Розмова з Василем Гончаром. Починав із простого робітника…

У трудовій книжці Василя Гончара, начальника обласного управління лісового й мисливського господарства, немає жодного пропущеного дня

Як відомо, на керівні посади обирають стабільних людей. Тих, які за будь-яких обставин, при різних штормах, попри труднощі та втому однаково чітко й впевнено виконуватимуть свої обов’язки, а в колективі ніхто й не помітить, що їхній лідер втомився. Так, знайти таких непросто. Але, погодьтеся, успішні підприємства очолюють саме такі люди. І найчастіше їм не падає посада на голову просто так. Вони наполегливо працюють, аби підвищити свій професійний рівень. А найголовніше – вони точно люблять те, що роблять. Наприклад, Василь ГОНЧАР, який останніх два роки очолює Чернівецьке обласне управління лісового та мисливського господарства, ще в дитинстві хотів бути причетним до природи, а відколи отримав трудову книжку – не має в ній жодного пропущеного дня. Ми поцікавилися у Василя Борисовича, як він прийшов до цієї професії, як змінилася лісова галузь краю за його керівництва та чи впливає війна на роботу лісівників.

– Василю Борисовичу, розкажіть, будь ласка, що вас привело в професію, де Ви навчалися та з якої посади розпочинали кар’єру ?

– Коли потрібно було обирати майбутню професію, я точно знав, що хочу працювати в лісовій галузі. Тому впевнено можу сказати, що у Сторожинецький технікум лісового господарства мене привела любов до природи. Вищу освіту здобував у ЧНУ імені Юрія Федьковича, Національному лісотехнічному університеті України й у Подільському державному аграрно-технічному університеті. Кар’єру, як і всі починав зі звичайних рядових посад. Свого часу був й інженером-організатором побутового обслуговування, і робітником з догляду за лісовими угіддями, і трактористом на трелюванні та вивезенні лісу, й інженером з охорони та захисту лісів, і помічником лісничого. І тільки за понад десять років наполегливої і щоденної роботи мене перевели на посаду інженера лісового господарства, головного лісничого, а з лютого 2012 року призначили директором Сокирянського держлісгоспу. На найвищій своїй посаді працюю останніх два роки, очолюючи Чернівецьке обласне управління лісового та мисливського господарства

– Кажуть, що найбільшим досягнення Вашої команди є успішне реформування та реорганізація лісової галузі. Що ж такого Вам вдалося зробити?

– До реформи у нас діяли 14 підприємств – держлісгоспи та спеціалізовані агролісгоспи, зараз ж  утворено лише чотири базові – Сокирянський, Чернівецький, Берегометський та Путильський. Обираючи їх, ми керувались такими критеріями: підприємство має міцно стояти на ногах, мати великі лісові угіддя, потужне технічне забезпечення, великий фронт робіт та гарні економічні показники. Також варто розуміти, що зменшуючи кількість підприємств, ми не мали мети звільняти фахівців, навпаки ж нам вдалося зберегти робочі місця та підняти зарплати до 12 тисяч гривень. Тому з 2500 працівників обласного управління лісового і мисливського господарства звільнились або були звільнені за власним бажанням лише 70 осіб.

– Багато сьогодні звучить інформації про те, що браконьєри вирубують ліси, а от про нові насадження ніхто не говорить. Чи вдається лісникам засаджувати нові угіддя і на яких площах?

– Звичайно, висадка нових лісів – одне із головних наших завдань. Наприклад, торік у рамках програми Президента України Володимира Зеленського «Зелена країна» лісівники області провели потужну лісопосівну кампанію. За результати якої нових лісів посаджено на 240 гектарах. На цей рік поставлено завдання провести заходи з лісовідтворення на площі 1225 гектарів, створити лісові культури на 300 гектарах, закласти нові ліси на 85 гектарах, а також виростити 150 тисяч сіянців із закритою кореневою системою. Садивний матеріал маємо власний, вирощуємо його у двох базисних розсадниках – Іванівецькому та Оршівському. Що стосується площ для висадки лісів, то використовуємо й непридатні для ведення сільського господарствах землі. У цьому нам допомагають територіальні громади, зокрема, Сокирянська та Кельменецька. Розпочали ми й цьогорічну посівну кампанію за участю громад та шкільних лісництв.

– Лісова галузь – одна із найбільш стабільних. Ви завжди знаєте, що робити та за яким планом діяти. Та чи є місце впровадженню сучасних технологій у Вашій роботі?

– Справді, лісівники стараються дотримуватися традиційних методів лісовідновлення, але сьогодні без впровадження сучасних технологій ніяк. Так, Сокирянський лісгосп започаткував вирощування сіянців лісових порід дерев із закритою кореневою системою в Івановецькому базисному розсаднику. Там побудовано теплицю площею 500 квадратних метрів та затінений майданчик для масового вирощування дубочків у касетах. Таку ж практику запровадили путильчани та колективи Чернівецького та Берегометського держлісгоспів. Крім того, зараз ми активно відроджуємо побічне лісокористування, за власні кошти ремонтуємо і будуємо лісові дороги, оновлюємо технічний парк. Не забуваємо і про те, що для багатьох ліс – місце для відпочинку, тому намагаємося створити ще більше умов. Зараз у зелених масивах Буковини діють понад сто рекреаційних зон, створених руками лісівників, та існує розгалужена мережа мисливських будиночків.    

– У Вас багато планів на цей рік. Як гадаєте, чи вплине війна на їхнє виконання?

– Ми живемо в час, коли ніхто не знає, що буде завтра. Так, буде нелегко виконати намічене, бо триває війна. Економіка розбалансована, є дефіцит пального й чимало інших проблем. Ми готові до труднощів в ім’я миру. Але зараз Чернівецьке обласне управління лісового та мисливського господарства не може працювати лише у своїй галузі та відсторонитись від подій довкола. Ми також допомагаємо армії здолати ворога. Зараз 160 наших працівників у теробороні, 70 мобілізовані до ЗСУ, 30 з них перебувають на передовій. Лісівники патрулюють масиви, бо добре знають усі стежки, дороги, яри та вибалки, в яких можуть ховатися диверсанти та нелегали. То ж вони перші можуть їх виявити. Ми відвантажили на фронт понад 600 кубометрів пиломатеріалів, 300 кубометрів дров. Для потреб військових передали 15 легкових та 20 вантажних автомобілів. Крім цього, періодично відправляємо на передову продукти харчування. Одну вантажівку завезли в Суми, другу – в Миколаїв. Також прийняли понад 200 переселенців, здебільшого сімей наших колег-лісівників. Поселили їх у мисливських будиночках та конторах лісництв, де є всі умови для нормального проживання. Допомагаємо, чим можемо.