорона у часи Австро-Угорської імперії, помітивши такі порушення, змушувала господаря платити податок як за орну землю. А якщо власник господарював у лісі обережно, рубав деревину помірно, то від мита був звільнений.

Опеньки, ніби водопровід

Ліс – стійка екосистема, котру зайвий раз турбувати не варто. У сусідній Польщі, наприклад, автомобілем навіть під’їжджати до лісового масиву не можна, не те що заїжджати вглиб. Ліс повинен бути у спокої.

– Все у лісах влаштовано дуже мудро, наприклад, опеньок осінній, котрий у нас так люблять збирати, є хворобою для лісу. Якщо насадження хворе, він прискорює відмирання недужих і сухих дерев, вони розкладаються, стають добривом для інших рослин. Однак опеньки можуть приносити користь. Існує думка, що посушливої пори ці гриби живлять дерева, підводячи до них воду, немов водопровід, – розповідає Василь Чепелюк. – Тому людині у природу краще не втручатися. Це намагаюся пояснити двом своїм ще маленьким дітям.